Постанова

від 09.04.2024 по справі 910/6137/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6137/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Завод "Генератор"

на рішення Господарського суду міста Києва (головуючий - Мандичев Д.В., судді: Івченко А.М., Ягічева Н.І.) від 21.04.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Отрюх Б.В., судді: Майданевич А.Г., Суліма В.В.) від 29.11.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Мастерс"

до Державного підприємства "Завод "Генератор"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість"

про стягнення заборгованості в сумі 88 378 677 грн 80 коп.

у межах справи за заявою Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до боржника Державного підприємства "Завод "Генератор"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник позивача- Сокур С.О., адвокат, Іорданов К.І., адвокат,

представник відповідача - Толсторебров І.М., адвокат,

представник третьої особи - Павленко О.В., адвокат.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 21.07.2008 Господарський суд міста Києва ухвалив порушити за заявою Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" провадження у справі № 50/155 про банкрутство Державного підприємства "Завод "Генератор" (далі - Боржник) за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011, що набули чинності з 19.01.2013).

1.2. 04.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл Мастерс" (далі - Позивач) подало позов про стягнення з Боржника (Відповідач), з урахуванням поданих 01.06.2020 та 21.07.2020 заяв про збільшення розміру позовних вимог, 88 378 677 грн 80 коп.

1.3. Позов обґрунтований поточною заборгованістю Відповідача на спірну суму, що складає інфляційні втрати та 3 % річних, нараховані за період з 21.07.2008 до 20.10.2019, з підстав невиконання Відповідачем кредитних зобов`язань перед Публічним акціонерним товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" (далі - Банк, право вимоги якого набув Позивач до Відповідача за відповідними кредитними договорами). При цьому Позивач зазначив, що грошові вимоги вказаного банку як кредитора (якого було замінено на Позивача) до Боржника на суму 30 351 195 грн 60 коп. визнані постановою апеляційного суду від 20.12.2012 у справі про банкрутство Боржника.

1.4. 15.12.2020 Відповідач подав заяву про застосування позовної давності та просив відмовити у задоволенні позовних про стягнення спірної суми.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1. 21.04.2021 Господарський міста Києва постановив рішення (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023) про часткове задоволення позову і стягнення з Відповідача на користь Позивача 63 835 993 грн 80 коп. з відмовою в решті позовних вимог.

2.2. Судові рішення мотивовані обґрунтованістю заявлених вимог на задоволену судом суму, з урахуванням здійсненого арифметичного перерахунку заявленої до стягнення суми, виходячи з того, що інфляційні втрати та 3 % річних за правилами статті 625 Цивільного кодексу України нараховуються лише на суму основного зобов`язання, однак не на визнані у цій справі у складі грошових вимог суми пені за порушення строків оплати відсотків та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Суд також врахував застосування до процедури банкрутства Боржника до 19.10.2019 редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-ХІІ (чинної до моменту внесення в нього змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011), положення якої не забороняли нарахування боржнику в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів 3 % річних та інфляційних витрат за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань справі про банкрутство Боржника.

Відхилення заяви Відповідача про застосування позовної давності мотивовано зупиненням перебігу цього строку на підставі 263 Цивільного кодексу України через введений у цій справі з дати її порушення ухвалою 21.07.2008 мораторій на задоволення вимог кредиторів, який є підставою для зупинення позовної давності.

3. Встановлені судами обставини

3.1. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 у справі № 50/155 визнано грошові вимоги Банку до Боржника в загальній сумі 30 351 195 грн 60 коп., з яких 15 094 443 грн 99 коп. включено в першу чергу окремо як такі, що забезпечені заставою; 15 218 249 грн 25 коп. - в четверту чергу; 38 502 грн 36 коп. - в шосту чергу.

Визнані постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 та ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 у справі № 50/155 про банкрутство Боржника кредиторські вимоги включають в себе: 14 000 000 грн основного боргу (тіло кредиту) за Договором № 29; 6 332 548 грн 21 коп. процентів за Договором № 29; 1 094 443 грн 99 коп. основного боргу (тіло кредиту) за Договором № 38/2004; 495 702 грн 08 коп. процентів за Договором № 38/2004; 38 502 грн 36 коп. пені за порушення строків оплати відсотків; 708 грн 00 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.2. 23.08.2017 Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 3738, 3768 затверджено умови продажу активів Банку: до прав вимоги були включені: право вимагати належного виконання Боржником зобов`язань, сплати грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах за договором № 29 про надання кредиту від 07.04.2003; право вимагати належного виконання Боржником зобов`язань, сплати грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах за договором № 38/2004 про надання кредиту від 14.04.2004; право вимоги забезпечене: договором № 5-06/26 застави товарів на складі від 07.04.2003; договором № 5-06/44 застави майна від 14.04.2004.

3.3. 19.10.2017 відбулись торги, організатором яких була товарна біржа "Електронні Торгові Системи", ідентифікаційний код 30949125, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15а, оф. 316 (номер лоту: Q80737b16989).

За результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-EA-2017-10-05-000096-b від 19.10.2017, переможцем став Позивач.

3.4. 16.10.2017 між Банком і Позивачем укладено договори про відступлення права вимоги за договором застави, про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги, про відступлення права вимоги за договором застави.

Відповідно до пункту 2.2 Договору № 16/11-2017 від 16.11.2017 про відступлення (купівлі- продажу) прав вимоги Позивач в день укладення цього Договору, але в будь- якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1 цього Договору набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання Боржником своїх зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржником грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойки в сумі 42 665 668 грн 17 коп. (за Договором № 29 про надання кредиту від 07.04.2003) та 3255 904 грн 34 коп. (за Договором № 38/2004 про надання кредиту від 14.04.2004). Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржника, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.

Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна договору сплачується Позивачем у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 6.5. цього Договору на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів, переможцем яких став Позивач.

Відповідно до пункту 6.5. Договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін. Будь-які зміни та доповнення до цього Договору є чинними за умови підписання їх Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін.

3.5. З урахуванням наведених обставин щодо переходу до Позивача всіх прав кредитора за Договором № 29 про надання кредиту від 07.04.2003 та Договором № 38/2004 про надання кредиту від 14.04.2004, ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 у справі № 50/155 про банкрутство Боржника замінено кредитора - Банк новим кредитором - Позивачем на суму 30 351 195 грн 60 коп.

3.6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 910/1685/20 відмовлено у задоволенні позову Відповідача до Банку та Позивача про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та договорів відступлення права вимоги за договорами застави.

Постановою Північного апеляційного господарський суду від 27.10.2020 та постановою Верховного суду від 27.01.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 910/1685/20 залишено без змін.

3.7. Суд здійснив арифметичний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах заявленого періоду з 21.07.2008 до 20.10.2019 та встановив, що з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 56 436 540 грн 47 коп. інфляційних втрат та 7 399 453 грн 33 коп. 3% річних.

3.8. 20.08.2019 ухвалою Господарського суду міста Києва, з поміж іншого, припинено процедуру розпорядження майном Боржника; припинено повноваження розпорядника майна Боржника - арбітражного керуючого Кравчука В.І.; введено процедуру санації Боржника на дванадцять місяців; призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Кравчука В.І.; керуючим санацією Боржника призначено керівника боржника Ольшанського В.О. Визначено інші процесуальні питання.

28.10.2019 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Боржника та Заступника військового прокурора Центрального регіону України залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі № 50/155 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.12.2019 касаційну скаргу Військової прокуратури Центрального регіону України задоволено частково: постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі № 50/155 скасовано, справу № 50/155 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду на стадії розпорядження майном.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 29.12.2023 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували норми статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013, статті 1, частини першої статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній з 19.01.2013), дійшовши помилкового висновку про право кредитора (Позивача) нараховувати Боржнику на конкурсну заборгованість суми інфляційних втрат та 3 % річних за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство Боржника, так як на цю заборгованість поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів та зупиняється прострочення боржника (Відповідача) з виплати такого боргу протягом всього періоду дії цього мораторію, тоді як суди не врахували відповідні висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 26.11.2020 у справі № 914/1028/19, від 04.02.2020 у справі 912/1120/16, від 16.06.2021 у справі № 910/17380/19, від 02.09.2021 у справі № 5/75-05.

5.2. Скаржник також зазначив про неправильне застосування статті 625 ЦК України, оскільки нарахування, здійснені за цією статтею та заявлені самостійно від основного зобов`язання (вимоги за яким визнані конкурсними), не можуть бути визнані поточними в розумінні приписів статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і на них поширюється правовий режим мораторію у справі про банкрутство, так як у протилежному випадку втрачається сенс та мета взагалі відкриття процедури банкрутства та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, оскільки протягом дії мораторію боржник не може задовольняти конкурсні кредиторські вимоги поза процедурою банкрутства та поза встановленою черговістю, водночас протягом усього строку дії мораторію продовжують нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних, що призводить тільки до збільшення розміру заборгованості (у спірних правовідносинах - у чотири рази), що є несправедливим по відношенню до боржника та не відповідає меті Закону про банкрутство, яка полягає, перш за все у відновленні платоспроможності боржника, а також порушує баланс інтересів кредиторів та ставить Позивача у спірних правовідносинах у набагато вигідніше становище у порівнянні з іншими кредиторами.

5.3. Крім цього суди дійшли помилкового висновку щодо застосування положень статті 263 ЦК України щодо зупинення позовної давності із нарахуванням спірної суми за весь заявлених Позивачем період, без урахування заявлених Відповідачем обмежень з підстав спливу позовної давності, оскільки суди у цих висновках застосували редакцію Закону про банкрутство, чинну з 19.01.2013, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, відповідно до якої правовими наслідками введення мораторію визначалося, в тому числі, зупинення перебігу позовної давності на період дії мораторію, тоді як до процедури банкрутства Боржника до 19.12.2019 застосовувалася редакція Закону про банкрутство, чинна до 19.01.2013, що зазначено і самими судами в оскаржуваних рішеннях, а стаття 12 редакції Закону про банкрутство, чинної до 19.01.2013, не встановлювала зупинення перебігу строку позовної давності на час дії мораторію.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість" (надалі - Третя особа) у відзиві на касаційну скаргу погоджується з аргументами, викладеними в касаційній скарзі з мотивів, що аналогічні змісту касаційної скарги.

6.2. Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечує аргументи, викладені в касаційній скарзі, з мотивів, що аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, наголошуючи на тому що Відповідач вже 15 років ухиляється від виконання своїх грошових зобов`язань перед Позивачем.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо застосування до боржника у межах справи про банкрутство відповідальності за порушення грошового зобов`язання

7.1. Суди встановили, що предметом спору та предметом оскарження стали заявлені Позивачем та задоволені судами вимоги щодо сум інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за правилами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за період з 21.07.2008 до 20.10.2019 Відповідачу, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013, та який перебуває в процедурі розпорядження майном у справі про банкрутство.

Суд зазначає, що спірні суми інфляційних втрат та 3 % річних були нараховані на заборгованість Боржника (Відповідача) перед Позивачем за кредитними зобов`язаннями, яка (основна заборгованість) повністю визнана господарським судом у справі про банкрутство, включена до реєстру вимог кредиторів та є конкурсною заборгованістю (пункт 3.1).

А тому Суд звертається до правил та умов застосування до боржника у межах справи про банкрутство відповідальності за порушення ним грошового зобов`язання за статтею 625 ЦК України.

7.2. У застосуванні положень статті 625 ЦК України Суд насамперед звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 04.02.2020 у справі N912/1120/16 (пункт 6.27), згідно з якою нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

7.3. Водночас застосування відповідальності за правилами статті 625 ЦК України до боржника, щодо якого порушено/відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, має особливості через встановлені спеціальним законом з питань банкрутства (Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що втратив чинність, та чинним КУзПБ) наслідки, що настають після відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

У зв`язку з цим Суд звертається до правил, умов та наслідків введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, виходячи з того нормативного регулювання, що було чинним на момент порушення провадження у справі № 50/155 про банкрутство Боржника (Відповідача) ухвалою від 21.07.2008 та протягом всього періоду, за який нараховано спірні суми інфляційних втрат та 3 % річних, з 21.07.2008 до 20.10.2019, враховуючи також, що Боржник в цей період перебував у процедурі розпорядження майном у справі № 50/155 про банкрутство (пункти 1.1, 3.8)

7.4. На час порушення провадження у справі № 50/155 про банкрутство Боржника діяла стаття 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011), яка передбачала, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду; протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

7.5. 19.01.2013 набрала чинності нова редакція Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка у статі 19 передбачала, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

7.6. 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, який у частині третій статті 41 передбачає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, серед іншого, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

7.7. За змістом наведених норм та з огляду на концепцію кваліфікації нарахувань згідно зі статтею 625 ЦК України як міри відповідальності, з прийняттям КУзПБ законодавець зробив крок до послаблення тягаря, що накладається на боржника у справі про банкрутство шляхом вилучення з бази нарахування вимог згідно зі статтею 625 ЦК України, які нараховані на визнані у межах провадження у справі про банкрутство конкурсні вимоги до боржника.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом в постанові від 02.09.2021 у справі № 5/75-05.

7.8. Суд зазначає, що саме момент звернення із позовом про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за правилами статті 625 ЦК України з боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 та який перебуває в процедурі розпорядження майном, є визначальним для вирішення питання щодо наявності підстав стягнення відповідних сум. У цьому висновку Суд виходить із такого.

7.9. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

7.10. У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)) зазначається, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

7.11. КУзПБ не містить у собі застережень щодо застосування у часі статті 41 цього Кодексу в контексті звільнення від нарахування неустойки (штрафу, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій щодо боржників, провадження у справі про банкрутство відносно яких здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції до 19.01.2013.

7.12. Ураховуючи принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99), Суд зазначає, що у спірних правовідносинах не має місце зворотної дії норм КУзПБ у часі, оскільки судом застосовуються норми цього Кодексу, зокрема положення статті 41 - щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів, виключно до окремої процесуальної дії - звернення з позовними вимогами до боржника в межах справи про банкрутство.

У цих висновках Суд також звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом в постанові від 02.09.2021 у справі № 5/75-05.

7.13. Тож, оскільки нарахування спірних сум хоча і здійснено за період з 21.07.2008 до 20.10.2019, тобто до введення в дію КУзПБ, однак позов у цій справі було подано 04.05.2020, під час дії цього Кодексу, яким встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, серед іншого, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо, Суд, керуючись засадами справедливості, добросовісності й розумності, доходить висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих Позивачем Відповідачу спірних сум інфляційних втрат та 3 % річних.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом в постанові від 02.09.2021 у справі № 5/75-05.

7.14. Отже, з огляду на системний підхід законодавця, який вбачається у необхідності врегулювати питання нарахування вимог згідно зі статтею 625 ЦК України, збалансованого підходом Великої Палати Верховного Суду щодо застосування тих же вимог до поточних зобов`язань боржника, провадження у справі про банкрутство яких було порушено до 19.01.2013, закріпленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18, Суд зазначає, що відмова в задоволенні вимог Позивача про стягнення з Боржника (Відповідача) суми інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних відповідає чинному законодавству.

7.15. А тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях про задоволення поданого в період дії КУзПБ позову та стягнення з Відповідача, який перебуває в процедурі розпорядження майном у справі про банкрутство з 21.07.2008, спірних сум інфляційних втрат та 3 % річних за правилами статті 625 ЦК України, нарахованих за період з 21.07.2008 до 20.10.2019 (протягом процедури розпорядження майном), є неправомірними, оскільки такі висновки зроблені всупереч вимогам статті 41 КУзПБ та без урахування правил застосування відповідних положень цього Кодексу до позовних вимог, заявлених після введення в дію КУзПБ до боржників, провадження у справі про банкрутство відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013.

Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункти 5.1, 5.2) і Третьої особи у відзиві на касаційну скаргу (пункт 6.1) та відхиляє протилежні аргументи Позивача у відзиві на касаційну скаргу (пункт 6.2).

7.16. За висновку про відсутність підстав для стягнення за вимогами Позивача з Відповідача спірних сум інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних (пункти 7.13, 7.14) та, відповідно, і про відсутність порушеного права Позивача у спірних правовідносинах позовна давність, про яку заявив Відповідач (пункт 1.4), не застосовується (статті 256, 267 ЦК України). А тому у Суду відсутні підстави оцінювати відповідні висновки судів в оскаржуваних рішеннях. За аналогічних підстав Суд не розглядає відповідні аргументи скаржника (пункт 5.3).

7.17. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 3 частини першої статті 308 та статті 311 ГПК України, дійшовши висновків про відсутність підстав для задоволення вимог Позивача про стягнення з Відповідача спірних сум інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, обґрунтованість заявлених скаржником передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстав для касаційного оскарження рішень у цій справі щодо задоволеної частини вимог, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню, як такі, що постановлені всупереч нормам матеріального права, з ухваленням в скасованій частині нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

7.18. При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за результатами розгляду справи касаційним судом, враховуючи положення частин першої, чотирнадцятої статті 129 ГПК України, а також задоволення касаційної скарги в повному обсязі, скасування оскаржуваних судових рішень в частині задоволених позовних вимог з ухваленням в скасованій частині нового рішення - про відмову у задоволені позовних вимог, судові витрати за розгляд апеляційної та касаційної скарги покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Завод "Генератор" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі № 910/6137/20 в частині задоволених позовних вимог скасувати.

Ухвалити в скасованій частині нове рішення - відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Мастерс".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Мастерс" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 3, ЄДРПОУ 38291187) на користь Державного підприємства "Завод "Генератор" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, ЄДРПОУ 14312453) витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 1 471 400 грн 00 коп. (один мільйон чотириста сімдесят одну тисячу чотириста гривень 00 коп.) та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги - в сумі 1 103 550 грн 00 коп. (один мільйон сто три тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень 00 коп.)

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.І. Картере

В.Я. Погребняк