Ухвала

від 25.04.2024 по справі 640/2933/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 640/2933/20

адміністративне провадження № К/990/13120/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Політичної партії "Організація Українських Націоналістів" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі №640/2933/20 за позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії "Організація Українських Націоналістів" про анулювання реєстраційного свідоцтва,

УСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії «Організація Українських Націоналістів» від 17 листопада 1993 року № 518.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково. Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року та ухвалено нове судове рішення, яким позов Міністерства юстиції України задоволено частково. Анульовано реєстрацію Політичної партії «Організація Українських Націоналістів». У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2023 року касаційну скаргу політичної партії «Організація Українських Націоналістів» задоволено частково. Скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року - скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Міністерства юстиції України задоволено. Анульовано реєстрацію Політичної партії «Організація Українських націоналістів».

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій, представник позивача звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2023 року щодо застосування частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні».

Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 19 грудня 2023 року в даній справі в частині застосування частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», а саме: «анулювання реєстрації політичної партії як результат (підсумок) з`ясування усього спектру питань та обставин, які у значенні частини першої статі 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» є умовою для настання відповідних юридичних наслідків, не має трансформуватися у спосіб ліквідації політичної партії. На думку судової палати, подібне застосування частини першої статі 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» суперечитиме меті цього механізму, який призначений для констатації того, що політична партія фактично припинила свою діяльність, а не для (примусового) припинення її діяльності (в рамках процедури, яка для цього не передбачена). Суд має пересвідчитися, що політична партія справді більше не виконує (чи не може виконувати) свого призначення як виразника політичної волі громадян, а тому підлягає припиненню. Анулювання реєстрації політичної партії як одного зі способів її припинення має здійснюватися з дотриманням гарантій на свободу об`єднання громадян і не давати підстав для сумнів у пропорційності застосування з боку держави такого заходу реагування щодо політичної партії.»

Касатор стверджує, що в 2004 році колишній Голова ОСОБА_1 приймав участь у виборах Президента України і в 2021 році Партія також висувала кандидата на вибори.

Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що встановлення факту невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України у десятирічний проміжок часу, який передує зверненню до суду з даним позовом, тобто з 2009 року по січень 2020 року, є підставою для анулювання реєстраційного свідоцтва цієї партії за рішенням суду.

Суд зауважив, що висування кандидата від партії на загальнодержавних виборах у 2021 році є суто формальним та не має юридичних наслідків для вирішення цього спору.

Також в касаційній скарзі відповідач вказує, що Міністерство юстиції України надало суду лише докази про неучасть Партії у виборах нереєстрацію її кандидатів, але доказів про невисування в матеріалах справи немає.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами розгляду звернення позивача від 15 січня 2020 року, листом Центральної виборчої комісії від 31 січня 2020 року №21-41-211, надано інформацію, за якою за останні 15 років, тобто з 2005 року по 2020 рік, відповідач не висував на реєстрацію кандидатів від Політичної партії «Організація Українських націоналістів» на виборах Президента України та виборах народних депутатів України. Будь-яких належних доказів того, що політична партія «Організація Українських Націоналістів», все ж таки здійснювала висування кандидатів партією для участі у виборах матеріли справи не містять, а відповідачем не доведено обставин, на які він посилається.

В постанові суд апеляційної інстанції підтвердив, що позивачем надано суду докази відсутності висування кандидатів та відсутності подання відповідачем документів до ЦВК для участі на виборах Президента України та виборах народних депутатів України з 2005 року по січень 2020 року. Відповідачем же будь-яких належних доказів саме висування ним кандидатів для участі на виборах Президента України та виборах народних депутатів України у період з 2009 по січень 2020 року суду не надано.

Обгрунтовуючи неможливість надання доказів про висування кандидатів на виборах Політична партія «Організація Українських націоналістів» вказує, що відповідні документи неможливо віднайти, оскільки пройшов строк давності їх зберігання. Також відповідач зауважив, що колишній Голова Партії, який надавав пояснення суду першої інстанції, помер, тому відсутня можливість підтвердити висування кандидатів на виборах.

Серед іншого, скаржник зазначає, що Політична партія «Організація Українських націоналістів» отримала статус юридичної особи, оскільки у партії є код юридичної особи - 20797909, який присвоєний 19 листопада 2021 року та в той же день скасований. Відповідач посилається на те, що Міністерством юстиції України було прийнято рішення про відмову в державній реєстрації відомостей про Партію.

Разом із тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що Політична партія «Організація Україниських Націоналістів» не має статусу юридичної особи, як умови для діяльності політичної партії загалом, адже, за правилами статей 10, 11 Закону України «Про політичні партії в Україні», діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації, з моменту якої політична партія набуває статусу юридичної особи, водночас, приписи пункту 3 розділу VI «Заключні положення» Закону України «Про політичні партії в Україні», зобов`язують політичні партії внести необхідні уточнення до статутних документів, а приписи статті 11 цього Закону, в частині порядку реєстрації, відсилають до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», прикінцеві положення якого вказують, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що Політична партія "Організація Українських Націоналістів" не виконала вимоги Закону України «Про політичні партії в України» та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» щодо реєстрації та внесення відповідних змін до статутних документів. Те, що вона неодноразово зверталась до Міністерства юстиції України з метою реєстрації, але їй було відмовлено, є необгрунтованим, оскільки всі ці звернення були починаючи з грудня 2020 року і в 2021 році, тобто після подання позову Міністерством юстиції України, і позивач приймав рішення про відмову в реєстрації, які не оскаржувались відповідачем.

Окрім того, за твердженням скаржника Політична партія «Організація Українських Націоналістів» є повністю діючою, бере участь у політичному житті держави, зокрема приймала участь у виборах в 2004 році, висувала та бажає у подальшому висувати кандидатів на виборах.

Водночас, апеляційний суд, перевіряючи дійсність намірів політичної партії взяти участь в політичному життя держави, її спроможність взяти участь у виборчому процесі, а не імітувати її, встановив, що партія не забезпечила виконання вимог Закону України «Про політичні партії в Україні» протягом встановленого строку, зокрема, у період з 2001 року по 2020 рік, оскільки не має статусу юридичної особи, що є обов`язковою умовою для реєстрації її кандидата. Тому, всі можливі висування відповідачем кандидата не призведуть до його реєстрації ЦВК. Також, суд установив, що Політична партія «Організація Українських Націоналістів» не має статусу юридичної особи, відкритого рахунку, з якого має сплачуватись внесок за кандидата, що є обов`язковою умовою для реєстрації її кандидата.

Підсумовуючи викладене можна дійти висновку, що скаржником на наведено належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення у даній справі. Доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Відтак, пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені нею підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також скаржник вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес, має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.

Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Однак, скаржник не навів конкретних фактів наявності значного суспільного інтересу саме до цієї конкретної справи та за таких конкретних обставин.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Політичної партії "Організація Українських Націоналістів" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі №640/2933/20 - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Соколов