Постанова

від 29.10.2024 по справі 753/4620/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року місто Київ

справа № 753/4620/22

апеляційне провадження № 22-ц/824/11661/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання:Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва у складі судді Луценка О.М. від 17 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Федоришин Юрій Афанасійович, про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст обставин справи

У травні 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Федоришин Ю.А., про визнання заповіту недійсним.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір - ОСОБА_4 , після чого відкрилась спадщина на: земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 7422087100:76:100:1052, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 939624574220, площа (га): 1.0935, що належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯГ 265168, виданий 3 травня 2007 року, видавник: Козелецька районна державна адміністрація, і яка перебуває в оренді ПП "ОСОБА_5", код ЄДРПОУ: НОМЕР_1; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7422087100:04:001:2052, площа (га): 1.0937, за адресою Чернігівська обл., Козелецький р., с/рада. Омелянівська, яка перебуває в оренді ПП "ОСОБА_5", код ЄДРПОУ: НОМЕР_1; земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7422087100:04:001:0432, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 878151974220, площа (га): 2.0398 га, що перебуває в оренді ПП "ОСОБА_5", код ЄДРПОУ: НОМЕР_1; будинок, житловий, реєстраційний номер майна: 28763758, за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; грошові збереження, депозитні кошти.

30 грудня 2021 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Федоришина Ю.А. із заявою про прийняття спадщини. Однак, в подальшому їй стало відомо, що 6 вересня 2018 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла усе своє рухоме та нерухоме майно на користь ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що на момент посвідчення заповіту ОСОБА_4 не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати, склала його під тиском свого сина та брата позивача - ОСОБА_2 , оскільки хворіла на цукровий діабет та інші захворювання, а також вживала лікарські препарати, які сприяли її нестабільному емоційному стану, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , посвідченийприватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним Ю.А. 6 вересня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 957.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що на момент складання заповіту від 6 вересня 2018 року ОСОБА_4 не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати. Також судом не встановлено, що при складанні заповіту були порушені вимоги діючого законодавства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Скаржник зазначає, що підпис ОСОБА_4 на заповіті відрізняється від підпису її матері. Вважає, відсутність у реєстрі нотаріального запису про посвідчення заповіту від 6 вересня 2018 року, зареєстрованим в реєстрі за реєстровим номером № 957 та двох ідентичних його примірників, а також відсутність реєстрації такого заповіту у спадковому реєстрі, є порушенням вимог щодо встановлених форми та процедури посвідчення заповіту.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що доводи скаржника є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції надав належну оцінку усім доказам та дійшов правильного висновку по суті розгляду спору.

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу до суду не подали.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити.

ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду без змін.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Федоришин Ю.А. в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 6 вересня 2018 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним Ю.А. та зареєстрований в реєстрі за № 957, згідно якого заповіла все своє майно, де б воно не було та з чого воно б не складалося, і взагалі все те, що їй належатиме на день смерті і на що за законом матиме право, сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том І а.с. 177).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 8 грудня 2021 року (том І а.с. 22).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на: земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 7422087100:76:100:1052, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 939624574220, площа (га): 1.0935, що належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯГ 265168, виданий 3 травня 2007 року, видавник: Козелецька районна державна адміністрація, і яка перебуває в оренді ПП "ОСОБА_5", код ЄДРПОУ: НОМЕР_1; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7422087100:04:001:2052, площа (га): 1.0937, за адресою Чернігівська обл., Козелецький р., с/рада. Омелянівська, яка перебуває в оренді ПП "ОСОБА_5", код ЄДРПОУ: НОМЕР_1; земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7422087100:04:001:0432, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 878151974220, площа (га): 2.0398 га, що перебуває в оренді ПП "ОСОБА_5", код ЄДРПОУ: НОМЕР_1; будинок, житловий, реєстраційний номер майна: 28763758, за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; грошові збереження, депозитні кошти, що належали на праві власності спадкодавцю.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

За змістом статей 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 127 ЦК України).

Відповідно до статті 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частини 1, 2 статті 1257 ЦК України).

Згідно зі статтею 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Частиною 2 статті 1247 ЦК України передбачено, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини 4 статті 207 цього Кодексу, відповідно до якої у разі, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) вказано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Під час посвідчення заповіту нотаріусом має бути дотримано порядок його посвідчення. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. На бажання заповідача, також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках. Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

Згідно зі статтею 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини 2 статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

Згідно з частиною 1 статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Частиною 1статті 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Для визнання правочину недійсним на підставі, яка передбачена зазначеною нормою, повинна бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною 1 статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно керувався тим, що ОСОБА_4 розпорядилася належним їй майном на випадок смерті, склавши 6 вересня 2018 року заповіт на користь відповідача. При цьому суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_4 на момент укладення заповіту була свідома та не виявляла будь-яких ознак хвороб, які б перешкоджали їй скласти заповіт.

У матеріалах справи немає доказів того, що волевиявлення ОСОБА_4 на момент складення заповіту не було вільним і не відповідало її волі, а також доказів того, що на момент посвідчення заповіту спадкодавець не міг усвідомлювати значення своїх дій, тому немає підстав для визнання заповіту недійсним згідно з частиною 2 статті 1257 ЦК України.

За клопотанням позивача судом першої інстанції було призначено судову почеркознавчу експертизу, проте вона не була фактично проведена у зв`язку із ненаданням витребуваних експертом документів. Повторне клопотання про призначення експертизи в суді першої інстанції не заявлялося.

З урахуванням викладеного і не наданням позивачем належних доказів на підтвердження її позовних вимог колегія суддів вважає, що оспорюваний заповіт відповідає загальним вимогам щодо його форми і посвідчення.

Доказів того, що ОСОБА_4 складаючи оспорюваний заповіт, не розуміла значення своїх дій, та/або не підписувала його матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного посвідчення та реєстрації оскаржуваного заповіту є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами - копією спадкової справи № 18/2021 від 26 листопада 2021 року, зокрема Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 6 вересня 2018 року (том І а.с. 169-218).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті вирішення спору, яким правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді: