Постанова

від 09.04.2024 по справі 752/10042/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №752/10042/21 Головуючий у І інстанції - Ольшевська І.О.

апеляційне провадження №22-ц/824/7106/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2023 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бродюк Ірини Юріївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Сучасних інвестиційних рішень», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Роман Петрович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубченко Роман Олександрович про визнання свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності, -

установив:

У квітні 2021 року ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бродюк І.Ю., ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд», ТОВ «Центр Сучасних інвестиційних рішень», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), треті особи: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Р.П., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубченко Р.О. про визнання свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року позовні вимоги ТОВ «Брайт Інвестмент» до Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бродюк І.Ю., ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд», ТОВ «Центр Сучасних інвестиційних рішень», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), треті особи ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Р.П., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубченко Р.О. про визнання свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності залишено без задоволення.

12 грудня 2023 року до Голосіївського районного суду м. Києва від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Андрощука С.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №752/10042/21 у якій представник просив стягнути з позивача витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 40845,90 грн.

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Андрощука С.В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Ухвалено додаткове рішення у справі №752/10042/21, яким стягнуто із ТОВ «Брайт Інвестмент» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 31700 грн. на користь ОСОБА_2 .

В іншій частині заяви відмовлено.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Брайт Інвестмент» оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що жодних повідомлень, судових повісток Товариству не направлялось, щодо призначення до розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Таким чином, вважає, що суд першої інстанції позбавив Товариство можливості приймати участь у судовому засіданні при розгляді зави про стягнення витрат на правничу допомогу, висловити свої заперечення, щодо розміру заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Вказує, що сторона у справі вільна у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Зазначає, що Товариство позбавлено можливості перевірити обґрунтованість заявленого розміру витрат із фактичними наданими послугами, оскільки стороною, яка просить стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу не було подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та докази здійснення стороною таких витрат.

Просило суд, скасувати додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2023 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Андрощука С.В. про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні ОСОБА_2 просила відхилити подану апеляційну скаргу, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Інші сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, відзиву на апеляційну скаргу не подавали, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка брала участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи додаткове судове рішення, суд першої інстанції виходив із співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), врахував, що представником надано підтвердження про фактичну оплату відповідачем 5 послуг у розмірі 31700 грн., а тому відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення по суті спору, пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Разом з тим, вважав, що присудження витрат на професійну правничу допомогу у більшому розмірі, а саме 40845,90 грн. не підтверджено належними доказами, оскільки транзакцію за док. №34 від 27 жовтня 2022 року в розмірі 10850 грн. як оплату ОСОБА_2 послуги надання правової (правничої) допомоги повернуто, як помилково перераховані кошти.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 270 ЦПК України).

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

У ч. 1 ст. 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (ст. 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Згідно ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19 лютого 2020 р.: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Таким чином, суд зазначив, що у питанні визначення розподілу судових витрат судді мають виступати виключно як арбітри та надавати оцінку доказам та доводам, що наводяться сторонами. Вирішення питання про розподіл судових витрат судом на власний розсуд може бути підставою для оскарження такого рішення.

У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У зазначеній вище постанові Верховний Суд зменшив розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.

В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 грудня 2021 року між АБ «Сергія Андрощука» та ОСОБА_2 укладено договір №04/99/1-28/12/2021 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого Бюро зобов`язується надати Клієнтові правову (правничу) допомогу в рамках питання по вимогам ТОВ «Брайт Інвестмент» до Клієнта щодо прав на квартиру АДРЕСА_1 ; щодо вказаної квартири Голосіївським районним судом міста Києва порушено провадження 14 вересня 2021 року у справі № 752/10042/21.

Додатковою угодою №1 до договору №04/99/1-28/12/2021 про надання правової допомоги сторони визначили, що за супроводження справи: в Голосіївському районному суді міста Києва по п. 1.1. Договору вартість правової (правової) допомоги становить еквівалент 1500 доларів США; в судах апеляційної або касаційної інстанції (за кожну окрему інстанцію) - еквівалент 1500 доларів США.

Так, актом №1 здачі-приймання наданої правової допомоги до договору №04/99/1-28/12/2021 про надання правової (правничої) допомоги від 28 грудня 2021 року, засвідчено, що загальна вартість наданої правової (правничої) допомоги за період з 28 грудня 2021 року по 11 грудня 2023 становить по п.1.1. Договору 40845,90 гривень за надання правової (правничої) допомоги у рамках справи у Голосіївському районному суді м. Києва. Зі змісту наданого акту вбачається, що ОСОБА_2 роботи надані АБ «Сергія Андрощука» отримала, претензій не має.

Договір про надання правової (правничої) допомоги порядок розрахунків між сторонами не містить, вказує на те, що клієнт сплатить правову (правничу) допомогу, визначену додатковою угодою до договору на підставі виставленого бюро клієнту рахунку.

Відповідно до витягу з рахунку вбачається, що ОСОБА_5 в рамках виконання умов договору №04/99/1-28/12/2021 про надання правової допомоги на рахунки бюро здійснювались наступні оплати: 1 лютого 2020 року в розмірі 10000 гривень, 21 жовтня 2022 - 10850 гривень, 24 жовтня 2022 року - 10850 гривень, а отже, загалом здійснено перерахувань на суму 31700 гривень.

Пунктом 4.1. зазначеного вище договору визначено, що за надання Бюро Клієнтові правової (правничої) допомоги Клієнт сплатить правову (правничу допомогу), визначену додатковою угодою до Договору. Правова (правнича) допомога сплачується на підставі виставленого Бюро Клієнту рахунку.

Додатковою угодою №1 до договору №04/99/1-28/12/2021 про надання правової допомоги сторони визначили, що за супроводження справи: в Голосіївському районному суді міста Києва по п. 1.1. Договору вартість правової (правової) допомоги становить еквівалент 1500 доларів США; в судах апеляційної або касаційної інстанції (за кожну окрему інстанцію) - еквівалент 1500 доларів США.

Так, актом №1 здачі-приймання наданої правової допомоги до договору №04/99/1-28/12/2021 про надання правової (правничої) допомоги від 28 грудня 2021 року, засвідчено, що загальна вартість наданої правової (правничої) допомоги за період з 28 грудня 2021 року по 11 грудня 2023 становить по п.1.1. Договору 40845,90 гривень за надання правової (правничої) допомоги у рамках справи у Голосіївському районному суді м. Києва. Зі змісту наданого акту вбачається, що ОСОБА_2 роботи надані АБ «Сергія Андрощука» отримала, претензій не має.

Договір про надання правової (правничої) допомоги порядок розрахунків між сторонами не містить, вказує на те, що клієнт сплатить правову (правничу) допомогу, визначену додатковою угодою до договору на підставі виставленого бюро клієнту рахунку.

Відповідно до витягу з рахунку вбачається, що ОСОБА_5 в рамках виконання умов договору №04/99/1-28/12/2021 про надання правової допомоги на рахунки бюро здійснювались наступні оплати: 1 лютого 2020 року в розмірі 10000 гривень, 21 жовтня 2022 - 10850 гривень, 24 жовтня 2022 року - 10850 гривень, а отже, загалом здійснено перерахувань на суму 31700 гривень.

При цьому судом першої інстанції також встановлено, що транзакція за док. №34 від 27 жовтня 2022 року в розмірі 10850 грн. як оплату ОСОБА_2 послуги надання правової (правничої) допомоги, повернута, як помилково перераховані кошти.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума в розмірі 31700 грн. відповідає обґрунтованості, пропорційності та реальності наданих адвокатом послуг та підлягає стягненню з позивача на відшкодування витрат на професійну правову допомогу на користь відповідача.

Розмір такого стягнення судових витрат на правничу допомогу є розумним та справедливим, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, при цьому захищає права відповідача на отримання коштів, які вона була змушена реально затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в місцевому суді, а також відповідає завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок неотримання заяви про ухвалення додаткового рішення, щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та судової повістки про призначення до розгляду вказаної заяви, позивач був позбавлений можливості заявити свої заперечення, щодо розміру заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки відзив на позовну заяву і клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, до яких і долучалися докази понесення судових витрат, надсилалися представником відповідача засобами електронного зв`язку на адресу ТОВ «Брайт Інвестмент», про що свідчить витяг з електронного листа про направлення відзиву (том 2, а/с 12) та квитанція №380932 від 12 грудня 2023 року про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету (том 3, а/с 83), утім жодних заперечень позивача, щодо неспівмірності та необґрунтованості заявленого розміру витрат на правову допомогу до суду першої інстанції не надходило, хоча останній подавав інші процесуальні документи у справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження аргументів позивача та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків районного суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, додаткове рішення суду першої інстанції про стягнення з ТОВ «Брайт Інвестмент» на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 31700 грн. в даній справі ухвалено в межах заявлених сторонами вимог, відповідно положень матеріального та процесуального законодавства і підстави для його скасування відсутні.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 17 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба