Ухвала

від 26.03.2024 по справі 521/16101/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1240/24

Справа № 521/16101/20

Головуючий у першій інстанції Тополева Ю. В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.

суддів: Кострицького В.В., Коновалової В.А.,

за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2022 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком,

встановив:

01 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним вище позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 26 жовтня 2021 року, просила усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137300:54:004:0030, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення об`єкту будівництва, що зводиться за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0637 га, кадастровий номер 5110137300:54:004:0030, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , зведений на зазначеній земельній ділянці.

Відповідач ОСОБА_3 є власником суміжної земельної ділянки площею 0,053 га., кадастровий номер 5110137300:54:004:0035, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Починаючи з червня 2020 року ОСОБА_3 , на належній йому земельній ділянці, проводяться будівельні роботи. На момент подачі позову ним було вирито котлован під фундамент будівлі, який, зважаючи на вузьку та довгу форму земельної ділянки ОСОБА_3 та форму виритого під забудову котловану, інакше, як впритул до будинку ОСОБА_2 зведений бути не міг. Станом на 26 жовтня 2021 року об`єкт будівництва знаходиться на етапі завершення зведення першого поверху майбутнього двоповерхового житлового будинку і розташований впритул до належного їй домоволодіння.

Висновками двох судових будівельно-технічних експертиз, а також експертом з інспектування Центру оцінки відповідальності «Технології Безпеки» встановлено, що об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та будівельний паспорт на вказаний об`єкт № 01-07/308 від 11 серпня 2020 року, з його невід`ємними додатками не відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (будівельним, пожежним, санітарним), що полягає в недотриманні будівельних норм та протипожежних відстаней по відношенню до існуючих будівель, що розташовані на земельній ділянці, яка належить позивачці.

Посилаючись на висновки експертів, позивачка зазначила, що об`єкт неможливо привести до стану, який відповідатиме будівельним нормам, а тому належним способом захисту своїх порушених прав вважає знесення зведених відповідачем на його земельній ділянці споруд.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року, позов ОСОБА_2 задоволено, усунуто їй перешкоди з боку ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137300:54:004:0030, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення об`єкту будівництва, що зводиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , як особа, яка не приймала участі у справі, просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2022 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи порушення своїх прав та інтересів оскаржуваним рішенням суду, ОСОБА_1 зазначає, що починаючи з 3 грудня 1991 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 17 червня 2020 року, під час шлюбу, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, ОСОБА_3 набув права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_3 , і цей правочин вчинено за письмової згоди скаржниці, а відтак за вказаних обставин, зазначена вище земельна ділянка є об`єктом спільної сумісної власності скаржниці та її чоловіка.

Після отримання усіх дозвільних документів, ОСОБА_3 почав будувати двоповерховий будинок для їх родини, однак на етапі зведення першого поверху будинку у її чоловіка виникли непорозуміння з позивачкою ОСОБА_2 , яка є власницею суміжної земельної ділянки.

Про ухвалення судом оскаржуваного рішення, яким вирішено питання про знесення побудованого першого поверху будинку, скаржниця дізналася лише 18 березня 2023 року.

Оскільки вказаним рішенням суду вирішено питання про знесення нерухомого майна, а саме двоповерхового житлового будинку, яке на думку скаржниці є спільною сумісною власністю подружжя, відтак вважає, що цим рішенням суд вирішив питання і про її права, однак справу розглянуто без її участі, як співвласника нерухомого майна, питання про залучення її до участі у справі у якості співвідповідача позивачкою не порушувалося, а тому вважає, що суд вирішуючи справу та ухвалюючи рішення у справі по суті спору, допустився порушення норм процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставною для його скасування, і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаного вище позову ОСОБА_2 .

На вказануапеляційну скаргу, ОСОБА_2 в інтересахякої дієпредставник-адвокатІскра С.Л.подала відзиву якомупросить апеляційнускаргу ОСОБА_1 залишити беззадоволення,а рішенняМалиновського районногосуду м.Одеси від14вересня 2022року беззмін.Як напідставу длявідмови узадоволенні апеляційноїскарги посилаєтьсяна те,що скаржницяне набулаправа власностіна об`єктнезакінченого самочинногобудівництва щодоякого вирішенопитання прознесення.При цьомузазначає,що самочиннозбудоване нерухомемайно неє об`єктомправа власності,а томуне можебути предметомподілу,про щозазначено упостановах ВерховногоСуду Українивід 04грудня 2013року усправі №6-130цс13та від30вересня 2015року усправі №6-286цс15,а такожв постановахВерховного Судувід 06березня 2019року усправі №361/4685/17(провадження№61-44133св18),від 15квітня 2020року усправі №307/3957/14-ц(провадження№61-43540св18),від 03червня 2020року усправі №722/1882/16-ц(провадження№61-39287св18),від 16березня 2021року усправі №562/542/19(провадження№61-14468св20),від 15листопада 2021року усправі №279/790/18(провадження№61-5368св20),від 17листопада 2021року усправі №182/4522/19(провадження№61-19065св20),від 16лютого 2022року усправі №495/6053/19(провадження№61-1694св21),від 09березня 2023року усправі №127/28862/21(провадження№61-9283св22)та ін. Послідовна і судова практика Великої Палати Верховного Суду стосовно висновку про те, що особа не набуває права власності на самочинне будівництво (постанови від 23 червня 2020 року у справі №680/214/16 (провадження №14-445цс16) та від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 (провадження №№14-8цс21)). З огляду на викладене вище, скаржниця є лише власником матеріалів, обладнання, які були використані в процесі будівництва (створення майна).

Приймаючи участь в судовому засіданні представник ОСОБА_1 , адвокат Деркач І.Е. підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_2 , адвокат Іскра С.Л. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_3 , адвокат Карпенко В.І. не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

У судове засідання представник управління Державногоархітектурно-будівельногоконтролю Одеськоїміської радинез`явився,про дату,час імісце розглядусправи повідомлявсяналежним чином,що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржниці, представника позивачки та представника відповідача, за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦПК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19) вказав, що "аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків".

Отже, частина перша статті 352 ЦПК України визначає коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого у пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Подібного висновкудійшла ВеликаПалата ВерховногоСуду упостанові від 07 квітня 2020 року у справі №504/2457/15-ц (провадження №14-726цс19).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише в межах відкритого апеляційного провадження. Якщо такі обставини не підтвердяться, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі №668/17285/13-ц (провадження №61-41547сво18).

У рішенні від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що "право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A №93). Встановлюючи такі правила, договірна держава користується певною свободою розсуду. Попри те, що остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції належить Суду, він не повинен підміняти оцінку, зроблену національними органами, будь-якою іншою оцінкою того, що має бути найкращою стратегією у цій сфері. Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та ціллю, якої прагнуть досягти (рішення у справі "Кордова проти Італії" (№1) (Cordova v. Italy (no. 1)), заява №40877/98, п. 54, ECHR 2003-I, рішення від 21 вересня 1994 року у справі "Фаєд проти Сполученого Королівства" (Fayed v. the United Kingdom), п. 65, Series A №294-B).

Так, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Усунуто ОСОБА_2 перешкоди з боку ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137300:54:004:0030, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення об`єкту будівництва, що зводиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у цій справі, посилається на вирішення судом першої інстанції питання про її права, свободи та інтереси, оскільки ухвалюючи оскаржуване рішення, а саме, про знесення об`єкту будівництва (двоповерхового будинку), який будувався її чоловіком на земельній ділянці, яка придбана нею та ОСОБА_3 як подружжям під час шлюбу, тобто на земельній ділянці, яка є об`єктом спільної сумісної власності, тому вважає, що вирішуючи цю справу без її участі судом порушено її права як співвласника зазначеного вище нерухомого майна.

Як убачається з матеріалів справи, 17 червня 2022 року ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_4 придбано земельну ділянку, площею 0,053 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110137300:54:004:0035.

Пунктом 7 вказаного договору передбачено, що цей правочин укладено за письмовою згодою дружини покупця ОСОБА_1 , викладеною окремою заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. 17 червня 2020 року, зареєстрованої у реєстрі за №2436, що зберігається до цього договору у справах приватного нотаріуса.

Предметом позову ОСОБА_2 є усунення останній перешкод з боку ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137300:54:004:0030, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення об`єкту будівництва, що здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом першої інстанції на підставі висновків експертів встановлено, що об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та будівельний паспорт на вказаний об`єкт № 01-07/308 від 11 серпня 2020 року, разом з його невід`ємними додатками не відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (будівельним, пожежним, санітарним), що полягає в недотриманні протипожежних та будівельних відстаней по відношенню до існуючих будівель, що розташовані на земельній ділянці, яка належить позивачці.

Відповідачем ОСОБА_3 допущено самочинне будівництво, яке знаходиться на етапі зведення першого поверху, тобто не є прийнятим в експлуатацію в установленому законом порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Отже самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності.

До прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

З огляду на викладене, ураховуючи, що зазначений вище об`єкт будівництва, є самочинним, у встановленому законом порядку не прийнятий в експлуатацію, то відсутні підстави вважати, що саме це майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, яке у тому числі належить ОСОБА_1 , як співвласнику, як про те стверджує скаржниця.

Отже доводи апеляційної скарги щодо порушення оскаржуваним рішенням суду прав скаржниці як співвласника нерухомого майна, а саме об`єкта будівництва, що зведене за вказаною вище адресою, є необґрунтованими.

За таких обставин, вказаним вище судовим рішенням не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , тому апеляційний суд доходить висновку про закриття апеляційного провадження, з підстав передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367, 374,377 381-384 ЦПК України

ухвалив:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текстухвали складено01квітня 2024 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

В.А.Коновалова