Рішення

від 17.04.2024 по справі 753/4620/22

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

17.04.2024 Справа № 753/4620/22

№2/756/248/24

№753/4620/22

РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Луценко О.М.

за участю секретаря Галелюк Т.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Федоришина Юрія Афанасійовича про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача, про визнання заповіту недійсним та просить суд визнати недійсним заповіт, складений 06 вересня 2018року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним Юрієм Афанасійовичем.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що у вересні 2018році її рідною матір`ю ОСОБА_3 було складено заповіт на її сина та брата позивача ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті залишилась спадщина, до складу якої увійшло спадкове майно, а саме земельна ділянка сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 7422087100:76:100:1052, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 939624574220, Площа (га): 1.0935, що належала моїй мамі на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯГ 265168, виданий 03.05.2007, видавник: Козелецька районна Державна адміністрація, і яка перебуває в оренді ІІП "Міклуха", код ЄДРПОУ: 35390161; земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7422087100:04:001:2052, Площа (га): 1.0937, за адресою Чернігівська обл., Козелецький р., с/рада. Омелянівська, яка перебуває в оренді Приватне Підприємство "Міклуха", код ЄДРПОУ: 35390161; земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7422087100:04:001:0432, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 878151974220, Площа (га): 2.0398 га, що перебуває в оренді Приватне підприємство "Міклуха", код ЄДРПОУ: 35390161; будинок, житловий, Реєстраційний номер майна: 28763758, за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира за адресою: АДРЕСА_2 , грошові збереження, депозитні кошти.

У встановлений законом строк позивач звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Федоришина Юрія Афанасійовичаз приводу оформлення спадщини після смерті матері, та подала заяву про прийняття спадщини так, як вона є спадкоємицею після смерті матері, однак дізнався, що померла склала заповіт на відповідача, відповідно до якого усе її рухоме та нерухоме майно, що буде належить їй на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося вона заповіла ОСОБА_2 . Вказаний заповіт позивач вважає недійсним, оскільки на момент його складання ОСОБА_3 буда важкохвора, оскільки хворіла на цукровий діабет, потребувала постійного стороннього догляду, крім того перехворіла на цукровий діабет. Позивачу відомо, що в ОСОБА_3 не було наміру та волевиявлення заповідати майно ОСОБА_2 . Так в період з 2011року, стан здоров`я ОСОБА_3 значно погіршився, вона часто зверталася до лікарів з приводу хвороби діабету та потребувала стороннього догляду, оскільки вона самостійно не виходила останні роки з будинку, викликала неодноразово швидку допомогу та зверталася до лікарів. Через погане самопочуття. Позивач постійно, відвідувала її, купувала необхідні ліки та доглядала за нею, у всьому допомагала. Однак ОСОБА_2 , який є сином померлої скористалась її безпорадним станом та примусив її перед смертю скласти заповіт на свою користь.

29.08.2022 відповідачем надано відзив відповідно до якого він просив суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що впродовж свого життя їхня спільна мати ніколи не хворіла на психічні захворювання та психічні розлади. В останні роки життя вона дійсно періодично мала підвищення рівня цукру в крові, однак це ніяк не впливало на її психоемоційний стан. Жодних доказів, того, що померла перебувала на обліку у лікаря психіатра або ж коли не буть зверталась за консультаціями даного фахівця. Окрім того відсутні докази і перебування померлої на обліку в психоневрологічному диспансері як і докази того, що вона там проходила амбулаторне чи стаціонарне лікування у вищезгаданому закладі. До матеріалів справи була залучена у якості доказу заява написана голові правління ОСББ «Кристал 5» від 07.07.2020 року де власники квартири в тому числі і мати позивачки вказує на те, що їй неможливо потрапити до квартири АДРЕСА_3 із за блокування квартири її донькою ОСОБА_4 .

Також в день написання заповіту, а саме 06 вересня 2018 року мати змушена була звертатись із заявою до поліції щодо перешкод у доступі до квартири АДРЕСА_3 у зв`язку з тим, що її донька змінила замки та не надає їй ключі від належної їй на праві власності квартири, що підтверджується копією відповіді з Оболонського управління поліції в м. Києві від 24.09.2018 року. Організацією поховання ОСОБА_3 займався батько сторін та відповідач. Цей факт не спростовує і сама позивачка. Окрім того як вбачається з даного заповіту його текст було прочитано та підписано особисто ОСОБА_3 , про що на самому заповіті було вчинено відповідний власноручний напис.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд постановити рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на безпідставність заявлених вимог. Обґрунтовуючи свої заперечення вказував, що посилання позивача на те, що під час складання оскаржуваного заповіту ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій, не відповідають дійсності, адже за життя ОСОБА_3 не страждала на психічні розлади та на обліку у лікаря-психіатра не перебувала.

Третя особа до судового засідання не з`явилася про дату, місце та час повідомлялася належним чином про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 08.12.2021року.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 7422087100:76:100:1052, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 939624574220, Площа (га): 1.0935, що належала моїй мамі на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯГ 265168, виданий 03.05.2007, видавник: Козелецька районна Державна адміністрація, і яка перебуває в оренді ІІП "Міклуха", код ЄДРПОУ: 35390161; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7422087100:04:001:2052, Площа (га): 1.0937, за адресою Чернігівська обл., Козелецький р., с/рада. Омелянівська, яка перебуває в оренді Приватне Підприємство "Міклуха", код ЄДРПОУ: 35390161; земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7422087100:04:001:0432, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 878151974220, Площа (га): 2.0398 га, що перебуває в оренді Приватне підприємство "Міклуха", код ЄДРПОУ: 35390161; будинок, житловий, Реєстраційний номер майна: 28763758, за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , грошові збереження, депозитні кошти, що належала на праві власності спадкодавцю.

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 склала заповіт від 06.09.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним Ю.А., зареєстрований в реєстрі за № 957, яким ОСОБА_3 заповіла усе її рухоме та нерухоме майно, що буде належить їй на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 2 статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Вимоги щодо форми та змісту заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України. Так, цією нормою Кодексу визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4. ст. 207 цього Кодексу.

Як вбачається з тексту заповіту він до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_3 та власноручно нею підписаний. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.

Згідно з положеннями статті 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.

Стаття 207 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Крім того, згідно з положеннями статті 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

За приписами ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Заповіт є одностороннім правочином, а тому він повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Спеціальною нормою, яка передбачає підстави недійсності заповіту є ст. 1257 ЦК України, якою визначено лише дві підставі недійсності заповіту.

Так, згідно ч. 2 передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

За цією ж статтею недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Таким чином, слід прийти до висновку, що заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. При цьому, недійсним заповіт може бути визнаний у випадках, у яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, коли заповіт складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), коли заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Як вбачається з пояснень відповідача, що ОСОБА_3 на момент укладення заповіту була свідома та не виявляла будь-яких ознак хвороб, які б перешкоджали їй скласти заповіт, оскільки, в даному спорі предметом доказування не є наявність або відсутність свідомості під вчинення правочину, а саме психічна можливість у особи, яка вчиняє правочин усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

До того ж приватний нотаріус КМНО Федоришин Ю.А., який посвідчував спірний заповіт, при його укладанні перевірив дієздатність та підтвердив, що ОСОБА_3 усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними. Окрім того позивачем не надано жодного доказу, що ОСОБА_3 під впливом чи натиском уклала даний заповіт, оскільки він був укладений в 2018році, а померла вона через три роки.

Статтею 81 ЦПК України покладено на кожну зі сторін обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б засвідчували, що на момент складання заповіту від 06.09.2018 спадкодавець ОСОБА_3 не розуміла значення своїх дій та не мігла ними керувати. Також судом не встановлено, що при складанні заповіту були порушені вимоги діючого законодавства.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для визнання заповіту від 06.09.2018року недійсним, а тому приходить до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_4 у задоволенні його позову.

З викладеного, керуючись ст.ст. 1-19, 23,76-113, 128-132, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Федоришина Юрія Афанасійовича про визнання заповіту недійсним- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Луценко