Ухвала

від 03.06.2024 по справі 521/16101/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

Іменем України

3 червня 2024 року

м. Київ

Справа № 521/16101/20

Провадження № 61-7118ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця) на ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 березня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивачка) до ОСОБА_3 (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком і

в с т а н о в и в:

1. У жовтні 2020 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, у якій із урахуванням заяви про зміну предмета позову просила усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта будівництва. Мотивувала так:

- відповідач є власником суміжної земельної ділянки, на якій проводив будівельні роботи;

- згідно з висновками двох будівельно-технічних експертиз та оцінкою експерта з інспектування Центра оцінки відповідальності «Технології Безпеки» об`єкт будівництва на вказаній ділянці та будівельний паспорт на цей об`єкт з його невід`ємними додатками не відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, бо відповідач, здійснюючи будівництво, недотримав будівельні норми та протипожежні відстані до існуючих будівель, розташованих на земельній ділянці позивачки.

2. 14 вересня 2024 року Малиновський районний суд м. Одеси ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив. Мотивував тим, що згідно з висновком експерта № 22-1/21 від 25 жовтня 2021 року відсутня технічна можливість приведення нової будови без її знесення у відповідність до будівельних і протипожежних норм; тому можливо для ефективного захисту прав позивачки застосувати крайній захід впливу у вигляді знесення відповідного об`єкта.

3. У березні 2023 року скаржниця подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що не була залучена до участі у справі, а суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси, бо питання про знесення стосується спільного сумісного майна подружжя.

4. 26 березня 2024 року Одеський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаржниці на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2024 року. Мотивував так: до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як на об`єкт цивільного обороту не виникає; у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі будівництва (створення майна); тому відсутні підстави вважати, що саме споруджене майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, яке належить, зокрема, скаржниці.

5. 13 травня 2024 року остання подала до Верховного Суду касаційну скаргу. Просила, зокрема, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції. Обґрунтувала так:

- суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального та матеріального права; закриття апеляційного провадження є незаконним і необґрунтованим;

- згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 17 червня 2020 року скаржниця надала згоду відповідачеві на придбання цього об`єкта, а тому відповідна ділянка є у спільній сумісній власності подружжя;

- відповідач мав всі дозвільні документи на початок будівництва для родини, але на етапі будівництва першого поверху будинку у відповідача виникли непорозуміння з позивачкою як власницею суміжної земельної ділянки;

- об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочалося, але не завершилося. Тому щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав;

- до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це майно як на об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).За певних умов суд може визнати за сторонами спору право на будівельні матеріали та конструктивні елементи будинку. Визнаючи право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19, Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15, від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15).

6. Верховний Суд вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

6.1. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (частина третя статті 18 ЦПК України).

6.2. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).

6.3. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).

6.4. Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

6.5. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

6.6. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

6.7. Частина перша статті 352 ЦПК України визначає дві групи осіб, які мають процесуальне право на апеляційне оскарження судового рішення: учасники справи; особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їхніх прав, інтересів та (або) обов`язків (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

6.8. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору, обґрунтувати те, що суд вирішив питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Інакше кажучи, судове рішення, яке оскаржила незалучена до участі у справі особа, має безпосередньо стосуватися її прав, інтересів та обов`язків. Тобто суд повинен (а) розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи і прийняття рішення судом першої інстанції є такий скаржник, або (б) у цьому рішенні є судження про права й обов`язки скаржника у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права й обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині є висновки суду про права й обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині суд прямо вказав про такі права й обов`язки. У такому випадку судове рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі, але й її процесуальні права, що випливають з гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок скаржника зі сторонами спору не можна брати до уваги (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/4130/19 (провадження № К/9901/36116/19) від 12 березня 2020 року).

6.9. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їхні права та/або обов`язки або зумовлюють для особи юридичні наслідки. Вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі у справі, рішення суду першої інстанції, є першочерговим завданням апеляційного суду. Виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права й інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд має повноваження переглянути по суті рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження слід закрити, а рішення суду першої інстанції не можна переглядати по суті (див. постанову Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2022 року у справі № 209/1817/19-ц (провадження № 61-5774св22)).

6.10. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина перша статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)). Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. (частина друга тієї ж статті).

7. Суд першої інстанції встановив, що за експертним висновком об`єкт будівництва та будівельний паспорт на нього з його невід`ємними додатками не відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (будівельним, пожежним, санітарним), бо відповідач недотримав будівельних норм і протипожежних відстаней до існуючих будівель, розташованих на земельній ділянці, яка належить позивачці. З огляду на вказане суд першої інстанції позов до відповідача задовольнив.

8. Оскільки за законом право власності на об`єкт самочинного будівництва не виникає, а особи, які його спорудили, мають право власності на відповідні будівельні матеріали, то задоволення позову до відповідача про знесення такого об`єкта не є вирішенням питання про право спільної сумісної власності скаржниці та відповідача на будівельні матеріали, з яких цей об`єкт споруджений, а також про таке право на відповідну земельну ділянку. Надання скаржницею згоди на придбання цієї ділянки відповідачем навіть у разі підтвердження такої обставини на зазначені висновки не впливає.

9. Отже, суд першої інстанції не вирішував питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки скаржниці як щодо об`єкта самочинного будівництва, так і щодо будівельних матеріалів, із яких він споруджений. Апеляційний суд обґрунтовано закрив апеляційне провадження за її апеляційною скаргою. Питання поділу будівельних матеріалів між подружжям не є предметом спору. Суд може вирішити це питання в іншій справі навіть після виконання рішення суду у справі № 521/16101/20.

10. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

11. Оскільки суд апеляційної інстанції вочевидь правильно застосував припис пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, що не викликає жодних розумних сумнівів стосовно такого застосування чи тлумачення, касаційну скаргу слід визнати необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 260, 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков В. І. Крат