Постанова

від 04.04.2024 по справі 395/334/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2024 року м. Кропивницький

справа № 395/334/21

провадження № 22-ц/4809/223/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Лідія Юріївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2023 рокуу складі головуючого судді Володимира Орендовського

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

16.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Лідія Юріївна, в якому просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , який складений на користь ОСОБА_2 , посвідчений 04 березня 2020 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю., зареєстрований у реєстрі за №880.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до свідоцтва про народження позивач є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В 2013 році батько позивача склав заповіт на його користь на усе своє майно, зокрема, на земельну ділянку за кадастровим номером: 3523881800:02:000:2772, розташовану на території Миролюбівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 69 років, ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на вказану земельну ділянку, площею 5,4489 га.

Позивачу стало відомо, що вищезазначену земельну ділянку відповідно до заповіту №880 від 04 березня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Л. Ю., спадкодавець ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 .

Вказаний заповіт було складено в момент, коли спадкодавець не міг повною мірою розуміти значення своїх дій та керувати ними, оскільки, останні роки тяжко хворів у зв`язку з ускладненням невиліковної хвороби - цукрового діабету. Крім того, хвороба давала ускладнення на нижні кінцівки, що в подальшому призвело до ампутації ноги. Ампутація нижньої кінцівки викликана наявністю болючих, майже не виліковних, виразок на ногах. Незважаючи на ампутацію ноги, батько погано себе почував, цукровий діабет прогресував, через що він приймав медичні препарати, в комплекс яких входили транквілізатори з анксіолітичним ефектом, нейролептики, антидепресанти, а це могло викликати психологічну зміну свідомості у ОСОБА_3 , зруйнувати його пам`ять, інтелект, пригнічуючи відчуття й емоції. ОСОБА_3 перебував у комі вісім разів, що також певною мірою могло вплинути на стан його психіки та пам`яті.

Вказує, що ОСОБА_2 скориставшись безпорадністю ОСОБА_3 у зв`язку з наявним захворюванням та в результаті прийому лікарських препаратів, що впливало на його волю, спонукала скласти заповіт на свою користь.

Заповіт №880 від 04 березня 2020 року порушує права позивача, як спадкоємця за законом щодо спадкового майна ОСОБА_3 .

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи узадоволенні позову,суд першоїінстанції виходивз того,щопозивачемне наданоналежних, допустимих, достовірнихдоказів підтвердження своїх доводів про те, що на моментскладення заповіту 4 березня 2020 року на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому у задоволені позову необхідно відмовити.

Суд надав оцінку висновку судово-психіатричного експерта №367 від 12 жовтня 2021 рок, яким установлено, що ОСОБА_3 на момент складання заповіту 4 березня 2020 року страждав на хронічний психічний розлад у вигляді органічного ураження головного мозку судинного ґенезу з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням, судинною деменцією, відповідно (МКХ10 F01), який позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т.1 а.с.127-129). Суд зазначав, що вказаний висновок експерта є недостовірним доказом, суперечить іншим матеріалам справи, а тому викликав обґрунтований сумнів у його правильності, оскільки з показань допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_4 , яка була дружиною померлого ОСОБА_3 на час посвідчення ним спірного заповіту, вбачалось, що останній за життя ніколи не перебував на психіатричному обліку та не скаржився на психічні розлади. Ні особисто ОСОБА_3 , ні його родичі не зверталися за психіатричною допомогою у медичні заклади. У ОСОБА_3 не спостерігалося розумової відсталості, він завжди свідомо приймав рішення та вчиняв свої дії, усвідомлював значення своїх дій та керував ними. Аналогічні показання надав у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 . Висновок експертизи викликав сумніви в його правильності і по тій причині, що експерти при проведенні експертизи дослідили медичну документацію щодо ОСОБА_3 за 2016-2017 роки, проте не досліджували психічний стан ОСОБА_3 за період з березня 2017 року до 04 березня 2020 року, тобто за останні три роки до дати складання та посвідчення нотаріусом заповіту.

Суд врахував висновок судово-психіатричного експерта № 353 від 11.07.2023, згідно якого в наданих на дослідження матеріалах відсутні дані про наявність стійких, тривалих когнітивних порушень, психотичних-галюцинаторно-маячних розладів, порушень свідомості у ОСОБА_3 на момент посвідчення заповіту 4 березня 2020 року. ОСОБА_3 на момент посвідчення заповіту 4 березня 2020 року міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т.2 а.с.91-95), що має істотне значення для вирішення спору по суті.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Вказує, що є сином померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті батька відкрилася спадщина на земельну ділянку, що знаходиться на території с. Миролюбівка (Жовтневе), Кіровоградської області, Новомиргородського району.

Позивачу стало відомо, що цю земельну ділянку відповідно до заповіту №880 від 04 березня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Л. Ю., ОСОБА_3 , заповів ОСОБА_2 .

Заповіт був складений в момент, коли спадкодавець не міг повною мірою розуміти значення своїх дій та керувати ними, оскільки, останні роки тяжко хворів у зв`язку з ускладненням невиліковної хвороби - цукрового діабету.

ОСОБА_2 скористалась безпорадністю батька, у зв`язку з наявним захворюванням та в результаті прийому лікарських препаратів, вплинула на його волю та спонукала скласти заповіт.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, за клопотанням позивача, а в подальшому за клопотанням відповідача по справі було проведено дві посмертні судово-психіатричні експертизи щодо можливості ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент посвідчення заповіту від 04 березня 2020 року № 880 складеного на користь ОСОБА_2 .

Висновком судово-психіатричного експерта №367 від 12 жовтня 2021 року встановлено, що ОСОБА_3 на момент складання заповіту 4 березня 2020 року страждав на хронічний психічний розлад у вигляді органічного ураження головного мозку судинного ґенезу з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням, судинною деменцією, який позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Висновок ґрунтується на досліджених матеріалах цивільної справи, медичній документації: записах в медичній карті амбулаторного хворого (без номера, з місця проживання с. Жовтневе Новомиргоролдського району), медичній карті стаціонарного хворого РТМО «Новомиргородське» № 4878/1018 за 2016 рік, медичній карті стаціонарного хворого РТМО «Новомиргородське» № 4227/913 за 2016 рік, медичній карті стаціонарного хворого РТМО «Новомиргородське» № 347/47 за 2017 рік.

Тобто, відповідно вищезазначеного експертного висновку були всі підстави вважати, що під час посвідчення заповіту від 04 березня 2020 року № 880 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 страждав на захворювання, які вплинули на його здатність керувати своїми діями.

Тобто з урахуванням цього висновку експерта, на думку позивача, у суду були всі підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 353 від 11.07.2023 року експертами Черкаської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інституту психіатрії, судово-психіатричних експертиз та моніторингу наркотиків» Міністерства охорони здоров`я України встановлено, що у наданих на дослідження матеріалах відсутні дані про наявність стійких, тривалих когнітивних порушень, психотичних-галюцинаторно-маячних розладів, порушень свідомості у ОСОБА_3 на момент посвідчення заповіту 4 березня 2020 року. Згідно висновку експерта ОСОБА_3 на момент посвідчення заповіту 04 березня 2020 року міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Суд першої інстанції, взявши до уваги експертний висновок повторної експертизи № 353 від 11.07.2023 року, що була проведена за клопотанням відповідача, дійшов передчасного, необґрунтованого висновку про його правильність та повноту, оскільки на дослідження експертам обох експертиз було надано однакову медичну документацію та наявні матеріали справи.

Суд не взяв до уваги, що висновки експертів повністю різняться один одному і не маючи при цьому спеціальних знань у відповідній галузі, дійшов необґрунтованого висновку що висновок судово-психіатричної експертизи №367 від 12 жовтня 2021 року є недостовірним доказом, оскільки він суперечить іншим матеріалам справи, а саме показанням свідків, а тому викликав сумнів у його правильності.

Суд необґрунтовано співставив два зовсім різних докази, що за своєю природою відрізняються способом доведеності та надав перевагу одному доказу над іншим. Хоча свідки не мають спеціальних знань у галузі психології та щодо стану здоров`я робили лише свої припущення та власне бачення.

Крім того, суд першої інстанції неправомірно зазначив, що висновок № 367 від 12 жовтня 2021 року викликав сумніви в його правильності і по тій причині, що експерти при проведенні експертизи дослідили медичну документацію за 2016-2017 роки, і не досліджували психічний стан ОСОБА_3 за період з березня 2017 року до 04 березня 2020 року, тобто за останні три роки до дати складання та посвідчення нотаріусом заповіту.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відповідач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому ставить питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано.

Представник позивача адвокат Мельник О. В. подала до апеляційного суду заяву про проведення розгляду справи без її участі.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи єінші фактичнідані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; якіправовідносини сторінвипливають ізвстановлених обставин; якаправова нормапідлягає застосуваннюдо цихправовідносин; числід позовзадовольнити абов позовівідмовити; якрозподілити міжсторонами судовівитрати; чиє підставидопустити негайневиконання судовогорішення; чиє підставидля скасуваннязаходів забезпеченняпозову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача адвоката Прокопенка В. В., який заперечував проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.08.1976 року (т.1 а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер (т.1 а.с.11).

На момент смерті ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка площею 5,4489 га, кадастровий номер: 3523881800:02:000:2772, що знаходиться на території Миролюбівської (Жовтневої) сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, що визнається сторонами та не потребує доказування.

04 березня 2020 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Л. Ю., за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчено заповіт, який зареєстровано в реєстрі за №880, відповідно до якого ОСОБА_3 належну йому земельну ділянку площею 5,4489 га, кадастровий номер: 3523881800:02:000:2772, заповів ОСОБА_2 . У заповіті вказано, що він до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_3 ; особу ОСОБА_3 встановлено, дієздатність перевірено. На заповіті наявний підпис ОСОБА_3 (т.1 а.с.12, 77).

Позивач не оспорює, що підпис на заповіті виконано особисто ОСОБА_3 .

Згідно копії спадкової справи №8/2021, відкритої приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Компанієць О.Г. після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 - дружина померлого спадкодавця , та ОСОБА_2 .

У копії спадкової справи міститься заповіт від 13.01.2018, складений ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 , посвідчений нотаріусом Забуранною О. В., зареєстрований в реєстрі за №31.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У статті 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до частини першої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Виходячи зі змісту статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частинами першою, другою статті 1257 ЦК України встановлено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Частиною другою статті 1223 ЦК України визначено, що в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

За своєю юридичною природою позов - це матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою (відповідачем).

Право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі передбачено статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи та без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв`язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2021 року у справі № 677/1893/18, провадження № 61-18281св20.

Висновки по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені судами за належного суб`єктного складу її учасників.

У цій справ позивачем оспорюється заповіт від 04 березня 2020 року, посідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Л. Ю., який зареєстровано в реєстрі за №880, відповідно до якого ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 належну йому земельну ділянку площею 5,4489 га, кадастровий номер: 3523881800:02:000:2772, розташовану на території Миролюбівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Позивач посилаєтьсяна те,що у 2013 році його батько ОСОБА_3 склавзаповіт найого користьна усесвоє майно,зокрема,на земельнуділянку закадастровим номером:3523881800:02:000:2772,розташовану натериторії Миролюбівськоїсільської радиНовомиргородського районуКіровоградської області.

Вирішення питання про визнання недійсним наступного заповіту щодо вказаної земельної ділянки впливає на обсяг успадкованого позивачем майна, тому відповідачами у справі мають бути всі спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції не з`ясував обставини щодо місця відкриття спадщини та складу осіб, які прийняли спадщину і на обсяг прав та інтересів яких може вплинути судове рішення за наслідками цього позову.

Апеляційний суд вважає, що вказаний спір не може бути вирішений судом, оскільки до участі у справі не залучено всіх спадкоємців померлого ОСОБА_3 , зокрема ОСОБА_4 , відносно якої існує чинний заповіт від 13.01.2018, складений ОСОБА_3 , посвідчений нотаріусом Забуранною О. В., зареєстрований в реєстрі за №31.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 існує спір щодо спадкування та обсягу спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , однак суд першої інстанції розглянув справу, не вирішивши питання щодо залучення співвідповідачем ОСОБА_4 , права та обов`язки якої зачіпаються оскарженим судовим рішенням, що унеможливило встановлення всіх обставин справи та об`єктивне вирішення спору.

У разі пред`явлення позову не до належних осіб, суд має роз`яснити позивачеві право подати клопотання про залучення до розгляду справи співвідповідачем належну особу (у даній справі спадкоємця ОСОБА_4 ), а у разі не вчинення таких дій - відмовити у задоволенні позовних вимог внаслідок їх пред`явлення до неналежних відповідачів.

Апеляційний суд у силу своїх процесуальних повноважень, визначених статтями 367, 374 ЦПК України, не має права на залучення на стадії апеляційного розгляду до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд.

Ці недоліки не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом, у зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

При цьому колегія суддів звертає увагу позивача, що він не позбавлений права на звернення до суду з вимогами до належних відповідачів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції всупереч положень норм процесуального права не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановив повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи предмет і підстави поданого позову, а також характер спірних правовідносин, не надав належної оцінки всім наявним у справі доказам, що відповіднодо ст.376ЦПК є підставамидля скасуванняоскаржуваногосудовогорішення судутаухваленняновогорішення про відмову в задоволенні даного позову, оскільки без залучення до участі у справі ОСОБА_4 , яка на час виникнення спору також прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , неможливо вирішити спір щодо спадкових прав ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2023 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Лідія Юріївна про визнання заповіту недійсним залишити без задоволення.

Постанова апеляційного судунабирає законноїсили здня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

С. І. Мурашко