Постанова

від 18.04.2024 по справі 334/2272/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 18.04.2024 Справа № 334/2272/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/2272/16-ц

Провадження №22-ц/807/626/24

Головуючий в 1-й інстанції Турбіна Т.Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Гончар М.С., Подліянової Г.С.,

розглянувши упорядку письмовогопровадження безповідомлення учасниківсправи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2023 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ПАТ «ПроКредит Банк», яке у 2018 році змінило свою назву на АТ «ПроКредит Банк», звернулось до суду з позовною заявою до ПП «Агро-Ком», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 166716,93 грн. Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Запоріжжя Добрєва М.О. від 24.05.2016 відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. У відкритті провадження в частині вимог ПАТ «ПроКредит Банк» до ПП «Агро-Ком» відмовлено. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ПАТ «ПроКредит Банк» та ПП «Агро-Ком» укладено кредитний договір № 1602.44160 від 29.05.2014, згідно якого відповідачу ПП «Агро-Ком» було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту-128400UAH, процентна ставка 24% річних, строком на 24 місяці. В забезпечення виконання зобов`язання ПП «Агро-Ком» за кредитним договором АТ «ПроКредит Банк» було укладено з ОСОБА_2 договір поруки № 187889-ДП7 від 29.05.2014 та з ОСОБА_1 договір поруки № 187892-ДП7 від 29.05.2014. Відповідно до умов договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов`язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник. ПП «Агро-Ком» порушило умови кредитного договору, не забезпечило своєчасне погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого утворилась кредитна заборгованість в розмірі 166716,93 грн., що складається з наступного: капітал - 101873,71 UAH, проценти - 20249,65 UAH, проценти за неправомірне користування кредитом - 12765,31 грн., пеня - 31828,26 грн. У зв`язку з виникненням заборгованості ПП «Агро-Ком», позивач звернувся до поручителів з вимогою про виконання зобов`язань ПП «Агро-Ком». Вимоги АТ «ПроКредит Банк» не були виконані і погашення на підставі договорів поруки не відбулося. Зважаючи на те, що договір поруки укладався із кожним із поручителів окремо, кожен із поручителів є солідарним боржником, проте такі поручителі не є солідарними боржниками між собою. Позивач просив стягнути на свою користь з ОСОБА_2 як солідарного із ПП «Агро-Ком» боржника, заборгованість за кредитним договором № 1602.44160 від 29.05.2014, а саме: капітал - 101873,71 UAH, проценти - 20249,65 UAH, проценти за неправомірне користування кредитом - 12765,31 грн., пеня - 31828,26 грн. Всього 166716,93 грн. Стягнути на користь ПАТ «ПроКредит Банк» з ОСОБА_1 як солідарного із ПП «Агро-Ком» боржника, заборгованість за кредитним договором № 1602.44160 від 29.05.2014, а саме: капітал - 101873,71 UAH, проценти - 20249,65 UAH, проценти за неправомірне користування кредитом - 12765,31грн., пеня - 31828,26 грн. Всього 166716,93 грн. Стягнути з відповідачів судовий збір у сумі 2500,77 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2023 року, позов Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 , як солідарного боржника з Приватним підприємством «Агро-Ком», на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором №1602.44160 від 29.05.2014, а саме: 101873,71 грн. заборгованості за кредитом, 20249,65 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 12765,31 грн. заборгованість по процентам за неправомірне користування кредитом, 31828,26 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а всього 166716,93 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , як солідарного боржника з Приватним підприємством «Агро-Ком», на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором №1602.44160 від 29.05.2014, а саме: 101873,71 грн. заборгованість за кредитом, 20249,65 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 12765,31 грн. заборгованість по процентам за неправомірне користування кредитом, 31828,26 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а всього 166716,93 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1250,39 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1250,39 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що договір поруки №187892-ДП7 від 29.05.2014року щодо платежів, які повинні були вноситись у строк до 29.09.2015 року зі сплати кредиту та відсотків за його користування, припинив свою дію. Також вказано, що позивач в розрахунку заборгованості нарахування пені здійснив більше, ніж за 180 днів з моменту виникнення прострочення.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу АТ «ПроКредит Банк» в особі представника адвоката Онуфрієвої Одарки Дмитрівни зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив усі наявні в матеріалах справи докази, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. В зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2024 року це 302800,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн. (3028,00 грн. Х 100 = 302 800 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.05.2014 між ПАТ «ПроКредит Банк» та ПП «Агро-Ком» укладено кредитний договір № 1602.44160 (т.1 а.с.5-7).

Відповідно до п. 2 кредитного договору, умови, на яких видається кредит: розмір кредиту 128400,00 грн.; строк користування кредитом - 24 місяці від дати видачі кредиту включно; проценти 24% річних, виходячи з 360 календарних днів у році.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, кредитор на підставі цього договору зобов`язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредиту, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов`язань, а також належно виконувати усі інші зобов`язання, що передбачені цим договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що через кожні 12 місяців, починаючи з дати отримання кредиту та до моменту його повного погашення (надалі - дата зміни процентів), розмір процентів за користування кредитом, виданим на підставі цього договору, змінюється і встановлюється у розмірі, що визначається за формулою: Проценти = Індекс UIRD 12 + 4,55%, де: Проценти - розмір процентів за користування кредитом, виданим на підставі цього договору, який буде дійсним з моменту кожної чергової зміни цих процентів і до їх наступної зміни; Індекс UIRD 12 - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб індикативна ставка, що розраховується в системі Томсон Рейтерс за методикою, розробленою спільно з Національним Банком України, на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються провідними учасниками українського ринку банківських депозитів фізичних осіб. Дані про величину Індексу UIRD 12 є загальнодоступними в мережі Інтернет, на офіційному сайті НБУ та на офіційному сайті Кредитора.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що проценти за користування кредитом обчислюються від суми кредиту, яка є не повернутою кредитору (надалі залишок кредиту) за кожен календарний день користування кредитом до моменту його повного погашення та нараховуються щодо чергових платежів у строки, що зазначені у Графіку як дні платежу.

Згідно з п. 2.1 Договору кредит видається у дату, вказану в Графіку повернення кредиту і сплати процентів (надалі Графік), який є Додатком № 1 до цього договору за умови сплати комісії за видачу кредиту. Дата підписання Графіка та дата видачі кредиту не можуть виходити за межі 10 банківських днів після набуття чинності цим договором.

Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені Графіком п. 2.2 Договору).

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що при порушенні встановлених цим договором строків погашення грошових зобов`язань Позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 (п`ятнадцять) гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1% за умови подання Кредитором відповідного повідомлення Позичальнику про таке збільшення.

Підпунктом 3.2.1 Договору передбачено, що Кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов`язань за цим Договором тривалістю більш ніж 3 (три) банківські дні.

Відповідно до п. 3.4 Договору Позичальник зобов`язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом п`яти банківських днів з дня відправлення (вручення) Позичальнику або Поручителям вимоги, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані в такій вимозі.

За визначенням п. 3.6 Договору, при прострочені погашення грошових зобов`язань за цим Договором тривалістю більш ніж 30 (тридцять) календарних днів Позичальник зобов`язаний повністю достроково погасити кредит не пізніше ніж через 3 банківські дні з дати настання тридцятого дня прострочення незалежно від того, чи Кредитор пред`явив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з Кредитором. При цьому Кредитор вправі самостійно та без повідомлення Позичальника приймати рішення про збільшення строку прострочення, необхідного для такого дострокового погашення чи строку, в який має бути здійснено таке погашення.

Відповідно до п.4.2.2 кредитного договору, позичальник зобов`язується щоразу у день настання строків погашення грошових зобов`язань забезпечувати належне їх погашення, здійснювати перевірку проведення погашення та його належності.

Внаслідок неналежного виконання ПП «Агро-Ком» зобов`язань за договором на його адресу 25.12.2015 позивачем направлена вимога № 1235/1 від 24.12.2015 про повне дострокове погашення кредиту. Посилаючись на умови договору, ст. 526, 625, 1050, 1054 ЦК України, позивач вимагав протягом п`яти банківських днів з моменту відправлення даної вимоги погасити існуючу заборгованість. Направлення відповідачу вимоги підтверджується копією конверта з відмітками Укрпошти, списком відправлень від 25.12.2015 (т.1 а.с.15-16).

Зазначену вимогу боржником залишено без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.06.2018 (справа №908/406/18) задоволено позов ПАТ «ПроКредит Банк», з ПП «Агро-Ком» на користь ПАТ «ПроКредит Банк» стягнуто 101873,71 грн. заборгованості за кредитом, 20249,65 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 65028,67 грн. заборгованості по процентам за неправомірне користування кредитом, 103676,95 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

В забезпечення виконання зобов`язань ПП «Агро-Ком» за кредитним договором №1602.44160 від 29.05.2014 між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 187889-ДП7 від 29.05.2014 (т.1 а.с.17-19).

Також в забезпечення виконання зобов`язань ПП «Агро-Ком» за кредитним договором № 1602.44160 від 29.05.2014, між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 187892-ДП7 від 29.05.2014 (т.1 а.с.22-24).

Відповідно до п.2.1 договорів поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов`язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник.

Згідно із п. 3.2 договорів поруки кредитор може вимагати від поручителя дострокового виконання усіх зобов`язань позичальника за наявності підстав для дострокового виконання, які встановлені умовами кредитних договорів.

24 грудня 2015 року АТ «ПроКредит Банк» відповідно до п. 3.3 кредитного договору надіслало вимогу поручителям про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором у зв`язку істотним та тривалим порушення умов, передбачених кредитним договором (т.1 а.с.20-21, 25-26).

Після цього, на підставі п.3.2, 3.4, 3.6 кредитного договору, Банк набув право вимагати повне дострокове погашення кредиту.

Згідно з розрахунком, станом на 09.03.2016 у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору ПП «Агро-Ком» утворилась кредитна заборгованість в розмірі 166716,93 грн., яка складається із: заборгованості з капіталу - 101873,71 UAH, процентів - 20249,65 UAH, процентів за неправомірне користування кредитом - 12765,31 грн., пені - 31828,26 грн. (т.1 а.с.10-14).

Згідно з п. 4.1 договорів поруки передбачено, що порука діє з моменту укладення договору протягом усього строку користування кредитом, виданого на підставі кредитних договорів та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії кредитних договорів, належного виконання усіх вимог кредитора. Непред`явлення кредитором вимоги про погашення поручителем заборгованості не тягне за собою припинення поруки. Кредитор вправі пред`явити вимогу поручителю про погашення заборгованості позичальника протягом 3 років з моменту виникнення існуючої на момент такої вимоги заборгованості позичальника.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що докази повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором процентів за користування кредитом відсутні. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 101873,71 грн. заборгованості по кредиту, 20249,65 грн. несплачених відсотків за користування кредитом та 12765,31 грн. процентів за неправомірне користування кредитом є обґрунтованими. Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, нарахування пені на суму простроченого тіла кредиту та несплаченим процентам по кредиту є правомірним. Розрахунок пені є вірним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства, тому вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі. За таких обставин, з відповідачів, крім заборгованості по тілу кредиту, несплаченим процентам за користування кредитом та процентам за неправомірне користування кредитом, на користь позивача підлягає стягненю 31828,26 грн. заборгованості по пені, яка утворилась за період з 01.07.2014 по 09.03.2016.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України, договір є підставою для виникнення зобов`язань.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, посилався на те, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, проте позичальник і відповідачі у даній справі зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом не виконали.

Аналіз умов укладених сторонами договорів свідчить про наявність права позивача вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов`язань.

Згідно з ч. 2. ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від його виконання не допускається (ст.ст.525, 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.ст. 615, 625 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд першої інстанції правильно виснував, що ПАТ «ПроКредит Банк» виконав свої зобов`язання належним чином, надавши позичальникові кредит у спосіб, зазначений в кредитному договорі. З огляду на викладене, суд дійшов вірного висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.

Встановлено, що вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором заявлена у цій справі до поручителів ПП «Агро-Ком» ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , кожен з яких за умовами договорів поруки несе відповідальність із позичальником за наслідки невиконання останнім зобов`язання за кредитним договором.

Порука є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (частина перша статті 546 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Колегія суддів погоджується із тим, що відповідальність кожного з поручителів перед позивачем є солідарною разом з ПП «Агро-Ком» як боржником за основним зобов`язанням.

Необґрунтованими є доводи апелянта щодо припинення договору поруки № 187892-ДП7 від 29.05.2014, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «ПроКредит Банк» повідомило поручителя про істотне та тривале порушення умов, передбачених кредитним договором 24.12.2015 шляхом надіслання вимоги про дострокове виконання зобов`язання за договором поруки.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, з урахуванням зміни кредитором строку виконання основного зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 1054 ЦК України, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з поручителів у травні 2016 року, тобто з дотриманням строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Апелянт не спростував належними і допустимими доказами факт відсутності заявленої позивачем заборгованості, зокрема, її часткове погашення.

Таким чином, колегія суддів погоджується із тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 101873,71 грн. заборгованості по кредиту, 20249,65 грн. несплачених відсотків за користування кредитом та 12765,31 грн. процентів за неправомірне користування кредитом є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги в частині стягнення пені за прострочення повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення пені, позивач посилався на п. 2.4 Договору, яким передбачено відповідальність Позичальника при порушенні строків погашення грошових зобов`язань у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 грн. у еквіваленті валюти кредиту за кожний день прострочення.

Умовами кредитного договору (п. 6.5) та умовами договорів поруки (п. 4.5) сторони визначили, що до усіх вимог, що випливають з договору, встановлюється позовна давність у 5 років, включаючи вимоги, щодо яких законодавством встановлена спеціальна чи обмежена позовна давність.

З розрахунку заборгованості слідує, що пеня нараховується лише на проценти, які встановлені Графіком, що є додатком до кредитного договору, і не нараховується на проценти за неправомірне користування кредитом. У розрахунку пені позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Суд першої інстанції на підставі зібраних у справі доказів правильно встановив, що пеня нараховувалась за період з 01.07.2014 по 09.03.2016. Загальна сума нарахованої пені за вказаний період становить 32398,12 грн., сплачено 569,86 грн., заборгованість становить 31828,26 грн.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Враховуючи погодження сторонами кредитного договору № 1602.44160 від 29.05.2014 року строку давності у 5 років, безпідставними є посилання апелянта на протиправність дій кредитора щодо подовженого нарахування пені.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідачів пені та відсотків за користування кредитом.

Також судом правильно здійснено розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 18 квітня 2024 року.

Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар

Судді: М.С. Гончар

Г.С. Подліянова