Ухвала

від 21.05.2024 по справі 331/1807/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

21 травня 2024 року

м. Київ

справа № 331/1807/23

провадження № 61-6367ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- начальник філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області Шульга Олег Петрович, про визнання незаконними наказів та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» з позовом про визнання незаконними наказів та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ від 26 червня 2019 року №61-19/к-тм «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано наказ від 26 червня 2019 року №35-19/к-тр про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з посади фельдшера медичної частини № 77 філії Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби у Запорізькій області.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді фельдшера медичної частини № 77 філії Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби у Запорізькій області з 27 червня 2019 року.

Стягнуто одноразово з Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 460 219,92 грн за вирахуванням податків та обов`язкових платежів.

В іншій частині залишено без розгляду.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року апеляційну скаргу Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» залишено без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2024 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без змін.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось і суд апеляційної інстанції не переглядав.

У квітні 2024 року Державна установа «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» звернулась до Верховного Суду через «Електронний суд» із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3 028,00 грн.

Предметом спору у цій справі є визнання незаконними наказів та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 460 219,92 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.

Отже, зазначена справа є незначної складності та ціна позову не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн*250=757 000,00 грн).

Тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа не підлягає касаційному оскарженню.

У касаційній скарзі заявника немає посилання на зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки заявник оскаржив судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська