Постанова

від 09.04.2024 по справі 496/5575/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2473/24

Справа № 496/5575/23

Головуючий у першій інстанції Драніков С.М.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.

суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 25 серпня 2023 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , третя особа: ОСОБА_13 про визнання недійсними договорів емфітевзису,

встановив:

В провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває вказана вище цивільна справа за позовом ТОВ «Колос».

У серпні 2023 року позивач ТОВ «Колос» звернулось до суду з вказаним вище позовом, який обґрунтовано тим, що земельні ділянки за кадастровими номерами: 5121082000:01:002:0443; 5121082000:01:002:0024; 5121082000:01:002:0438; 5121082000:01:002:0456; 5121082000:01:002:0437; 5121082000:01:002:0455; 5121082000:01:002:0434; 5121082000:01:002:0451; 5121082000:01:002:0452; 5121082000:01:002:0441; 5121082000:01:002:0442, які перебували у нього в оренді, у порушення вимог ч.3 ст. 102-1 ЗК України були передані в оренду відповідачу ОСОБА_1 за договором емфітевзису.

У серпні 2023 року від ТОВ «Колос» до суду першої інстанції надійшла заява про забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_1 продавати, дарувати, вносити до статутного капіталу юридичних осіб чи іншим чином відчужувати право емфітевзису на земельні ділянки з такими кадастровими номерами: 5121082000:01:002:0443; 5121082000:01:002:0024; 5121082000:01:002:0438; 5121082000:01:002:0456; 5121082000:01:002:0437; 5121082000:01:002:0455; 5121082000:01:002:0434; 5121082000:01:002:0451; 5121082000:01:002:0452; 5121082000:01:002:0441; 5121082000:01:002:0442, а також передавати ці земельні ділянки в оренду чи інший вид користування.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що ТОВ «Колос» стало відомо, що ОСОБА_1 виступає з пропозицією до третіх осіб щодо купівлі-продажу права емфітевзису, яке набув відповідно до договорів, визнання недійсними яких є предметом цього позову, а також з пропозицією щодо передачі вказаних вище земельних ділянок в оренду. Також ОСОБА_1 листом від 15 серпня 2023 року повідомив позивача про свої наміри щодо використання цих земельних ділянок, та, серед іншого, відзначив, що наявність багаторічних насаджень не можуть бути перешкодою йому у землекористуванні. Крім того, він відзначив, що має намір використовувати вказані земельні ділянки у господарській діяльності. Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем, єдиний вид діяльності, який він може здійснювати це передання на платних засадах права емфітевзису третім особам. Метою забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 25 серпня 2023 року задоволено заяву ТОВ «Колос» про забезпечення позову.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 25 серпня 2023 року та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована недоведеністю заявником підстав, яким ТОВ «Колос» мотивує подану заяву про забезпечення позову. Також скаржник зазначив, що попри протилежні доводи позивача, він є ФОП, а отже може використовувати вказані земельні ділянки для власної господарської діяльності.

20 жовтня 2023 року ТОВ «Колос» через систему Електроний суд направило до суду пояснення ,які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу, у якому позивач, заперечуючи проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення за доводами скарги, представник позивача ОСОБА_14 заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Інші учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, із заявами (клопотаннями) про відкладення розгляду справи не зверталися, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення скаржника за доводами апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зауважує про таке.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Ухвала, що викладається окремим документом, складається з: 1) вступної частини із зазначенням: а) дати і місця її постановлення; б) найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); в) імен (найменувань) учасників справи; 2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; 3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; 4) резолютивної частини із зазначенням: а) висновків суду; б) строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження (частина перша статті 260 ЦПК України).

У тексті оскаржуваної ухвали відсутні як мотиви, з яких виходив суд постановляючи ухвалу про задоволення заяви ТОВ «Колос» про забезпечення позову, так і обґрунтування того, з яких підстав суд дійшов висновку про те, що забезпечення позову має бути здійснено саме у такий спосіб, на якому наполягав позивач.

Отже, оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам ст. 260 ЦПК України, оскільки в ній не викладені обставини та відсутня мотивувальна частина ухвали.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

08 серпня 2023 року ТОВ «Колос» звернулось до суду із позовною заявою про визнання договору оренди землі № б/н від 19 серпня 2022 року недійсними договорів емфітевзису.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14 серпня 2023 відкрито провадження у справі за вказаним позовом ТОВ «Колос».

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також заборона вичиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року по справі № 914/1570/20 вказано, що «…важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Таким чином питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

У цій справі суд першої інстанції застосував такий захід забезпечення позову, як заборона продавати, дарувати, вносити до статутного капіталу юридичних осіб чи іншим чином відчужувати право емфітевзису на вказані вище земельні ділянки, а також передавати ці земельні ділянки в оренду чи інший вид користування.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про задоволення вимог заяви ТОВ «Колос» про забезпечення позову, суд виходив з обставин зазначених позивачем у тексті цієї заяви, якими вона обґрунтовується, матеріалів, що містяться у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява позивача, оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, з урахуванням підстав ризиків невжиття заходів забезпечення позову та їх доказів, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог вказаної заяви позивача.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідачем вживаються будь-які заходи щодо відчуження належного йому права емфітевзису.

Так, з листа ОСОБА_1 від 15 серпня 2023 року, адресованого ТОВ «Колос» убачається, що останній повідомив позивача про безпідставність його претензій на земельні ділянки, що перебувають у нього у користуванні, і що має він має намір використовувати такі у власній господарській діяльності (ВМ т.2 а.с.18).

Із поданої ТОВ «Колос» заяви про забезпечення позову убачається, що припущення позивача, з яким, вочевидь, погодився суд першої інстанції, про те, що оскільки ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем, єдиний вид діяльності господарської діяльності, який він може здійснювати це передання на платних засадах права емфітевзису третім особам.

Водночас, ОСОБА_1 не є фахівцем у сфері права та його лист не містить посилань на жодні правові нормі, тож колегія суддів зауважує, що обмеження значення словосполучення господарська діяльність виключно значенням, визначеним ГПК України, у контексті наведеного листа є безпідставним.

Так у побуті прикметник господарський має ширше значення, зокрема, під господарською діяльністю розуміють також діяльність будь-якої особи, пов`язану з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ.

Тож, саме лише припущення наведені у заяві про наявність у відповідача зазначеного наміру, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для накладених на відповідача заборон та, на переконання апеляційного суду, є надмірним втручанням у право власності відповідача, оскільки останній в результаті застосування зазначених заходів забезпечення позову буде позбавлений можливості розпоряджатись належним йому на праві користування майном без відповідного правового обґрунтування.

Щодо посилань скаржника ОСОБА_1 в якості доводів апеляційної скарги про його реєстрацію як ФОП, колегія суддів зауважує, що з долученого до апеляційної скарги витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що види його економічної діяльності не пов`язані із сільськогосподарською діяльністю, а отже відхиляє такі доводи скаржника.

Водночас, позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним договорів емфітевзису земель, що перебували в оренді у позивача на праві суборенди.

Отже метою пред`явлення вказаного позову є захист прав ТОВ «Колос» на поновлення речового права оренди земельних ділянок, яке виникло на підставі договорів суборенди землі від 10 липня 2014 року, 31 березня 2014 року, 14 березня 2014 року, а не захист його прав щодо користування земельними ділянками.

Разом з цим, суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, не врахував, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову. Позовні вимоги у цій справі не мають майнового характеру та не стосуються безпосередньо повернення/витребування земельних ділянок на користь позивача

В заяві про забезпечення позову, ТОВ «Колос» не наведено обґрунтувань необхідності вжиття заходів щодо заборони відповідачу ОСОБА_1 продавати, дарувати, вносити до статутного капіталу юридичних осіб чи іншим чином відчужувати право емфітевзису на вказані земельні ділянки, а також передавати ці земельні ділянки в оренду чи інший вид користування, з урахуванням заявлених позовних вимог та яким чином невжиття вказаного виду забезпечення позову призведе до невиконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Так, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним договорів емфітевзису, що полягає в констатації відсутності такого права і судове рішення не підлягає примусовому виконанню, тому дійшов помилкового висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій з використання земельних ділянок може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Крім того, суд першої інстанції, надавши перевагу позиції ТОВ«Колос», до вирішення справи по суті позбавив ОСОБА_1 права користуватися земельними ділянками відповідно до умов договорів, які є чинними, і презумпція правомірності яких у встановленому законом порядку не спростована.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підсумовуючи наведене апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Колос» про забезпечення позову.

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 25 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Колос» в задоволенні заяви про забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_1 продавати, дарувати, вносити до статутного капіталу юридичних осіб чи іншим чином відчужувати право емфітевзису на земельні ділянки з такими кадастровими номерами: 5121082000:01:002:0443; 5121082000:01:002:0024; 5121082000:01:002:0438; 5121082000:01:002:0456; 5121082000:01:002:0437; 5121082000:01:002:0455; 5121082000:01:002:0434; 5121082000:01:002:0451; 5121082000:01:002:0452; 5121082000:01:002:0441; 5121082000:01:002:0442, а також передавати ці земельні ділянки в оренду чи інший вид користування.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 15 квітня 2024 року.

Головуючий Ю.П.Лозко

Судді В.В. Кострицький

Н.В. Стахова