Постанова

від 23.04.2024 по справі 367/8869/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

23 квітня 2024 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/1654/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

за участю секретаря Марченка М. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області

від 19 грудня 2023 року про залишення частини позовних вимог без розгляду

у складі судді Шестопалової Я. В.

у цивільній справі №367/8869/23 Ірпінського міського суду Київської області

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД", приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича, ОСОБА_2

про визнання права власності на майно, виключення майна з опису та зняття арешту з майна

У С Т А Н О В И В:

01 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

1) визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , та земельні ділянки: кадастровий номер: 3210900000:01:174:3106, площею 0,065 га, та кадастровий номер: 3210900000:01:174:3116, площею 0,0256 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_13 ; кадастровий номер: 3210945900:01:069:0021, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_14 , що зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 ;

2) виключити з опису та зняти арешти накладені постановами приватного виконавця Гненного Д. А. від 12.10.2023 про арешт майна боржника у ВП НОМЕР_1 від 03.10.2023 з цього нерухомого майна.

Позовну заяву мотивовано тим, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Д. А. у виконавчому провадженні з виконання судового рішення у господарській справі про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансовий будівельний холдинг» заборгованості на користь ТОВ «КАНБУД» накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 та набуте останнім за час перебування у шлюбі з позивачкою. Вказала, що набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення спільної сумісної власності, тому частка нерухомого майна підлягає виключенню з опису та звільненню з-під арешту накладеного постановами приватного виконавця.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "КАНБУД", приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ГненногоД. А., ОСОБА_2 в частині визнання права власності залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивачка, діючи через свого представника ОСОБА_4 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що у провадженні іншого суду не перебуває її позов з таким самим предметом та з тих самих підстав і до тих самих відповідачів.

Вважала безпідставним висновок суду про подання позовної заяви з тим самим предметом та з тих самих підстав до декількох різних судів з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями.

Вказала, що наявність у провадженні суду іншої справи за її позовом до ОСОБА_2 , предметом якого є вимога про поділ майна подружжя, рішення у якій не ухвалено, не свідчить про зловживання правом в частині заявлення вимог про визнання права власності.

Звернула увагу, що з позовом про поділ майна подружжя вона зверталася ще 28.02.2023, а тому звертаючись через вісім місяців до суду з даним позовом у справі, яка переглядається, не зловживала процесуальними правами. Додала, що вона не заперечує, що у разі б своєчасного розгляду справи про поділ майна подружжя з ухваленням рішення про задоволення позову, даної справи, що переглядається, ймовірніше б за все не було.

Також, як на підставу скасування ухвали суду посилалася на те, що суд першої інстанції, визначаючи зловживання нею процесуальними правами в частині заявлених позовних вимог про визнання права власності обмежив її у праві доступу до правосуддя, що є неприпустимим.

За наведених обставин просила скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року про залишення без розгляду частини позовних вимог та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник позивачки - ОСОБА_4 в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язкув судовому засіданні апеляційну скаргу підтримавта просив задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача ТОВ "КАНБУД" - Полтавець І. В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду про залишення частини позовних вимог без розгляду просив залишити без змін. Вказав, що подання позивачем позову є зловживанням свої правом («використання права на зло»), метою якого є завдання шкоди інтересам стягувача - ТОВ "КАНБУД" у виконавчому провадженні. Зазначив, що між позивачкою та ОСОБА_2 фактично не існує спору з приводу спільного майна подружжя. Пояснив, що з 2019 по 2021 роки ТОВ «КАНБУД» перебувало у договірних відносинах з ТОВ «Фінансовий будівельний холдинг» та ТОВ «БК «Фінансовий будівельний холдинг», засновником яких на той час був ОСОБА_2 та який виступав поручителем виконання зобов`язань цими товариствами перед ТОВ "КАНБУД". Судовими рішеннями у господарських справах стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансовий будівельний холдинг» заборгованості на користь ТОВ «КАНБУД». Після відкриття зведеного виконавчого провадження ОСОБА_2 розпочалися незаконні спроби виведення нерухомого майна із власності з метою неможливості виконання судових рішень. Після невдалої спроби ОСОБА_2 перереєстрації нерухомого майна та анулювання наказом Міністерства юстиції України рішення про незаконну державну реєстрацію прав за ТОВ «Фінансова компанія «ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС» на квартири, які були арештовані ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/14178/22 в якості забезпечення позову, позивачкою ініційовано судове провадження про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Після відмови судом у тій справі у затвердженні мирової угоди, за умовами якої фактично все нерухоме майно повинно було перейти у власність позивачки, останньою ініційовано інший цивільний позов (який і є предметом перегляду) про визнання майна спільною сумісною власністю. Посилався на те, що суд першої інстанції встановивши, що позивачкою подано до Ірпінського міського суду Київської області декілька позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, дійшов вірного висновку про зловживання позивачкою процесуальними правами.

Відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Гненний Д. А. та ОСОБА_2 , належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Від приватного виконавця Гненного Д. А. надійшло клопотання про проведення судового засідання за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, які не з'явилися в судове засідання.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника та пояснення представника позивача, перевірила доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження та дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги про визнання права власності, суд першої інстанції виходив із наявності обставин, які свідчать про зловживання позивачем процесуальними правами, що полягає у поданні позову з аналогічним предметом спору та з аналогічних підстав до різних судів з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з наступних підстав.

Положеннями статті 44 ЦПК Українивизначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Очевидно, що суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права повинен здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права, тому процесуальним законодавством передбачено, що певні процесуальні дії можуть бути розцінені як зловживання процесуальними правами, якщо відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частини третя статті 44 України).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 05.04.2023 у справі №922/4278/21 зазначив, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №58/505 та від 28.04.2020 у справі №910/6245/1.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 до Ірпінського міського суду Київської області було подано декілька позовів з аналогічним предметом про визнання права власності та з аналогічних підстав.

Зокрема, 28 лютого 2023 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, де предметом спору в частині позовних вимог про поділ майна подружжя виступає нерухоме майно, яке є предметом спору у даній справі, яка переглядається.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер: 367/1404/23 та передано вказану цивільну справу на розгляд судді Черновій О. В.

Ухвалою судді Чернової О.В. від 01.03.2023 задоволено заяву судді Ірпінського міського суду Київської області Чернової О. В. про самовідвід у цивільній справі №367/1404/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

Цивільну справу №367/1404/23 у зв'язку із заявленим самовідводом судді Чернової О. В. передано до цивільної канцелярії суду для проведення повторного авторозподілу судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023 було передано вказану цивільну справу на розгляд судді Карабазі Н. Ф.

Ухвалою судді Карабази Н. Ф. від 29.03.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя було роз`єднано у самостійні провадження. Позов про поділ майна подружжя виділено у самостійне провадження та передано до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області для здійснення реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано цивільну справу №367/2819/23 про поділ майна подружжя на розгляд судді Карабазі Н. Ф.

Ухвалою судді Карабази Н.Ф. від 08.06.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Судом встановлено, що з позовної появи про поділ майна подружжя, поданої до суду 28.02.2023, вбачається, що ОСОБА_1 просила суд поділити наступне нерухоме спільне майно подружжя у частках 70 відсотків за нею та 30 відсотків за ОСОБА_2 , а саме: квартира АДРЕСА_15 , площею 48,5 кв. м.; квартира АДРЕСА_16 , площею 62 кв. м.; квартира АДРЕСА_17 площею 40,3 кв. м.; квартира АДРЕСА_18 , площею 42,1 кв. м.; квартира АДРЕСА_19 , площею 42,4 кв. м.; квартира АДРЕСА_20 , площею 41,1 кв. м.; квартира АДРЕСА_21 , площею 41,4 кв. м.; квартира АДРЕСА_22 , площею 60,5 кв. м.; квартира АДРЕСА_23 , площею 36,9 кв. м.; квартира АДРЕСА_24 , площею 39 кв. м.; квартира АДРЕСА_25 , площею 60,9 кв. м.; квартира АДРЕСА_26 , площею 40,9 кв. м.; квартира АДРЕСА_27 , площею 40,9 кв. м.

В обґрунтування позовних вимог про поділ майна подружжя ОСОБА_1 посилалася на те, що майно набуте у шлюбі з ОСОБА_2 , а тому є спільним майном подружжя і має бути поділене між ними.

З позовом у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду 01 листопада 2023 року та як вказувалося вище, окрім іншого, в позовній заяві просила визнати квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_27 та земельні ділянки: кадастровий номер 3210900000:01:174:3106, площею 0,065 га та 3210900000:01:174:3116, площею 0,0256 га, за адресою: АДРЕСА_14 , АДРЕСА_29 ; кадастровий номер 3210945900:01:069:0021, площею 0,4994 га, за адресою: АДРЕСА_14 , що зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зі змісту позовної заяви у справі, що переглядається, вбачається, що як на підставу задоволення позовних вимог про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 посилалася на те, що дане майно придбане у шлюбі з ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду про залишення позовних вимог про визнання права власності без розгляду, ОСОБА_1 визнала, що якби позов про поділ майна подружжя було своєчасно розглянуто, то ймовірніше всього з позовними вимогами про визнання права власності у даній справі, що переглядається, вона б не зверталася.

З наведеного слідує, що ОСОБА_1 подала до Ірпінського міського суду Київської області дві окремі позовні заяви про поділ майна подружжя (визнання права власності на нерухоме майно), але з аналогічним предметом та з аналогічних підстав.

Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 подано два позови з аналогічним предметом та з аналогічних підстав, дійшов правильного висновку про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами, та у зв'язку з цим наявності правових підстав для залишення позовних вимог про визнання права власності без розгляду.

За обставин встановлення судом першої інстанції обставин подання ОСОБА_1 двох позовів з аналогічним предметом та з аналогічних підстав, які колегія суддів вважає вірно встановленими, зазначення судом у висновку про подання декількох позовів з тим самим предметом і з тих самих підстав, не спростовують наявності правових підстав для залишення цих позовних вимог без розгляду, як то передбачено п. 2, 3. ч. 2 ст. 44 ЦПК України.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги, що залишаючи без розгляду позовні вимоги про визнання права власності суд обмежив ОСОБА_1 у праві доступу до правосуддя. Більш того, як вже вказувалося вище, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила про те, що у даній справ вона б не заявляла вимог про визнання права власності, якби позов про поділ майна подружжя було вирішено своєчасно.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу про залишення без розгляду позовних вимог про визнання права власності судом першої інстанції постановлено з додержанням вимог закону.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року про залишення частини позовних вимог без розгляду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2024 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська