Ухвала

від 16.04.2024 по справі 638/1488/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

16 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 638/1488/21

провадження № 61-5497ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 березня 2024 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Рассохи І. М. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 18 січня 2024 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму завданої майнової шкоди, спричиненої залиттям квартири у розмірі 15 260 грн, витрати на оплату проектно-кошторисної документації у розмірі 5 000,00 грн та моральну шкоду у розмір 5 000 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 2 047,53 грн та витрати на правову допомогу у сумі 5 000 грн.

У березні 2024 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо повернення позивачу частини судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що

заява ОСОБА_1 мотивована тим, що при зверненні до суду позивач ОСОБА_2 сплатив судовий збір у сумі 2 270 грн та 908 грн, а всього 3 178 грн, при розгляді справи суд апеляційної інстанції не розглянув вимогу про повернення позивачу судового збору у сумі 2 270 грн;

заява про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення;

при зверненні до суду ОСОБА_2 було заявлено вимоги про стягнення майнової шкоди, завданої залиттям квартири, та стягнення моральної шкоди. Питання про стягнення судового збору не є позовною вимогою. При ухваленні постанови Харківським апеляційним судом 18 січня 2024 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Підстав для ухвалення додаткового рішення не вбачається. Відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» питання про повернення судового збору вирішується за клопотанням особи, яка його сплатила.

У квітні 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 березня 2024 року, у якій, посилаючись порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що

апеляційним судом не вирішено питання про судові витрати. Також не міститься жодних згадувань та жодних обґрунтувань щодо відмови апеляційного суду розглядати вказану суму судових витрат та в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду про відмову в ухваленні додаткового рішення не міститься жодної мотивації, чому апеляційний суд відмовляється розглядати розподіл судових витрат у вказаній частині;

як вбачається з тексту постанови Харківського апеляційного суду від 18 січня 2024 року, апеляційний суд при винесенні цієї постанови не розглянув вимогу (прохання) позивача щодо відшкодування йому відповідних судових витрат (або їх розподілу), а саме - вимогу щодо відшкодування позивачеві 2 270 грн. судових витрат, понесених ним у вигляді сплати судового збору за подання позову про відшкодування моральної шкоди. Тому, враховуючи те, що апеляційний суд, вирішуючи справу, не вирішив питання стосовно усіх судових витрат (зокрема - щодо сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 270,00 грн за вимогу щодо відшкодування моральної шкоди), відповідач 06 березня 2024 року звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення. Апеляційний суд відверто відмовився досліджувати факт понесених позивачем судових витрат щодо сплати вказаних 2 270,00 грн.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Апеляційний суд встановив, що при ухваленні постанови Харківським апеляційним судом 18 січня 2024 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 18 квітня 2019 року у справі № 464/944/17 (провадження № 61-4050св19) зроблено висновок по застосуванню статті 270 ЦПК України та вказано, що «додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України підстав».

Встановивши, що підстави, передбачені статтею 270 ЦПК України для ухвалення додаткового рішення відсутні, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 березня 2024 року про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков