Ухвала

від 25.04.2024 по справі 759/16206/14-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 4-с/759/1/24

ун. № 759/16206/14-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Шум Л.М.,

за участю секретаря судового засідання: Мовчана О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» на дії та рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича про визнання протиправними дій та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2019 року до суду надійшла скарга приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (далі - ПрАТ «Компанія «Райз», боржник, заявник, скаржник) на рішення, дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича (далі - виконавець, суб`єкт оскарження) про визнання протиправними дій та скасування постанов від 24 січня 2019 року про звернення стягнення на доходи боржника, винесених у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

В обґрунтування скарги зазначено, що 22 січня 2018 року виконавцем відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа №759/16206/14-ц. 29 січня 2019 року на адресу боржника надійшли постанови від 24 січня 2019 року про звернення стягнення на доходи боржника, якими виконавцем на товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Чернігівський» (код ЄДР 34452745), товариство з обмеженою відповідальністю «Агротермінал Констракшин» (код ЄДР 39838125) і товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ» покладено обов`язок здійснювати відрахування на рахунок Міністерства юстиції України з орендної плати та інших доходів в розмірі 100%, що належать боржнику.

Скаржник вважає, що вищевказаними діями та рішеннями виконавця під час виконання судового рішення було порушено його права та свободи з огляду на те, що звернення стягнення на доходи боржника не може бути застосований до боржника - юридичної особи, а виконавець перевищив допустимий розмір відрахувань, передбачений ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того, скаржник посилається на те, що оскаржувані постанови виконавця не містять обов`язкових реквізитів: строки та порядку їх оскарження.

На зазначених підставах скаржник вважає, що оскаржуваними діями і рішеннями виконавця порушено його право на неухильне дотримання виконавцем засад здійсненні виконавчого провадження, принципу верховенства права, вимог ч. 1 ст. 2, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» і ст. ст. 4, 8 Закону України «Про державну службу».

З огляду на викладене скаржник просив: визнати протиправними дії виконавця в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, які виявились у винесенні 24 січня 2019 року постанов про звернення стягнення на доходи боржника; визнати протиправними та скасувати винесені виконавцем в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 постанови про звернення стягнення на доходи боржника, обов`язок виконання яких покладено на товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Чернігівський», товариство з обмеженою відповідальністю «Агротермінал Констракшин» і товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ».

В судове засідання представник скаржника не з`явився, про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином у відповідності до ч. 4 ст. 14 ЦПК України шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету ПрАТ «Компанія «Райз» в електронній формі із застосуванням відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим ЦПК України, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), про причини неявки суд не повідомив, але подав клопотання про передачу справи за підсудністю до господарського суду м. Києва для розгляду у межах справи №910/628/20 про визнання ПрАТ «Компанія «Райз» банкрутом.

В судове засідання представник заінтересованої особи - іноземної юридичної особи «Nibulon S.A.», яка є стягувачем у виконавчому провадженні НОМЕР_1, не з`явився, про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином у відповідності до ч. 4 ст. 14 ЦПК України шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету представника іноземної юридичної особи «Nibulon S.A.» адвоката Васильєва Андрія Олександровича в електронній формі із застосуванням відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим ЦПК України, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Від представника іноземної юридичної особи «Nibulon S.A.» адвоката Васильєва Андрія Олександровича до суду надійшла заява про розгляд скарги без участі заінтересованої особи. Представник стягувача проти задоволення скарги заперечував, просив суд закрити провадження по справі у зв`язку з тим, що скаргу ПрАТ «Компанія «Райз» не належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

В судове засідання виконавець не з`явився, про час та місце розгляду скарги орган державної виконавчої служби повідомлявся належним чином у відповідності до ч. 4 ст. 14 ЦПК України шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету Міністерства юстиції України в електронній формі із застосуванням відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим ЦПК України, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Від представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Юлдашева Юрія Михайловича до суду надійшла заява про розгляд скарги без участі виконавця та про закриття провадження за скаргою ПрАТ «Компанія «Райз» з мотивів її непідвідомчості загальному суду за правилами цивільного судочинства.

З огляду на викладене, справа розглядалась за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши скаргу та матеріали, додані до неї суд дійшов таких висновків.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2015 року задоволено клопотання представника «Nibulon S.A.» Слободяника Олександра Петровича до ПАТ «Компанія «Райз» про визнання та надання згоди на виконання рішення іноземного суду. Суд визнав рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323А(і) про стягнення з ПАТ «Компанія «Райз» (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 121В, код 13980201) на користь «Nibulon S.A.» (2067, Авеню де ля Гер, 49, СН-2001 Ньовшатель, Швейцарія. Номер ПДВ 652155, реєстраційний номер 02129/2006, федеральний номер СН-645-41001762-3, податковий ідентифікаційний номер 38092) 17 536 000,00 доларів США збитків, 4 % за період з 11січня 2011 року до 29 січня 2015 року в розмірі 3 071 329,52 доларів США та 68762,43 фунтів стерлінгів арбітражних витрат, що за курсом Національного Банку України станом на день винесення ухвали становить 328 633 626 грн. 09 коп. Суд надав дозвіл на примусове виконання цього рішення.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року, ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2015 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою задоволено клопотання стягувача «Nibulon S.A.» про визнання та надання згоди на виконання рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323А(і) про стягнення заборгованості з ПАТ «Компанія «Райз». Суд визнав та надав дозвіл на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323А(і), згідно з яким рішення арбітражного суду першого рівня змінюється, відповідно до висновків цього рішення. Продавці-Апелянти - ПАТ «Компанія «Райз» повинні сплатити Покупцям-Відповідачам - «Nibulon S.A.» 17 536 000,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України гривні щодо долара США станом на 06 грудня 2017 року становить 476 354 918,40 грн., в якості відшкодування збитків, а також складні відсотки на цю суму, що розраховуються поквартально, за ставкою 4% з дати невиконання зобов`язань - 11 січня 2011 року, і до дати повної сплати відшкодування збитків. Порядок відшкодування арбітражних витрат, передбачений рішенням суду першого рівня, підтримується. Витрати на арбітраж за розгляд цієї Апеляції (за виключенням витрат Відповідачів-Покупців - «Nibulon S.A.» на їх торгового представника) несуть Продавці-Апелянти - ПАТ «Компанія «Райз». Витрати та збори за цією апеляцією:- Фунтів стерлінгів: - Збори Асоціації - 5463,29 - Збори Апеляційної ради - 48131,56 - ПДВ - 0.00, - 53 594,85 фунтів стерлінгів, 53 594,85 фунтів стерлінгів, що за офіційним курсом Національного банку України гривні щодо фунта стерлінга станом на 06 грудня 2017 року становить 1 955 901,17 грн., сплачуються Продавцями - ПАТ «Компанія «Райз». Стягнуто з ПАТ Компанія «Райз» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 121 В, код 13980201) на користь «Nibulon S.A.» (2067, Авеню де ля Гер, 49, СН-2001 Ньовшатель, Швейцарія, номер ПДВ 652155 , реєстраційний номер 02129/2006, федеральний номер СН-645-41001762-3, податковий ідентифікаційний номер 38092) судові витрати в розмірі 1721,80 грн.

28 грудня 2017 року Святошинським районним судом міста Києва на підставі ухвали апеляційного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року видано два виконавчі листи № 759/16206/14-ц від 28.12.2017: один - про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323А(і) і стягнення з ПАТ «Компанія «Райз» грошових коштів в розмірі, визначеному рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23.05.2014 року №4323А(і); другий - на стягнення з ПАТ «Компанія «Райз» судових витрат в розмірі 1721,80 грн.

22 січня 2018 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва №759/16206/14-ц від 28 грудня 2017 року про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном там кормами GAFTA від 23 травня 2014 року №4323А(і) і стягнення з ПрАТ «Компанія «Райз» грошових коштів у розмірі, визначеному рішенням апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року №4323А(і).

Того ж дня, у відповідності до вимог ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження НОМЕР_2.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі ст. 1 Закону «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) зроблено висновок, що «закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Оскільки законодавством, чинним як на час виникнення спірних відносин так і на час касаційного розгляду, не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду вважає, що при вирішенні питання про належність справи за позовом Підприємства до юрисдикції адміністративного суду, суд апеляційної інстанції мав застосувати частину першу статті 181 чинного на той час КАС та розглядати справу за правилами адміністративного судочинства. Висновок про поширення юрисдикції адміністративного суду на спори щодо судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц».

У п. п. 27-31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18 (провадження № 12-60гс19) зазначено, що: «згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження. При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій) згідно з частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. 31. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18), № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19)».

Таким чином, оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року у даній справі, залишеною без змін постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 листопада 2021 року, встановлено, що 22 січня 2018 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва №759/16206/14-ц, виданого на підставі рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 23.05.2014 №4323А(і) про стягнення з публічного акціонерної товариства «Компанія «Райз» на користь іноземної юридичної особи «Nibulon S.A.» грошових коштів у розмірі, визначеному рішенням апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 23.05.2014 №4323А(і).

Судове рішення, яке примусово виконується у виконавчому провадженні НОМЕР_1, ухвалене в порядку міжнародного комерційного арбітражу.

Того ж дня (22 січня 2018 року) у відповідності до вимог ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень НОМЕР_3 і НОМЕР_1 у зведене виконавче провадження НОМЕР_2 у відповідності до вимог ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, починаючи з 22 січня 2018 року виконавче провадження НОМЕР_1 входить до складу зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2.

2 липня 2018 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 21.05.2018 року №910/14247/17 про стягнення солідарно з ПрАТ «Компанія «Райз» на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 214 014 654,13 грн. заборгованості по тілу кредиту, 240 000,00 грн. витрат по сплаті судового збору, яке того ж дня постановою державного виконавця об`єднано у зведене виконавче провадження НОМЕР_2 у відповідності до вимог ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження».

Судове рішення, яке примусово виконується у виконавчому провадженні НОМЕР_4, ухвалене за правилами господарського судочинства.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кушнір Людмили Володимирівни ВП № НОМЕР_5 від 21 сычня 2016 року про відкриття виконавчого провадження, постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харітонової Яніни Олексіївни ВП № НОМЕР_5 від 1 лютого 2017 року про відновлення виконавчого провадження, постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича ВП № НОМЕР_1 від 22.01.2018 року про відкриття виконавчого провадження, постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича ВП № НОМЕР_6 від 25 червня 2018 року про відкриття виконавчого провадження, постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича ВП № НОМЕР_1 від 22 січня 2018 року про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича ВП № НОМЕР_6 від 25 червня 2018 року про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 21 січня 2019 року у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2 здійснювалось примусове виконання виконавчих документів, виданих судами різних юрисдикцій на підставі рішень, ухвалених міжнародним комерційним арбітражем і судом за правилами господарського судочинства.

Відповідно до вищенаведених висновків Великої Палати Верховного Суду, у зведеному виконавчому провадженні правомірність дій та рішень виконавців сторонами виконавчого провадження може бути оскаржена в порядку адміністративного судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), з урахуванням уточнення, висновку, викладеного у п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), зазначено, що: «при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів. Також існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження - це наявність підстав для завершення виконавчого провадження. При цьому таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційним повноваженням».

Суду постановлена до 24 січня 2019 року постанова про виведення зі зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2 виконавчого провадження НОМЕР_1 щодо виконання рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами від 23 травня 2014 року №4323А(і) не надавалась.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

У даному випадку, за встановлених судом обставин, дії та рішення виконавця підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

При розгляді клопотання скаржника про передачу справи за підсудністю до господарського суду м. Києва для розгляду у межах справи №910/628/20 про визнання ПрАТ «Компанія «Райз» банкрутом суд виходить з наступного.

Скаржником суду не надано жодних доказів здійснення господарським судом м. Києва провадження у справі №910/628/20 про визнання ПрАТ «Компанія «Райз» банкрутом.

Разом з тим інші учасники судового розгляду не заперечили, що така справа перебуває у провадженні господарського суду м. Києва.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУзПБ, на яку послався скаржник в обґрунтування заявленого ним клопотання, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 КУзПБ матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Отже, необхідною і достатньою умовою для надсилання судом матеріалів справи, в якій стороною є боржник, до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), є майновий характер спору, стороною якого є боржник.

Підстави і предмет скарги ПрАТ «Компанія «Райз», яка є предметом судового розгляду, і зміст заявлених скаржником вимог не дають об`єктивних підстав для висновку про майновий характер спору між скаржником і виконавцем.

Вимоги поданої ПрАТ «Компанія «Райз» скарги на дії та рішення виконавця, що розглядається судом, не містять вимог матеріального характеру.

У постанові від 15.06.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду наголосила: якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може відбутися зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати в межах справи про банкрутство на підставі ст. 7 КзПБ, а спір є майновим у розумінні положень кодексу (п.9.10 постанови).

Згідно практики Верховного Суду, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. До позовних заяв немайнового характеру належать вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19): позов про повернення земельної ділянки Касаційний господарський суд у складі суддів об`єднаної палати від 02.12.2020 по справі №905/105/20 відносить до спору немайнового; вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування рішення про державну реєстрацію прав ВС уважає такими, що не підлягають вартісній оцінці та є немайновими (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №926/358/19, п.85); вимоги про розірвання договору та про повернення майна є вимогами немайнового характеру (позов прокурора про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення, постанова Верховного Суду у справі №915/742/17) та ін.

У постанові від 14.07.2022 у справі №910/1065/21 Верховний Суд зазначив, що тлумачення ст. 7 КУзПБ, п. 8 ч.1 ст. 20, ч. 13 ст. 30 ГПК України приводить до висновку про закріплення законодавцем принципу концентрації в межах справи про банкрутство всіх майнових спорів, стороною яких є боржник, який є універсальним та не містить винятків залежно від суб`єктного складу сторін спору.

У ч. 3 ст. 7 КУзПБ законодавець не встановлює інших правил підсудності, а лише конкретизує механізм реалізації приписів п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 7 КУзПБ, визначивши, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи. Наведені правила застосовні до випадків розгляду майнового спору судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, оскільки суддя відповідного суду, який розглядає справу про банкрутство одноособово, діє як суд. Вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не лише з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень ст. 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог в аспекті порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано. Якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі ст. 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Водночас, у п. 57 зазначеної вище постанови Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок, згідно якого до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.

У межах даної справи судом не розглядається позов або інші звернені до виконавця чи органу державної виконавчої служби вимоги ПрАТ «Компанія «Райз» майнового характеру.

Окрім того, у справі №759/16206/14-ц ПрАТ «Компанія «Райз» не має процесуального статусу сторони в розумінні ст. 48 ЦПК України, що виключає можливість застосування судом ч. 3 ст. 7 КУзПБ.

З урахуванням викладеного, клопотання скаржника про передачу справи за підсудністю до господарського суду м. Києва для розгляду у межах справи №910/628/20 про визнання ПрАТ «Компанія «Райз» банкрутом задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. 256 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження за скаргою ПрАТ «Компанія «Райз» на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича про визнання протиправними дій та скасування постанов - закрити.

Роз`яснити ПрАТ «Компанія «Райз», що розгляд даної скарги віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного її тексту.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Святошинський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Суддя: Л.М. Шум