Постанова

від 31.10.2024 по справі 496/5575/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5151/24

Справа № 496/5575/23

Головуючий у першій інстанції Драніков С. М.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М.,

за участю секретаря Козлової В.А.,

учасники справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

третя особа - ОСОБА_13 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Біляївськогорайонного судуОдеської областівід 27лютого2024року у складі судді Дранікова С.М.,

встановив:

У серпні 2023 року, Товариство зобмеженою відповідальністю«Колос» (далі - ТОВ «Колос») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,третя особа- ОСОБА_13 про визнання недійсними договорів емфітевзису.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 уклав договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 щодо земельних ділянок, які на момент їх укладання перебували у законному користуванні Позивача, а також у зв`язку з порушенням вимог ч. 5 ст. 411 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 102-1 Земельного кодексу України.

Рішенням Біляївськогорайонного судуОдеської областівід 27лютого2024року, з урахуванням ухвали суду від 06 березня 2024 року про виправлення описки, позов ТОВ «Колос» про визнання недійсними договорів емфітевзису задоволено.

Визнано недійсними:

1.Договір емфітевзису від 31 травня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0443, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

2.Договір емфітевзису від 31 травня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0024, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

3.Договір емфітевзису від 31 травня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0438, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;

4.Договір емфітевзису від 31 травня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0456, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ;

5.Договір емфітевзису від 31 травня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0437, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ;

6.Договір емфітевзису від 31 травня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0455, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ;

7.Договір емфітевзису від 14 червня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0451, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 ;

8.Договір емфітевзису від 14 червня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0452, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 ;

9.Договір емфітевзису від 14 червня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0434, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 ;

10.Договір емфітевзису від 12 липня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0441, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 ;

11.Договір емфітевзису від 12 липня 2023 року щодо земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0442, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 .

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 на користь ТОВ «Колос» судові витрати у розмірі 29524 грн., а саме у рівних частинах з кожного по 2460,33 грн.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд рішення Біляївськогорайонного судуОдеської областівід 27лютого2024року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати по оплаті судового збору та витрат на професійну правову допомогу.

Апеляційна скарга обґрунтувань тим, що висновок суду першої інстанції про те, що на момент укладення оскаржених договорів емфітевзису, вказані земельні ділянки перебували в оренді у ОСОБА_13 та в суборенді у ТОВ «Колос», а отже є обмежено обороноздатними є таким, що не відповідає обставин справи та зроблений з порушенням норм матеріального права, оскільки всі договори земельних ділянок, що були укладені між громадянами-власниками цих земельних ділянок та ОСОБА_13 були розірвані на підставі відповідних угод в травні-липні 2023 року. Внаслідок припинення договорів оренди були припинені й договори суборенди вказаних земельних ділянок, оскільки правовою підставою для використання земельної ділянки за договором суборенди земельної ділянки є чинний договір оренди земельної ділянки.

Зазначає, що припинення права оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації припинення такого права. В свою чергу, державна реєстрація скасованих Біляївським районним судом Одеської області договорів емфітевзису, відбулась вже після припинення дії договорів оренди та суборенди цих земельних ділянок, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Доводи скарги обґрунтовані також тим, що не відповідають обставинам справи і посилання суду на те, що оскаржені договори не містять положень щодо розміру та порядку сплати відсотків, як того вимагає ч.5 ст. 411 ЦК України, оскільки суд першої інстанції не звернув увагу на підпункт б пункту 4.2 оскаржених договорів емфітевзису.

Посилання суду на той факт, що на земельних ділянках в 2015-2017рр. було закладено багаторічні насадження, не може бути підставою для скасування договорів емфітевзису, які укладені згідно з нормами чинного законодавства, оскільки будь які подібні норми в законодавстві України відсутні. Так, згідно з судовою практикою Верховного Суду, багаторічні насадження є складовою частиною земельною ділянки, а отже право власності на вказані насадження належать власнику вказаної земельної ділянки, а право користування такою земельною ділянкою, належить належному користувачу земельної ділянки.

Крім того, на думку скаржника, обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки не призведе до поновлення його прав на користування відповідними земельними ділянками, а подання цього позову є способом зловживання правом.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3ст. 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 31.10.2024 з`явився: скаржник ОСОБА_1 .

Інші учасники справи до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимогст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи, заяв про відкладення розгляду справи не надали.

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржника, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на наступне.

Судом першоїінстанції встановлено,що між третьої особою ОСОБА_13 та власниками земельних ділянок, відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , були укладені договори оренди земельних ділянок:

-№14, кадастровий №5121082000:01:002:0443з ОСОБА_2 - від 22 квітня 2014 року;

-№13, кадастровий №5121082000:01:002:0024з ОСОБА_3 - від 22 квітня 2014 року;

-№3,кадастровий№5121082000:01:002:0438з ОСОБА_4 - від 14 березня 2014 року;

-№5, кадастровий №5121082000:01:002:0456з ОСОБА_5 - від 14 березня 2014 року;

-№8, кадастровий №5121082000:01:002:0437з ОСОБА_6 - від 14 березня 2014 року;

-№2, кадастровий №5121082000:01:002:0455з ОСОБА_7 - від 14 березня 2014 року;

-№4, кадастровий №5121082000:01:002:0434з ОСОБА_10 - від 14 березня 2014 року;

-б/н, кадастровий №5121082000:01:002:0451з ОСОБА_8 - від 07 листопада 2013 року;

-б/н,кадастровий№5121082000:01:002:0452з ОСОБА_9 - від 07 листопада 2013 року;

-№12, кадастровий №5121082000:01:002:0441з ОСОБА_11 - від 22 квітня 2014 року;

-№11, кадастровий№5121082000:01:002:0442з ОСОБА_12 договір оренди земельної ділянки №11 від 22 квітня 2014 року.

За вказаними договорами відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 передавались, а третьою особою, ОСОБА_13 приймались у платне строкове користування зазначені земельні ділянки. Розмір орендної плати складає 3% від вартості земельної ділянки на рік. Вказані договори укладені строком на 49 років.

В подальшому між третьою особою та позивачем укладені договори суборенди зазначених земельних ділянок:

-б/н, кадастровий №5121082000:01:002:0443від 10 липня 2014 року; право суборенди (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 липня 2014 року;

-б/н, кадастровий №5121082000:01:002:0024від 10 липня 2014 року; право суборенди (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 липня 2014 року;

-№6, кадастровий №5121082000:01:002:0438від 31 березня 2014 року; право суборенди (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03 квітня 2014 року;

-№7, кадастровий №5121082000:01:002:0456від 31 березня 2014 року; право суборенди (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 квітня 2014 року;

-№5, кадастровий №5121082000:01:002:0437від 31 березня 2014 року; право суборенди (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03 квітня 2014 року;

-№4, кадастровий №5121082000:01:002:0455від 14 березня 2014 року; право суборенди (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28 березня 2014 року;

-№8, кадастровий №5121082000:01:002:0434від 31 березня 2014 року; право суборенди (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 квітня 2014 року;

-№2, кадастровий №5121082000:01:002:0451від 14 березня 2014 року; право суборенди (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 березня 2014року;

-№1, кадастровий №5121082000:01:002:0452від 14 березня 2014 року; право суборенди (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 березня 2014 року;

-б/н, кадастровий №5121082000:01:002:0441від 10 липня 2014 року; право суборенди (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 липня 2014року;

-б/н, кадастровий №5121082000:01:002:0442від 10 липня 2014 року; право суборенди (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 липня 2014року.

За вказаними договорами третя особа передавала, а позивач приймав зазначені земельні ділянки у строкове платне користування. Розмір плати за суборенду1400,00 гривень за рік. Вказані договори укладені строком на 25 років. Позивачем закладено на зазначених ділянках багаторічні насадження.

У 2023 році договори оренди зазначених земельних ділянок між відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та третьою особою ОСОБА_13 , були достроково розірвані за згодою сторін на підставі угод про дострокове розірвання договорів оренди з:

- ОСОБА_2 , угода про дострокове розірвання договору оренди від 15 травня 2023 року земельної ділянки кад. №5121082000:01:002:0443; припинення оренди (іншого речового права) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 червня 2023 року;

- ОСОБА_3 , угода про дострокове розірвання договору оренди від 15 травня 2023 року земельної ділянки кад. № 5121082000:01:002:0024; припинення оренди (іншого речового права) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 червня 2023 року;

- ОСОБА_4 , угода про дострокове розірвання договору оренди від 15 травня 2023 року земельної ділянки кад. №5121082000:01:002:0438; припинення оренди (іншого речового права) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 червня 2023 року;

- ОСОБА_5 , угода про дострокове розірвання договору оренди від 15 травня 2023 року земельної ділянки кад. №5121082000:01:002:0456; припинення оренди (іншого речового права) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 червня 2023 року;

- ОСОБА_6 , угода про дострокове розірвання договору оренди від 15 травня 2023 року земельної ділянки кад. №5121082000:01:002:0437; припинення оренди (іншого речового права) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 червня 2023 року;

- ОСОБА_7 , угода про дострокове розірвання договору оренди від 15 травня 2023 року земельної ділянки кад. №5121082000:01:002:0455; припинення оренди (іншого речового права) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 червня 2023 року;

- ОСОБА_8 , угода про дострокове розірвання договору оренди від 13 червня 2023 року земельної ділянки кад. №5121082000:01:002:0451; припинення оренди (іншого речового права) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 липня 2023 року;

- ОСОБА_9 , угода про дострокове розірвання договору оренди від 13 червня 2023 року земельної ділянки кад. №5121082000:01:002:0452; припинення оренди (іншого речового права) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 липня 2023 року;

- ОСОБА_10 , угода про дострокове розірвання договору оренди від 13 червня 2023 року земельної ділянки кад. №5121082000:01:002:0434; припинення оренди (іншого речового права) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 липня 2023 року;

- ОСОБА_11 , угода про дострокове розірвання договору оренди від 11 липня 2023 року земельної ділянки кад. №5121082000:01:002:0441; припинення оренди (іншого речового права) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 липня 2023 року;

- ОСОБА_12 , угода про дострокове розірвання договору оренди від 11 липня 2023 року земельної ділянки кад. №5121082000:01:002:0442; припинення оренди (іншого речового права) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 липня 2023 року.

В подальшому відповідачем ОСОБА_1 щодо цих земельних ділянок були укладені договори про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) з відповідачами:

- ОСОБА_2 договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 31 травня 2023 року, земельна ділянка кад. №5121082000:01:002:0443, право емфітевзису (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 червня 2023 року;

- ОСОБА_3 - договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 31 травня 2023 року, земельна ділянка кад. № 5121082000:01:002:0024; право емфітевзису (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 червня 2023 року;

- ОСОБА_4 - договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 31 травня 2023 року, земельна ділянка кад. №5121082000:01:002:0438; право емфітевзису (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 червня 2023 року;

- ОСОБА_5 - договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 31 травня 2023 року, земельна ділянка кад. №№5121082000:01:002:0456; право емфітевзису (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 червня 2023 року;

- ОСОБА_6 - договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 31 травня 2023 року, земельна ділянка кад. №5121082000:01:002:0437; право емфітевзису (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 червня 2023 року;

- ОСОБА_7 - договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 31 травня 2023 року, земельна ділянка кад. №5121082000:01:002:0455; право емфітевзису (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 червня 2023 року;

- ОСОБА_14 - договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 14 червня 2023 року, земельна ділянка кад. №5121082000:01:002:0451; право емфітевзису (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 липня 2023 року;

- ОСОБА_9 - договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 14 червня 2023 року, земельна ділянка кад. №5121082000:01:002:0452; право емфітевзису (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 липня 2023 року;

- ОСОБА_10 - договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 14 червня 2023 року, земельна ділянка кад. №5121082000:01:002:0434; право емфітевзису (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 липня 2023 року;

- ОСОБА_11 - договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 12 липня 2023 року, земельна ділянка кад. №5121082000:01:002:0441; право емфітевзису (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 липня 2023 року;

- ОСОБА_12 - договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 12 липня 2023 року, земельна ділянка кад. №5121082000:01:002:0442; право емфітевзису (інше речове право) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 липня 2023 року.

Розмір плати за емфітевзис складає100,00 гривень за рік. Договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) укладено строком на 10 років. У пп. «а» п. 1.4. Договорів зазначено, що щодо кожної земельної ділянки на момент укладання договорів, немає речових третіх осіб.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, районний суд виходив з того, що оскільки за договорами емфітевзису передавались земельні ділянки, обтяжені на момент їх укладання речовими правами третьої особи (право оренди) та позивача (право суборенди), тому відповідно до ч. 3 ст. 102-1 ЗК України, такі земельні ділянки, не можуть бути передані її власником іншій особі на праві емфітевзису, суперфіцію. Суд також дійшов висновку, що договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) не містять положень щодо розміру та порядку сплати відсотків, як того вимагає ч. 5 ст. 411 ЦК України, у зв`язку із чим вищевказані договори є недійсними на підставі ч.3 ст. 215 ЦК України.

Проте апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, підстави виникнення, порядок оформлення, припинення та інші питання щодо емфітевзису врегульовано ч.5статті 102-1 ЗК УкраїнитаГлавою 33Розділу II «Речові права на чуже майно» Книгитретьої «Право власності та інші речові права» ЦК України, а орендні відносини щодо земельної ділянки регулюються іншими положеннями діючого законодавства.

Згідно із ч.5 ст. 102-1 ЗК України, право користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій) не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім випадків переходу права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок, інші будівлі та споруди) або у разі, коли право емфітевзису, суперфіцію було набуто землекористувачем на земельних торгах.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до пункту другого ч. 1ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено, що державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Момент укладення договору визначено у статтях638,640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Встановлено, що звертаючись до суду із вказаним позовом, ТОВ «Колос» посилалася на те, що оспорюваними договорами емфітевзису порушується його право суборенди цих земельних ділянок, оскільки договори емфітевзису були укладені в період дії договорів суборенди землі.

Проте, в ході апеляційного перегляду справи, судом не отримано доказів на підтвердження порушення права позивача щодо вільного користування земельними ділянками.

Як вбачається з матеріалів справи, у всіх оскаржених договорах про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) сторонами погоджено пункти наступного змісту:

-пункт 3.2. - Цей договір набуває чинності після його підписання Сторонами та державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

-пункт 6.5. - Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) підлягає обов`язковій державній реєстрації. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) переходить до Землекористувача з моменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин та враховуючи наведені вище норми Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», всі оскаржені договори емфітевзису набули чинності після їх державної реєстрації.

В свою чергу, матеріалами справи встановлено, що державна реєстрація оспорюваних договорів емфітевзису відбулась вже після припинення дії договорів оренди та суборенди цих земельних ділянок, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За таких обставин, районний суд дійшов хибного висновку про те, що на момент укладення оскаржених договорів емфітевзису, вказані земельні ділянки перебували в оренді, оскільки укладання договорів емфітевзису, згідно з положеннями відповідних договорів та Цивільного кодексу України, відбулось з моменту їх державної реєстрації, яка, в свою чергу, була здійснена після припинення відповідних договорів оренди та суборенди вказаних земельних ділянок.

Таким чином оскаржені договори емфітевзису були укладені після припинення дії відповідних договорів оренди та суборенди земельних ділянок.

Крім того, всі оскаржені договори емфітевзису підписані ОСОБА_1 та власниками земельних ділянок, справжність підпису яких не оспорюється.

Посилання суду на той факт, що на земельних ділянках, які були предметом оскаржених договорів емфітевзису, ТОВ «Колос» в 2015 - 2017 роках було закладено багаторічні насадження, не може бути підставою для скасування договорів емфітевзису, які укладені згідно з норами чинного законодавства, оскільки будь-які подібні норми в законодавстві України.

З урахуванням вищевикладеного, позивач не надав суду доказів про те, що спірна земельна ділянка вибула з його користування внаслідок укладення договору емфітевзису.

Саме на позивача покладений обов`язок з врахуванням предмета і підстав позову довести в суді ті обставини на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог і відповідно, що є підстави для застосування до спірних правовідносин відповідних положень Цивільного кодексу України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням статей 76-80 ЦПК України, зазначені ним обставини.

Таких доказів позивачем не надано до суду.

У відповідності до вимог статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки апеляційним судом не встановлено порушень вимог чинного законодавства при укладенні договорів емфітевзису, не встановлено прав позивача, які порушені цими договорами, тому суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими та заслуговують на увагу суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення на основі неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідності висновків суду обставинам справи, тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Біляївськогорайонного судуОдеської областівід 27лютого2024року на підставі п. п. 1, 2, 3 ч. 1ст. 376 ЦПК Українита ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Колос».

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.13ст.141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно здійснюється перерозподіл судових витрат.

Відповідно дост.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено за подачу апеляційної скарги44286 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3564665802.1 від 03.04.2024 року (а.с.155), які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Біляївськогорайонного судуОдеської областівід 27лютого2024року скасувати.

В задоволенні позову Товариства зобмеженою відповідальністю«Колос» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнання недійсними договорів емфітевзису відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 44286 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02.12.2024

Головуючий

Судді: