Рішення

від 09.04.2024 по справі 393/750/23

НОВГОРОДКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 393/750/23

пров. 2/393/31/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року селище Новгородка

Новгородківський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Подліпенця Є.О.,

за участю секретаря Панькіної Т.А.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачка ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог орган опіки та піклування Новгородківської селищної ради Кіровоградської області,

представники учасників справи:

представник позивача - адвоката Дем`яненко Т.О.,

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог органу опіки та піклування Новгородківської селищної ради Кіровоградської області - Щербина В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Новгородка, в порядку загального позовного провадження, за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Дем`яненко Т.О., відповідачки ОСОБА_2 , представника третьої особи Щербини В.С. , цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог орган опіки та піклування Новгородківської селищної ради Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою, вказуючи, що він з ОСОБА_2 проживали без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання мають неповнолітню дитину: доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новгородківського районного управління юстиції у Кіровоградській області зроблено відповідний актовий запис №82 та видано свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_1 . Спільне життя з ОСОБА_2 не склалося, не проживають разом з 2020 року. ОСОБА_2 ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами доньки, станом здоров`я, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, її навчанням, підготовкою дитини до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини. ОСОБА_2 покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. Всі питання щодо виховання вирішуються ним самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки. Дитина знаходиться на повному його утриманні. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір`ю, свідомо нехтування нею своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідачки до своїх батьківських обов`язків. У зв`язку з цим, він звернувся до опікунської ради Новгородківської селищної ради з проханням позбавити відповідачку батьківських прав та надати висновок щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав. А тому, ним було вирішено звернутися до суду з відповідною позовною заявою в якій він просить суд позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21.11.2023 року вищезазначену позовну заяву на підставі ст. 185 ЦПК України було залишено без руху для зазначення в позовній заяві правильного статусу учасника справи опікунської ради при виконавчому комітеті Новгородківської селищної ради Кіровоградської області, з зазначенням відомостей про наявність чи відсутність електронного кабінету в останнього, та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення її недоліків.

23.11.2023 року на виконання вимог вищевказаної ухвали позивачем було подано заяву про усунення недоліків з уточненою позовною заявою.

Ухвалою судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 30.11.2023 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження на підготовче судове засідання. Крім цього, відповідачці визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачка у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала. Надала суду письмову заяву в якій пред`явлені до неї позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Ухвалою Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 28.12.2023 року за клопотанням представника позивача замінено у даній цивільній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимогОпікунську раду при виконавчому комітеті Новгородківської селищної ради Кіровоградської області на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог орган опіки та піклування Новгородківської селищної ради Кіровоградської області.

Ухвалою Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 14.02.2024 року у прийнятті визнання відповідачкою пред`явленого до неї позивачем позову відмовлено, підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті, а також заклопотанням представника позивача викликано в судове засідання для допиту по цивільній справі свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та за ініціативою суду викликано для допиту неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності представника служби у справах дітей Новгородківської селищної ради.

Ухвалою Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 12.03.2024 року визнано явку позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 в судове засідання по даній цивільній справі обов`язковою.

В ході судового розгляду було допитано свідка ОСОБА_5 , від допиту свідка ОСОБА_6 позивач відмовився і дана відмова була прийнята судом.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Дем`яненко Т.О. у судовому засіданні позов по вищезазначеним підставам підтримали у повному обсязі та наполягали на його задоволенні. Також суду пояснили, що позивач з відповідачкою не перебували в офіційному шлюбі, просто співмешкали. Від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_4 , матір`ю якої є відповідачка. На сьогоднішній день доньці виповнилось 12 років і на даний час вона проживає разом з відповідачкою в смт Новгородка, Кіровоградської області. До 2020 року вони всі разом проживали в будинку відповідачки по АДРЕСА_1 , там і зареєстровані. В листопаді 2019 році позивач потрапив в ДТП, хворів, а в січні 2020 року відповідачка вигнала позивача з будинку, та він переїхав проживати в інше місце, а саме в м. Кропивницький, Кіровоградської області, де мешкає і зараз. Відповідачка привозила йому дитину з речами та самоусунулася від виховання їхньої дитини. Без поважних причин ухиляється від обов`язків по вихованню, утриманню та догляду за донькою, не піклується про її фізичний стан та духовний розвиток, не сприяє її навчанню, підготовці до самостійного життя, не забезпечує харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дітей, хоча позивач їй в цьому не перешкоджає. Дитина знаходиться на повному його утриманні. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки. Також позивач наголосив, що він хоче позбавити відповідачку батьківських прав для того, щоб забрати дитину до себе в м. Кропивницький і проживати з нею разом однією сім`єю, чому відповідачка перешкоджає. Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов по вищезазначеним підставам визнала у повному обсязі та наполягала на його задоволенні. Також суду пояснила, що дійсно вона з позивачем проживали разом не офіційно до кінця 2019 року в її будинку в смт Новгородка, Кіровоградської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася донька ОСОБА_4 . З 2020 року з позивачем стосунки розірвано та вони разом не проживають. Позивач проживає в м. Кропивницький, Кіровоградської області. Вона як жінка бажає влаштувати своє особисте життя, але так як дитина залишилася проживати з нею разом, вона не завжди має на це можливість. Доньку вона розлюбила та не бажає про неї піклуватись і мешкати з нею разом. Підтвердила, що не виконує покладенні на неї батьківські обов`язки відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 . Доньку вона згодна віддати позивачу, але тільки через позбавлення її батьківських прав, і ніяк по іншому. А тому позов просить задовольнити та позбавити її батьківських прав відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 . Крім того, вказала, що заходів впливу до неї, попереджень з боку органів поліції, інших правоохоронних органів та органів державної влади (бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органу місцевого самоврядування) не вживалося, заходи адміністративного впливу до неї не застосовувались.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Новгородківської селищної ради Кіровоградської області Щербина В.С. в судовому засіданні позов підтримав, та просив суд його задовольнити. Вказав, що висновок органу опіки та піклування Новгородківської селищної ради Кіровоградської області від 30.11.2023р. №03-27/2729/1 підтримує та комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Новгородківської селищної ради прийняла рішення визначити за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 . Крім цього зазначив, що чому саме комісія надаючи висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки відносно своєї неповнолітньої доньки, не заслухала думку самої дитини, пояснити не може.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він товаришує з ОСОБА_1 та знає його колишню співмешканку ОСОБА_2 , з якою проживає по сусідству. Також з ОСОБА_2 разом мешкає її неповнолітня донька. Йому відомо про такий випадок, який мав місце, коли дитина залишилася на самоті, а її мати не було вдома. Вважає, що відповідачка неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки та неповнолітній дитині буде краще саме з батьком ОСОБА_1 .

Допитана в судовому засіданні неповнолітня дитина ОСОБА_4 пояснила, що проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 в смт Новгородка, Кіровоградської області, а батько проживає окремо в м. Кропивницькому, Кіровоградської області. До батька в місто її возить мати, вона там інколи залишається. Вказала, що любить і батька і матір. Також пояснила, що мати про неї опікується та любить її, але з батьком їй краще. Щодо позбавлення матері батьківських прав відносно неї, то вона проти цього заперечує та не бажає, щоб її мати позбавили батьківських прав відносно неї.

Вислухавши пояснення сторін, представника позивача, представника третьої особи, допитавши свідка, вислухавши думку неповнолітньої дитини, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 16.07.2019 року виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новгородківського районного управління юстиції у Кіровоградській області, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та її батьками зазначені: мати - ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_1 (а.с. 10).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно витягу з реєстру територіальної громади зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5-7).

Відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно паспортних даних зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-9).

Відповідно до повідомлення начальника служби у справах дітей Новгородківської селищної ради Кіровоградської області від 16.11.2023 року № 01-13-12, гр. ОСОБА_1 звернувся із заявою щодо розгляду питання про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , 2011 р.н. та подана останнім заява буде розглянута на комісії з питань захисту прав дитини Новгородківської селищної ради в листопаді 2023 року, про дату та час позивача буде повідомлено додатково (а.с. 11).

Згідно характеристики виданої Ліцеєм Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ученицю 5-В класу, активну участь у вихованні Поліни здебільшого приймає тато. Він часто телефонує класному керівникові та цікавиться її успішністю (а.с. 34).

Відповідно до довідки виданої лікарем-педіатром ЦПМСД КНП Новгородківської селищної ради від 23.11.2023р. ОСОБА_1 постійно цікавиться станом здоров`я своєї доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також відвідує дитячу консультацію з дитиною тільки батько. Мати дитини ОСОБА_2 участі не приймає (а.с. 35).

Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч.2 ст. 27 Конвенції батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до т. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно п.2 ч.1 ст. 164 СК України, на підставі якої заявлено позов, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто особа має повністю розуміти наслідки своєї винної поведінки.

Позбавлення батьківських прав (тобто позбавлення прав на виховання, захист інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України) і допускається лише у разі, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, за наявності вини в діях батьків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Європейським судом з прав людини при вирішенні справи № 39948/06 «Савіни проти України» в пунктах 49-52 рішення від 18 грудня 2008 року зазначено, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (справа «Ньяоре проти Франції» (Gnahore v. France), N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (справа «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії» (ScozzariGiunta v. Italy), [GC], NN 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).

З огляду на вказану правову позицію та принципи проголошені Європейським судом з прав людини, можна зробити висновок, що для розлучення дитини з батьками суду потрібно встановити: 1) винну поведінку батьків, 2) справжню небезпечність умов для дитини, 3) доказову базу вказаних обставин, 4) наявність вжиття тимчасових проміжних заходів до батьків тощо.

Щодо визнання відповідачкою позову про позбавлення її батьківських прав, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Визнання матір`ю позову про позбавлення її батьківських прав не може бути єдиною підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини, та в цьому випадку порушує права та інтереси малолітньої дитини. Вказаний висновок суду узгоджується з висновком, зробленим КЦС ВС у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 214/5134/22.

До аналогічного висновку прийшов КЦС ВС в своїй постанові від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, згідно якої, заява відповідача, в якій вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнала позов про позбавлення її батьківських прав, не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини. Саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення батьківських прав.

Тобто, в діях відповідачки ОСОБА_2 фактично вбачається відмова від дитини, що прямо заборонено ч.3 ст.155 СК України та суперечить моральним засадам суспільства, крім того це порушує права дитини, визначені у главі 13 СК України та Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована ВРУ 27 лютого 1991 року.

Відтак, заява відповідачки про визнання позову не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог, та досліджується судом в сукупності з іншими даними, які містяться в матеріалах справи.

В розумінні положень ст.206 ЦПК України, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Більше того, суд вважає звернути увагу позивача на положення частин 2, 3 СК України, згідно яких, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Надані позивачем довідки про участь батьків учня в шкільному житті, в медичному обстеженні дитини - жодним чином не свідчать про невиконання відповідачкою батьківських обов`язків, а лише стверджують виконання їх позивачем, як батьком дитини.

В той же час, судом не приймаються показання допитаного в судовому засіданні свідка, оскільки ним не було надано негативної характеристики відповідачки, не зазначено її негативної сторони чи будь-які конкретні обставин чи події, які б стверджували про систематичне ухилення матір`ю від виконання батьківських обов`язків. Крім того, свідок ОСОБА_5 перебуває в дружніх відносинах з позивачем та може бути зацікавленим в результатах розгляду справи.

Суд також звертає увагу, що неповнолітня дитина ОСОБА_4 , яка була допитана в судовому засідання заперечувала щодо позбавлення її матері відносно неї батьківських прав та вказала, що проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 , та час від часу залишається й у батька проживати в м. Кропивницькому, Кіровоградської області, куди її возить мати. Жодних показів відносно того, що мати не виконує свої батьківських обов`язків відносно неї, не надала.

Слід вказати, що з висновку органу опіки та піклування Новгородківської селищної ради від 30.11.2023 року № 03-27/2729/1 вбачається доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо її малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 31-33).

В силу вимог ст. 19 СК України, даний висновок для суду не є обов`язковим і він повинен оцінюватись судом нарівні з іншими доказами у справі в їх сукупності.

На переконання суду, даний висновок є невмотивованим, однобічним, поверховим та таким, що ґрунтується винятково на позиції батьків дитини які є зацікавленими особами, оскільки знаходяться у неприязнених стосунках та оціночних судженнях сусідів. Згідно змісту даного висновку інтереси дитини зовсім не враховані, навіть дитина не заслуховувалася комісією при прийнятті остаточного рішення.

Таким чином, суд вважає, що даний висновок не підтверджує винної поведінки ОСОБА_2 , свідомого нехтування нею своїми обов`язками, та носить формальний характер, а тому є таким, що не відповідає інтересам дитини, а тому не береться судом до уваги.

Між іншим суд звертає увагу і на те, що до подання позову ані батько дитини, ані адміністрація навчального закладу де навчається дитина не виявляли зі свого боку занепокоєння з приводу неналежного виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків щодо доньки, негативного впливу поведінки матері на емоційний стан дитини, не зверталися з цього приводу до Служби у справах дітей для проведення профілактичної роботи з ОСОБА_2 з метою належного виконання нею батьківських обов`язків щодо неповнолітньої доньки, не вчиняли інших дій, спрямованих на позитивне вирішення цього питання.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно правового змісту положень ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У справі не встановлено обставин, які б свідчили, що відповідачка злісно та свідомо ухиляється від виконання свої батьківських обов`язків, не бажає спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, яка залишилася проживати з матір`ю ОСОБА_2 .

В свою чергу, під час розгляду справи позивач не надав жодних доказів щодо звернення ним до органів опіки і піклування, служби у справах дітей з приводу неналежного виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків і доказів застосування до неї методів впливу з метою зміни свого ставлення до виховання дитини, а також того, що відповідачка, незважаючи на всі міри попередження свідомо продовжує не виконувати свій батьківський обов`язок.

Матеріали справи не містять негативних характеристик, доказів винної поведінки відповідачки та її умисного ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а посилання позивача щодо ухилення від виконання відповідачкою батьківських обов`язків не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

На думку суду, доводи позивача ґрунтуються винятково на тих обставинах, що відповідачка ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами доньки, станом здоров`я, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, її навчанням, підготовкою дитини до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти, та носять формальний характер і не підтвердженні жодними доказами.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини та її розвитком займається батько, не свідчить безумовно про те, що мати дитини не бажає брати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо та умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, оскільки позивачем не представлено, а судом не отримано жодних переконливих доказів про наявність обставин, які б свідчили про невиконання відповідачкою ОСОБА_2 , своїх батьківських обов`язків відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 .

Інші доводи учасників справи не спростовують висновків суду.

Однак, суд вважає за необхідне наголосити відповідачці, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а тому відповідачці необхідно у повному обсязі виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки у випадку ухилення нею від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини в майбутньому вона все ще може бути позбавлена батьківських прав.

Крім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивачу в задоволенні його позовних вимог відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що сплачені ним при зверненні до суду судові витрати у виді суми судового збору в розмірі 1073,60 грн. відшкодуванню на його користь з боку відповідачки не підлягають.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-82, 128, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 150, 155, 164, 166, 180-182 СК України, ст.ст. 8, 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства», суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог орган опіки та піклування Новгородківської селищної ради Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення.

Повне рішення складене 18.04.2024 року.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Копію рішення направити учасникам справи.

Суддя Є. ПОДЛІПЕНЕЦЬ