Ухвала

від 30.04.2024 по справі 462/7300/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 462/7300/20

провадження № 61-3945св24

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду Фаловській Ірині Миколаївні, Карпенко Світлані Олексіївні , Сердюку Валентину Васильовичу у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Залізнична районна адміністрація Львівська міська рада, Львівське комунальне підприємство «Нове», ОСОБА_1 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_7 , про визнання права користування квартирою; за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , Львівська міська рада, про усунення перешкод у користуванні квартирою; за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівське комунальне підприємство «Нове», Львівська міська рада, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_7 , про виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 07 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство «Нове» (далі - Львівське КП «Нове»), ОСОБА_1 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_7 , про визнання права користування квартирою.

У березні 2021 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , Львівська міська рада, про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення.

У березні 2021 року Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівське КП «Нове», Львівська міська рада, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_7 , про виселення.

Залізничний районний суд міста Львова рішенням від 07 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відмовив. У задоволенні позову ОСОБА_7 відмовив. Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , Львівська міська рада, про виселення, закрив. Позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради задовольнив. Виселив ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 оскаржили його в апеляційному порядку.

Львівський апеляційний суд постановою від 13 лютого 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишив без задоволення. Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 07 березня 2023 року залишив без змін.

У березні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 07 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 березня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Сердюк В. В.

Верховний Суд ухвалою від 26 березня 2024 року відкрив касаційне провадження та витребував із Залізничного районного суду міста Львова цивільну справу № 462/7300/20.

09 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

29 квітня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій заявник просить відвести колегію суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Фаловську І. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. від розгляду справи № 462/7300/20.

У заяві про відвід колегії суддів Верховного Суду Срібняк В. Г. висловлює сумніви щодо неупередженості та об`єктивності згаданих суддів під час розгляду у касаційному порядку цієї справи, вважає ухвалу про відкриття касаційного провадження від 26 березня 2024 року нікчемною.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України, згідно з якою суддя підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що доводи заяви ОСОБА_1 про відвід суддям по своїй суті зводяться до незгоди заявника із постановленим судовим рішенням Верховного Суду, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України не є підставою для відводу судді. Інших доводів щодо відводу суддям Верховного Суду Фаловській І. М., Карпенко С. О., Сердюку В. В. заявник не зазначила.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід колегії суддів Верховного Суду Фаловській І. М., Карпенко С. О., Сердюку В. В. від розгляду справи № 462/7300/20, тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід суддям підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Керуючись статтями 33, 36, 40, 260 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду Фаловській Ірині Миколаївні, Карпенко Світлані Олексіївні, Сердюку Валентину Васильовичу у справі № 462/7300/20, за касаційною скаргою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 07 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року визнати необґрунтованою.

Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду Фаловській Ірині Миколаївні, Карпенко Світлані Олексіївні, Сердюку Валентину Васильовичу передати іншому судді, який не входить до складу суду, визначеного у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк