Постанова

від 19.04.2024 по справі 496/8778/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 496/8778/23

Перша інстанція: суддя Трушина О.І.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 01 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження,

В С Т А Н О В И Л А :

25.12.202023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом Біляївського районного суду Одеської області до Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив:

1) скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії БАД № 08883 від 09.03.2023 року, складену відносно нього;

2) закрити провадженнях у справі про адміністративне правопорушення відносно нього, за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 088183 від 09.03.2023 року;

3) зобов`язати відповідача здійснити корегування в базі даних адмінпрактики інформації, що порушує його права через незаконне введення в базу даних адмінправопорушень про нібито скоєного за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

4) визнати противоправним, незважаючи на заяви про непогодження, суб`єкта персональних даних, використання даних, обробку яких, згідно з законодавством України, несе для нього особливий ризик, в тому числі є конференційною інформацією, передачі третім особам, які незаконно, без вступу в законну силу ухвали від 25.05.2023 року, внесли до бази даних про нібито скоєне правопорушення за ст. 130 КУпАП та здійснити відповідні заходи впливу виправлення цих незаконних дій правоохоронців;

5) докази правопорушення, нібито скоєне ним 09.03.2023 року в 21 годину в м. Біляївка Одеської області недостовірними та недостатніми, складені протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП на нього недійсними по формальним ознакам та складені з суттєвими порушеннями, що мають значні вимоги по складанню протоколів та рішень по КУпАП;

6) визнати, що вимоги співробітників поліції при обставинах події скоєне 09.03.2023 року в 21 годину в м. Біляївка Одеської області, були незаконними, недостовірними та недостатніми;

7) підтвердити конституційне право громадянина України, людини ОСОБА_1 (ео-відмова) на презумпцію невинності та невинуватості та на підставі яких доказів було визнано факт правопорушення по вищевказаним трьом статтям КУпАП;

8) прийняти до уваги та затребувати у відповідача докази адмінматеріалів по справі, які були відповідно до ст. 251 КУпАП, та зобов`язати відповідно до ст. 70 КАС України надати письмові обґрунтування дій, рішень, протоколів та постанов по події 09.03.2023 року в 09 годин, бо відсутні докази часу, вказані в матеріалах відповідачем;

9) визнати суттєвим порушенням при складанні протоколу поліціантами та винесенням постанови не роз`яснення йому прав та обов`язків, що видно на запису, та усна відмова в наданні юридичної допомоги, без винесення письмового определіння (мова оригіналу) про відмову в юридичному захисті, чим грубо порушені його права та процесуальна процедура складання та оформлення адміністративних матеріалів, що є недопустимим та визнання їх недопустимими, тому недійсними;

10) дотримуватись забезпечення основних процесуальних гарантій та захисту прав людини ОСОБА_1 , Закону України «Про правосуддя в Україні», не порушуючи принципи об`єктивності, неупередженості при винесенні рішення, не порушуючи процедуру його прийняття, які передують перед винесенням, а і норми міжнародного права: Європейської конвенції прав людини та основних свобод.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про свою незгоду з винесеною постановою БАД №088183 від 09.03.2023 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 01 січня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за вказаною позовною заявою та роз`яснено ОСОБА_1 , що його вимоги підлягають розгляду в апеляційному порядку Одеським апеляційним судом.

Суд виходив з того, що позивач оскаржує протокол про адміністративне правопорушення серії БАД № 088183 від 09.04.2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На переконання суду першої інстанції, позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта власних повноважень, яке може бути оскаржене до суду.

В той же час, відповідно до постанови Біляївського районного суду Одеської області від 25.05.2023 року (справа 496/3202/23), ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, 130 ч. 1, 185 КУпАП та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП призначено остаточне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Суд першої інстанції роз`яснив позивачу, що його вимоги підлягають розгляду в апеляційному порядку Одеським апеляційним судом, про що зазначено у постанові Біляївського районного суду Одеської області від 25.05.2023 року, оскільки фактично він не згоден з вказаною постановою суду, яка скасуванню в порядку адміністративного судочинства не підлягає

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не забезпечено його право на судовий захист та протиправно не розглянуто по суті подану позовну заяву.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 року витребувано у ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 088183 від 09.03.2023 року.

25.03.2024 року від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, відповідно змісту яких у позивача відсутня постанова про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 088183 від 09.03.2023 року, оскільки він її не отримував.

05.04.2024 року від Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшли письмові пояснення. Відповідач зазначає, що працівниками сектору реагування відповідача у відношенні ОСОБА_1 не складались постанови серії БАД № 088183 від 09.03.2023 року чи серії БАД № 08883 від 09.03.2023 року. Зазначені постанови не отримувались та не використовувались особовим складом СРПП ВнП №1 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311, ст.312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до постанови Біляївського районного суду Одеської області від 25.05.2023 року у справі 496/3202/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, 130 ч. 1, 185 КУпАП та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП призначено остаточне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Дослідивши вказану постанову колегія суддів встановила, що у відношенні ОСОБА_1 09.03.2023 року особовим складом СРПП ВнП №1 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області складені протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАВ № 763641, ААД № 122815, ААД № 122814.

Також, як вже зазначалось, відповідно до листа Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 05.04.2024 року №61.3/3409 працівниками сектору реагування відповідача у відношенні позивача не складались постанови серії БАД № 088183 від 09.03.2023 року чи серії БАД № 08883 від 09.03.2023 року. Зазначені постанови не отримувались та не використовувались особовим складом СРПП ВнП №1 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області

За таких обставин, висновки суду першої інстанції, що позивачем оскаржено протокол серії БАД № 088183 від 09.03.2023 року не відповідають дійсності.

В той же час, за правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Тож, рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність) можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

За змістом пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.

При цьому порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Колегія суддів зазначає, що у рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В той же час, позивач обрав спосіб судового захисту, а саме оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 088183 від 09.03.2023 року, якої не існує, тобто у позивача взагалі відсутнє право на позов у матеріальному розумінні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, за заявленим ОСОБА_1 позовом необхідно відмовити у відкритті адміністративного провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України.

Приписи ч.6 ст.170 КАС України унормовують, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи

В той же час, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а відсутність спору виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Таким чином, право оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 088183 від 09.03.2023 року, якої не існує, виключає можливість звернення до суду будь-якої юрисдикції.

Отже, висновок суду першої інстанції про підсудність заявлених позовних вимог Одеському апеляційному суду не відповідає вимогам процесуального закону.

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України ухвала суду підлягає зміні з мотивів відмови у відкритті провадження та виключення роз`яснення про можливість звернення до належного за юрисдикцією суду.

При цьому судова колегія враховує, що ОСОБА_1 використане право на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 25.05.2023 року по справі № 496/3202/23, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, у тому числі, за ч.1 ст.130 КУпАП, що додатково підтверджує відсутність спору з приводу оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП.

У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Враховуючи зазначене, ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження (п.4 ч.1 ст.294 КАС України), після її перегляду в суді апеляційної інстанції, може бути оскаржена у касаційному порядку.

Керуючись ст.ст.311,315,317,321,322,325,382,383,328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 01 січня 2024 року змінити з мотивів відмови у відкритті провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КУпАП.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частин ухвали суду роз`яснення про можливість звернення до належного за юрисдикцією суду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко