Ухвала

від 25.04.2024 по справі 591/1815/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №591/1815/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/272/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - домашній арешт

УХВАЛА

Іменем України

25 квітня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 591/1815/23 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 19.03.2024 про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту,

установила:

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_9 , оскільки пред`явлена його підзахисному підозра є необгрунтованою, зважаючи на те, що всі договори купівлі-продажу необробленої деревини укладені ДП «Лебединський агролісгосп» в особі ОСОБА_9 до набрання чинності постанови КМУ від 26.07.2022 № 834, якою зобов`язано продаж такої деревини здійснювати виключно на організованих товарних ринках. Окрім цього, листом в.о. генерального директора СОКАП «Сумиоблагроліс» від 17.06.2022 надано дозвіл на укладення прямих договорів поставок лісопродукції до закінчення воєнного стану за умови дотримання беззбитковості діяльності підприємства, тому його підзахисний при укладенні договору купівлі-продажу деревини діяв у межах наданих йому повноважень, а висновок експерта не доводить причетність ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення. Вважає також недоведеними існування ризиків, якими слідчий обґрунтовував клопотання, оскільки ОСОБА_9 раніше не судимий, має постійне місце роботи, виховує двох неповнолітніх дітей, від органу досудового розслідування не переховувався, всі документи, які мають значення для даного провадження вже вилучені слідчими в ході поведених обшуків, показання свідків не мають значення з огляду на предмет доказування.

15.03.2024 до Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням, погодженим із прокурором Сумської обласної прокуратури, звернувся слідчий Четвертого СВ ТУ ДБР у м. Полтаві, яке обґрунтував тим, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, в тому, що він з використанням службового становища всупереч вимогам діючого законодавства з метою одержання неправомірної вигоди для іншої особи, використовував службове становище при укладені договорів з продажу деревини, чим завдав тяжкі наслідки державним інтересам.

14.03.2024 ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 62023170040000046 від 09.02.2023 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК.

Зважаючи на те, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин справи, незаконно впливати на свідків, експертів у даному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому слідчий просив застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми 19.03.2024 клопотання слідчого задоволене частково і до підозрюваного ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого в період доби з 21-00 год. до 07-00 год. та покладені обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти слідчого про зміну місця проживання, місця роботи та засобів зв`язку; утримуватися від спілкування із працівниками ДП «Лебединський агролісгосп» та працівниками і засновниками суб`єктів господарювання, які придбавали деревину у ДП «Лебединський агролісгосп» у 2022 році, з приводу обставин кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що підозра і ризики, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, є обґрунтованими, але не доведено, що вказаним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний час доби.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явились, від прокурора ОСОБА_10 , підозрюваного ОСОБА_11 та його захисника ОСОБА_12 надійшли письмові клопотання про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд у відсутність сторін провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, здійснивши розгляд клопотання слідчого, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу саме у виді домашнього арешту в певний час доби, а не обрання будь-якого іншого, більш м`якого запобіжного заходу, передбаченого ч. 1 ст. 176 КПК, та дотримався вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК, з`ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, а саме наявність у органу досудового розслідування щодо ОСОБА_9 обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК, існування ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, на які вказував слідчий у своєму клопотанні, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

Так, ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, за яке законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, існують реальні ризики того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути відповідальності за скоєне; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів у вказаному кримінальному провадженні, і застосування до нього іншого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання визначеним в ухвалі слідчого судді ризикам.

Наявність обґрунтованої підозри підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів відповідно п. 1 ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК, а будь-які інші докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості оголошеної підозри на цій стадії процесу у кримінальному провадженні відсутні. При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів також враховує і усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях (зокрема від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення». У справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), рішення від 28.10.1994, заява № 14310/88) ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу».

Таким чином, наявні докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення кримінального правопорушення є завданням подальшого досудового розслідування.

Незважаючи на те, що на стадії застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний дослідити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК, а також встановити, чи доводять надані стороною обвинувачення докази наявність обставин, зазначених в ч. 1 ст. 194 КПК, але в той же час цей же слідчий суддя позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та давати безпосередньо оцінку доказам його вчинення, а тому доводи захисника ОСОБА_12 щодо необгрунтованості підозри на цій стадії досудового розслідування є непереконливими.

Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та обвинуваченої особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків тощо).

З огляду на це, мають місце і заявлені у клопотанні слідчого ризики того, що ОСОБА_9 із-за тяжкості покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, може переховуватися від органів досудового розслідування. Врахування тяжкості кримінального правопорушення при цьому має свій раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що ОСОБА_9 може іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, так як небезпека ризику переховування від органів досудового розслідування і суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та інше.

Ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК) також є цілком виправданим, враховуючи, що статусу підозрюваного ОСОБА_9 набув лише 14.03.2024, всупереч доводів захисника значна частина документів у кримінальному провадженні не вилучена, а тому можливість вчинення ним певних дій на перешкоджання здійсненню кримінального провадження, використовуючи своє службове становище збільшилась.

Обґрунтованим також є і ризик того, що ОСОБА_9 може незаконно впливати на свідків, більшість з яких є працівниками ДП «Лебединський агролісгосп» та перебувають у нього в підпорядкуванні, експертів, що з урахуванням усіх фактичних обставин провадження, на думку колегії суддів, і свідчить про наявність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу саме у виді домашнього арешту.

Отже, доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання стороною обвинувачення доведено об`єктивне існування обставин, які вказують на наявність цих ризиків.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що підозрюваний ОСОБА_9 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце роботи, виховує двох неповнолітніх дітей, від органу досудового розслідування не переховувався, хоча і мають місце, але не мінімізують на даному етапі досудового розслідування наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку можливо лише із застосуванням такого запобіжного заходу як домашній арешт.

Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Колегією суддів не встановлено істотних порушень положень КПК при розгляді слідчим суддею суду першої інстанції питання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у певний час доби, які б були безумовною підставою для скасування оскарженої ухвали (п. 3 ч. 1 ст. 409, ч. 2 ст. 412 КПК).

Ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України,

постановила:

Ухвалу слідчої судді Зарічного районного суду м. Суми від 19.03.2024 відносно ОСОБА_13 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4