Рішення

від 19.03.2024 по справі 366/2459/23

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/2459/23

Провадження № 2/366/56/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 березня 2023 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючого-судді Ткаченка Ю.В., при секретарі Морозовій Я.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група», Державне підприємство «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про визнання недійсним розпорядження про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та виділення її в натурі,

В С Т А Н О В И В :

11 серпня 2023 року ОСОБА_1 (даліПозивач) звернулася до суду з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі Відповідач), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» (далі Третя особа 1), Державне підприємство «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (даліТретя особа2) про визнання недійсним розпорядження про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та виділення її в натурі.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що на підставі розпорядження голови Іванківської районної державної адміністрації від 26 лютого 2018 року № 92 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)» ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з метою отримання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування яких визначено за проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) КСП ім. Комінтерну, як ділянки № НОМЕР_1 (рілля) та № 38 (сіножаті) за межами населених пунктів на території Іванківської селищ ної ради Іванківського району Київської області.

Земельні ділянки, стосовно яких позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації, визначалися за Схемою поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім.Комінтерна Іванківського району Київської області. Зокрема, згідно цієї схеми земельна ділянка за № 308 мала площу 3,87 га.

На підставі вищевказаного розпорядженням ОСОБА_2 замовила розробку технічної документації у ТОВ "Українська експертна група", інженер-землевпорядник - ОСОБА_3 . В подальшому цим товариством було розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меле двох земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , у складі якої містилися схема розташування земельних ділянок, план відведення, кадастровий план земельних ділянок.

Згідно розробленої технічної документації із землеустрою земельна ділянка № НОМЕР_1 мала площу 2,9463 га., а земельна ділянка № НОМЕР_2 - 1,6948 га. Тому загальна площа 2-х ділянок згідно розробленої технічної документації становила 4,6411 га, хоча згідно Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім.Комінтерна Іванківського району Київської області, їх загальна площа мала становити 5,5648 га.

Розпорядженням голови Іванківської районної державної адміністрації від 09 листопада 2018 року №581 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки натурі (на місцевості)» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж двох земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Іванківської селищ ноїради Іванківського району Київської області. Цим же розпорядженням передано у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 земельну ділянку № 308 (рілля) площею 2,9463 га кадастровий номер 3222055100:03:001:0030 та земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 1,6948 га (сіножаті) кадастровий номер 32220553 00:06:001:0040, які розташовані за межами населених пунктів на території Іванківської селищ ної ради Іванківського району Київської області.

Отже, всупереч Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім.Комінтерна Іванківського району Київської області ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 (кадастровий номер 3222055100:03:001:0030) площею 2,9463 га, а не площею 3,87 га.

Крім того, місце розташування земельної ділянки за № 308, визначене у технічній документації, затвердженій розпорядженням голови Іванківської районної держ авної адміністрації від 09 листопада 2018 року № 581, не відповідає її місцю розташування згідно Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім.Комінтерна Іванківського району Київської області.

Також позивачем було встановлено, що фактично земельної ділянки, позначеної на Схемі поділу земель за № НОМЕР_1 , на місцевості не існує, що перешкоджає позивачу реалізувати своє право на відведення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, право на яку позивач має внаслідок розпаювання земель КСП ім. Комінтерну.

Виявивши дану обставину, позивач звернулася 05.01.2023 року із заявою до ТОВ "Українська експертна група", у якій зокрема просила пояснити, чому в розробленій Технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж двох земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 площа і місце розташування земельної ділянки № НОМЕР_1 не відповідають її площі і місцю розташування, вказаним у Викопіювання з схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім.Комінтерна Іванківського району Київської області.

Листом від 02.02.2023 року ТОВ "Українська експертна група" повідомило, що місце розташування земельної ділянки було визначено згідно Схеми розподілу земельних часток (паїв) КСП ім.Комінтерну та аналізу розташування суміжних земельних ділянок (д.№ 304-д.№ 311) на даному масиві. Розташування земельних ділянок № 304, № 305, № 306, № 307 в ДЗК відповідає Схемі розподілу, а зміна площі земельної ділянки № 308 пов`язана з некоректним відображенням на схемі поділу трансформаторної підстанції, яка зміщена в сторону окружної дороги, а фактичне її розташування - перед ділянкою № НОМЕР_1 та накладанням земельної ділянки № НОМЕР_3 на окружну дорогу, смт. Іванків, що зменшує її площу практично вдвічі. Також до листа було долучено Схему розташування масиву земельних ділянок № 304-№ 311 з фактичним врахуванням трансформатора згідно Публічної карти України та Схем у розташування масиву земельних ділянок № 304-331).

Позивач вказує на те, що якщо порівняти дані Схеми зі Схемою поділу земельних часток (паїв) КСП ім.Комінтерну, то можна встановити наступне:

- фактично передана позивачу у власність земельна ділянка під № НОМЕР_1 знаходиться на місці земельної ділянки, позначеної на Схемі поділу земельних часток (паїв) АДРЕСА_1 , яка має неправильну геометричну форму через те, що з північної сторони межує з трансформаторною підстанцією;

- на місці земельної ділянки, на яку позивач мала право при розпаюванні земель КСП ім.Комінтерну (позначена на Схемі поділу земельних часток (паїв) КС П ім.Комінтерну під № 308) зараз знаходиться земельна ділянка під № НОМЕР_4 , що підтверджується Схемою розташування масиву земельних ділянок № НОМЕР_5 -№ 311;

- земельна ділянка, яка на Схемі поділу земельних часток (паїв) КСП ім.Комінтерну позначена під № 309, що має неправильну геометричну форму і з північної сторони межує з трансформаторною підстанцією, зараз згідно Схеми розташування масиву земельних ділянок № 304-№ 311 має правильну геометричну форму, та з півночі не межує з трансформаторною підстанцією.

Таким чином позивачу, яка при розпаюванні земель КСП ім.Комінтерну мала право на виділення в натурі земельної ділянки площею 3,87 га, позначеної на Схемі поділу земельних часток (паїв) КСП ім.Комінтерну під № 308, фактично передано у власність іншу земельну ділянку меншої площі (2,9463 га), яка на цій же схемі позначена під № 309.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що фактично на місцевості не існує ділянки, позначеної на Схемі розподілу земельних часток (паїв) КСП ім.Комінтерну під № 308, що позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на виділення у натурі (на місцевості) земельної ділянки із розпайованих земель КСП ім.Комінтерна. Разом з цим на сьогодні на цьому ж земельному масиві існує подібна за розмірами земельна ділянка, позначена на Схемі поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім.Комінтерна Іванківського району Київської області земельна ділянка за № 309.

У зв`язку з цим позивач звернулася до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області з заявою про виділення їй в натурі (на місцевості) в приватну власність земельної ділянки, позначеної на Схемі поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім.Комінтерна Іванківського району Київської області за № 309 площею 3,87 га та надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі.

Листом Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 02.02.2023 року за № Б-18.2. ОСОБА_2 відмовлено у виділені їй вказаної земельної ділянки по тій причині, що начебто позивач вже скористалася своїм правом на разову приватизацію земельної ділянки з таким видом цільового призначення.

З викладеного вище вбачається, що оскаржуваним розпорядженням голови Іванківської районної державної адміністрації від 09 листопада 2018 року №581 позивачу передано у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку, площа і місцезнаходження якої не відповідають Схемі поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім.Комінтерна Іванківського району К иївської області (за якою земельна ділянка за № НОМЕР_1 , що підлягала відведенню позивачу, повинна мати площу 3,87 га та розташовувалася зліва від земельної ділянки неправильної геометричної форми під № 309).

Позивач вважає вищевказане розпорядження протиправним, оскільки суперечить матеріалам розподілу земельних часток (паїв) КСП ім.Комінтерну, та порушує права позивача на відведення у приватну власність земельної ділянки площею 3,87 га.

З наведених вище підстав, позивач звертається до суду для захисту своїх прав та законних інтересів та просить суд:

Визнати недійсним Розпорядження голови Іванківської районної державної адміністрації від 09 листопада 2018 року №581 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки натурі (на місцевості)» в частині передачі у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 земельної ділянки № НОМЕР_1 (рілля) площею 2,9463 га кадастровий номер 3222055100:03:001:0030;

Визнати за ОСОБА_1 право на виділення їй в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) площею 3,87 га за рахунок земель, переданих у колективну власність КСП ім. Комінтерну Іванківського району Київської області;

Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені позивачем при розгляді справи в суді.

Ухвалою суду від 14 серпня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання на 26 вересня 2023 року /а.с. 23 том 1/. Також задоволено клопотання позивача про витребування доказів, зокрема, ухвалено:

«Зобов`язати Державне підприємство «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (03115, м. Київ вул. Серпова,3, код ЄДРПОУ 00699773) надати суду копію проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) КСП ім. Комітерну, розташованих за межами населених пунктів на території Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області, схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Комінтерна Іванківського району Київської області, інших матеріалів щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) КСП ім. Комінтерна, які використовувалися при розробці проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) КСП ім. Комінтерну.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (03115, м. Київ вул. Серпова,3/14, код ЄДРПОУ 39817550) надати суду копії наступних документів: проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) КСП ім. Комінтерну, розташованих за межами населених пунктів на території Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області, схема поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Комінтерна Іванківського району Київської області, державний акт на право колективної власності на землю КСП ім. Комінтерну Іванківського району Київської області з додатками до нього (список членів КСП-пайовиків), документи, згідно яких комісією КСП ім. Комінтерну Іванківського району Київської області обчислено розміри земельної частки (паю) по КСП ім. Комінтерну Іванківського району Київської області, витяг з рішення цієї комісії, де визначено розмір земельної частки (паю) під № 308 та № 309».

26 вересня 2023 року на виконання ухвали суду від 14.08.2023 року ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» надіслали до суду копії витребуваних документів /а.с. 47-218 том 1/.

Підготовчий розгляд справи було відкладено на 07 листопада 2023 року в зв`язку з ненаданням Третьою особою 2 витребуваних доказів по справі згідно ухвали суду від 14.08.2023 року /а.с. 220том 1/.

10 жовтня 2023 року на виконання ухвали суду від 14.08.2023 року ГУ Держгеокадастр у м. Києві та Київській області надіслали до суду копії витребуваних документів /а.с. 221-282 том 1/.

Ухвалою суду від 07 листопада 2023 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду /а.с. 3-4 том 2/.

Розгляд справи відкладався з різних причин /а.с. том 2: а.с. 15, 25/.

У судове засідання сторони не з`явилися, про розгляд справи судом повідомленні вчасно.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про проведення судового засідання без її участі, позовну заяву підтримує та просить її задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Вишгородської РДА Київської області у судові засідання не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлені вчасно.

Вишгородська районна державна адміністрація Київської області є правонаступником Іванківської районної державної адміністрації Київської області (згідно з Розпорядженням КМУ від 16 грудня 2020 року № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» Іванківську райдержадміністрацію реорганізовано шляхом приєднання до Вишгородської райдержадміністрації).

Суд розцінює неявку відповідача та не надання ним будь-яких пояснень, заяв та клопотань по справі, як мовчазну згоду з позовними вимогами ОСОБА_1 та визнання ними даного позову.

Представники третіх осіб - ТОВ «Українська експертна група», ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлені вчасно. Заяв та клопотань не надіслали.

У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно положень до ст.ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеномуЦПК Українипорядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантованост. 124 Конституції України.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогамист. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;як розподілити між сторонами судові витрати;чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правиламист. 12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що на підставі розпорядження голови Іванківської районної державної адміністрації від 26 лютого 2018 року № 92 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)» ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з метою отримання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування яких визначено за проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) КСП ім. Комінтерну, як ділянки № НОМЕР_1 (рілля) та № 38 (сіножаті) за межами населених пунктів на території Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області.

Земельні ділянки, стосовно яких позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації, визначалися за Схемою поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім.Комінтерна Іванківського району Київської області. Зокрема, згідно цієї схеми земельна ділянка за № 308 мала площу 3,87 га.

Судом досліджена Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка була виготовлена для ОСОБА_1 ТОВ "Українська експертна група", інженер-землевпорядник - ОСОБА_3 .У складі технічної документації міститься схема розташування земельних ділянок, план відведення, кадастровий план земельних ділянок.

Згідно розробленої технічної документації із землеустрою земельна ділянка № НОМЕР_1 мала площу 2,9463 га., а земельна ділянка № НОМЕР_2 - 1,6948 га. Тому загальна площа двох ділянок згідно розробленої технічної документації становила 4,6411 га, хоча згідно Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім.Комінтерна Іванківського району Київської області, їх загальна площа мала становити 5,5648 га.

Розпорядженням голови Іванківської районної державної адміністрації від 09 листопада 2018 року №581 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки натурі (на місцевості)» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж двох земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Іванківської селищ ної ради Іванківського району Київської області. Цим же розпорядженням передано у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 земельну ділянку № 308 (рілля) площ ею 2,9463 га кадастровий номер 3222055100:03:001:0030 та земельну ділянку № 38 площ ею 1,6948 га (сіножаті) кадастровий номер 32220553 00:06:001:0040, які розташовані за межами населених пунктів на території Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області.

Тобто, всупереч Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Комінтерна Іванківського району Київської області ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 (кадастровий номер 3222055100:03:001:0030) площею 2,9463 га, а не площею 3,87 га.

До того ж місце розташування земельної ділянки за № 308, визначене у технічній документації, затвердженій розпорядженням голови Іванківської районної державної адміністрації від 09 листопада 2018 року № 581, не відповідає її місцю розташування згідно Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім.Комінтерна Іванківського району Київської області.

Судом встановлено, що позивач згідно Схеми розподілу земельних часток (паїв) КСП ім.Комінтерну мала право на відведення в натурі (на місцевості) та отримання в приватну власність земельної ділянки за № 308 площею 3,87 га., однак згідно оскарж уваного розпорядження позивачу виділено та передано у власність зовсім іншу земельну ділянку, меншої площі, розташованої не в тому місці, як визначено Схеми розподілу земельних часток (паїв) КСП ім.Комінтерну.

Крім того, як було встановлено, фактично на місцевості не існує ділянки, позначеної на Схемі розподілу земельних часток (паїв) КСП ім.Комінтерну під № 308, що позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на виділення у натурі (на місцевості) земельної ділянки із розпайованих земель КСП ім.Комінтерна.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченимиКонституцієюта законами України.

Устатті 19 Закону України «Про землеустрій»визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать, зокрема: організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року по справі №2340/4521/18 зазначив, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є тотожним передачі земельної ділянки у власність або користування, оскільки отримання дозволу на розробку відповідного проекту землеустрою свідчить про можливі наміри заявника щодо розробки проекту землеустрою, із відповідним визначенням цільового призначення земельної ділянки в процесі розробки землевпорядної документації і за наслідком такої розробки затвердження такого проекту відповідним органом і в подальшому, можливо, отримання відповідної земельної ділянки у власність чи користування. Суд враховує, що розпорядження районної державної адміністрації про надання дозволу є актом індивідуальної дії, стосується лише прав та інтересів позивача. Скасування такого зачіпає правомірні інтереси та «законні очікування» позивача, оскільки на час видачі дозволу на розробку проекту землеустрою він (позивач) діяв правомірно.

Урішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 Конституційний Суд Українизазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зпу справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі №361/2965/15-а (провадження №11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі №542/1403/17 (провадження №14-106цс21).

Устатті 78 ЗК Українизакріплено, що право власності на землюце право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 378 ЦК України, право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землюце право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а)придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з пунктом «г» частини третьоїстатті 152 ЗК Українизахист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 10ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідностіКонституціїабо законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2ст. 158 ЗК Українивиключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

У ч. 1ст. 155 ЗК Українивизначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У спорах, що пов`язані з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, ефективним та окремим способом захисту та поновлення порушених прав у судовому порядку.

Вказана правова позиція викладена у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 10 жовтня 2018 року у справі №362/884/16-ц, а також у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06 лютого 2013 року у справі №6-169цс12, в якій Верховний Суд послався на норму ч. 1ст. 155 ЗК України, згідно з якою у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 393 ЦК Українипередбачено, що правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові та порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

У п. 7Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 N 7вказано, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьоюстатті 152 ЗКшляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновок, що «рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia«суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.»

У відповідності до вимогст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ізст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки оскаржуваним розпорядженням позивачу передано у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку, площа і місцезнаходження якої не відповідають Схемі поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім.Комінтерна Іванківського району Київської області, тобто суперечить матеріалам розподілу земельних часток (паїв) КСП ім.Комінтерну та порушує права позивача на відведення у приватну власність земельної ділянки площею 3,87 га, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання недійсним Розпорядження голови Іванківської районної держ авної адміністрації від 09 листопада 2018 року №581 «Про затвердження технічної докум ентації із землеустрою щ одо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки натурі (на місцевості)» в частині передачі у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 земельної ділянки № НОМЕР_1 (рілля) площ ею 2,9463 га кадастровий номер 3222055100:03:001:0030.

Щодо позовних вимог позивача в частині визнання за ОСОБА_1 право на виділення їй в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) площею 3,87 га за рахунок земель, переданих у колективну власність КСП ім. Комінтерну Іванківського району Київської області суд приходить до наступного.

Відповідно дост. 5 закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності.

Згідно ч. 1ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Судом встановлено, що на підставі розпорядження голови Іванківської районної державної адміністрації від 26 лютого 2018 року № 92 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)» ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з метою отримання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування яких визначено за проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) КСП ім. Комінтерну, як ділянки № НОМЕР_1 (рілля) та № 38 (сіножаті) за межами населених пунктів на території Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області.

Розпорядженням голови Іванківської районної державної адміністрації від 09 листопада 2018 року №581 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки натурі (на місцевості)» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж двох земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області. Цим же розпорядженням передано у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 земельну ділянку № 308 (рілля) площею 2,9463 га кадастровий номер 3222055100:03:001:0030 та земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 1,6948 га (сіножаті) кадастровий номер 32220553 00:06:001:0040, які розташовані за межами населених пунктів на території Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області.

Однак, всупереч Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім.Комінтерна Іванківського району Київської області ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 (кадастровий номер 3222055100:03:001:0030) площею 2,9463 га, а не площею 3,87 га.

Крім того, місце розташування земельної ділянки за № 308, визначене у технічній документації, затвердженій розпорядженням голови Іванківської районної державної адміністрації від 09 листопада 2018 року № 581, не відповідає її місцю розташування згідно Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім.Комінтерна Іванківського району Київської області.

На звернення позивача, Листом від 02.02.2023 року ТОВ "Українська експертна група" повідомило, що місце розташування земельної ділянки було визначено згідно Схеми розподілу земельних часток (паїв) КСП ім.Комінтерну та аналізу розташування суміжних земельних ділянок (д.№ 304-д.№ 311) на даному масиві. Розташування земельних ділянок № 304, № 305, № 306, № 307 в ДЗК відповідає Схемі розподілу, а зміна площі земельної ділянки № 308 пов`язана з некоректним відображенням на схемі поділу трансформаторної підстанції, яка зміщена в сторону окружної дороги, а фактичне її розташування - перед ділянкою № НОМЕР_1 та накладанням земельної ділянки № НОМЕР_3 на окружну дорогу, смт. Іванків, що зменшує її площу практично вдвічі. Також до листа було долучено Схему розташування масиву земельних ділянок № 304-№ 311 з фактичним врахуванням трансформатора згідно Публічної карти України та Схем у розташування масиву земельних ділянок № 304-331).

Судом встановлено, щопозивачу,яка прирозпаюванні земельКСП ім.Комінтернумала правона виділенняв натурі земельної ділянки площею 3,87 га, позначеної на Схемі поділу земельних часток (паїв) КСП ім.Комінтерну під №308, фактично передано у власність іншу земельну ділянку меншої площі (2,9463 га), яка на цій же схемі позначена під №309. При цьому, аналіз Схеми розташування масиву земельних ділянок №304-№311 та Схеми поділу земельних часток (паїв) КСП ім.Комінтерну підтверджує, що, виходячи з загальної площі земельного масиву, площ та конфігурації розміщених на ньому земельних ділянок, тут взагалі не можливо відвести земельну ділянку площею 3,87 га, на яку позивач має право при розпаюванні земель КСП ім.Комінтерну, і яка була б розташована з лівої (західної) сторони від ділянки неправильної геометричної форми, що на півночі межує з трансформаторною підстанцією.

Крім того, як було встановлено, фактично на місцевості не існує ділянки, позначеної на Схемі розподілу земельних часток (паїв) КСП ім.Комінтерну під №308, що позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на виділення у натурі (на місцевості) земельної ділянки із розпайованих земель КСП ім.Комінтерна.

У зв`язку з цим позивач звернулася до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області з заявою про виділення їй в натурі (на місцевості) в приватну власність земельної ділянки, позначеної на Схемі поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім.Комінтерна Іванківського району Київської області за №309 площею 3,87 га та надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (копія заяви додається).

Листом Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 02.02.2023 року за №Б-18.2. ОСОБА_2 відмовлено у виділені вказаної земельної ділянки по тій причині, що начебто позивач вже скористалася своїм правом на разову приватизацію земельної ділянки з таким видом цільового призначення.

Відповідно до ч. 11ст. 118 Земельного кодексу України, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно дост. 125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1, 2Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Статтею 5 даного Закону передбачено повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Відповідно дост. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

Судом встановлено, що Листом Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 02.02.2023 року за №Б-18.2. ОСОБА_2 відмовлено у виділені вказаної земельної ділянки по тій причині, що начебто позивач вже скористалася своїм правом на разову приватизацію земельної ділянки з таким видом цільового призначення.

Безоплатна передача громадянам України земель у власність із земель державної або комунальної власності регулюєтьсяст. 121 ЗК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у реалізації її права щодо виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості), крім того відмовляючи не послався на будь-яку норму закону, тобто така відмова є необгрунтованою, а тому вимоги позивача в частині визнання за ОСОБА_1 право на виділення їй в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) площею 3,87 га за рахунок земель, переданих у колективну власність КСП ім. Комінтерну Іванківського району Київської області підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1статті Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною 1статті 4 цього законувизначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи слідує, що позивач при подачі позовної заяви до суду сплатила судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) /а.с. 29 том 1/.

У своїх позовних вимогах позивач просить всі судові витрати по справі покласти на відповідача.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати за подачу позовної заяви до суду в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.18,630,638,1054,1055 ЦК України, ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення виконавчих дій нотаріусами України, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, ст.ст.12,81,206, 211,263-265,268,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група», Державне підприємство «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про визнання недійсним розпорядження про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та виділення її в натурі,- задовольнити.

Визнати недійсним Розпорядження голови Іванківської районної державної адміністрації від 09 листопада 2018 року №581 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки натурі (на місцевості)» в частині передачі у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 земельної ділянки № НОМЕР_1 (рілля) площею 2,9463 га кадастровий номер 3222055100:03:001:0030.

Визнати за ОСОБА_1 право на виділення їй в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) площею 3,87 га за рахунок земель, переданих у колективну власність КСП ім. Комінтерну Іванківського району Київської області.

Стягнути з Вишгородської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Іванківський районний суд Київської області.

Відповідно до пункту 15.5Перехідних положень ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 19 березня 2024 року

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2

Відповідач: Вишгородська районна державна адміністрація, код ЄДРПОУ 23569369, місце знаходжння: Київська область м. Вишгород площа Шевченка,1

Третя особа 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група», код ЄДРПОУ 31807372, адреса: 03124, м. Київ вул. Василенка,7а

Третя особа 2: Державне підприємство «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою, код ЄДРПОУ 00699773, адреса: 03115, м. Київ вул. Серпова,3

Суддя: Юрій ТКАЧЕНКО