Постанова

від 23.04.2024 по справі 902/1247/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року Справа №902/1247/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Петухов М.Г.

суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Гурман" на рішення Господарського суду Вінницької області від 10.01.2024 (суддя Маслій І.В., повний текст рішення складено 22.01.2024)

за позовом Фермерського господарства "Грищук"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Гурман"

про стягнення 1 306 435,94 грн

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 10.01.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Гурман" на користь Фермерського господарства "Грищук" 1 079 394,78 грн - основного боргу, 187256,50 грн пені, 16 824,57 грн - 3% річних, 22 960,09 грн інфляційних та 19596,54 грн - відшкодування витрат на сплату судового збору.

Суд першої інстанції, з урахуванням підписаних сторонами видаткових накладних, які не містять претензій та зауважень, в тому числі і щодо ненадання передбачених договором документів, дійшов висновку, що позивачем було виконано умови договору в частині поставки товару, та відповідачем отримано товар.

При цьому, відповідач здійснював часткові оплати з призначенням платежу "згідно договору №б/н від 29.07.2022", що фактично свідчить про визнання ним отримання товару та наявність заборгованості саме за вказаним договором. Однак, суд встановив, що відповідачем в порушення вимог ч.4 ст.538 ЦК України та ч.1 ст.692 ЦК України обов`язку зі сплати повної вартості отриманого товару виконано не було.

З огляду на викладене, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати, підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1079394,78 грн.

Крім того, господарський суд вказав, що оскільки заявлений до стягнення розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, обрахований судом в межах вказаних позивачем періодів (які відповідають нормам закону), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 187 256,50 грн пені (за період прострочення з 07.11.2022 по 14.03.2023), 16 824,57 грн - 3% річних (за період прострочення з 07.11.2022 по 14.03.2023 та за період прострочення з 24.07.2023 по 24.09.2023) та 22960,09 грн інфляційних втрат (за період прострочення з 01.12.2022 по 31.01.2023) підлягають задоволенню, як визначені договором та законом.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт, зокрема, вважає, що ФГ "Грищук", не виконало свого зустрічного зобов`язання з надання визначених п.3.2. 5.1 договору від 29.07.2022 року, оригіналів документів для оплати, за яким воно є боржником у зобов`язанні, а тому у відповідача в силу ч.2 ст.613 ЦК України виникло право зупинити виконання свого кореспондуючого обов`язку з оплати передбаченого ч.3 ст.538 ЦК України.

Враховуючи, що на час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання свого обов`язку по наданню оригіналів документів, скаржник вказує, що позовні вимоги є передчасними і не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.263 ГПК України позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує, що оскільки поставка товару на умовах попередньої оплати не здійснювалася, обов`язок оплати вартості отриманого товару в розмірі 86% виник за фактом його отримання, що кореспондується з приписами ч.1 ст.692 ЦК України. Водночас, щодо обов`язку оплати решти 14% такої вартості, то п.5.1. договору не містить чіткого зазначення про отримання яких саме оригіналів документів іде мова, а тому зобов`язання зі сплати вартості поставленого товару є простроченим за фактом поставки його відповідачу та за фактом реєстрації кінцевої податкової накладної в ЄРПН, а саме в даному випадку з 25.11.2022.

Також позивач зазначає про необхідність врахування обставин, встановлених постановою Північно-західного апеляційного господарського суду №902/1003/23 від 14.02.2024 року як преюдиціальних фактів, адже наявність невиконання умов договору з боку відповідача вже доведена і не потребує повторного доведення у даній справі в силу ч.4 ст.75 ГПК України.

Позивач просить рішення Господарського суду Вінницької області від 10.01.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення як безпідставну та необґрунтовану.

У судове засідання, яке відбулось 23.04.2024 року, сторони не забезпечили участь уповноважених представників, натомість заявили клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників (т.1, а.с.234; т.2, а.с.28).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, приймаючи до уваги, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а також те, що правова позиція сторін викладена в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, зважаючи на клопотання сторін про розгляд справи без їх участі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.07.2022 між Фермерським господарством "Грищук" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Плюс Гурман" (покупець) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (далі договір; т.1, а.с.15), згідно з п.1.1. якого продавець зобов`язується поставити покупцю товар власного виробництва - с/г продукція, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його за встановленими цінами відповідно до умов договору та видаткових накладних.

Ціна договору становить загальну вартість (ціну) товару, поставленого в період дії цього договору відповідно до видаткових накладних. Остаточна кількість та вартість товару буде визначена у накладних на відпуск товару та/або актах приймання-передачі, які є невід`ємною частиною цього договору. Остаточна ціна договору може змінюватися та становить сумарну вартість поставленого товару згідно накладних підписаними належними представниками обох сторін, та скріпленими печатками сторін, які є невід`ємною частиною договору (п.2.1, 2.2. договору).

Відповідно до п.3.1. договору, базисом поставки товару, якщо інше не передбачено додатками до цього договору, вважається ЕХW франко-склад, та адресою: с.Цівківці вул.Польова 2, Новоушицького району, відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що разом із товаром продавець зобов`язаний надати відповідний перелік документів, які мають бути завірені підписом керівника та печаткою на кожній сторінці.

У відповідності до п.5.1. договору сторони погодили порядок оплати товару, що поставляється продавцем відповідно до умов даного договору.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 6.1. договору).

На виконання умов договору у жовтні-листопаді 2022 року позивач поставив відповідачу обумовлений товар на загальну суму 1407977,90 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплені їх печатками (т.1, а.с.16-22), а також відповідними товарно-транспортними накладними (т.1, а.с.23-37).

Також продавець здійснив реєстрацію за першою подією (поставка товару) в ЄРПН податкових накладних, що підтверджується, зокрема, податковими накладними та квитанціями про їх реєстрацію (т.1, а.с.42-55).

Згідно із підписаним сторонами актом звірки розрахунків за період 01.01.2022- 23.11.2022 (т.1, а.с.38), станом на 23.11.2022 заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Гурман" на користь Фермерського господарства "Грищук" складала 1489394,78 грн.

29.12.2022 відповідач сплатив позивачу за договором 200000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №961 (т.1, а.с.39) та 17.01.2023 - 200000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №978 (т.1, а.с.40).

Відповідно до акта звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2023 - 13.02.2023, який підписано сторонами та скріплено їх печатками, підтверджено заборгованість ТОВ "Плюс Гурман" станом на 13.02.2023 в сумі 1089394,78 грн.

ФГ "Грищук" звернулось до ТОВ "Плюс Гурман" із вимогою №1 від 07.03.2023 (т.1, а.с.64-70) про сплату 1089394,78 грн основного боргу, 198530,66 грн пені, 11911,84 грн 3% річних, 24142,50 грн інфляційних втрат протягом семи днів з моменту пред`явлення вимоги.

03.04.2023 покупець сплатив 10000,00 грн згідно укладеного між сторонами договору, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою по рахунку Фермерського господарства "Грищук" (т.1, а.с.74), внаслідок чого основний борг склав 1079 394,78 грн.

Враховуючи невиконання покупцем у повному обсязі заявленої вимоги та відповідно несплату заборгованості згідно укладеного договору, ФГ "Грищук" звернулось з даним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 26.04.2023 у справі №902/409/23 позов задоволено повністю.

Разом з тим, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №902/409/23 позовну заяву ФГ "Грищук" до ТОВ "Плюс Гурман" про стягнення 1315925,94 грн. залишено без розгляду, у зв`язку з тим, що позовну заяву підписано представником позивача з використанням факсиміле, що не передбачено чинним законодавством, та яке по своїй суті є копією графічного зображення підпису особи та не може бути доказом волевиявлення особи на підписання відповідного документа.

Позивач, із врахуванням ч.4 ст.226 ГПК України усунувши обставини, що зумовили залишення позову без розгляду, звернувся до суду повторно із позовом про стягнення з ТОВ "Плюс Гурман" заборгованості.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Апеляційним судом встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 29.07.2022 року, який за своєю правовою природою є договором поставки, та відповідно є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень ст.173, 174 ГК України та ст. 11, 202, 509 ЦК України.

У відповідності ч.1, 2 ст.712 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як передбачено п.2 ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно положень ч.1 ст.692 цього ж Кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору у жовтні-листопаді 2022 року позивач поставив відповідачу обумовлений товар на загальну суму 1407977,90 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (т.1, а.с.16-37).

Колегія суддів зауважує, що вказані документи підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками, а тому з урахуванням ст.76, 77 ГПК України приймаються судом як належні та допустимі докази у спірних правовідносинах в підтвердження поставки позивачем та отримання відповідачем товару. Будь-яких зауважень, застережень чи претензій щодо кількості та якості поставленого товару з боку покупця товаророзпорядчі документи не містять, що свідчить про визнання покупцем отримання товару.

При цьому, відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлений товар, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями з призначенням платежів "згідно договору б/н від 29.07.2022" (т.1, а.с.39, 40), актами звіряння взаємних розрахунків між сторонами (т.1, а.с.38, 41), які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, та банківською випискою по рахунку ФГ "Грищук" (т.1, а.с.74).

Відтак, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати заборгованості згідно договору у повному обсязі, основний борг покупця складає 1079394,78 грн.

Вказані обставини встановлені постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 року у справі №902/1003/23 за позовом ФГ "Грищук" до ТОВ "Плюс Гурман" про стягнення 132086,83 грн за невиконання договору купівлі-продажу сіьськогосподарської продукції №б/н від 29.07.2022, з яких 80105,91 грн пені, 51980,92 грн 3% річних та інфляційних втрат.

За наявності визначених ст.75 ГПК України підстав учасники процесу можуть бути звільнені від доказування, зокрема частиною четвертою цієї статті передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи принцип обов`язковості судових рішень згідно ст.129-1 Конституції України, а також принцип правової певності як основний елемент верховенства права, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 року у справі №902/1003/23, яка набрала законної сили, не може бути поставлена під сумнів та має преюдиціальне значення, а встановлені при її ухваленні обставини, зокрема, обставина щодо несплати основного боргу відповідачем та відповідно існування заборгованості у покупця за поставлений товар продавцем, повторного доказування у даній справі не потребують в силу ч.4 ст.75 ГПК України, що було вірно враховано судом першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги відповідача про невиконання позивачем свого зустрічного зобов`язання з надання документів, визначених п.3.2., 5.1 договору від 29.07.2022 року, що надає право покупцю зупинити виконання свого кореспондуючого обов`язку з оплати отриманого товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом 3.2. договору передбачено, що разом із товаром продавець зобов`язаний надати: договір купівлі-продажу; товарну накладну; податкову накладну та квитанцію про її реєстрацію, витяг ЄДР станом на поточний місяць, свідоцтво про державну реєстрацію або виписку суб`єкта підприємницької діяльності, витяг з реєстру платників ПДВ, довідку з реєстру платників єдиного податку станом на поточний рік, довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Державної служби з питань геодезії та кадастру та/або органів місцевого самоврядування про площу та склад сільськогосподарських угідь; форма 4 СГ із квитанцією про прийняття; форма 29 СГ із квитанцією про прийняття; форма 37 СГ із квитанцією про прийняття; декларацію платника єдиного податку із квитанцією про її отримання. Всі вищевказані документи мають бути завірені підписом керівника та печаткою на кожній сторінці.

У свою чергу покупець зобов`язаний надати продавцю довіреність на отримання товару і зробити відмітку про отримання товару у видатковій накладній продавця (п.3.3. договору).

Згідно п. 5.1 договору оплата товару, що поставляється продавцем відповідно до умов даного договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів в гривнях України на поточний рахунок продавця наступним чином:

- 86% від суми здійснюється за фактом відвантаження. Можлива попередня оплата.

- 14% від суми - після отримання оригіналів документів та реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Таким чином, із аналізу змісту пунктів 3.2. та 5.1 договору вбачається, що обов`язок оплати вартості отриманого товару в розмірі 86% виник за фактом його отримання, що кореспондується з приписами ч.1 ст. 692 ЦК України, оскільки покупець прийняв товар без будь-яких зауважень та заперечень, в тому числі і щодо перелічених у п.3.2 документів, а також тому, що поставка товару на умовах попередньої оплати не здійснювалася.

Щодо обов`язку оплати решти 14% такої вартості, апеляційний суд зауважує, що п.5.1. договору не містить чіткого визначення переліку документів, після отримання яких покупець повинен здійснити оплату.

При цьому, судом враховується, що сторони погодили надання переліку визначених п.3.2 договору документів лише в копіях, оскільки зі змісту вказаного пункту вбачається, що такі документи мають бути завірені підписом керівника та печаткою на кожній сторінці, натомість п.5.1 договору передбачає отримання саме оригіналів документів.

Відтак, колегія суддів вважає, що відсутні підстави ототожнювати обов`язок оплати решти 14% вартості товару, пов`язаний з отриманням оригіналів документів, із переліком документів, визначених п. 3.2. договору, надання яких обумовлено в копіях.

Разом з тим, хоча п. 5.1. договору не містить чіткого визначення обов`язку оплати решти 14% вартості товару з прив`язкою до переліку документів, водночас кінцевою умовою оплати є факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Отже, в цілому зобов`язання зі сплати вартості поставленого товару є простроченим за фактом поставки його відповідачу та за фактом реєстрації кінцевої податкової накладної в ЄРПН, а тому із врахуванням реєстрації останньої видаткової накладної у ЄРПН 24.11.2022 (т.1, а.с.55) прострочення сплати 14% вартості товару мало місце з 25.11.2022, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.

У відповідності до ч.1, 2, 4 ст.538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги встановлений факт поставки товару ФГ "Грищук" для ТОВ "Плюс Гурман" на виконання умов договору купівлі-продажу с/г продукції від 29.07.2022, зважаючи на виконання продавцем свого обов`язок, визначеного договором, щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН, з яким кореспондується обов`язок ТОВ "Плюс Гурман" здійснити оплату 14% вартості товару відповідно до пункту 5.1 договору, та як наслідок несплату основної заборгованості покупцем згідно вказаного договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 1079394,78 грн.

Щодо стягнення заявленого розміру пені, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що за невиконання своїх обов`язків щодо оплати товару, покупець несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої суми за кожний день такого невиконання.

Відповідно до вимог ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається із заяви про зменшення позовних вимог, позивачем здійснено нарахування пені за загальний період з 07.11.2022 по 14.03.2023, однак з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем, а також враховуючи реєстрації податкових накладних.

Враховуючи строк поставки товару у повному обсязі згідно договору 06.11.2022 та відповідно настання обов`язку покупця з оплати 84% суми такого товару, приймаючи до уваги встановлений судом факт реєстрації останньої податкової накладної у ЄРПН 24.11.2022 та як наслідок факт прострочення виконання зобов`язання відповідачем щодо сплати заборгованості за поставлений товар в обсязі 100% поставленого товару (84%+14%) саме з 25.11.2023, зважаючи на несплату покупцем основної заборгованості, а також здійснивши перевірку розрахунку заявленого розміру пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 187256,50 грн пені за період прострочення з 07.11.2022 по 14.03.2023.

Крім того, щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів враховує таке.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з ч.2 ст.625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п.43 постанови).

З огляду на задоволення судом позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу, яке є грошовим зобов`язанням та залишається не виконаним відповідачем, здійснивши перевірку розрахунку заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає вірним висновок господарського суду про стягнення 16 824,57 грн - 3% річних (за період прострочення з 07.11.2022 по 14.03.2023 та за період прострочення з 24.07.2023 по 24.09.2023) та 22 960,09 грн інфляційних втрат (за період прострочення з 01.12.2022 по 31.01.2023) на підставі ст.625 ЦК України.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Вінницької області від 10.01.2024 у справі №902/1247/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Гурман" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "25" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.