Постанова

від 18.04.2024 по справі 369/2443/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Фінагеєва І.О.Провадження № 22-ц/824/1647/2024 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Кафідової О.В., Мельника Я.С.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМАГІСТРАЛЬ ЛТД» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2023 року про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМАГІСТРАЛЬ ЛТД», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ляшук Олена Вікторівна, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом, у якому просив суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 20 лютого 2020 року, укладений між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «УКРМАГІСТРАЛЬ ЛТД»,посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшук О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 206; скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності № 35592366 від 20 липня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшук О.В. на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності № 35592294 від 20 лютого 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшук О.В. на земельну ділянку, загальною площею 0,1407 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484001:01:016:0028, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 20 лютого 2020 року.

Разом із позовною заявою представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Буцан О.В. подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила застосувати заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,1407 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484001:01:016:0028, які належать ТОВ «УКРМАГІСТРАЛЬ ЛТД»(код ЄДРПОУ 40943140, місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 47-Д);

- заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження належних ТОВ «УКРМАГІСТРАЛЬ ЛТД»(код ЄДРПОУ 40943140, місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 47-Д) об`єктів нерухомого майна: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, загальною площею 0,1407 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484001:01:016:0028.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно, яке належить ТОВ «УКРМАГІСТРАЛЬ ЛТД»,буде співмірним із заявленим позовом та буде достатнім для забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, оскільки позовні вимоги стосуються визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 20.02.2020 року недійсними, а тому у заявника є всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2023 рокузаяву про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ТОВ «УКРМАГІСТРАЛЬ ЛТД»(код ЄДРПОУ 40943140, місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 47-Д).

Накладено арешт на земельну ділянку, загальною площею 0,1407 га, що знаходиться за адресою: вул. Зоряна, с. Крюківщина, Києво-Святошинський район, Київська обл., кадастровий номер 3222484001:01:016:0028, яка належить ТОВ «УКРМАГІСТРАЛЬ ЛТД»(код ЄДРПОУ 40943140, місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 47-Д).

У решті вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, відповідач ТОВ «УКРМАГІСТРАЛЬ ЛТД»подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що такий вид забезпечення позову, як накладення арешту, не може застосовуватися для забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки ці вимоги носять немайновий характер. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить або унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими у цій справі вимогами.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Буцан О.В. заперечила проти задоволення скарги та просила ухвалу суду залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «УКРМАГІСТРАЛЬ ЛТД»- адвокат Леонов К.Ю., апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Буцан О.В. в суді апеляційної інстанції проти задоволення скарги відповідача заперечила та просила ухвалу суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві на скаргу.

Інші учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, до суду не з`явились; колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, виходячи з наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У відповідності до ч.ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст.11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір та із поданої заяви та долучених до неї документів вбачається, що у разі прийняття рішення на користь позивача можуть виникнути труднощі у подальшому при виконанні такого рішення.

Такі висновки суду є помилковими, виходячи з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказала, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

У данійсправі ОСОБА_1 пред`явлено вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку. У разі задоволення позову судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб - шляхом накладення арешту на нерухоме майно, ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду в цій справі.

Накладення арешту на нерухоме майно не відповідає змісту порушеного, на думку ОСОБА_1 , права та не є співмірним із заявлениминим уцій справі вимогами.

Вищенаведеним обставинам суд першої інстанції дав неправильну оцінку, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про співмірність забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку позовним вимогам ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу вищевказаних об`єктів нерухомого майна, укладеного 20.02.2020 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «УКРМАГІСТРАЛЬ ЛТД».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду про наявність підстав для забезпечення позову у спосіб накладення арешту на об`єкти нерухомого майна не відповідають обставинам справи та порушують норми процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваної ухвали суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в частині накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку з ухваленням по справі в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у спосіб накладення арешту на вищевказане нерухоме майно. В іншій частині ухвала суду підлягає залишенню без змін, оскільки її законність у цій частині не є предметом апеляційного оскарження та, відповідно, судом апеляційної інстанції не переглядалась.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМАГІСТРАЛЬ ЛТД» - задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2023 року в частині накладення арешту на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, загальною площею 0,1407 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484001:01:016:0028, які належать на праві власності ТОВ «УКРМАГІСТРАЛЬ ЛТД»(код ЄДРПОУ 40943140, місцезнаходження м. Київ, вул. Жилянська, буд. 47-Д) - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій частині.

В іншій частині ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: