Постанова

від 16.04.2024 по справі 910/21426/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/21426/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів - Губенко Н.М., Кондратової І.Д.,

за участю секретаря судового засідання Балли Л.М.,

представників учасників справи:

від позивача-1: Науменка С.В.,

від позивача-2: ОСОБА_2.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут."

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

в складі судді Чебикіної С.О.

від 02.08.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

в складі колегії суддів: головуючої - Алданової С.О., суддів - Євсікова О.О., Корсака В.А.

від 04.12.2023

у справі позовом: 1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_2

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут."

про визнання недійсними рішень загальних зборів,

ВСТАНОВИВ

Рух справи та короткий зміст заяви про розподіл судових витрат

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач-1) та ОСОБА_2 (далі - Позивач-2) (далі разом - Позивачі) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут." (далі - Відповідач, Скаржник) про:

- визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів Відповідача від 30.11.2017, які оформлені протоколом, щодо затвердження змін до статуту Відповідача та затвердження кошторису на обслуговування будинку і прибудинкової території, внеску до ремонтного фонду, внеску до резервного фонду;

- визнання недійсним рішення загальних зборів Відповідача від 27.12.2018 з питання № 3 порядку денного, яке оформлене протоколом, про затвердження кошторису Відповідача на 2019 рік та про затвердження розміру внесків і платежів співвласників.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час скликання та проведення загальних зборів співвласників Відповідач допустив низку порушень прав та інтересів Позивачів, а рішення з питань порядку денного загальних зборів прийняті за відсутності необхідної кваліфікованої більшості голосів усіх співвласників.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі № 910/21426/21 позов задоволено повністю. Визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів Відповідача від 30.11.2017, які оформлені протоколом, щодо затвердження змін до статуту Відповідача та затвердження кошторису на обслуговування будинку і прибудинкової території, внеску до ремонтного фонду, внеску до резервного фонду. Визнано недійсним рішення загальних зборів Відповідача від 27.12.2018 з питання № 3 порядку денного, яке оформлене протоколом, про затвердження кошторису Відповідача на 2019 рік та про затвердження розміру внесків і платежів співвласників. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача-1 2 270 грн судового збору. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача-2 2 270 грн судового збору.

4. 10 липня 2023 року Позивач-1 подав до Господарського суду міста Києва заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у справі № 910/21426/21, заяву Позивача-1 задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача-1 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладено на Відповідача.

6. Рішення судів мотивовані тим, що:

- оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі № 910/21426/21 позов задоволено повністю, судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені Позивачем-1, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) покладаються на Відповідача;

- Позивач-1 подав належні та допустимі докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн, а саме: договір про надання правової допомоги від 20.01.2022, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 125712 від 17.06.2022, акт наданих послуг від 30.06.2023 на суму 15000 грн;

- Відповідач не довів неспівмірність заявлених Позивачем-1 витрат. Витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 15 000 грн є співмірними із складністю справи та ціною позову, доведеними, документально обґрунтованими та відповідають критерію розумної необхідності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

7. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у справі № 910/21426/21, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви Позивача-1 про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі.

8. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Кодексу, стверджуючи, що суди попередніх інстанцій застосували статті 126 та 129 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 910/3337/21, від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат;

- суд має право відступити від загального правила та не розподіляти витрати на правничу допомогу повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення;

- суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій обмежилися лише посиланням на статтю 129 ГПК України, попри заперечення щодо неспівмірності розміру заявлених витрат із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

10. 12 квітня 2024 року, у межах встановленого Судом строку (з урахуванням дати вручення ухвали про відкриття провадження у справі), Позивачі подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

11. Доводи та аргументи, наведені у відзивах, переважно дублюють мотиви, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень.

12. Водночас Позивач-1 додатково зазначає, що:

- крім договору, ордера та акта наданих послуг, суду надавалася копія квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 635Т00528S від 03.07.2023, що підтверджує сплату 15 000 грн витрат на правничу допомогу;

- у судових засіданнях за клопотаннями представника Відповідача декілька разів оголошувалася перерва, що зумовило затягування розгляду справи та свідчить про зловживання Відповідачем своїми процесуальними правами. Надалі представник Відповідача подавав клопотання про проведення судових засідань без його участі;

- 02 серпня 2023 року представник Відповідача не прибув до Господарського суду міста Києва для участі у судовому засіданні, де розглядалося питання розподілу судових витрат на правничу допомогу, та не надав суду пояснення щодо підстав, з яких вважає суму витрат Позивача-1 на правничу допомогу завищеною;

- в апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції Відповідач не ставив під сумнів вартість послуг з правничої допомоги, а лише заявив вимогу про його скасування в разі скасування основного (первісного) рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023.

13. У відзиві Позивач-1 зауважив, що згідно з пунктом 6.2 договору від 20.01.2022 орієнтовна вартість послуг на правничу допомогу в суді касаційної інстанції становить 5 500 грн.

Одночасно (разом) з відзивом Позивач-1 подав до Суду заяву, у якій повідомив, що докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

14. Позивач-2 у відзиві додатково зазначає, що:

- представник Відповідача не наводить у касаційній скарзі жодних доказів та розрахунків щодо завищення вартості послуг з надання правничої допомоги;

- при розгляді справи судами попередніх інстанцій Адвокатське об`єднання "Дерев`янчук, Макаренко та партнери" надало Позивачу-1 кваліфіковану правничу допомогу шляхом складання процесуальних документів, захисту інтересів Позивача-1 у судових засіданнях, тоді як адвокат Відповідача ігнорував майже усі засідання та подавав заяви про перенесення розгляду справи чи про проведення засідання без його участі, що зумовило значну затримку в розгляді справи;

- 02 серпня 2023 року представник Відповідача не прибув до Господарського суду міста Києва для участі у судовому засіданні, де розглядалося питання розподілу судових витрат на правничу допомогу, та не надав суду пояснення щодо підстав, з яких вважає суму витрат Позивача-1 на правничу допомогу завищеною.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

15. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзивах, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов наступних висновків.

16. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

17. За змістом статті 244 ГПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20).

18. Частинами першою, третьою статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

19. Згідно зі статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

20. Стаття 16 ГПК України передбачає право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

21. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

22. Пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI визначає, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

23. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону № 5076-VI).

24. Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

25. Адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

26. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.

27. Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

28. Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

29. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

30. У цій справі суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що Позивач-1 подав достатні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. Натомість Скаржник не довів неспівмірність цих витрат.

31. Верховний Суд зауважує, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18).

32. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, що вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та/або апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що випливає з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, які закріплені в частині другій статті 300 ГПК України (пункт 42 постанови Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 925/1073/22).

33. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються, виходячи з конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 43 постанови Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 925/1073/22).

34. У касаційній скарзі Скаржник посилається на численні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 126 та 129 ГПК України, проте не обґрунтовує, в чому конкретно полягає порушення цих норм судами попередніх інстанцій. Саме лише цитування висновків Верховного Суду за відсутності взаємозв`язку з відповідними обставинами справи не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

35. Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).

36. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268 рішення у справі "East/West" проти України" від 23.01.2014, заява № 19336/04).

37. Скаржник не навів підстави, які б вказували на необхідність заміни Верховним Судом власною оцінкою висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованості, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, визначення іншого розміру судових витрат, ніж той, що був доведений Позивачем-1 у судах попередніх інстанцій.

38. За результатами касаційного перегляду Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається Скаржник, не суперечать висновкам, яких дійшли суди першої та апеляційної інстанції з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин.

39. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які набрали законної сили та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких Скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

41. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

42. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішенні ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

43. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут." залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у справі № 910/21426/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова