Постанова

від 24.04.2024 по справі 759/23377/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/9731/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 759/23377/20

24 квітня 2024 року Київський апеляційний судв складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Смолко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Прессера Руслана Владиславовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Ковальчук Л.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлоіндбуд-2» про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дій,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (далі - Петропавлівсько-Борщагівська СР), Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), в якому просила суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення 7-ої сесії VII скликання Петропавлівсько-Борщагівської СР від 05 травня 2016 року № 91 «Про розгляд

та затвердження проєкту землеустрою ТОВ «Житлоіндбуд-2» щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 »;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Київській області скасувати в поземельній книзі запис, внесений на підставі вищевказаного рішення сільської ради, про зміну цільового призначення земельної ділянки, площею 1,8 га, кадастровий номер 3222485901:01:049:0048, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що у комунальній власності Петропавлівсько-Борщагівської СР перебувала земельна ділянка, загальною площею 1,8 га, кадастровий номер 3222485901:01:049:0048, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка була передана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Житлоіндбуд-2» (далі - ТОВ «Житлоіндбуд-2»), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28 січня 2020 року.

Рішенням від 05 травня 2016 року № 91 сільська рада змінила цільове призначення земельної ділянки, зокрема із земель для будівництва та обслуговування інших земель громадської забудови під будівництво офісно-готельного розважального комплексу з об`єктами соціальної сфери та відпочинку (під об`єкти соціального призначення для організації та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні) на землі для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Вважала, що вказане рішення сільської ради про зміну цільового призначення земельної ділянки є незаконним, оскільки воно не враховує вимоги містобудівної документації, прийнято з порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства, зокрема суперечить положенням частин третьої, четвертої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», так як не відповідає генеральному плану села Петропавлівська Борщагівка, а зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає зонуванню території та/або детальному плану території, забороняється. При цьому відповідні плани земельної ділянки станом на травень 2016 року були відсутні.

Зазначене рішення органу місцевого самоврядування порушує її права та інтереси, а також права та інтереси інших громадян, територіальної громади

села Петропавлівська Борщагівка, які мають право на безпечне для життя

і здоров`я довкілля. Спірна земельна ділянка розташована на території лісового масиву, де ростуть багаторічні дерева, які виконують природоохоронну функцію.

Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року у справі № 826/13584/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року, які, в свою чергу, залишені без змін постановою Верховного Суду від 30 січня 2020 року, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення сільської ради від 06 червня 2012 року № 4 «Про затвердження Генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка».

Посилаючись на відповідні норми Конституції України, Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Законів України: «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про землеустрій», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про інформацію», «Про Державний земельний кадастр», «Про доступ до публічної інформації», «Про охорону навколишнього природного середовища», ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.

Протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 квітня 2021 року залучено до участі у справі ТОВ «Житлоіндбуд-2» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору,

на стороні відповідача на підставі поданої товариством заяви.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 липня 2021 року залучено до участі у справі в якості відповідача правонаступника Петропавлівсько-Борщагівської СР - Борщагівську сільську раду Бучанського району Київської області (далі - Борщагівська СР).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 квітня 2023 року у складі судді Ковальчук Л. М. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Прессер Р. В. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Прессер Р. В., задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 03 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення 7-ої сесії VII скликання Петропавлівсько-Борщагівської СР від 05 травня 2016 року № 91 «Про розгляд та затвердження проєкту землеустрою ТОВ «Житлоіндбуд-2» щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ».

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з Борщагівської СР на користь ОСОБА_1 понесені витрати

по сплаті судового збору у розмірі 2 101,70 грн.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року, представник ТОВ «Житлоіндбуд-2» - адвокат Правдюк В. М. подав касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року касаційну скаргу ТОВ «Житлоіндбуд-2» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 адвокат Прессер Руслан Владиславович який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Також в судове засідання з`явився представник третьої особи ТОВ «Житлоіндбуд-2» адвокат Правдюк Віталій Михайлович, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представники відповідачів Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , подана її представником ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване у цій справі рішення відповідача щодо зміни цільового призначення земельної ділянки видано відповідачем в межах своєї компетенції в результаті застосування профільних норм права; не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо будівництва об`єкту на земельній ділянці для ТОВ «Житлоіндбуд-2»; не регулює певний вид суспільних відносин; не розраховано на багаторазове застосування і вичерпує дію після його реалізації. При цьому, позивачем не доведено належними чи допустимими доказами порушення яких саме її індивідуальних прав та інтересів вчинено діями відповідача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до положень Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція), яку ратифіковано Законом України від 06 липня 1999 року № 832-ХІV (далі - Орхуська конвенція) та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» ОСОБА_1 має право на представництво у суді як власних екологічних інтересів, так і екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини і громадянина, або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства. ОСОБА_1 є членом територіальної громади села Петропавлівська Борщагівка, тобто є носієм прав члена цієї територіальної громади, а тому має право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля, яке належить кожному та може реалізовуватися особисто будь-якою зацікавленою людиною. При цьому потреба у зверненні ОСОБА_1 із позовом до суду обумовлена наявністю екологічного інтересу та необхідністю захисту саме екологічних прав.

Суд апеляційної інстанції врахував, що оспорюваним рішенням сільської ради порушуються права позивачки на екологічну безпеку, на повагу до її приватного життя та житла (у зв`язку із забудовою території багатоповерхівкою), а також її право на безпечне довкілля, оскільки на вказаній земельній ділянці розташовані зелені насадження, а ОСОБА_1 зареєстрована та проживає поруч із нею. Незаконне будівництво багатоповерхівки на земельній ділянці збільшить кількість населення на вказаній території, що в свою чергу, створить додаткове навантаження на технічні комунікації, транспортні та інші мережі, інфраструктуру для цього населеного пункту, що безпосередньо вплине на умови проживання позивачки та користування нею вказаною інфраструктурою.

Крім того, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення сільської ради план зонування та/або детальний план території земельної ділянки були відсутні.

Апеляційний суд відхилив посилання ТОВ «Житлоінбуд-2» про те, що оскаржуваним рішенням сільської ради не було змінено цільове призначення земельної ділянки, а лише змінено вид використання, оскільки із тексту оскаржуваного рішення вбачається, що пунктом 2 вказаного рішення визначено змінити саме цільове призначення земельної ділянки, яку орендує товариство.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив із того, що суд апеляційної інстанції не з`ясував до якої категорії землі відноситься спірна земельна ділянка, яке її цільове призначення, а обмежився формальним посиланням на назву оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування та формулювання його положень, без належної правої оцінки характеру спірних правовідносин. У зв`язку із цим, висновки апеляційного суду про те, що оспорюваним позивачкою рішенням органу місцевого самоврядування змінено саме цільове призначення земельної ділянки, без належного з`ясування цільового призначення земельної ділянки, передчасні.

Крім того, висновки апеляційного суду про те, що позивачка є носієм прав члена територіальної громади і має право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля, яке належить кожному та може реалізовуватися особисто будь-якою зацікавленою людиною, не свідчать самі по собі про наявність правових підстав для задоволення відповідного позову, оскільки позивачка в силу вимог статей 12, 81 ЦПК України повинна довести факт порушення або існування порушення права на безпечне для життя та здоров`я навколишнє природне середовище, а суд надати правову оцінку відповідним доводам та доказам, наданим на їх підтвердження.

Справа направлена Верховним Судом на новий апеляційний розгляд з двох підстав, зокрема апеляційному суду необхідно:

- перевірити, чи довела позивач наявність порушення її права на безпечне для життя та здоров`я навколишнє природне середовище внаслідок прийняття сільською радою оспорюваного рішення;

- з`ясувати цільове призначення спірної земельної ділянки на момент її надання в оренду товариству, та як наслідок перевірити чи відбулася зміна її цільового призначення внаслідок прийняття сільської радою оспорюваного позивачем рішення;

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами.

У користуванні ТОВ «Житлоіндбуд-2» перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 3222485901:01:049:0048, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору оренди землі від 18 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Т. А., реєстраційний номер 1067. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за № 13765069.

05 травня 2016 року на 7-й сесії VII скликання Петропавлівсько-Борщагівською СР було прийнято рішення № 91 «Про розгляд та затвердження проєкту землеустрою ТОВ «Житлоіндбуд-2» щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 » (том 1, а .с. 17).

Відповідно до назви вказаного рішення 05 травня 2016 року сільська рада змінила цільове призначення земельної ділянки із земель для будівництва та обслуговування інших земель громадської забудови під будівництво офісно-готельного розважального комплексу з об`єктами соціальної сфери та відпочинку (під об`єкти соціального призначення для організації та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні) на землі для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Станом на дату прийняття вищевказаного оскаржуваного рішення Петропавлівсько-Борщагівської СР від 05 травня 2016 року план зонування та/або детальний план території земельної ділянки були відсутні, що підтверджується рішенням Петропавлівсько-Борщагівської СР № 127 «Про надання дозволу на розробку детального плану забудови території для будівництва житлового комплексу та об`єктів соціально-побутового призначення в АДРЕСА_1 », яке було прийнято лише 19 березня 2019 року (том 1, а. с.19-20).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2019 року у справі № 826/13584/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року, позов ОСОБА_3 до Петропавлівсько-Борщагівської СР, Києво-Святошинської районної державної адміністрації (далі - Києво-Святошинська РДА) про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради, визнання протиправною бездіяльність Києво-Святошинської РДА, визнання протиправними дії Петропавлівсько-Борщагівської СР та Києво-Святошинської РДА, визнання протиправним та скасування розпорядження Києво-Святошинської РДА задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення 13-ої сесії VI скликання Петропавлівсько-Борщагівської СР від 06 червня 2012 року № 4 «Про затвердження Генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка».

Визнано протиправною бездіяльність Києво-Святошинської РДА, що полягає

у невиконанні належним чином публічно-правових обов`язків у плануванні територій на місцевому рівні, зокрема під час розроблення генерального плану

с. Петропавлівська Борщагівка Петропавлівсько-Борщагівської СР.

Визнано протиправними дії Петропавлівсько-Борщагівської СР та Києво-Святошинської РДА щодо зміни затвердженого 06 червня 2012 року генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Києво-Святошинської РДА від 23 вересня 2015 року № 527 «Про надання дозволу на дострокове внесення змін до генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка».

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі № 826/13584/16 (адміністративне провадження № К/9901/27117/19) касаційну скаргу Петропавлівсько-Борщагівської СР залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року залишено без змін.

Верховний Суд у вищевказаній постанові встановив невідповідність затвердженого рішенням Петропавлівсько-Борщагівської СР від 06 червня 2012 року № 4 Генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка нормам містобудівного, земельного та іншого законодавства, оскільки такий план передбачав забудову території с. Петропавлівська Борщагівка багатоповерховими житловими будинками, вирубку зелених насаджень на місці їх будівництва. Верховний Суд указав, що незалежно від того, чи виявлені порушення законодавства, подальші дії суб`єктів владних повноважень не можуть вважатися правомірними, а будь-яке прийняте на цій підставі рішення підлягає скасуванню.

Згідно з частинами першою, другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб

або державних чи суспільних інтересах.

Отже, особи, які наділені правом на звернення до суду, поділяються на такі дві групи: особи, які звертаються до суду за захистом своїх порушених, невизнаних

чи оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів й, відповідно, мають

як матеріально-правову, так і процесуальну заінтересованість у конкретному результаті розгляду справи, займають процесуальне становище позивача; особи, які звертаються до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, заінтересованість яких має суто процесуальний характер й процесуальне становище яких за загальним правилом є відмінним від процесуального становища позивача.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення

до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав

та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача, тому він має довести (а суд - встановити), що йому належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитися у належності особі, яка звернулася за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне

для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту

на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 293 ЦК України фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду. Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.

Відповідно до пункту «и» частини першої статті 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожен громадянин України має право на оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічна безпека - це такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена

за рішенням суду.

Міжнародним документом, який закріпив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція, її приписи відповідно до статті

9 Конституції України є правовими нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Сторони цієї Конвенції визнали, що кожна людина має право жити

в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту, а також зобов`язана як індивідуально, так і спільно з іншими людьми захищати

і покращувати навколишнє середовище на благо нинішнього та прийдешніх поколінь.

Згідно зі статтею 1 Орхуської конвенції з метою сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту, кожна зі Сторін гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень

і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відповідно до положень цієї конвенції.

У розумінні цієї конвенції «громадськість» означає одну або більше фізичних

чи юридичних осіб, їхнє об`єднання, організації або групи, які діють згідно

з національним законодавством або практикою; «зацікавлена громадськість» означає громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість в цьому процесі (пункти 4, 5 статті 2).

Відповідно до пункту 9 статті 3 Орхуської конвенції у межах відповідних положень цієї конвенції громадськість отримує доступ до інформації, має можливість брати участь у процесі прийняття рішень і має доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, без дискримінації за ознаками громадянства, національної приналежності або місця проживання, а у разі юридичної особи - без дискримінації за ознаками її зареєстрованого місцезнаходження або фактичного центру діяльності.

У пункті 2 статті 9 Орхуської конвенції врегульовано, що кожна зі Сторін у рамках свого національного законодавства забезпечує, щоб відповідні представники зацікавленої громадськості, які проявляють достатню зацікавленість,

або як альтернатива, які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, коли це обумовлено адміністративно-процесуальними нормами відповідної Сторони, мати доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді

та (або) іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно

зі законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії

або бездіяльності з правового та процесуального погляду за умови дотримання положень Статті 6, а також інших відповідних положень цієї Конвенції там,

де це передбачено національним законодавством і без шкоди для пункту 3, наведеному нижче. Наявність достатньої зацікавленості та факт порушення того чи іншого права визначаються згідно з положеннями національного законодавства і залежно від мети надання зацікавленій громадськості широкого доступу до правосуддя в рамках цієї Конвенції.

Крім процедур перегляду, передбачених вище пунктами 1 і 2, і без їх порушення, кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища (пункт 3 статті 9).

У пункті 4 статті 9 Орхуської конвенції наголошено, що процедури, згадані

в пунктах 1, 2, 3, мають забезпечувати адекватні та ефективні засоби правового захисту, включаючи у разі потреби засоби правового захисту у формі судової заборони, і бути справедливими, неупередженими, своєчасними і не пов`язаними

з непомірно великими витратами.

Отже, відповідно до Орхуської конвенції представники зацікавленої громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію

і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції

(ООН, 2000 рік)). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя

як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Позивачка як член територіальної громади села Петропавлівська Борщагівка, відповідно до положень Орхуської конвенції та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» має право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Разом із тим, наявність у позивачки відповідного права на звернення до суду з вказаним позовом не є підставою для його задоволення, оскільки судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується. Тобто звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка в силу вимог статей 12, 81 ЦПК України повинна довести і обґрунтувати його.

Отже, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень та/або органами місцевого самоврядування особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18, від 20 червня 2023 року в справі № 826/17429/16.

Звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 вказувала на порушення її прав. Зокрема, вона, як мешканка села Петропавлівська Борщагівка, заінтересована у збереженні зелених насаджень цього населеного пункту, недопущенні проведення незаконної забудови та у забезпеченні сталого розвитку його територій і екологічної безпеки, який повинен здійснюватися з обов`язковим урахуванням громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій, а оскаржуваним рішенням порушуються її права та інтереси, як члена територіальної громади села.

На переконання суду, той факт, що позивач є мешканкою села Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області та належить до відповідної територіальної громади, ще не свідчить про те, що оспорюваним у цій справі рішенням сільської ради порушено її права, таке рішення взагалі не стосується її прав, як помилково вважає позивачка, та ним не обмежується її право на вільне користування природними об`єктами. Крім того, позивачем не доведено й того факту, що саме внаслідок прийняття оскаржуваного рішення могло відбутись або відбулось вирубування чи інше знищення зелених насаджень.

Наведене в сукупності свідчить, що позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення її прав внаслідок прийняття сільською радою оскаржуваного рішення.

Крім того, колегія суддів також звертає увагу на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 18 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною третьою статті 19 ЗК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи) закріплено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Статтею 20 вказаного Закону врегульовано питання встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок.

Зокрема, при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об`єктах природно-заповідного фонду, та земельних ділянок лісогосподарського призначення), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою.

Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, у тому числі: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності

у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно

до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону тощо (стаття 12 ЗК України).

Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання,

що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил (стаття 181 ЗК України).

Відповідно до статті 182 ЗК України мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про основи містобудування» містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, крім іншого, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали,

якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою, зокрема, для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій (стаття 17 Закону України «Про основи містобудування»).

Згідно з положеннями частини другої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Частинами четвертою та п`ятою статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття

в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності

на об`єкт містобудування.

Згідно з положеннями частини першої статті 29 указаного Закону основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

У частинах першій, другій статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Неухильне дотримання містобудівної документації є основою забезпечення правопорядку у сфері містобудування, саме тому за приписами частини другої статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

05 травня 2016 року на 7-й сесії VII скликання Петропавлівсько-Борщагівською СР було прийнято рішення № 91 «Про розгляд та затвердження проєкту землеустрою ТОВ «Житлоіндбуд-2» щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ».

Відповідно до пункту 2 вказаного рішення: сільська рада вирішила «змінити цільове призначення земельної ділянки» із земель для будівництва та обслуговування інших земель громадської забудови під будівництво офісно-готельного розважального комплексу з об`єктами соціальної сфери та відпочинку (під об`єкти соціального призначення для організації та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні) на землі для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

У свою чергу, ТОВ «Житлоіндбуд-2» посилається на те, що вказаним рішенням фактично не було змінено цільове призначення земельної ділянки, а лише вид її використання.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки

є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання.

Відповідно до положень статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Класифікація видів цільового призначення земель була визначена Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 (чинний, на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, до секції В відносяться землі житлової та громадської забудови.

Землі житлової забудови (секція В02) (землі, які використовуються

для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва): у тому числі - 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Землі громадської забудови (секція В03) (землі, які використовуються

для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек,

для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування): у тому числі - 03.15 для будівництва

та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 01 червня 2021 року у справі

№ 925/929/19 (провадження № 12-11гс21) відступила від висновку, викладеного

в постановах Верховного Суду України: від 05 березня 2013 року у справі

№ 21-417а12, від 08 квітня 2015 року у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а

та постановах Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 03 червня 2019 року у справі № 708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі

№ 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.

Отже, земельним законодавством чітко встановлено, що за проєктами землеустрою та із дотриманням відповідної процедури здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок.

Проте, такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового чинним законодавством не передбачено.

Зміна виду використання земельної ділянки у межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Такі правові висновки відповідають актуальній судовій практиці Верховного Суду. Так, у постанові від 19 липня 2023 року у справі № 495/1421/18 (провадження № 61-1124св23) встановивши, що зміна використання земельної ділянки з виду «Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» (Розділ секція Е07 підрозділ 07.01) на вид використання «Для індивідуального дачного будівництва» (Розділ секція Е07 підрозділ 07.03) не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки та відбувається у межах однієї категорії земель (землі рекреаційного призначення), Верховний Суд дійшов висновку про відсутність незаконної зміни цільового виду використання спірної земельної ділянки.

Отже, Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що зміна цільового призначення землі не відбулася, змінився вид використання землі у межах однієї категорії землі (землі рекреаційного призначення), що не призвело до зміни цільового призначення земельної ділянки та, відповідно, не вимагало розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження.

У справі, яка переглядається, рішенням Петропавлівсько-Борщагівською СР від 05 травня 2016 року № 91 «Про розгляд та затвердження проєкту землеустрою ТОВ «Житлоіндбуд-2» було вирішено «змінити цільове призначення земельної ділянки» із земель для будівництва та обслуговування інших земель громадської забудови під будівництво офісно-готельного розважального комплексу з об`єктами соціальної сфери та відпочинку (під об`єкти соціального призначення для організації та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні) на землі для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що зміна використання земельної ділянки з виду «Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» (Розділ секція В підрозділ 03.15)) на вид використання «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (Розділ секція В підрозділ 02.03) не призвела до зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки в такому випадку змінився лише вид використання землі у межах однієї категорії землі (землі житлової та громадської забудови «Розділ секція В»).

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 квітня 2023 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Прессера Руслана Владиславовича.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Прессера Руслана Владиславовича залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26 червня 2024 року

Головуючий: Судді: