Ухвала

від 26.04.2024 по справі 910/5346/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5346/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Бондарчук В. В.

від 25.09.2023 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Майданевич А. Г., Гаврилюк О. М., Сулім В. В.

від 11.03.2024

за позовом Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО Груп"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Епам Системз"

про стягнення 9 087 014,93 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО Груп"

до Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича

про стягнення 300 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Фізична особа-підприємець Антонов Роман Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО Груп" про стягнення заборгованості за договором про надання агентських послуг № 1-3101/19/ВГО від 31.01.2019 у розмірі 9 087 014,93 грн.

В подальшому Фізична особа-підприємець Антонов Роман Володимирович подав до Господарського суду міста Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій остаточно просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО Груп" заборгованість в сумі 8 451 073,94 грн.

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "ВГО Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 300 000,00 грн, які сплачені у якості попередньої плати за договором про надання агентських послуг № 1-3101/19/ВГО від 31.01.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/5346/23 у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО Груп" відмовлено.

Постановою від 11.03.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/5346/23.

05 квітня 2024 року Фізична особа-підприємець Антонов Роман Володимирович звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 910/5346/23, в якій просить вказані судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО Груп" про стягнення 8 451 073,94 грн та ухвалити нове судове рішення про задоволення вказаних вимог.

Перевіривши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича, Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Зі змісту касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича вбачається, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 910/5346/23 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, висновки Верховного Суду, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 19.03.2019 у справі № 916/626/18, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 29.10.2020 у справі № 905/1630/19, від 12.05.2022 у справі № 756/15123/18. При цьому скаржник не вказує яку саме норму (норми) права застосували суди попередніх інстанцій, стосовно якої/яких у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом викладено правовий висновок у наведених постановах, та який не був врахований судами.

Суд звертає увагу на те, що якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовної заявою) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто не менше 2 684,00 грн та не більше 939 400,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2 684,00 грн, а позов поданий у 2023 році.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Оскільки Фізична особа-підприємець Антонов Роман Володимирович оскаржує судові рішення у справі № 910/5346/23 лише в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 8 451 073,94 грн, то судовий збір повинен вираховуватись та сплачуватись виходячи із цієї суми.

Отже у даному випадку за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 910/5346/23 судовий збір підлягав сплаті у сумі 253 532,22 грн (126 766,11 грн (1,5% від 8 451 073,94 грн) х 200%).

Однак до касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича не додано доказів сплати судового збору, проте додано клопотання про звільнення від сплати судового збору. Посилаючись на статтю 8 Закону України "Про судовий збір", позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.11.2022 у справі № 914/4092/21 (Суд не приймає до уваги посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.11.2020, оскільки не вказаний номер справи, в якій її ухвалено), скаржник просить звільнити його від сплати судового збору та зауважує, що за 2023 рік його дохід склав 1 101 661,48 грн, натомість сума судового збору за подання касаційної скарги у цій справі складає 253 532,22 грн, що перевищує 5% розміру його річного доходу за минулий рік. У разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, Фізична особа-підприємець Антонов Роман Володимирович просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення Верховним Судом судового рішення. До клопотання про звільнення від сплати судового збору додані копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, сформованих на запит в електронному вигляді від 04.04.2024, та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2023 рік.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною 2 статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" містять виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.

У пункті 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок про те, що з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Суд зазначає, що положення статей Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).

З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд, у постановах від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.

Крім того, Верховний Суд неодноразово вказував, що загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена довідкою про доходи фізичної особи за попередній рік, виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7 (див. ухвали Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 921/2/21(921/463/22), від 17.07.2023 у справі № 757/14112/20-ц, від 03.05.2022 у справі № 914/1147/20, від 10.11.2021 у справі № 922/1429/19, від 06.06.2021 у справі № 922/1775/19 та інші).

На підтвердження свого фінансового становища, скаржником надані копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, сформованих на запит в електронному вигляді від 04.04.2024, та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2023 рік. При цьому, скаржником не надано: довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7; документів щодо наявності банківських рахунків із зазначенням коштів на них, тощо.

Оцінивши доводи Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича, наведені в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору або про відстрочення сплати судового збору, та докази додані до нього, з огляду на відсутність інших документів, які б свідчили, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, оскільки скаржником не вжито всіх можливих заходів задля доведення відсутності реального доходу.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом:

- уточнення норми (норм) права, яку (які) застосували Господарський суд міста Києва та Північний апеляційний господарський суд, стосовно якої/яких у подібних правовідносинах викладено правові висновки Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, Верховним Судом у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, Верховним Судом у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 19.03.2019 у справі № 916/626/18, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 29.10.2020 у справі № 905/1630/19, від 12.05.2022 у справі № 756/15123/18, на які посилається скаржник;

- надання Суду доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду у встановленому законом порядку та розмірі, а саме у сумі 253 532,22 грн.

Суд також звертає увагу скаржника, що статтею 291 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Однак, до касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича не додано доказів надіслання копії касаційної скарги та доданих до неї документів іншим учасникам справи відповідно до вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Відповідно до частини 2 статті 294 Господарського процесуального кодексу України до відкриття касаційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття касаційного провадження.

Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Фізичній особі-підприємцю Антонову Роману Володимировичу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору або про відстрочення сплати судового збору.

2. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 910/5346/23 залишити без руху.

3. Надати Фізичній особі-підприємцю Антонову Роману Володимировичу строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити Фізичній особі-підприємцю Антонову Роману Володимировичу, що якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко