Ухвала

від 10.09.2024 по справі 496/8778/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 вересня 2024 року

м. Київ

справа №496/8778/23

адміністративне провадження № К/990/33919/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом Біляївського районного суду Одеської області до Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач), в якому просив:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії БАД № 08883 від 09 березня 2023 року, складену відносно нього;

- закрити провадженнях у справі про адміністративне правопорушення відносно нього, за правопорушення, передбачене частини першої статті 130 КУпАП, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 088183 від 09 березня 2023 року;

- зобов`язати відповідача здійснити корегування в базі даних адмінпрактики інформації, що порушує його права через незаконне введення в базу даних адмінправопорушень про нібито скоєного за частини першої стаітт 130 КУпАП;

- визнати противоправним, незважаючи на заяви про непогодження, суб`єкта персональних даних, використання даних, обробку яких, згідно з законодавством України, несе для нього особливий ризик, в тому числі є конференційною інформацією, передачі третім особам, які незаконно, без вступу в законну силу ухвали від 25 травня 2023 року, внесли до бази даних про нібито скоєне правопорушення за статті 130 КУпАП та здійснити відповідні заходи впливу виправлення цих незаконних дій правоохоронців;

- докази правопорушення, нібито скоєне ним 09 березня 2023 року в 21 годину в м. Біляївка Одеської області недостовірними та недостатніми, складені протокол за частини першої статті 130 КУпАП на нього недійсними по формальним ознакам та складені з суттєвими порушеннями, що мають значні вимоги по складанню протоколів та рішень по КУпАП;

- визнати, що вимоги співробітників поліції при обставинах події скоєне 09 березня 2023 року в 21 годину в м. Біляївка Одеської області, були незаконними, недостовірними та недостатніми;

- підтвердити конституційне право громадянина України, людини ОСОБА_1 (ео-відмова) на презумпцію невинності та невинуватості та на підставі яких доказів було визнано факт правопорушення по вищевказаним трьом статтям КУпАП;

- прийняти до уваги та затребувати у відповідача докази адмінматеріалів по справі, які були відповідно до статті 251 КУпАП, та зобов`язати відповідно до статті70 КАС України надати письмові обґрунтування дій, рішень, протоколів та постанов по події 09 березня 2023 року в 09 годин, бо відсутні докази часу, вказані в матеріалах відповідачем;

- визнати суттєвим порушенням при складанні протоколу поліціантами та винесенням постанови не роз`яснення йому прав та обов`язків, що видно на запису, та усна відмова в наданні юридичної допомоги, без винесення письмового определіння (мова оригіналу) про відмову в юридичному захисті, чим грубо порушені його права та процесуальна процедура складання та оформлення адміністративних матеріалів, що є недопустимим та визнання їх недопустимими, тому недійсними;

- дотримуватись забезпечення основних процесуальних гарантій та захисту прав людини ОСОБА_1 , Закону України «Про правосуддя в Україні», не порушуючи принципи об`єктивності, неупередженості при винесенні рішення, не порушуючи процедуру його прийняття, які передують перед винесенням, а і норми міжнародного права: Європейської конвенції прав людини та основних свобод.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 01 січня 2024 року у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду у письмове провадження.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 01 січня 2024 року змінено з мотивів відмови у відкритті провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КУпАП. Виключено з мотивувальної та резолютивної частин ухвали суду першої інстанції роз`яснення про можливість звернення до належного за юрисдикцією суду.

07 червня 2024 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла повторна апеляційна скарга ОСОБА_1 на зазначену ухвалу, якою відмовлено у відкритті провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 01 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження.

03 вересня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року.

За правилами частини першої статті 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пунктом 3 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Суд апеляційної інстанції установив, що 26 лютого 2024 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду засобами поштового зв`язку вперше надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 01 січня 2024 року у справі №496/8778/23, якою відмовлено у відкритті провадження.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 01 січня 2024 року змінено з мотивів відмови у відкритті провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КУпАП. Виключено з мотивувальної та резолютивної частин ухвали суду першої інстанції роз`яснення про можливість звернення до належного за юрисдикцією суду.

Приймаючи ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пунктом 3 частини першої статті 299 КАС України, оскільки в межах даної справи вже є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення.

Суд враховує, що відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною другою статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 299, 333, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб направлення її до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов