Постанова

від 09.04.2024 по справі 496/5575/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2378/24

Справа № 496/5575/23

Головуючий у першій інстанції Драніков С.М.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 14 серпня 2023 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , третя особа: ОСОБА_13 про визнання недійсними договорів емфітевзису,

встановив:

В провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває вказана вище цивільна справа за позовом ТОВ «Колос».

У серпні 2023 року ТОВ «Колос» звернулось до суду з вказаним вище позовом, який обґрунтовано тим, що земельні ділянки за кадастровими номерами: 5121082000:01:002:0443; 5121082000:01:002:0024; 5121082000:01:002:0438; 5121082000:01:002:0456; 5121082000:01:002:0437; 5121082000:01:002:0455; 5121082000:01:002:0434; 5121082000:01:002:0451; 5121082000:01:002:0452; 5121082000:01:002:0441; 5121082000:01:002:0442, які перебували у позивача в оренді, у порушення вимог ч.3 ст. 102-1 ЗК України були передані в оренду відповідачу ОСОБА_1 за договором емфітевзису.

У серпні 2023 року від ТОВ «Колос» до суду першої інстанції надійшла заява про забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, які містять у собі реалізацію права володіння чи користування багаторічними насадженнями, які перебувають на земельних ділянках з такими кадастровими номерами: 5121082000:01:002:0443; 5121082000:01:002:0024; 5121082000:01:002:0438; 5121082000:01:002:0456; 5121082000:01:002:0437; 5121082000:01:002:0455; 5121082000:01:002:0434; 5121082000:01:002:0451; 5121082000:01:002:0452; 5121082000:01:002:0441; 5121082000:01:002:0442, зокрема, збирати плоди, викорчовувати, обрізати, пошкоджувати та іншим чином впливати на них, а також вчиняти будь-які дії щодо майна, за допомогою якого забезпечується догляд за багаторічними насадженнями, що знаходяться на зазначених земельних ділянках - стовпчиків, огорожі, шпалер, устаткування;заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які інші дії, спрямовані на реалізацію права володіння та/або користування на плоди (доходи) з багаторічних насаджень, які перебувають на земельних ділянках з такими кадастровими номерами: 5121082000:01:002:0443; 5121082000:01:002:0024; 5121082000:01:002:0438; 5121082000:01:002:0456; 5121082000:01:002:0437; 5121082000:01:002:0455; 5121082000:01:002:0434; 5121082000:01:002:0451; 5121082000:01:002:0452; 5121082000:01:002:0441; 5121082000:01:002:0442, включаючи укладання договорів, угод чи інших правочинів щодо багаторічних насаджень чи плодів (доходів) з цих багаторічних насаджень, з третіми особами.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 намагається незаконно та з застосуванням психологічного насильства щодо працівників позивача зібрати врожай плодових з багаторічних насаджень. Отже, існує нагальна потреба припинити це правопорушення та не допустити його продовження до моменту вирішення питань щодо законності/незаконності внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за якими він набув право емфітевзису на земельні ділянки, законним користувачем яких є ТОВ «Колос».

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14 серпня 2023 року задоволено заяву ТОВ «Колос» про забезпечення позову.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 14 серпня 2023 року та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі, посилаючись на те, що судом не враховано, що згідно з судової практики Верховного Суду України багаторічні насадження є складовою частиною земельною ділянкою, а отже право власності на вказані насадження належать власнику вказаної земельної ділянки, а право користування такою земельною ділянкою, належить належному користувачу земельної ділянки, водночас, ТОВ «Колос» немає жодних правових підстав для користування вказаними земельними ділянками, у зв`язку із припиненням основних договорів оренди земельних ділянок. Також скаржник зазначає, що в результаті прийняття судом такого судового рішення йому завдано збитків, які пов`язані із неможливістю використання відповідних земельних ділянок, зокрема, як засновника фермерського господарства.

У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення за доводами скарги, представник позивача ОСОБА_14 заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Інші учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, із заявами (клопотаннями) про відкладення розгляду справи не зверталися, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суду зауважує про таке.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову ТОВ «Колос» в подальшому може ускладнити, зробити неможливим виконання рішення суду, а також призвести до ускладнення поновлення оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Ухвала, що викладається окремим документом, складається з: 1) вступної частини із зазначенням: а) дати і місця її постановлення; б) найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); в) імен (найменувань) учасників справи; 2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; 3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; 4) резолютивної частини із зазначенням: а) висновків суду; б) строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження (частина перша статті 260 ЦПК України).

В мотивувальній частині оскаржуваної ухвали відсутні як мотиви, з яких виходив суд постановляючи оскаржуване судове рішення про задоволення заяви ТОВ «Колос» про забезпечення позову, так і обґрунтування такого рішення у спосіб, на якому наполягав позивач.

Отже, оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам ст. 260 ЦПК України, оскільки в ній не викладені обставини та відсутня мотивувальна частина ухвали.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

08 серпня 2023 року ТОВ «Колос» звернулось до суду із вказаним вище позовом про визнання недійсними договорів емфітевзису від 31 травня 2023 року, 14 червня 2023 року та від 12.07.2023 року.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14 серпня 2023 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Колос».

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із системного аналізу зазначених норм права убачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача.

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Заборона вчиняти певні дії застосовується у разі необхідності обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Як підставу для звернення до суду із заявою про забезпечення позову ТОВ «Колос» зазначило те, що земельні ділянки за кадастровими номерами: 5121082000:01:002:0443; 5121082000:01:002:0024; 5121082000:01:002:0438; 5121082000:01:002:0456; 5121082000:01:002:0437; 5121082000:01:002:0455; 5121082000:01:002:0434; 5121082000:01:002:0451; 5121082000:01:002:0452; 5121082000:01:002:0441; 5121082000:01:002:0442, які перебували у нього в оренді, у порушення вимог ч.3 ст. 102-1 ЗК України були передані в оренду відповідачу ОСОБА_1 за договорами емфітевзису.

Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 намагається незаконно та із застосуванням психологічного тиску відносно працівників позивача зібрати врожай плодових з багаторічних насаджень на вказаних земельних ділянках, тож невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду.

Предметом вказаного вище позову є визнання недійсними договорів емфітевзису земель, що перебували в оренді у позивача на праві суборенди.

Отже метою пред`явлення цього позову є захист прав ТОВ «Колос» на поновлення речового права оренди земельних ділянок, яке виникло на підставі договорів суборенди землі від 10 липня 2014 року, 31 березня 2014 року, 14 березня 2014 року (в.п. т.1 а.с.21-53), а не захист його прав щодо користуванням цими земельними ділянками.

Разом з цим, суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, зокрема, шляхом вчиняти будь-які дії, які містять у собі реалізацію права володіння чи користування багаторічними насадженнями, зокрема, збирати плоди, викорчовувати, обрізати, пошкоджувати та іншим чином впливати на них, а також вчиняти будь-які дії щодо майна, за допомогою якого забезпечується догляд за багаторічними насадженнями, фактично встановив обставини, що мають бути предметом дослідження під час вирішення спору по суті.

Крім того, судом не враховано, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову. Позовні вимоги у цій справі не мають майнового характеру та не стосуються безпосередньо повернення/витребування земельних ділянок на користь позивача, а також не стосуються питання приналежності врожаю, вирощеного на цих ділянках.

В заяві про забезпечення позову ТОВ «Колос» не обґрунтовано необхідності вжиття заходів щодо заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на використання земельних ділянок з кадастровими номерами: 5121082000:01:002:0443; 5121082000:01:002:0024; 5121082000:01:002:0438; 5121082000:01:002:0456; 5121082000:01:002:0437; 5121082000:01:002:0455; 5121082000:01:002:0434; 5121082000:01:002:0451; 5121082000:01:002:0452; 5121082000:01:002:0441; 5121082000:01:002:0442, з урахуванням заявлених позовних вимог та яким чином невжиття вказаного виду забезпечення позову призведе до невиконання судового рішення у разі задоволення його позовних вимог.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсними договорів емфітевзису, що полягає в констатації відсутності такого права і судове рішення не підлягає примусовому виконанню, тому дійшов помилкового висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_1 вчиняти дії з використання вказаних земельних ділянок може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Крім того, суд першої інстанції, надавши перевагу позиції позивача ТОВ«Колос», до вирішення справи по суті позбавив ОСОБА_1 права користуватися цими земельними ділянками відповідно до умов договорів, які є чинними, і презумпція правомірності яких у встановленому законом порядку не спростована.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підсумовуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні вказаної заяви ТОВ «Колос» забезпеченні позову.

Керуючись ст.ст. п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 14 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Колос» про забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, які містять у собі реалізацію права володіння чи користування багаторічними насадженнями, які перебувають на земельних ділянках з такими кадастровими номерами: 5121082000:01:002:0443; 5121082000:01:002:0024; 5121082000:01:002:0438; 5121082000:01:002:0456; 5121082000:01:002:0437; 5121082000:01:002:0455; 5121082000:01:002:0434; 5121082000:01:002:0451; 5121082000:01:002:0452; 5121082000:01:002:0441; 5121082000:01:002:0442, зокрема, збирати плоди, викорчовувати, обрізати, пошкоджувати та іншим чином впливати на них, а також вчиняти будь-які дії щодо майна, за допомогою якого забезпечується догляд за багаторічними насадженнями, що знаходяться на зазначених земельних ділянках - стовпчиків, огорожі, шпалер, устаткування.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2024 року.

Головуючий Ю.П.Лозко

Судді В.В. Кострицький

Н.В. Стахова