Ухвала

від 01.05.2024 по справі 462/7300/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

1 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 462/7300/20

Провадження № 61-3945св24

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. розглянув заяву ОСОБА_1 (далі - заявниця) про відвід суддів Третьої судової палати цього суду Фаловської Ірини Миколаївни , Карпенко Світлани Олексіївни , Сердюка Валентина Васильовича (далі - заява) від участі у розгляді справи

за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Львівської міської ради за участю третіх осіб - Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Нове», заявниці, ОСОБА_8 - про визнання права користування квартирою,

за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за участю третіх осіб - Львівської міської ради, заявниці - про усунення перешкод в користуванні квартирою,

за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за участю третіх осіб - Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Нове», ОСОБА_8 - про виселення

за касаційною скаргою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 7 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року і

в с т а н о в и в :

1. У листопаді 2020 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати за ними право користування квартирою АДРЕСА_1 (далі - квартира).

2. У березні 2021 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом, у якому просив усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом надання до неї фактичного доступу, передання йому ключів від квартири, звільнення самоправно зайнятої квартири від належних речей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та виселення їх із квартири.

3. У березні 2021 року Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з позовом, у якому просила виселити ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з квартири без надання іншого жилого приміщення.

4. 15 червня 2021 року Залізничний районний суд м. Львова постановив ухвалу про об`єднання в одне провадження цивільних справ за зазначеними позовами.

5. 7 березня 2023 року Залізничний районний суд м. Львова ухвалив рішення, згідно з яким: (1) відмовив у задоволенні позову ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; (2) закрив провадження у справі за вимогою ОСОБА_8 про виселення з квартири та відмовив у решті його вимог про усунення перешкод у користуванні нею; (4) задовольнив позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради.

6. 13 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд прийняв постанову про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

7. 14 березня 2024 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій. Просили: (1) скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 й ухвалити у цій частині нове - про задоволення цього позову, (2) скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради й ухвалити у цій частині нове - про відмову в задоволенні цього позову.

8. 19 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 зареєстрували в автоматизованій системі діловодства суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду касаційної скарги суддею-доповідачем визначена Фаловська І. М. , а членами колегії суддів - Карпенко С. О. та Сердюк В. В.

9. 26 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження та витребував справу з суду першої інстанції.

10. 22 квітня 2024 року заявниця подала до Верховного Суду заяву про відвід суддів Фаловської І. М., Карпенко С. О. та Сердюка В. В. Мотивувала заяву так:

- в ухвалі Верховного Суду від 26 березня 2024 року «відомості про порядок позовного розгляду Залізничним районним судом м. Львова…, по-перше, недостовірні, по-друге, неправдиві, по-третє, сфальсифіковані»;

- у квартирі проживає ОСОБА_6 з дружиною ОСОБА_9 , яка, на думку заявниці, є «рідною сестрою судді Верховного Суду Дмитра Гудими»;

- «… рідна сестра судді Верховного Суду Дмитра Гудими - ОСОБА_10 - незаконно, не маючи на те жодних правових підстав, проживає в квартирі АДРЕСА_2 …»;

- «… особи, котрі перебувають з рідною сестрою судді Верховного Суду Дмитра Гудими в родинних відношеннях: 1. «Чоловік»: ОСОБА_6 … 2. «Брат» чоловіка: ОСОБА_7 ». 3. «Батько» чоловіка: ОСОБА_5 намагаються, на мою думку, при сприянні судді Верховного Суду Дмитра Гудими за рішенням Верховного Суду по справі № 462/7300/20 (провадження № 61-3945ск24) одержати… безоплатно, у безтермінове користування квартиру АДРЕСА_2 …»;

- ухвала Верховного Суду від 26 березня 2024 року «за змістом - нікчемна в юридичній площині»;

- «зауваження щодо змісту ухвали Верховного Суду по справі № 462/7300/20 (провадження № 61-3945ск24) від 26 березня 2024 р. є підставою для сумніву, що судді, котрі виписали вищезазначену ухвалу Верховного Суду, розглянуть справу № 462/7300/20 Залізничного районного суду м. Львова за касаційною скаргою родичів рідної сестри судді Верховного Суду Дмитра Гудими об`єктивно, неупереджено».

11. 30 квітня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Фаловської І. М., Карпенко С. О. та Сердюка В. В. постановив ухвалу, згідно з якою заяву про відвід визнав необґрунтованою та передав її вирішення іншому судді у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

12. Того ж дня згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви про відвід визначений суддя Гудима Д. А.

Обгрунтування висновку щодо заяви про відвід суддів

13. Заявниця просить відвести суддів Фаловську І. М., Карпенко С. О. та Сердюка В. В. Обґрунтувала заяву незгодою з ухвалою цих суддів від 26 березня 2024 року про відкриття касаційного провадження та звинуваченням судді Верховного Суду Гудими Д. А. (який, на думку заявниці, є братом сестри ОСОБА_6 ) у «сприянні… по справі».Проте побоювання заявниці у небезсторонності та необ`єктивності вказаних суддів є безпідставними і необґрунтованими. Тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.

14. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

15. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

16. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді (пункт 5 частини першої статті 36 ЦПК України).

17. Як зазначив Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, рішення від 24 травня 1989 року, заява № 11/1987/134/188, § 48).

18. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у певній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (§ 46 вказаного рішення).

19. Щодо суб`єктивного критерію оцінки безсторонності суду, то немає підстав стверджувати, що судді Фаловська І. М., Карпенко С. О. та Сердюк В. В. виявили особисту упередженість щодо заявниці чи розгляду справи під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. Таких доказів щодо вказаних суддів немає. Суддя Гудима Д. А. не брав участі у постановленні 24 березня 2024 року ухвали про відкриття касаційного провадження, не є членом зазначеної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду та навіть не входить до складу вказаної палати.

20. Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним є те, чи можуть бути побоювання заявниці щодо відсутності безсторонності у суддів об`єктивно виправданими.

21. Заявниця зазначила, що ОСОБА_10 , яка одружена з ОСОБА_6 , є «рідною сестрою» судді Верховного Суду Гудими Д. У зв`язку з цим вважає, що останній «сприяє» розгляду справи Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Фаловської І. М., суддів Карпенко С. О. та Сердюка В. В. Доказів на підтвердження такого свого припущення заявниця не надала. Ці її доводи є безпідставними, ґрунтуються на недостовірній інформації та пов`язаних із нею домислах.

22. Суддя Гудима Д. А. не має у Львові сестер ні з таким прізвищем, ні з іменем ОСОБА_11 , як і не має будь-яких відносин (родинних, дружніх чи інших) із ОСОБА_6. З родинного кола у Львові прізвище судді мають виключно його дружина та донька. Інформація про членів сім`ї та родичів судді Гудими Д. А. , починаючи з 2015 року, є у його щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Ці декларації відкриті для ознайомлення за посиланням: https://public.nazk.gov.ua/, а відповідні дані є об`єктивними та можуть бути перевіреними. Тому відомості, наведені заявницею, є недостовірними, а засновані на них припущення про «сприяння… по справі» судді Гудими Д. А. є домислами.

23. Інші доводи заявниці зводяться до її незгоди з ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року про відкриття касаційного провадження. За змістом частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

24. Отже, згідно з об`єктивним критерієм оцінки безсторонності суду відсутні встановлені факти, які можуть ставити під сумнів безсторонність судді-доповідача Фаловської І. М. , суддів Карпенко С. О. та Сердюка В. В. як членів колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Побоювання заявниці щодо відсутності у них безсторонності в її справі не є об`єктивно виправданими.Інакше кажучи, відсутні об`єктивні підстави вважати, що зазначені судді виявили упередженість до заявниці чи до розгляду справи та були необ`єктивними на стадії відкриття касаційного провадження.

25. З огляду на викладене доводи про небезсторонність і необ`єктивність суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, які постановили ухвалу від 26 березня 2024 року про відкриття касаційного провадження,є безпідставними і необґрунтованими.

26. Верховний Суд звертає увагу заявниці на те, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді (аналогічний висновок див., зокрема, в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2024 року у справі № 760/13291/20, від 16 квітня 2024 року у справі № 235/1298/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2024 року у справі № 216/5160/22, від 20 березня 2024 року у справі № 216/4601/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року у справі № 761/6087/22 і від 24 квітня 2024 року у справі № 444/948/21).

27. Верховний Суд також застерігає заявницю від порушення принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами та наголошує на необхідності добросовісно користуватися ними задля виконання завдання цивільного судочинства (частина перша, пункт 11 частини третьої статті 2, частина перша статті 44 ЦПК України). Перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним (частина друга статті 44 ЦПК України). До таких дій суд може віднести, зокрема, надання йому недостовірної, такої, що ґрунтується на домислах, інформації. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходипроцесуального примусу, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України, стаття 143, пункт 2 частини першої статті 148 ЦПК України).

Оцінивши аргументи заяви про відвід суддів за суб`єктивним і об`єктивним критеріями визначення безсторонності суду, керуючись статтями 2, 36, 40, 260, 261 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Фаловської Ірини Миколаївни, Карпенко Світлани Олексіївни, Сердюка Валентина Васильовича від розгляду справи № 462/7300/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Д. А. Гудима