Постанова

від 30.04.2024 по справі 160/12823/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 квітня 2024 року

справа № 160/12823/23

адміністративне провадження № К/990/12394/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський вагонобудівний завод»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року (суддя - Захарчук-Борисенко Н. В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року (судді: Чередниченко В. Є., Шальєва В. А., Іванова С. М.),

у справі № 160/12823/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський вагонобудівний завод»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

08 червня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський вагонобудівний завод» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства від 12 травня 2023 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області поновити реєстрацію Товариства платником податку на додану вартість з дня скасування реєстрації;

- стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства судові витрати, що складаються з із суми судового збору у розмірі 2 684,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 800,00 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року, у задоволенні позовної заяви Товариства відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій, висновуючись на аналізі норм статті 184 ПК України, Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1130 від 14 листопада 2014 року зазначили, що подання платником податку протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій (податкових розрахунків), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, є підставою для анулювання реєстрації такої особи як платника податку на додану вартість за самостійним рішенням контролюючого органу. Врахувавши те, що Товариство протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість (довідка від 28 квітня 2023 року №9912/04-36-04-07/01056379), суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації та відповідно про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

01 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі №160/12823/23, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2024 року на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Доводи щодо підстав касаційного оскарження підлягають перевірці під час касаційного перегляду.

10 квітня 2024 року справа № 160/12823/23 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

В касаційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на відповідні висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №380/8687/20, в якій, як зазначає представник позивача, визначено, що конструкція підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України передбачає наявність пасивної поведінки суб`єкта господарювання щодо нездійснення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності, з укладання правочинів, які оприбутковуються з податку на додану вартість, безпідставно зробив висновки, що останній не наводить жодних обставин, які б свідчили про те, що поведінка Товариства у спірний період не була пасивною.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно ухвалою від 22 лютого 2024 року по справі № 160/12823/23 відмовив Товариству у задоволенні клопотання про зупинення провадження до прийняття рішення у справі № 160/33848/23, у якій розглядається позов позивача щодо визнання іншого Рішення відповідача №66997/6/04-36-04-04-12 від 22 листопада 2022 року, яким встановлено можливість виконання позивачем своїх податкових обов`язків.

Зазначену відмову суд апеляційної інстанції обґрунтував висновком про те, що можливість чи неможливість позивача виконувати свої податкові обов`язки жодним чином не впливає на прийняття Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, оскільки на думку суду для цього достатнім є встановлення факту неподання протягом останніх 12-ти місяців податкових декларацій з ПДВ.

Позивач вважає, що неправомірність такого висновку суду апеляційної інстанції підтверджується тим, що підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та Наказ Міністерства фінансів України від 27 липня 2022 року № 225, зокрема затвердженим ним Порядком, встановлено, що платники податків, які не мають можливості виконувати податкові обов`язки, звільняються від відповідальності за їх невиконання за умови виконання таких податкових обов`язків, відразу як тільки з`явиться у них така можливість, у порядку, визначеному вищезазначеними нормами, однак не пізніше ніж протягом шести місяців з дати скасування чи відміни воєнного стану.

Тобто, з зазначених норм очевидно слідує, що платник податків, який не мав можливості виконати свої податкові обов`язки, зокрема і з подачі звітності, має право її подати у строки і в порядку, визначеними зазначеними нормами, відразу як тільки з`явиться у нього така можливість.

В зв`язку з вищевикладеним, скаржник стверджує про необхідність встановлення і доведення відповідачем факту наявності можливості у позивача виконати податкові обов`язки, а відповідно не доведення ним цього факту, в свою чергу, буде означати доведеність неправомірності його рішення про анулювання позивачу реєстрації платника ПДВ.

Товариство зазначає, що усі виробничі потужності позивача знаходяться на території Харківської міської територіальної громади за адресою: м. Харків по вул. Велика Панасівська, 89, яка до 15 вересня 2022 року була включена до переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії (підпункт 2.9. пункту 2 Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309).

В подальшому, починаючи з 15 вересня 2022 року Харківська міська територіальна громада виключена з переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії з одночасним включенням до цього часу до переліку громад на яких ведуться можливі бойові дії, згідно з підпунктом 1.8. пункту 1 Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.

З вищевикладеного слідує, що з 12 місяців, які були взяті відповідачем як період за який позивач не подав декларацію, мають бути виключені як мінімум 8 місяців, у період з лютого по вересень 2022 року, протягом яких в Харківський міській територіальній громаді велися активні бойові дії.

Позивач оскаржує рішення судів попередніх інстанцій на підставі:

- пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неправильне застосування судами підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України, допущене в результаті не врахування правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 380/8687/20, постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 805/4460/18-а та постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 380/8769/20, яким передбачено обов`язкову умову для прийняття контролюючим органом рішення щодо анулювання реєстрації платника податків є не здійснення платником податків господарської діяльності щодо укладання правочинів, які оподатковуються ПДВ, що тягне за собою не подання відповідних декларацій або їх подання з нульовими відомостями. Тобто конструкція вказаної правової норми передбачає наявність пасивної поведінки суб`єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності»',

- пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, пункту 2 частини другої статті 353 КАС України, а саме суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, а судові рішення ухвалені на підставі неповно та не всебічно встановлених обставин справи, оскільки обставина можливості своєчасного виконання позивачем свого податкового обов`язку встановлено на підставі рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22 листопада 2022 року № 66997/6/04-36-04-04-12, яке до цього часу є предметом оскарження у справі № 160/33848/23.

- пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 3 частини другої статті 353 КАС України, а саме незастосування норм матеріального права підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та Наказу Міністерства фінансів України від 27 липня 2022 року № 225, що підлягають застосуванню до правовідносин у справі, та що призвело до неправомірного незадоволення клопотання позивача про призупинення провадження у справі № 160/12823/23, у зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи до вирішення іншої справи № 160/33848/23 на період до набрання законної сили судовим рішенням у такій справі.

Позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги повністю. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства судові витрати, що складаються із суми: судового збору у розмірі 2684 грн, що сплачений при поданні позовної заяви, судового збору у розмірі 4026 грн, що сплачений при поданні апеляційної скарги, витрат на правову допомогу, що понесені позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 15600 грн та витрат на правову допомогу, що понесені позивачем під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 8400 грн.

12 квітня 2024 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають всім вимогам закону, прийняті з урахуванням норм процесуального та матеріального права, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський вагонобудівний завод» зареєстроване як платник податку на додану вартість 20 грудня 2007 року.

12 травня 2023 року відповідач прийняв рішення № 13825 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства (том 1 а. с.204).

Підставою для його прийняття стало те, що позивач протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (яка) свідчить про відсутність постачання/придбання послуг/товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, що згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, що підтверджено довідкою про подання/неподання ТОВ «Харківський вагонобудівний завод» декларацій з податку на додану вартість від 28 квітня 2023 року № 9912/04-36-04-07/01056379. Товариство не подає податкові декларації з податку на додану вартість з квітня 2022 року по березень 2023 року, що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподаткованих операцій 0 гривень (том 1 а. с.204).

Правове регулювання та висновки Верховного Суду

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до підпунктів 49.2, 49.4 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Статтею 184 ПК України визначено порядок та підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов`язань у випадках, визначених цим розділом; б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов`язань із податку у випадках, визначених цим розділом; в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість; г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту; ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними; д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута; е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб`єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду; є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність; з) припинено дію договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції (для платників податку, зазначених у підпунктах 4, 5 і 8 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) або закінчився строк, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Анулювання реєстрації здійснюється на дату, зокрема, прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації.

Відповідно до пункту 184.3 статті 184 ПК України контролюючий орган анулює реєстрацію особи як платника податку, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 цієї статті.

Пунктом 184.10 статті 184 ПК України встановлено, що про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Пунктами 184.5-184.6 статті 184 ПК України передбачено, що з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Аналогічні за змістом приписи закріплені у Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1130 від 14 листопада 2014 року (далі - Положення № 1130), яке розроблене відповідно до розділів I, II, V, XIV, XVIII Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.

Згідно з пунктом 5.5 Положення № 1130 контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку) (підпункт 3 абзацу 3 пункту 5.5. Наказу №1130).

Відповідно до пункту 5.6 Наказу № 1130 за наявності зазначених підтверджуючих документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Отже, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України можливе за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Окремо слід звернути увагу на те, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року.

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69.

Відповідно до підпункту 69.1. пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (зі змінами, внесеними Законом від 12 травня 2022 року № 2260-IX) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо, зокрема, подання звітності, у тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для звітності, що подається за річний звітний (податковий) період), граничний термін подання якої припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, I квартал 2022 року (для звітності, що подається за квартальний звітний (податковий) період) та звітності за лютий - травень 2022 року (для звітності, що подається за місячний звітний (податковий) період), за умови подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20 липня 2022 року.

Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо дотримання термінів подання звітності.

Позивач зазначає, що Товариство 30 вересня 2022 року подало заяву з проханням прийняти рішення щодо неможливості виконання товариством податкових зобов`язань, за результатами якої прийнято попереднє рішення №58124/6/04-36-04-04-12 від 24 жовтня 2022 року та рішення №66997/6/04-36-04-04-12 від 22 листопада 2022 року щодо можливості ТОВ «ХВБЗ» своєчасного виконання свого податкового обов`язку, яке позивач оскаржив в судовому порядку (розгляд справи триває).

У справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій установили, що підставою для прийняття спірного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача було не подання Товариством протягом 12 послідовних податкових місяців органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість, що підтверджується довідкою від 28 квітня 2023 року №9912/04-36-04-07/01056379.

Суди попередніх інстанцій виходили виключно з встановленого факту неподання декларацій протягом 12 місяців.

Впродовж розгляду справи позивач наголошує на тому, що Товариство мало і має намір здійснювати господарську діяльність, а не подання податкових декларацій пов`язано з об`єктивними обставинами, які виникли внаслідок збройного нападу російської федерації. Зокрема, позивач зазначає, що виробничі потужності Товариства знаходяться на території Харківської міської територіальної громади, на території якої велися бойові дії, внаслідок чого частково пошкоджено виробничі потужності і цей факт підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15 грудня 2023 року.

Позивач в касаційній скарзі звертає увагу й на обставини, які свідчать про намір позивача продовжувати господарську діяльність, зокрема, з метою відновлення діяльності, позивач зареєструвався в Державній програмі підтримки підприємств, що потребують релокації. Було погоджено з Дніпровською міською радою можливість переміщення виробництва на територію м. Дніпро. Крім того, позивач зазначає, що з низкою контрагентів, зобов`язання перед якими не були виконані у зв`язку з військовою агресією та вимушеним зупиненням діяльності, ведуться переговори щодо продовження строків виконання робіт. В результаті таких переговорів Товариство отримало низку пропозицій та проекти відповідних додаткових угод. З деякими вже підписано угоди про продовження строків виконання робіт. Також укладені деякі нові договори, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні справи не надали обґрунтованої оцінки доводам Товариства щодо неможливості виконати податковий обов`язок щодо подання звітності з квітня 2022 року по березень 2023 року, а також відхилили клопотання Товариства про зупинення провадження у справі № 160/12823/23, у зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи до вирішення іншої справи №160/33848/23, на період до набрання законної сили судовим рішенням у останній, що розглядається адміністративним судом, оскільки предметом розгляду в справі №160/33848/23 є встановлення факту наявності можливості чи неможливості у позивача виконувати свої податкові обов`язки у спірний період.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі № 160/12823/23 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства про зупинення провадження. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що рішення контролюючого органу від 22 листопада 2022 року щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку не впливало на можливість позивача подавати контролюючому органу декларації з податку на додану вартість у період з квітня 2022 року по березень 2023 року, а тому не вирішення справи №160/33848/23 не є перешкодою для розгляду справи №160/12823/23, як наслідок клопотання про зупинення провадження у цій справі задоволенню не підлягає.

Такі висновки суду апеляційної інстанції колегія суддів визнає необґрунтованими та звертає увагу на пункт 109.1. статті 109 ПК України, відповідно до якого податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи те, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не надали оцінку обставинам, на які посилається Товариство стосовно неможливості виконати податковий обов`язок щодо подання звітності протягом певного часу, як і не зупинили провадження у цій справі до вирішення іншої справи, предметом розгляду в якій є саме правомірність рішення контролюючого органу про можливість виконання Товариством своїх податкових обов`язків, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги позивача, скасування рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги щодо не застосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, висловлених у постанові від 19 листопада 2020 року (справа № 805/4460/18-а), у постанові від 19 жовтня 2022 року (справа № 380/8769/20) колегія суддів Верховного Суду відхиляє з огляду на відсутність подібності правовідносин. Також доводи позивача стосовно того, що справа не мала розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження, посилаючись на наслідки які спричинить Товариству анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, є безпідставними, процесуальний закон не відносить до категорії справ, які мають бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження спори щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість. Оцінивши предмет спору та правове регулювання спірних правовідносин суд першої інстанції відніс справу до справ незначної складності, порушень норм процесуального права в цьому питанні колегія суддів не встановила.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи межі касаційного перегляду, визначені частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції є такими, які не ґрунтуються на оцінці належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів в розумінні статей 73 - 76 КАС України, та на всебічному, повному дослідженні обставин справи.

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина друга статті 73 КАС України).

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина четверта статті 77 КАС України).

З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Керуючись статтями 3, 72-77, 90, 242, 345, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський вагонобудівний завод» задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року скасувати, у справу №160/12823/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк