Ухвала

від 19.12.2024 по справі 496/5575/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

19 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 496/5575/23

провадження № 61-16441ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року у складі колегії суддів:Сєвєрової Є. С., Комлевої О. С., Сегеди С. М., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , третя особа: ОСОБА_13 , про визнання недійсними договорів емфітевзису,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Колос» (далі - ТОВ «Колос) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , третя особа - ОСОБА_13 , про визнання недійсними договорів емфітевзису.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 27 лютого 2024 року у складі судді: Дранікова С. М.,

позов ТОВ «Колос» задоволено.

визнано недійсними: договір емфітевзису від 31 травня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0443, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; договір емфітевзису від 31 травня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0024, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; договір емфітевзису від 31 травня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0438, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; договір емфітевзису від 31 травня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0456, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ; договір емфітевзису від 31 травня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0437, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ; договір емфітевзису від 31 травня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0455, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ; договір емфітевзису від 14 червня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0451, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 ; договір емфітевзису від 14 червня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0452, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 ; договір емфітевзису від 14 червня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0434, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 ; договір емфітевзису від 12 липня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0441, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 ; договір емфітевзису від 12 липня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0442, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 ;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково;

рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 лютого 2024 року скасовано;

у задоволенні позову ТОВ «Колос» відмовлено;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

05 листопада 2024 року через підсистему Електронний суд до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду, у якій просив суд ухвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 45 000 грн, які складаються з:

30 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу по супроводженні справи в Біляївському районному суді Одеської області;

15 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу по супроводженні справи в Одеському апеляційному суді.

Оскарженою додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Ухвалено у справі додаткову постанову, якою стягнуто з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 45 000,00 грн, які складаються з:

30 000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу по супроводженні справи в Біляївському районному суді Одеської області;

15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу по супроводженні справи в Одеському апеляційному суді.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

відповідно до висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;

при задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення апеляційний суд виходив з того, що частиною п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з матеріалів справи, заяви про зменшення витрат на правничу допомогу матеріали справи не містять;

також, урахувавши висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, апеляційний суд зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19);

апеляційний суд зазначив, що загальна вартість послуг, наданих адвокатом Боднаром М. О. ОСОБА_1 по супроводженню справи № 496/5575/23 в судах першої та апеляційної інстанцій становить 45 000,00 грн. Вартість вказаних послуг та факт їх падання підтверджується договором про надання правової допомоги № 240/30-08-2023 від 30 серпня 2023 року та актом про прийняття-передачу наданих послуг від 04 листопада 2024 року;

від ТОВ «Колос» заперечень щодо розміру понесених судових витрат до суду надано не було та не доведено неспівмірності даних витрат;

таким чином, ураховуючи те, що постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 лютого 2024 року скасовано, ухвалено нове, яким в задоволенні позову ТОВ «Колос» відмовлено та те, що при ухваленні постанови судом не було вирішено питання розподілу витрат на правову допомогу, стороною позивача не подані заперечення щодо заявленого стороною відповідача розміру витрат на правову допомогу, колегія суддів вважала, що понесені відповідачем ОСОБА_1 судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, у вигляді витрат за надання правничої допомоги у розмірі 45 000,00 грн підлягають стягненню з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1

10 грудня 2024 року ТОВ «Колос» через підсистему Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року, у якій просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 41 416,67 грн.

Підставою касаційного оскарження судових рішень ТОВ «Колос» у касаційній скарзі зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22; від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

розглядаючи питання щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу, суд не пересвідчився у достовірності заявлених витрат. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт зазначив, що адвокатом йому була надана така послуга, як участь у судовому засіданні в Одеському апеляційному суді, 26 вересня 2024 року тривалістю 2 години, на суму 2 000,00 грн. Натомість, 26 вересня 2024 року в Одеському апеляційному суді не проводились засідання у цій справі, отже відомості в апеляційній скарзі та доданих матеріалах, є недостовірними;

суд, пославшись у додатковій постанові на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), фактично не застосував її положення щодо критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;

при цьому конкретні обставини справи свідчать про недотримання критерію реальності адвокатських витрат (зокрема, їхньої дійсності) - оскільки пред`являти вимоги про стягнення витрат на послугу представництва у судовому засіданні (тривалістю дві години), якого в дійсності не відбулось, є проявом порушення критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру. Витрати на участь адвоката у засіданні, якого не відбулось, не можуть вважатись фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. Скаржник окремо відзначає, що адвокат взагалі не брав участі у судових засіданнях ані в першій, ані в апеляційній інстанції;

суд, приймаючи оскаржувану додаткову постанову, не взяв до уваги той факт, що відповідач, чиї витрати було присуджено відшкодувати, є лише одним з дванадцяти відповідачів, що брали участь у справі. Це додатково свідчить про не співмірність присудженої суми фактичним витратам, що були понесені на професійну правничу допомогу. Таким чином, вважаємо, що належними, розумними та обґрунтованими є витрати відповідача в сумі 2 500 грн (30 000 : 12) за участь у розгляді справи в суді першої інстанції та в сумі 1 083,33 грн ((15 000 - 2000) : 12) за участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Усього - 3 583,33 гривен. Отже, присудження до стягнення 41 416,67 грн, на думку скаржника, є безпідставним.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що 30 серпня 2023 року між адвокатом Боднар М. О. (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір № 240/30-08-2023 про надання правової допомоги, згідно п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах передбачених даним договором по супроводженню справи №496/5575/23 в Біляївському районному суді Одеської області та Одеському апеляційному суді.

Згідно п. 4.3. договору №240/30-08-2023 про надання правової допомоги, вартість правової допомоги складає 30 000,00 грн за супроводження справи в суді першої інстанції та 15 000,00 грн за супроводження справи в суді апеляційної інстанції та може змінюватися за додатковою угодою сторін по договору. Вказана сума є фіксованою.

04 листопада 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Боднар М. О. підписано акт про прийняття-передачі наданих послуг.

Згідно пункту 1 акту про прийняття - передачі наданих послуг, адвокат з 30 серпня 2023 року по 31 жовтня 2024 року надав клієнту юридичні послуги відповідно до договору № 239/30-08-2023 про надання правничої допомоги від 30 серпня 2023 року, а клієнт прийняв надані послуги.

Зокрема були надані такі послуги по супроводженню справи № 496/5575/23 в Біляївському районному суді Одеської області:

30 серпня 2023 року - аналіз позовної заяви ТОВ «Колос» з доданими до неї документами та напрацювання позиції відповідача з розглядом наявних письмових доказів по справі - 3 000,00 грн - 3 години;

04 вересня 2023 року - аналіз ухвали Біляївського районного суду від 14 серпня 2023 року про вжиття заходів забезпечення позову по справі № 496/5575/23, підготовка заяви про поновлення строків на оскарження вказаної ухвали, підготовка та подання апеляційної скарги на вказану ухвалу - 5 000,00 грн - 5 годин;

12 вересня 2023 року - підготовка відзиву на позовну заяву, його надсилання засобами поштового зв?язку іншим 13-ти учасникам справи та до Біляївського районного суду - 7 000,00 грн - 7 годин;

14 вересня 2023 року - аналіз ухвали Біляївського районного суду від 25 серпня 2023 року про вжиття заходів забезпечення позову по справі № 496/5575/23, підготовка заяви про поновлення строків на оскарження вказаної ухвали, підготовка та подання апеляційної скарги на вказану ухвалу - 5 000,00 грн - 5 годин;

06 листопада 2023 року - підготовка заяви про відкладення розгляду справи - 1 000,00 грн - 1 година;

20 лютого 2024 року - підготовка письмових пояснень по справі з наведеним аналізом практики Верховного Суду України з предмету спору - 5 000, 00 грн - 5 годин;

усні консультації клієнта перед проведенням судових засідань, що були призначені на 20 вересня 2023 року, 06 листопада 2023 року, 21 лютого 2024 року, 27 лютого 2024 року, з напрацюванням правової позиції для участі в судових засіданнях - 4 000,00 грн - 4 години.

Адвокатом Боднаром М. О. було надано ОСОБА_1 послуги з правничої допомоги по супроводженню справи в Біляївському районному суді Одеської області на загальну суму 30 000 грн.

Згідно п. 1.2 акту про прийняття - передачі наданих послуг від 04 листопада 2024 року адвокатом були надані такі послуги по супроводженню справи № 496/5575/23 в Одеському апеляційному суді:

11 березня 2024 року - аналіз рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 лютого 2024 року та визначення перспектив його апеляційного оскарження - 2 000 грн - 2 години;

03 квітня 2024 року - підготовка апеляційної скарги та її надсилання до Одеського апеляційного суду - 10 000 грн - 5 годин;

26 вересня 2024 року - участь у судовому засіданні в Одеському апеляційному суді - 2 000 грн - 2 години;

31 жовтня 2024 року - усна консультація клієнта для участі в судовому засіданні, що відбулось 31 жовтня 2024 року та підготовка його до судових дебатів - 1 000 грн - 1 година.

Адвокатом Боднаром М. О. було надано ОСОБА_1 послуг з правничої допомоги по супроводженню справи в Одеському апеляційному суді на загальну суму 15 000 грн.

Апеляційний суд встановив загальна вартість послуг, наданих адвокатом Боднаром М. О. ОСОБА_1 по супроводженню справи № 496/5575/23 в судах першої та апеляційної інстанцій становить 45 000 грн.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:

«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що:

«у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Апеляційний суд встановив, що

постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ТОВ «Колос» відмовлено і при ухваленні постанови судом не було вирішено питання розподілу витрат на правову допомогу;

загальна вартість послуг, наданих адвокатом Боднаром М. О. відповідачу ОСОБА_1 по супроводженню справи № 496/5575/23 в судах першої та апеляційної інстанцій становить 45 000,00 грн, вартість яких та факт їх падання підтверджується договором про надання правової допомоги № 240/30-08-2023 від 30 серпня 2023 року та актом про прийняття-передачу наданих послуг від 04 листопада 2024 року;

ТОВ «Колос» заперечень щодо розміру понесених судових витрат до суду надано не було та не доведено неспівмірності даних витрат.

За таких обставин, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

Посилання у касаційній скарзі на висновки, зроблені у постановах Верховного Суду: від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22; від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц необґрунтовані, оскільки не свідчать про те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування указаних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , третя особа: ОСОБА_13 , про визнання недійсними договорів емфітевзису.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков