Ухвала

від 18.04.2024 по справі 908/1730/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 26/97/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.04.2024 Справа № 908/1730/18 (908/3089/20)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 )

до відповідачів 1/ Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім СЕВЕКО (код ЄДРПОУ 33575077, 69059, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 6)

2/ Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія СЕВЕКО (код ЄДРПОУ 35928398, 50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Костенка, 31, приміщення 4)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Лісандра (код ЄДРПОУ 39786051, адреса для листування: 01135, м. Київ, вул. Полтавська, 10, офіс 238)

про визнання договору недійсним

в межах справи № 908/1730/18

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім СЕВЕКО (код ЄДРПОУ 33575077, 69059, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 6)

Кредитор ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 )

Ліквідатор - Острик С.Ю.

Представники сторін не з`явились

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.01.2021 клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лісандра" про залишення позову без розгляду залишено без задоволення. В позові відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2021 у справі № 908/1730/18 (908/3089/20) залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2021 у справі № 908/1730/18 (908/3089/20) залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.05.2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2021 у справі № 908/1730/18 (908/3089/20) скасовано. Ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 у справі № 908/1730/18 (908/3089/20) задоволено. Визнано недійсними договір про відступлення права вимоги від 08.11.2016 № 0811-16, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія СЕВЕКО" (ідентифікаційний код 35928398) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім СЕВЕКО" (ідентифікаційний код 33575077), та додаткову угоду від 22.02.2017 № 1 до договору про відступлення права вимоги від 08.11.2016 № 0811-16, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія СЕВЕКО" (ідентифікаційний код 35928398) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім СЕВЕКО" (ідентифікаційний код 33575077). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім СЕВЕКО" (вул. Чумаченка, буд. 6, м. Запоріжжя, 69059, ідентифікаційний код 33575077) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору за подання позову до суду, 3 153,00 грн (три тисячі сто п`ятдесят три гривні 00 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги та 4 204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 коп.) судового збору за подання касаційної скарги. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія СЕВЕКО" (вул. Костенка, буд. 31, приміщення 4, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50065, ідентифікаційний код 35928398) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору за подання позову до суду, 3 153,00 грн (три тисячі сто п`ятдесят три гривні 00 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги та 4 204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 коп.) судового збору за подання касаційної скарги.

На виконання вказаної постанови видано накази.

22.03.2024 на адресу Господарського суду Запорізької області надійшло клопотання Комунарського відділу ДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністертсва юстиції (м. Одеса) про затвердження мирової угоди, укладеної між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім СЕВЕКО.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.03.2024, клопотання передано на розгляд судді Юлдашеву О.О.

Представники сторін у судове засідання не з`явились. Сторони про дату судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України, а й рішення Європейського суду з прав людини, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч.2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17 , від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики Верховного Суду, з урахуванням рішень Європейського суду з прав людини, відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Згідно ч.4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи положення ст.ст. 7, 13, 14, 42-46 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду заяви, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах (відзиві), а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для розгляду справи, суд вважає можливим здійснити розгляд позовної заяви за наявними матеріалами справи та за відсутності представника Відповідача, повідомленого належним чином про місце, дату та час судового розгляду справи.

Судом були здійснені всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність належно повідомлених про розгляд справи сторін за наявними матеріалами справи та ухвалити судове рішення з метою дотримання розумного строку розгляду справи.

Отже, суд вважає за можливе розглянути питання про затвердження мирової угоди у справі без участі представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до положень ст. 330 ГПК України, мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала.

Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 192 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення - з підстав, визначених статтею 191 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 330 ГПК України, мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала.

Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 192 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення - з підстав, визначених статтею 191 цього Кодексу.

Так, надана на затвердження мирова угода у даній справі укладена між ОСОБА_3 та Директором ТОВ Торговий Дім СЕВЕКО Сергієм Костенко.

Судом установлено, що умови мирової угоди не суперечать закону та не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, мирова угода підписана повноважними представниками сторін та укладена в інтересах обох сторін. Підстави, встановлені ч. 5 ст. 192 ГПК України, для постановляння ухвали про відмову у затвердженні мирової угоди, судом не встановлені.

Згідно зі ст. 193 Господарського процесуального кодексу України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Перевіривши, повноваження сторін вчиняти відповідні дії та дослідивши текст поданої на затвердження суду мирової угоди, а також зважаючи на те, що в даному випадку умови угоди стосуються прав та обов`язків учасників справи щодо предмету позову, мирова угода укладена в інтересах сторін, не зачіпає інтересів третіх осіб, підписана уповноваженими особами, умови мирової угоди не суперечать закону та не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про те, що заява про затвердження мирової угоди у процесі виконавчого провадження № 74094082 від 12.02.2024 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 182, 185, 192, 330 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити мироу угоду, укладену між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім СЕВЕКО (код ЄДРПОУ 33575077, 69059, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 6) в особі Директора Костенка Сергія Михайловича по справі №908/1730/18(908/3089/20) від 07.03.2024 року, наступного змісту:

МИРОВА УГОДА

у процесі виконавчого провадження № 74094082 від 12.02.2024 р.

Сьоме березня дві тисячі двадцять четвертого року

Ми, що нижче підписалися:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 та

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім СЕВЕКО», код ЄДРПОУ 33575077, місце реєстрації: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 6, в особі директора Костенка Сергія Михайловича, який діє на підставі Статуту,

Свідомо розуміючи значення своїх дій, з метою позасудового та добровільного врегулювання всіх існуючих спорів та припинення існуючих взаємних грошових вимог або похідних від них вимог, які існують або можуть виникнути в майбутньому, уклали дану мирову угоду про наступне:

1. Дійсна мирова угода укладається сторонами відповідно до ст.ст. 192, 330 ГПК України з метою усунення, за згодою сторін, виниклого спору, щодо виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/1730/18 (908/3089/20) виданого 03.08.2022 року про стягнення з боржника грошових коштів в загальній сумі 9459,00 грн.

2. Сторони дійшли згоди, що Стягувач добровільно, повністю відмовляється від будь-яких грошових та майнових вимог до Боржника, які виникли, існують чи можуть у майбутньому виникнути за судовим наказом Господарського суду Запорізької області по справі №908/1730/18 (908/3089/20) виданим 03.08.2022 року

3. Сторони погодили, що з моменту набрання законної сили ухвалою суду про затвердження цієї мирової угоди заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім СЕВЕКО», за судовим наказом Господарського суду Запорізької області по справі №908/1730/18 (908/3089/20) виданим 03.08.2022 року є погашеною у повному обсязі.

4. Одностороння відмова від Мирової угоди не допускається.

5. Сторони підтверджують, що ця Мирова угода стосується лише прав та обов`язків позивача та відповідача щодо предмету позову у справі № 908/1730/18 (908/3089/20). Права третіх осіб не порушуються.

6. Сторони усвідомлюють, що затвердження судом мирової угоди, укладеної ними у процесі виконання рішення, у відповідності до ст. 330 ГПК України, ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» є підставою для закінчення виконавчого провадження. Наслідки закінчення виконавчого провадження сторонам відомі та зрозумілі.

7. Сторони даної мирової угоди повністю усвідомлюють умови, мету та сутність цієї мирової угоди.

8. Наслідки закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з укладенням мирової угоди, передбачені ст.ст. 39, 40 ЗУ «Про виконавче провадження», сторонам роз`яснені та зрозумілі.

9. Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї мирової угоди відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам і породжують настання наслідків, зазначених у тексті цієї мирової угоди.

10. Сторони домовились, що ця Мирова угода підписується кваліфікованими електронними підписами ОСОБА_1 , директора ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» Костенка Сергія Михайловича. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Сторони домовились, що електронні документи, підписані кваліфікованим електронним підписом, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для Сторін, можуть бути подані до суду як належні докази та визнаються рівнозначними документами, що складаються на паперовому носію.

11. Ця Мирова угода, у порядку ст. 330 ГПК України, передається державним виконавцем на затвердження господарського суду Запорізької області. Ця Мирова угода набирає чинності з моменту з моменту набрання законної сили ухвалою суду про її затвердження і діє до повного виконання передбачених нею зобов`язань Сторін.

12. Дія цієї мирової угоди припиняється після повного остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань, передбачених цією угодою.

13. Сторонам також роз`яснено, що у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Стягувач підписано КЕП Вероніка КОСТЕНКО

Боржник підписано КЕП Директор

ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО»

Сергій КОСТЕНКО

Відповідно до ст. ст. 235, 255 ГПК України ухвала суду набрала законної сили 18.04.2024р. та підлягає оскарженню.

Ухвалу складено та підписано-26.04.24.

Суддя О.О. Юлдашев