Постанова

від 19.04.2024 по справі 758/12719/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

19.04.24

22-ц/812/641/24

Справа номер 758/12719/23 Головуючий суду першої інстанції Полішко В. В.

Провадження номер 22-ц/812/641/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів Серебрякової Т. В., Ямкової О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2024 року, постановлену за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог

В жовтні 2023 року ОСОБА_1 подала досуду позов провизнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6782, вчинений приватним нотаріусом Гуревічовим О. М. 28 січня 2020 року, яким з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» стягнуто 20354,56 грн боргу за кредитним договором №649912978 від 03 листопада 2015 року.

Позивач зазначала, що між нею та відповідачем жодних кредитних та інших договорів не укладалося.

Посилаючись навідсутність боргуперед відповідачемта нате,що вонане отримувалавід ньогописьмову вимогупро сплатуборгу,розрахунок заборгованості,копію договорупро відступленняправа вимогита беручидо увагите,що нотаріусомне дотримановимог нормативно правовихактів,які регулюютьпорядок вчинення виконавчихнаписів,позивач просилаїї позовнівимоги задовольнити.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з необхідністю сплати судового збору.

Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що на спірні правовідносини не розповсюджуються положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України.

Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_1 не виконалавимог ухвалипро залишенняпозовної заявибез рухущодо сплатисудового зборуу встановленомузаконодавством порядкуі розмірі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившисьіз цієюухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу,в якійпосилаючись напорушення судомнорм процесуальногоправа просила ухвалусуду скасувати,а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, позивач зазначала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на спірні правовідносини не розповсюджуються положення Закону України «Про захист прав споживачів», яким її звільнено від сплати судового збору.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

За приписамич.2ст.369ЦПКУкраїни апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені впунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7ЦПКУкраїни розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Позовна заява за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 175 ЦПК України.

Частина 4 цієї статті регламентує, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Постановляючи ухвалу про визнання неподаною позовної заяви та повернення її ОСОБА_1 через несплату судового збору у встановлених законодавством порядку і розмірі, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не є споживачем в розумінні статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому подана нею позовна заява оплачується судовим збором.

Проте з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись з огляду на таке.

Спеціальним нормативним актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, де відсутня така категорія осіб, як споживачі.

Проте така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, яким є Закон України «Про захист прав споживачів».

Стаття 22 цього Закону передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Порушені права можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів», стаття 2 ЦПК України).

Згідно з статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 заперечує наявність у неї суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі, оскільки вона з ним кредитного договору не укладала.

Отже, ОСОБА_1 в даних правовідносинах є споживачем банківських послуг, а вчинення нотаріусом виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором стосується прав позивача як споживача.

Таким чином, ОСОБА_1 , пред`являючи позов про визнання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, звільняється від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вищенаведене відповідає судовій практиці Верховного Суду, викладеній у постановах від 26 лютого 2020 року у справі №643/2870/18 та від 19 жовтня 2022 року у справі №743/1481/21, які відповідно до вимог ст.263 ЦПК України мають враховуватися судами щодо застосування норм права.

Суд першої інстанції не врахував наведеного та безпідставно поклав на позивача обов`язок зі сплати судового збору і необґрунтовано визнав її позовну заяву неподаною та повернув її.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п.6 ч.1ст.374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України передбачено однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала Жовтневого районногосуду Миколаївської області постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.374, 379, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районногосуду Миколаївськоїобласті від12лютого 2024року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбаченихст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Серебрякова

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 19 квітня 2024 року.