Ухвала

від 17.05.2024 по справі 910/5346/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5346/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Бондарчук В. В.

від 25.09.2023 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Майданевич А. Г., Гаврилюк О. М., Сулім В. В.

від 11.03.2024

за позовом Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО Груп"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Епам Системз"

про стягнення 9 087 014,93 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО Груп"

до Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича

про стягнення 300 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Фізична особа-підприємець Антонов Роман Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО Груп" про стягнення заборгованості за договором про надання агентських послуг № 1-3101/19/ВГО від 31.01.2019 у розмірі 9 087 014,93 грн.

В подальшому Фізична особа-підприємець Антонов Роман Володимирович подав до Господарського суду міста Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій остаточно просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО Груп" заборгованість в сумі 8 451 073,94 грн.

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "ВГО Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 300 000,00 грн, які сплачені у якості попередньої плати за договором про надання агентських послуг № 1-3101/19/ВГО від 31.01.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/5346/23 у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО Груп" відмовлено.

Постановою від 11.03.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/5346/23.

05 квітня 2024 року Фізична особа-підприємець Антонов Роман Володимирович звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 910/5346/23, в якій просив вказані судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГО Груп" про стягнення 8 451 073,94 грн та ухвалити нове судове рішення про задоволення вказаних вимог.

Ухвалою від 26.04.2024 Верховний Суд відмовив Фізичній особі-підприємцю Антонову Роману Володимировичу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору або про відстрочення сплати судового збору; касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича залишив без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом:

- уточнення норми (норм) права, яку (які) застосували Господарський суд міста Києва та Північний апеляційний господарський суд, стосовно якої/яких у подібних правовідносинах викладено правові висновки Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, Верховним Судом у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, Верховним Судом у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 19.03.2019 у справі № 916/626/18, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 29.10.2020 у справі № 905/1630/19, від 12.05.2022 у справі № 756/15123/18, на які посилався скаржник;

- надання Суду доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду у встановленому законом порядку та розмірі, а саме у сумі 253 532,22 грн.

Скаржнику роз`яснено вимоги статті 291 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Скаржнику також роз`яснено, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.

10 травня 2024 року на адресу Суду від Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича надійшла заява про усунення недоліків, в якій скаржник уточнив обґрунтування виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за наявністю якого оскаржуються в касаційному порядку рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 910/5346/23. Так, скаржник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 та у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 916/626/18 щодо застосування статті 193, частини 1 статті 202 Господарського кодексу України, статті 525, частини 1 статті 526, частини 1 статті 530, статей 599, 610 Цивільного кодексу України; не врахували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 29.10.2020 у справі № 905/1630/19 щодо застосування частини 1 статті 13, статті 79 Господарського процесуального кодексу України; не врахували правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, постанові Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 756/15123/18. Крім того, у заяві про усунення недоліків касаційної скарги Фізичною особою-підприємцем Антоновим Романом Володимировичем повторно заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору, у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Скаржник, посилаючись, зокрема, на пункт 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 9901/77/20 та постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 914/4092/21, зауважує, що за 2023 рік його дохід склав 1 101 661,48 грн, натомість сума судового збору за подання касаційної скарги у цій справі складає 253 532,22 грн, що перевищує 5% розміру його річного доходу за минулий рік. На підтвердження вказаних обставин, до заяви про усунення недоліків додані податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2023 рік, копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, сформованих на запит в електронному вигляді від 04.04.2024, копія довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5, копії виписок по картковому рахунку в Акціонерному товаристві "ПриватБанк" за періоди 01.01.2023 - 31.12.2023 та 01.01.2024 - 29.04.2024, виписка руху коштів по картці Monobank від 29.04.2024 за період 30.04.2023 - 29.04.2024, копії виписок за рахунком в Акціонерному товаристві "Райффайзен Банк" за період 01.01.2023 - 31.12.2023 та 30.04.2023 - 29.04.2024.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною 2 статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним поняттям та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення, зменшення є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі", від 19.06.2001).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справах "Княт проти Польщі", "Єдамскі та Єдамска проти Польщі", від 26.07.2005).

Вирішення питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

Розглянувши клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору, або відстрочення сплати судового збору у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, Суд дійшов висновку, що зазначені скаржником обставини не є безумовними підставами для звільнення його від сплати судового збору, оскільки надані до суду касаційної інстанції докази на підтвердження майнового стану заявника відображають лише інформацію про доходи скаржника та рух грошових коштів по рахункам, однак не свідчать про його скрутне фінансове становище та не підтверджують неможливість сплати ним судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.

Щодо клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом касаційної інстанції рішення у цій справі, то Суд зауважує, що скаржником також не наведено безсумнівних доводів про час і обсяг очікуваних грошових надходжень у скаржника, які призначалися б для сплати судового збору, та не підтверджено жодними доказами виникнення у нього такої можливості (у майбутньому) сплатити судовий збір упродовж нового строку (на який він просить його відстрочити), враховуючи процесуальні строки розгляду справ у суді касаційної інстанції.

Отже, з огляду на викладене клопотання Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича про звільнення або відстрочення від сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає.

Водночас, Суд, за власною ініціативою, дійшов висновку щодо можливості зменшення суми судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 910/5346/23, до 5% річного доходу Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича за 2023 рік - 55 083,07 грн (5% від 1 101 661,48 грн).

Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги та надання Фізичною особою-підприємцем Антоновим Романом Володимировичем доказів, що підтверджують сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 910/5346/23 у сумі 55 083,07 грн.

При цьому Суд звертає увагу, що наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги відповідно до частини 4 статті 174 та частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями статями 119, 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Фізичній особі-підприємцю Антонову Роману Володимировичу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору або про відстрочення сплати судового збору.

2. Зменшити суму судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 910/5346/23, до 5% річного доходу Фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича за 2023 рік - 55 083,07 грн.

3. Продовжити Фізичній особі-підприємцю Антонову Роману Володимировичу строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не перевищує десять днів з дня вручення цієї ухвали.

4. Роз`яснити Фізичній особі-підприємцю Антонову Роману Володимировичу, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений Судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко