Постанова

від 16.04.2024 по справі 331/1807/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 16.04.2024 Справа № 331/1807/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/856/24 Головуючий у 1-й інстанції: Фісун Н.В.

Є.У.№ 331/1807/23 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючої Кочеткової І.В.,

суддів: Бєлки В.Ю.,

Гончар М.С.,

секретар Волчанова І.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в особі філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України», третя особа: начальник філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області Шульга Олег Петрович про визнання незаконними наказів та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в особі Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» інтереси якої представляє адвокат Коноваленко Олександр Юрійович на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в особі Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» про визнання незаконними наказів та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що з 07.08.2018 працювала фельдшером медичної частини № 77 філії Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби у Запорізькій області. Наказом № 35-19/ к-тр від 26.06.2019 її звільнено за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (п.3 ст.40 КЗпП України). Посилаючись на те, що сумлінно виконувала свої посадові обов`язки, її звільнення відбулося із грубим порушенням вимог трудового законодавства, оскільки відповідач застосував за одне й те саме порушення два заходи дисциплінарного стягнення і пропустив передбачений ст.148 КЗпП строк притягнення до дисциплінарної відповідальності, просила суд визнати незаконним та скасувати накази № 61-19/к-тм та № 35-19/к-тр від 26.06.2019 про її звільнення, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Жовневого районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ №61-19/к-тм від 26.06.2019 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано наказ № 35-19/к-тр від 26.06.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади фельдшера медичної частини № 77 філії Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби у Запорізькій області.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді фельдшера медичної частини № 77 філії Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби у Запорізькій області з 27.06.2019.

Стягнуто одноразово з Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 460 219, 92 грн. за вирахуванням податків та обов`язкових платежів.

В іншій частині позов залишено без розгляду.

Допущено негайне виконаннярішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячногоплатежу в порядку ст. 430 ЦПК України.

Стягнуто з Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Не погоджуючисьз рішеннямсуду, Державна установа «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в особі Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України», в особі свого представника адвоката Коноваленка О.Ю., подала апеляційну скаргу, в якій,посилаючись на порушеннянорм матеріальногота процесуальногоправа,просить рішеннясуду змінитив частиністягнення середньогозаробітку зачас вимушеного прогулута зменшитирозмір стягненняз 460219,92грн.до 100209,24грн. Віншій частинірішення судупросить залишитибез змін.Зазначає,що ст. 235 КЗпП України обмежує строк стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу одним роком. В порушення вимог вказаної статті суд першої інстанції стягнув на користь позивачки середній заробіток за період з 27.06.2019 по 25.01.2024. На думку апелянта, строк розгляду вказаної справи навмисно затягувався самою позивачкою, що призвело до збільшення розміру суми стягнення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Сугира В.С. вказав, що апеляційна скарга є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а лише свідчать про незгоду із ним. Адвокат заявив про намір відшкодування витрат на правову допомогу.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 10ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що Наказом директора ЦОЗ ДКВС України від 06.08.2018 за № 154/к-тр ОСОБА_1 з 07.08.2018 була прийнята на роботу фельдшером медичної частини № 77 філії Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби у Запорізькій області(а.с.8).

Наказом №34-19/к-тм від 02.05.2019 за ненадання медичної допомоги засудженому ОСОБА_1 оголошено догану.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької від 11 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду від 05.10.2022, Наказ №34-19/к-тм від 02.05.2019 скасовано (а.с.23-27,42-44).

20.02.2019 в медичній частині АДРЕСА_1 під час чергування ОСОБА_1 сталася смерть засудженого І., який перебував на лікуванні.

За результатами проведення службового розслідування від 21.06.2019 комісія дійшла висновку, що фельдшер ОСОБА_1 неналежним чином виконала свій професійний обов`язок, не надала первинну невідкладну медичну допомогу засудженому І., чим причинила шкоду здоров`ю засудженого та призвело до його смерті. Комісія вважала за доцільне за систематичне невиконання посадової інструкції та порушення вимог діючого законодавства України у сфері охорони здоров`я, ненадання медичної допомоги ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності (а.с.98-101).

ОСОБА_1 у своїх поясненнях від 16.05.2019 категорично заперечувала факт порушення нею вимог діючого законодавства України у сфері охорони здоров`я (а.с.13-14).

Наказом № 61-19/к-тм від 26.06.2019 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за систематичне невиконання посадової інструкції шляхом звільнення з займаної посади. У наказі вказано також, що за порушенням вимог п.2 посадової інструкції , а саме ненадання медичної допомоги засудженим, ОСОБА_1 наказом начальника філії було оголошено догану (№34-19 /к-тм від 02.05.2019). З наказом ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис 26.06.2019 (а.с.150).

Згідно наказу начальника Філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області ОСОБА_2 № 35-19/ к-тр від 26.06.2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади фельдшера медичної частини №77 філії центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби у Запорізькій області з підстави п.3 ст.40 КЗпП України(за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку)(а.с.9).

Відповідно довідки № 1/382-19 від 19.04.2019 станом на 19 квітня 2019 ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувалась(а.с.21).

Отже, підставою для припинення трудових правовідносин з позивачем були наказ від 26 червня 2019 року №61-19/к-тм, а також наказ від 02.05.2019 року № 34-19/к-тм про притягнення її до дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Під часрозгляду спорупо сутінаказ від02.05.2019року №34-19/к-тм бувскасований, томупідставоюдля звільненняє лишенаказ від 26 червня 2019 року №61-19/к-тм.

Ухвалюючи рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі, суд першої інстанції виходив із того, що наказ від 02.05.2019 про оголошення позивачці догани скасований в судовому порядку, за проступок, який мав місце 20.02.2019 останній оголошено догану, а отже звільнення за систематичне невиконання посадових обов`язків не ґрунтується на вимогах трудового законодавства.

Із такими висновками суду першої інстанції погодився відповідач і в зазначеній частині судове рішення не оскаржував, а тому судом апеляційної інстанції воно не переглядається.

Апелянт просив апеляційний суд переглянути судове рішення та змінити його лише в частині розміру суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача, та періоду нарахування вказаного середнього заробітку.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства, адже трактуються апелянтом лише на користь останнього а не як того вимагає закон.

Матеріали справи не свідчать про затягування позивачкою строку розгляду вказаної справи по суті.

Як свідчать матеріали справи, з відповідним позовом за захистом свого порушеного права позивачка звернулася до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області 24.07.2019, а тому у розумінні вимог ст. 233 КУпП України тримісячний строк для оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 26.06.2019 та місячний строк для оскарження наказу про звільнення від 26.06.2019 ОСОБА_1 не пропущено.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі № 310/5556/19, та справу призначено до розгляду на 04.10.2019./а.с.22,95/.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 січня 2020 року за клопотанням позивачки зупинено провадження у вказаній справі до розгляду судом цивільної справи № 310/9536/19./а.с.96/.

Ухвала суду першої інстанції відповідачем не оскаржувалася.

Розпорядженням Верховного Суду від 14.09.2022 № 49/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області» територіальну підсудність Бердянського міськрайонного суду Запорізької області змінено на Жовтневий районний суд міста Запоріжжя.

В подальшомуУхвалою Бердянськогоміськрайонного судуЗапорізької областівід 16грудня 2021року булопоновлено провадженняу ційцивільній справіта призначеносправу дорозгляду.

Позивач добросовісно користувалася наданими правами та вживала усі необхідні дії щодо своєчасного ініціювання судового процесу з метою захисту своїх трудових прав.

Об`єктивних даних для висновку про те, що позивачка затягувала розгляд справи зібрані у справі докази не містять.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком№ 100. Цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку№ 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 Порядку№ 100нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Вимушений прогул це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

У разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

При цьому, законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Вказана вище правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/808/16 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року у справі № 340/376/20.

Отже доводи апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Оскільки позивач був звільнений 26.06.2019 року, то підлягає поновленню на посаді з наступного дня за днем звільнення, а відтак середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає обрахунку саме з 27.06.2019 року.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наданий ОСОБА_1 складений у відповідності до норм законодавства та сумніву не викликає. Згідно вказаного розрахунку середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 460 219,92 грн. ( 399,24 грн. х 901 робочих днів з 27.06.2019 по 31.01 2023 ; 399,24 грн. х 201 робочих днів з 31.01.2023 по 08.11.2023; 399,24 грн. х 21 робочий день з 08. 1.2023 по 07.12.2023 ; 339,24 х 35 робочих днів з 08.12.2023 по 25.01.2024, за вирахуванням податків та обов`язкових платежів.

Аналіз викладеного свідчить про те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому у відповідності до норм статей 374, 375 ЦПК України його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В іншій частині оскаржуване рішення не оскаржувалось, тому не переглядалось.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381383 УПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2024 року у цій справі в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось і судом апеляційної інстанції не переглядалося.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2024 року.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді: В.Ю. Бєлка

М.С.Гончар