Постанова

від 23.04.2024 по справі 671/2696/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 671/2696/23

Провадження № 22-ц/4820/908/24

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.

секретар судового засідання Дубова М.В.

з участю представника позивача

розглянув увідкритому судовомузасіданні цивільну справу№ 671/2696/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Флисом Василем Володимировичем, на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 29 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Волочиської міської ради про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Волочиської міської ради № 346/к від 30.10.2023 про її звільнення; поновити її, ОСОБА_1 , на посаді лікаря-педіатра Волочиської амбулаторії загальної практики сімейної медицини КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Волочиської міської ради; стягнути з КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Волочиської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2023р. до дня поновлення на роботі та стягнути на її користь понесені судові витрати.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 , вказувала, що до 31.10.2023р. працювала лікарем-педіатром Волочиської амбулаторії загальної практики сімейної медицини КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Волочиської міської ради.

31.08.2023р. їй було вручено повідомлення про скорочення чисельності та штату працівників Волочиської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, яким її повідомлено, що з 31.10.2023р. її буде звільнено з займаної посади.

31.10.2023р. доведено до відома наказ від 30.10.2023р. про звільнення її з 31.10.2023р. у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників.

Позивачка вказувала, що наказ про звільнення є незаконним, оскільки вона мала переважне право на залишення на роботі, а саме: в її сім`ї немає інших працівників з самостійним заробітком (до складу сім`ї позивача входить дочка-інвалід з дитинства, яка не має заробітку та доходів, також зареєстрований син, який проходить службу в ЗСУ по мобілізації, однак він проживає окремо зі своєю сім`єю) та позивач є працівником з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві.

Враховуючи, що відповідач при її звільненні порушив вимоги трудового законодавства, просила задоволити позовні вимоги.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 29 лютого 2024 року в задоволенні вказаного позову було відмовлено.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із вказаним рішенням, через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вказує, що вирішуючи спір судом першої інстанції невірно були зассовані норми матеріального права та правові позиції суду вищої судової інстанції, які регулюють спірні правовідносини.

ОСОБА_1 зазначає, що під час вирішенні питання про звільнення саме її, з поміж трьох працівників, не визначались працівники з більш високою кваліфікацією, продуктивністю праці, за ознаками, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників : наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи, тощо. Не визначався кваліфікований рівень робіт, що виконуються з урахуванням вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду. Не з`ясовувались чи є рівним кваліфікація та продуктивність праці вивільненого працівника порівняно із залишеними на роботі, за якими роботодавцем визнано переважне право на залишення на роботі. Не проведено порівняльного аналізу продуктивності праці та кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі і тих, які підлягають звільненню.

При цьому, апелятка категорично не погоджується із посиланням суду на те, що оцінка продуктивності та кваліфікації лікарів-педіатрів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була проведена згідно порядку і критеріїв, які затверджені наказом КП «ЦПМСД» від 16.08.2023р. № 84/3 за наслідками чого, ОСОБА_1 отримала найменшу кількість балів. Вказує, що згідно Положення контролю якості роботи лікарів та молодших спеціалістів з медичною освітою КП «Центр первинної медико-соціальної допомоги» Волочиської міської ради, яке затверджене наказом КП «УПМСД» від 16.08.2023р. № 84/3, положення розроблено з метою впровадження та організації контролю якості роботи медичного персоналу КП «Центр первинної медико-соціальної допомоги» Волочиської міської ради для забезпечення надання якісної первинної медичної допомоги, відповідно до галузевих стандартів.

Таким чином, зазначене положення та критерії призначені для впровадження та організації контролю якості роботи медичного персоналу, а не для визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, за ознаками, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників : наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи, тощо.

Також вказує, що зазначені критерії будь яким чином не відображають кваліфікацію і продуктивність праці лікарів, а кваліфікація взагалі не визначалась.

Апелянтка зауважує, що судом не взято до уваги, що продуктивність праці можна визначити і за кількістю декларацій, що були укладені громадянами з лікарем, згідно яких в неї другий показник по амбулаторії.

Крім того, вказує, що оскільки була членом профспілкової організації КП «Центр первинної медико-соціальної допомоги» її звільнення мало відбуватися на підставі рішення виборного органу первинної профспілкової організації. Однак, стверджує, що її не запрошували на засідання профспілкового комітету, а складений протокол № 13 від 25.09.2023р. та показання свідків, які свідчили в судовому засіданні, про її присутність на засіданні не відповідають дійсності. Свідки є зацікавленими особами, тому їх свідчення не можна було приймати до уваги. Крім того, вказує, що роботодавець порушив визначені КЗпП України строки, оскільки фактично, трудовий договір із нею був розірваний пізніше, ніж через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Отже, посилаючись на вищевказані порушення, просить скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове, яким задоволити позов.

У відзиві на апеляційну скаргу, КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Волочиської міської ради доводи апелянта вважає безпідставними. Так, щодо не згоди ОСОБА_1 із висновком суду про проведення оцінки продуктивності праці лікарів-педіатрів, то вказує, що чинним законодавством не визначено чітких критеріїв за яким проводиться оцінка кваліфікації та продуктивності праці працівника, отже порівняльний аналіз продуктивності праці та кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі і тих, які підлягають звільненню може бути проведений шляхом складання довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.04.2021р. у справі № 755/14564/18.

Крім того, на спростування доводів апелянта, що продуктивність праці можна визначити і за кількістю декларацій, вказує, що кількість декларацій укладених лікарем-педіатром ОСОБА_1 станом на 31.10.203р. становить 350 декларацій, а молодий спеціаліст лікар-педіатр ОСОБА_3 , станом на 31.10.203р., уклала 444 декларації.

Щодо доводів скаржниці про наявність в неї переважного права на залишення на роботі у зв`язку з відсутністю в сім`ї інших працівників із самостійним заробітком, то такі доводи не відповідають дійсності, оскільки син, який зареєстрований разом з нею, проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вказує на наявність в нього самостійного заробітку, а донька, яка також зареєстрована з нею, отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи в розмірі 2100 грн.

Крім того, зауважує, що і сама ОСОБА_1 отримує пенсію, отже заробітна плата у КП «ЦМПСД» не є єдиним джерелом її доходу.

Відповідач також вважає таким, що відповідає чинному законодавству, а саме ст. 43 КЗпП України та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та обґрунтовується матеріалами справи висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не пропущено місячний строк з дня отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації для звільнення позивачки.

Посилаючись на вищенаведене просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що позивач з 1980 року працювала лікарем-педіатром Волочиської центральної районної лікарні, а в послідуючому після виділення дитячої консультації з Волочиської ЦРЛ у підпорядкування Волочиського районного центру первинної медико-санітарної допомоги продовжувала працювати на посаді лікаря-педіатра Волочиської амбулаторії загальної практики сімейної медицини КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Волочиської міської ради.

Рішенням виконавчого комітету Волочиської міської ради «Про затвердження структури та штатної чисельності комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Волочиської міської ради» № 198 від 18.05.2023р. затверджено структуру та штатну чисельність КП «ЦПМСД» Волочиської міської ради, згідно якого посада лікаря-педіатрав даному підприємстві складає 3 штатних одиниці.

Рішенням виконавчого комітету Волочиської міської ради «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 18.05.2023 № 198 «Про затвердження структури та штатної чисельності комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Волочиської міської ради» від 18.10.2023 № 379 затверджено штатну кількість посад лікаря-педіатрав даному підприємстві в кількості 2 одиниці.

Наказом № 88/3 КП «ЦПМСД» Волочиської міської ради від 31.08.2023 «Про скорочення чисельності та штату працівників» внесено зміни до штатного розпису та вирішено з 31.10.2023р. провести скорочення працівників у зв`язку із зменшенням кількості штатних одиниць, а саме: лікаря-терапевта1 штатна одиниця та лікаря-педіатра1 штатна одиниця.

В цей же день ОСОБА_1 ознайомилась з повідомленням № 437 від 31.08.2023р. про проведення скорочення працівників з 31.10.2023р., відсутність вакантних посад, які могли б бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування.

При цьому відповідачем було розроблено та затверджено «Критерії оцінки якості роботи лікаря КП «ЦМПСД» Волочиської міської ради та створено комісію, яка 18.09.2023 здійснила підсумки оцінювання якості роботи лікарів-педіатрів та лікарів-терапевтів і за результатами позивач набрала найменшу кількість балів, а саме: з максимальної кількості балів41, ОСОБА_1 - 34 бали, ОСОБА_3 - 40 балів, ОСОБА_5 - 41 бал.

Рішенням директора КП «ЦПСМД», оформлене протоколом наради директора КП «ЦПСМД» від 21.09.2023р. вирішено внести зміни до штатного розпису, що має вступити у чинність 31.10.2023р. із зменшенням кількості штатних одиниць за певними посадами, а саме - посада лікаря-терапевта 1 штатна одиниця, лікаря-педіатра 1 штатна одиниця. Також розглянуто матеріали відносно лікарів-педіатрів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . Вирішено, що ОСОБА_3 є молодим спеціалістом, належно виконує свої посадові обов`язки, має стаж роботи не лише на посаді лікаря-педіатра, а і лікаря педіатра-неонатолога, тому вона має переважне право на залишенні на роботі. Лікар-педіатр ОСОБА_4 має кращу продуктивність роботи по відношенні до лікаря-педіатра ОСОБА_1 , а тому вона також має перевагу у залишенні на роботі. За наслідками наради вирішено звернутися до профспілки КП «ЦПСМД» з поданням про отримання згоди на розірвання трудового договору з особою, обраною до профспілкового органу та подати характеристику на працівників, посади яких підпадають під скорочення.

22.09.2023 голові первинної профспілкової організації КП «ЦПСМД» ОСОБА_6 направлено подання про надання згоди на розірвання трудового договору з лікарем-педіатром ОСОБА_1 .

Згідно протоколу № 13 засідання профспілкового комітету КП «ЦПМСД» Волочиської міської ради від 25.09.2023, на якому була присутня ОСОБА_1 , вирішено погодити розірвання трудового договору з особою, членом профспілкової організації, а саме із лікарем-педіатром ОСОБА_1 .

Наказом № 346/к по КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Волочиської міської ради «Про звільнення ОСОБА_1 » від 30.10.2023р. позивача ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря-педіатра з 31.10.2023р. у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Наказ про звільнення доведено до відома ОСОБА_1 , однак вона відмовилася підписати вищевказаний наказ і отримати трудову книжку, про що 31.10.2023р. складено відповідні акти.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства

або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії,що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Такі правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

На вказаному судам наголошено у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Суд першої інстанції встановив, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності та штату працівників, а саме однієї посади лікаря-педіатра, 31.08.2023 позивача було було попереджено про наступне звільненняз 31.10.2023 на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, аналогічні вакантні посади у КП «ЦПСМД», на які могла бути працевлаштована позивачка, у відповідача відсутні, а тому їй не могли бути запропоновані інші вакантні посади для її працевлаштування на підприємстві.

Тобто роботодавець належним чином виконав свій обов`язок щодо дотримання вимог КЗпП при звільненні позивача з роботи на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України забезпечення працевлаштування позивачів.

Доводи позовної заяви та апеляційної скарги, що позивач мала переважне право на залишення на роботі не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України.

Отже, право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 210/6543/21.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, для визначення аналізу кваліфікації та продуктивності праці працівників, відповідною комісією підприємства надавалася оцінка всім трьом лікарям-педіатрам підприємства, тобто працівникам однорідних професій та посад, одна з яких підлягала скороченню.

Так відповідна комісія підприємства 18.09.2023р. здійснила підсумки оцінювання якості роботи лікарів-педіатрів та лікарів-терапевтів та за результатами позивач набрала найменшу кількість балів, а саме: з максимальної кількості балів41, ОСОБА_1 - 34 бали, ОСОБА_3 - 40 балів, ОСОБА_5 - 41 бал.

Також станом на 31.10.2023р. кількість укладених декларацій лікарем-педіатром ОСОБА_1 за 2 місяці зменшилася на 291, а саме: станом на 31.08.2023р. -641 декларація, а станом на 31.10.2023р. - 350 декларацій, натомість, лікар-педіатр ОСОБА_3 уклала декларацій про вибір лікаря станом на 31.08.2023р. - 93, а станом на 31.10.2023р.- 444 декларації.

Крім того, як видно з рішення директора КП «ЦПСМД», оформлене протоколом наради директора КП «ЦПСМД» від 21.09.2023р., ОСОБА_3 має стаж роботи не лише на посаді лікаря-педіатра, а і лікаря педіатра-неонатолога, а лікар-педіатр ОСОБА_4 має кращу продуктивність роботи по відношенні до лікаря-педіатра ОСОБА_1 .

Отже за таких даних слід дійти висновку, що лікарі-педіатри ОСОБА_3 та ОСОБА_7 мають кращу продуктивність роботи та кваліфікацію по відношенні до лікаря-педіатра ОСОБА_1 .

При цьому суд першої інстанції вірно врахував, що відповідач отримав згоду виборного органу первинної профспілкової організації на вивільнення позивачів (стаття 43 КЗпП України).

За таких обставин судом першої інстанції зроблено обґрунтовані висновки про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки останню було законно звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги, що оцінка продуктивності та кваліфікації лікарів-педіатрів підприємства не визначалась, не проведено порівняльний аналіз продуктивності та кваліфікації працівників слід відхилити.

Вказані доводи спростовуються оцінюванням якості роботи лікарів-педіатрів та лікарів-терапевтів відповідною комісією підприємства 18.09.2023 згідно «Критеріїв оцінки якості роботи лікаря КП «ЦМПСД», розроблених та затверджених відповідачем, кількістю укладених декларацій лікарями педіатрами на 31.10.2023р., рішенням директора КП «ЦПСМД», оформленим протоколом наради директора КП «ЦПСМД» від 21.09.2023р.

Твердження апелянта, що вказані критерії не відображають кваліфікацію та продуктивність лікарів не заслуговують на увагу, оскільки чинним законодавством не визначено відповідних критеріїв щодо проведення оцінки кваліфікації лікарів, такі критерії визначені самим підприємством та вони не суперечать чинному законодавству.

Також не може бути підставою для скасування рішення суду посилання апелянт на її звільнення з роботи раніше місячного терміну надання згоди профспілкової організації на звільнення позивача з роботи з посиланням на норми ст. 43 КЗпП.

Так,згідно ч.2ст.5 ЗаконуУкраїни «Проорганізацію трудовихвідносин вумовах воєнногостану» у період дії воєнного стану нормистатті 43Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Крім того відповідач у відзиві вказав, що позивач досягла пенсійного віку та отримує пенсійні виплати, а відтак її заробітна плата на підприємства не є її єдиним джерелом доходу.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Флисом Василем Володимировичем, залишити без задоволення.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 29 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 квітня 2024 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова