Постанова

від 23.04.2024 по справі 913/353/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Харків Справа № 913/353/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання - Ламанової А.В.

та за участю представників сторін:

від позивача - Навроцький Дмитро Миколайович (довіреність б/н від 24.11.2023) - поза межами приміщення суду;

від відповідача (апелянта) - Борисевич Даніїл Володимирович (ордер серії АН № 1398083 від 17.04.2024) - поза межами приміщення суду;

від третьої особи - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» (вх. № 514Л)

на рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024 (повний текст складено та підписано 05.02.2024), ухвалене у складі судді Шеліхіної Р.М.

та додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 (повний текст складено та підписано 15.02.2024), ухвалене у складі судді Шеліхіної Р.М.

у справі № 913/353/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a>,

до Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня»,

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області,

про стягнення 3 862 305,53 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» про стягнення заборгованості за послуги із теплопостачання за період з 01.01.2022 по 10.03.2022 та приєднане теплове навантаження з 01.04.2022 по 15.10.2022 за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 24.01.2022 №24 у сумі 2 875 721,07 грн, 720 556,80 грн - пеня за загальний період з 11.10.2022 по 02.07.2023, 196 591,39 грн - інфляційні втрати за період з 11.10.2022 по 13.08.2023 та 3% річних у сумі 69 436,27 грн за період з 11.10.2022 по 13.08.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором в частині своєчасної сплати коштів за спожиту теплову енергію та плати за одиницю приєднаного теплового навантаження

Рішенням Господарського суду Луганської області від 25.01.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> основну заборгованість в сумі 2 875 721,07 грн, 3% річних у сумі 69 436,27 грн, інфляційні втрати у сумі 196 591,39 грн, пеню у сумі 720 556,80 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 57 934,58 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> про винесення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> витрати на професійну правничу допомогу у сумі 38000 грн.

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Комунальне некомерційне підприємство Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня», яке просить:

- прийняти до розгляду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024 та додаткове рішення від 15.02.2024 у справі № 913/353/23;

- скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024 та додаткове рішення Господарського суду Луганської області рішення від 15.02.2024 у справі № 913/353/23;

- прийняти нове рішення, яким вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> до Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» задовольнити частково;

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> заборгованість у розмірі 250 490,39 грн;

- розстрочити виконання судового рішення за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> до Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» строком на 10 (десять) місяців;

- прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> про винесення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу;

- судовий збір покласти на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 у справі № 913/353/23 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 витребувано у Господарського суду Луганської області матеріали справи № 913/353/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» (вх. № 514Л) на рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024 та додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 у справі № 913/353/23 до надходження матеріалів справи.

12.03.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Луганської області надійшли матеріали справи № 913/353/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» (вх. № 514Л) на рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024 та додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 у справі № 913/353/23. Учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог статті 263 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Встановлено сторонам строк до 13.04.2024 для подання заяв, клопотань тощо. Призначено справу до розгляду на 23.04.2024 о 13:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.

28.03.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив:

- апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024 та додаткове рішення від 15.02.2024 залишити без змін;

- у задоволенні клопотання Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

Вказаний відзив досліджено колегією суддів та приєднано до матеріалів справи.

16.04.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Судове засідання у справі № 913/353/23 призначене на 23.04.2024 о 13:45 год. та наступні судові засідання, ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> Навроцького Дмитра Миколайовича, відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та здійснити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua).

18.04.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 задоволено заяву Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Судове засідання у справі № 913/353/23 призначене на 23.04.2024 о 13:45 год. та наступні судові засідання, ухвалено провести за участю представника Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» адвоката Борисевич Даніїла Володимировича, відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та здійснити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua).

Присутній у судовому засіданні (поза межами приміщення суду) представник апелянта (відповідача) подану апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024 та додаткове рішення Господарського суду Луганської області рішення від 15.02.2024 у справі № 913/353/23 та прийняти нові рішення, яким вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> до Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» задовольнити частково, а саме: стягнути з Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> заборгованість у розмірі 250 490,39 грн; у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> про винесення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу відмовити. Розстрочити виконання судового рішення за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> до Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» строком на 10 (десять) місяців. З підстав викладених у апеляційній скарзі.

Присутній у судовому засіданні (поза межами приміщення суду) представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив відмовити та залишити в силі рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024 і додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 у справі № 913/353/23, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Заперечував проти розстрочення виконання рішення суду. Також повідомив про подання протягом 5 днів доказів понесених витрат на правову (правничу) допомогу адвоката.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет останнього 14.03.2024.

Відповідно до ч. 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

У відповідності до статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом, 24.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія» (постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» (споживач) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №24.

За умовами п.1.1. договору постачальник зобов`язується у 2022 році поставити споживачу теплову енергію у приміщення (будівлі) споживача, зазначені у додатку №1 до договору в якому вказано перелік опалювальних об`єктів, їх об`єми, максимальне теплове навантаження (погодинне споживання тепла), за умови технічно справних систем теплозабезпечення, за що споживач зобов`язується своєчасно провести оплату за встановленими двоставковими тарифами в строки та за умов, передбачених цим договором.

Найменування предмета закупівлі: пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Згідно предмета закупівлі ДК:021:2015:093200008 «Пара, гаряча вода та пов`язана продукція» (постачання теплової енергії). Кількість теплової енергії 7000 Гкал (п.1.2. договору).

Згідно з п.4.1. договору, оплата за спожиту теплову енергію та одиницю приєднаного теплового навантаження здійснюється на підставі наданих постачальником рахунків, які направляються споживачу поштою або вручаються під розпис.

До рахунка додаються: акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) (п.4.1. договору).

Відповідно до п.4.3. договору, оплата за фактично спожиту теплову енергію, за наявністю засобів обліку теплової енергії, здійснюється за їх показниками, з урахуванням витрат теплової енергії у теплових мережах, які знаходяться на балансі споживача.

Оплата за спожиту теплову енергію на опалення та підігрів холодної води здійснюється шляхом перерахування споживачем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 15 календарних днів з дня підписання акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) (п.4.5. договору).

У відповідності до п.4.6. договору встановлено, що розрахунок місячної плати за одиницю приєднаного теплового навантаження на опалення протягом року здійснюється із додатком №1 до договору. Місячна плата за одиницю приєднаного навантаження на опалення здійснюється споживачем не пізніше 10 числа місяця, за який нарахована плата.

Строк постачання теплової енергії: до 31.12.2022 (п.5.1. договору).

Місце поставки теплової енергії: м. Лисичанськ Сєверодонецький район, Луганська область, пр. Перемоги, 134 (терапевтичне відділення), квартал 40 років Перемоги, 12а (лікарняне містечко) відповідно до додатку №1 до договору (п.5.2. договору).

Згідно з п.6.1. договору, споживач, зокрема, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлену теплову енергії.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (п.7.1. договору).

Споживач несе відповідальність у разі порушення термінів оплати за даним договором, споживач сплачує постачальникові пеню розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов`язань за кожен день прострочення, що діє в період за який сплачується пеня (п.7.3.2. договору).

Розпорядженням керівника Лисичанської міської ВЦА від 05.11.2021 № 1255 затверджено та встановлено позивачу тарифи на теплову енергію та на послуги з постачання теплової енергії для бюджетних установ на рівні:

- умовно-змінна частина двоставкового тарифу - 2 834,47 грн./Гкал з ПДВ;

- умовно-постійна частина двоставкового тарифу - 2 014 360,66 грн./Гкал/рік з ПДВ.

У додатку №1 до цього договору сторони погодили тариф за приєднане теплове навантаження, що складає 167863,39 грн за Гкал та за теплову енергію - 2834,47 грн за Гкал.

Крім цього, сторони визначили обсяги постачання на об`єкти споживача та затвердили розрахунок місячної плати за одиницю приєднаного теплового навантаження споживача на опалення протягом року.

Січень 2022 -грудень 2022 - 1,78591 Гкал *167863,39 грн - 299787,23 грн в місяць (лікарняне містечко).

Січень 2022 - грудень 2022 - 0,62611 Гкал*167863,39 грн - 105099,27 грн в місяць (терапевтичне відділення).

Згідно додаткової угоди №1 від 26.01.2022 до договору, сторони внесли зміни до п.3.4. договору і дійшли згоди взяти на реєстрацію бюджетні зобов`язання споживача для здійснення платежів за цим договором на суму 5583753 грн, у т.ч. ПДВ 930626 грн.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач надав відповідачу теплову енергію протягом січня - березня 2022 року на загальну суму 3721710,78 грн, що оформив актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунками на оплату.

Відповідач сплатив кошти за теплову енергію у сумі 3471220,39 грн, не оплаченим залишився рахунок від 15.04.2022 №55 за березень 2022 року на суму 250 490,39 грн.

В процесі розгляду спору, відповідач у відзиві та поясненнях погодився із сумою боргу за поставлену теплову енергію у березні 2022 року на суму 250490,39 грн.

Крім того, за період з січня 2022 року по жовтень 2022 року позивач складав акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та виставляв рахунки, в яких відображав двоставковий тариф на опалення, тобто теплове навантаження:

-від 14.01.2022 №5 на суму 105099,27 грн (терапевтичне відділення);

-від 14.01.2022 №6 на суму 299787,23 грн (лікарняне містечко);

-від 04.02.2022 №18 на суму 105099,27 грн (терапевтичне відділення);

-від 04.02.2022 №19 на суму 299787,23 грн (лікарняне містечко);

-від 01.03.2022 №31 на суму 105099,27 грн (терапевтичне відділення);

-від 01.03.2022 №32 на суму 299787,23 грн (лікарняне містечко);

-від 01.04.2022 №53 на суму 105099,27 грн (терапевтичне відділення);

-від 01.04.2022 №54 на суму 299787,23 грн (лікарняне містечко);

-від 02.02.2022 №66 на суму 105099,27 грн (терапевтичне відділення);

-від 02.02.2022 №67 на суму 299787,23 грн (лікарняне містечко);

-від 01.06.2022 №75 на суму 105099,27 грн (терапевтичне відділення);

-від 01.06.2022 №76 на суму 299787,23 грн (лікарняне містечко);

-від 01.07.2022 №83 на суму 105099,27 грн (терапевтичне відділення);

-від 01.07.2022 №84 на суму 299787,23 грн (лікарняне містечко);

-від 01.08.2022 №91 на суму 105099,27 грн (терапевтичне відділення);

-від 01.08.2022 №92 на суму 299787,23 грн (лікарняне містечко);

-від 01.09.2022 №101 на суму 105099,27 грн (терапевтичне відділення);

-від 01.09.2022 №102 на суму 299787,23 грн (лікарняне містечко);

-від 01.10.2022 №109 на суму 50854,21 грн (терапевтичне відділення);

-від 01.10.2022 №110 на суму 145057,47 грн (лікарняне містечко);

Всього на суму: 3839890,18 грн.

З матеріалів справи вбачається, що акти та рахунки надсилалися відповідачу на його офіційну адресу електронної пошти: lis-hospital@ukr.net, що підтверджується роздруківками з електронної пошти позивача за період з 28.05.2022 по 22.06.2022.

Листами від 10.08.2022 №08/2022-7, від 30.08.2022 №08/2022-3 та від 27.09.2022 №09/2022-2, направленими на офіційну електронну пошту відповідача та які містяться в матеріалах справи, позивач направляв рахунки та акти, наголошував на необхідності сплатити заборгованість та надати відповідь на ці листи.

Відповідач надав відповідь від 06.10.2022 №1655, в якій не заперечував наявність боргу, однак повідомив про неможливість виконання зобов`язань через призупинення роботи лікарні у зв`язку із воєнними діями, акти, підписані з його боку на адресу позивача, не надсилалися.

Відповідач борг за приєднане теплове навантаження сплатив частково за період з січня 2022 по березень 2022 року на 1214659,50 грн, неоплаченим залишився борг у сумі 2625230,68 грн.

Однак, відповідач проти цієї суми позову заперечує, вважає, що позивач не має права нараховувати плату та одиницю приєднаного теплового навантаження за період з квітня 2022 року по жовтень 2022 року, у зв`язку із відсутністю постачання теплової енергії за цей період.

Позивачем також заявлено до стягнення 720556,80 грн - пені за загальний період з 11.10.2022 по 02.07.2023, 196591,39 грн - інфляційні втрати за період з 11.10.2022 по 13.08.2023 та 3% річних у сумі 69436,27 грн за період з 11.10.2022 по 13.08.2023.

Відповідач заперечує проти нарахування інфляційних та 3% річних та просить зменшити штрафні санкції.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Луганської області від 25.01.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> основну заборгованість в сумі 2 875 721,07 грн, 3% річних у сумі 69 436,27 грн, інфляційні втрати у сумі 196 591,39 грн, пеню у сумі 720 556,80 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 57 934,58 грн.

Мотивуючи зазначене рішення суд першої інстанції вказав, що відповідачем були порушені зобов`язання за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 24.01.2022 №24 в частині повної та своєчасної оплати за теплову енергію та за приєднане теплове навантаження. Зауважив, що плата за теплове навантаження - це фіксована абонентська плата, яка не залежить від обсягів постачання чи споживання теплової енергії, нараховується кожного місяця постачальником і зобов`язана бути сплачена споживачем за весь період дії договору. А отже, заперечення відповідача про відсутність обов`язку сплачувати кошти за приєднане теплове навантаження спростовуються умовами договору і приписами чинного законодавства. Крім того, судом зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів, які передбачені приписами статтями 230-233 ГК України для застосування судом зменшення розміру неустойки, у зв`язку з чим, вимога про стягнення пені задоволена повністю. Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та таким що підлягає до задоволення повністю.

Крім того, 05.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> надійшло клопотання від 30.01.2024 №б/н про ухвалення додаткового рішення, в якому останній просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 38000 грн.

В якості підтвердження понесених витрат, позивач надав належним чином засвідчені копії:

-договору про надання правової комплексної допомоги від 07.11.2023 №07/11-ДН-АО;

-заявки від 01.08.2023 №2-ДН;

-ордеру про надання правничої правової допомоги від 04.10.2023 серії АІ №1472124;

-свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 07.02.2020 серії КС №8800/10;

-акту від 29.01.2024 №2-ДН з описом наданих послуг, витраченого часу і їх вартості;

-платіжної інструкції від 25.08.2023 №889 про оплату послуг Адвокатського об`єднання «Сенсум» у сумі 38000 грн.

Як зазначено вище, додатковим рішенням Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> про винесення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> витрати на професійну правничу допомогу у сумі 38000 грн.

Мотивуючи зазначене додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи надання позивачем всіх необхідних доказів фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, є наявні підстави для покладення на відповідача витрат на правову допомогу адвоката позивача у розмірі 38000,00 грн.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за приєднане теплове навантаження за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 24.01.2022 №24 за період з 01.04.2022 по 15.10.2022 у розмірі 2 625 230,68 грн, 720 556,80 грн - пені за період з 11.10.2022 по 02.07.2023, 196 591,39 грн - інфляційних втрат за період з 11.10.2022 по 13.08.2023 та 3% річних у розмірі 69 436,27 грн за період з 11.10.2022 по 13.08.2023, тому, з урахуванням приписів статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення саме в цій частині.

Так, за загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до статей 626 - 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно з ч. 7 статі 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

За приписами ч. 1 статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 276 ГК України визначено, що загальна кількість енергії, яка відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі, виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

За умовами укладеного між сторонами договору, останні погодили, що оплата за договором здійснюється за двоставковими тарифами.

Відповідно до п. 90 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 291), двоставковий тариф на послуги з постачання теплової енергії складається з: умовно-змінної частини тарифу, яка компенсує умовно-змінну частину витрат, понесених на виробництво і транспортування теплової енергії, і визначається з розрахунку на 1 Гкал теплової енергії, використаної для постачання теплової енергії, або виходячи з норми споживання, встановленої органом місцевого самоврядування, відповідно до розрахункової норми витрат теплової енергії на опалення у відповідному населеному пункті для житлових будинків, не обладнаних вузлами комерційного обліку теплової енергії; місячної абонентської плати, яка компенсує умовно-постійну частину витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, і обчислюється з урахуванням теплового навантаження об`єкта теплоспоживання на 1 Гкал/год. відповідно до нормативної величини питомого теплового навантаження системи опалення.

Умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії - абонентська плата за одиницю теплового навантаження об`єктів теплоспоживання на опалення (1 Гкал/год.) як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно-змінних витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії (п.27 цього Порядку).

У додатку №1 до договору сторони розрахували фіксовану суму сплати за одиницю теплового навантаження в місяць окремо по терапевтичному корпусу та по лікарняному містечку. Розрахунок місячної плати за одиницю приєднаного теплового навантаження на опалення протягом року здійснюється із додатком №1 до договору. Місячна плата за одиницю приєднаного навантаження на опалення здійснюється споживачем не пізніше 10 числа місяця, за який нарахована плата.

Січень 2022 - грудень 2022 - 1,78591 Гкал *167863,39 грн - 299787,23 грн в місяць (лікарняне містечко).

Січень 2022 - грудень 2022 - 0,62611 Гкал*167863,39 грн - 105099,27 грн в місяць (терапевтичне відділення).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що плата за теплове навантаження - це фіксована абонентська плата, яка не залежить від обсягів постачання чи споживання теплової енергії, нараховується кожного місяця постачальником і зобов`язана бути сплачена споживачем за весь період дії договору.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту надання послуг позивачем у період з квітня по жовтень 2022 року, оскільки опалювальний сезон в Україні триває з жовтня по березень, а відповідно з квітня по вересень підтримується функціональність та справжність джерел теплової енергії та теплових мереж, при відсутності постачання теплової енергії споживачам.

У відповідності до п. 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії № 830 встановлено, що постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами. Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.

Згідно з п. 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії № 830 плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Так, з матеріалів справи убачається, що після подання пропозиції між позивачем та відповідачем було укладено протокол б/н від 12.01.2022 про визнання ТОВ «ЛЕСКО» переможцем, у протоколі розписані усі умови, а саме: тариф, розрахунок та вартість є чітко визначеним.

Згідно з розпорядженням керівника Лисичанської міської військо - цивільної адміністрації від 05.11.2021 № 1255 встановлено двоставковий тариф на теплову енергію, яку надає ТОВ «Лисичанська енергосервісна компанія» для бюджетних установ згідно зі структурою, що надається у додатку 2, а саме:

- умовно - змінна частина у розмірі 2834,47 грн/Гкал з ПДВ;

- умовно - постійна частина у розмірі 2 014 360 66 грн/Гкал/рік з ПДВ.

Таким чином, тариф був затверджений, відповідач був обізнаний про нього і така складова як приєднане теплове навантаження підлягає сплаті незалежно від факту надання чи не надання послуг із теплопостачання та розраховується за весь опалювальний період для споживача.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання скаржника на висновки викладені у постанові Верхового Суду від 14.07.2023 у справі № 910/21848/21, оскільки фактичні обставини даної та справи, що перебувала на розгляді у Верховному Суді, не є подібними.

Так, у справі 910/21848/21, Верховний Суд переглядав справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про стягнення заборгованості, зміст позовних вимог полягав у тому, що відповідач, будучи балансоутримувачем нежитлового приміщення, не вносив плату за отриману теплову енергію, при цьому між позивачем (теплопостачальником) та відповідачем (споживачем) не було укладено договір на постачання теплової енергії. Тобто, умови застосування правових норм є відмінними від умов у даній справі, де спірні правовідносини врегульовані умовами договору.

Разом з цим, слід зауважити, що Верховний Суд у справі № 910/21848/21 відхилив доводи скаржника про те, що у матеріалах справи відсутні документи, складені ПАТ «Київенерго», які підтверджують обсяг і якість спожитої у спірний період, теплової енергії, її вартість; корінці нарядів ПАТ «Київенерго» на включення та відключення опалення у будинку у спірний період, такими документами не є; відсутні докази фіксування параметрів споживання теплової енергії у нежитловому приміщенні; позивач не надав суду первинних документів, які підтверджують фактичну поставку відповідачу теплової енергії. З огляду на викладене, аргументи скаржника про ніби то відсутність доказів на підтвердження виконання зі сторони позивача умов договору про надання послуг, неможливість встановлення обставин щодо наявності факту надання послуг, обсягу наданої послуги та фактично понесених витрат, як підстава для відмови у задоволенні позову щодо стягнення умовно - постійної частини тарифу за період з квітня - 15 жовтня 2022 року по терапевтичному відділенню та лікарняному містечку є таким, що не мають підтвердження.

При цьому, колегія суддів зауважує, що з метою підтвердження факту надання позивачем послуг та отриманням таких послуг відповідачем у вказаних об`ємах, позивач звертався із запитом до ТОВ «Поступ-АЄК», яке здійснювало зняття показів з приладів обліку теплової енергії на об`єктах. Так із відповіді убачається, що зняття свідчень по терапевтичному корпусу проводилося з січня по березень 2022 року включно та зняття свідчень по Дитячій міській лікарні проводилося із січня по квітень 2022 року включно. Відтак, даними доказами підтверджуються факти надання послуг з теплопостачання відповідачу із січня 2022 року по квітень 2022 року включно та підтверджуються обсяги таких послуг. Наведене спростовує доводи скаржника про те, що об`єм із послуг теплопостачання є недоведеним.

Крім того, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що надані позивачем акти та рахунки, які надіслані відповідачу на його офіційну електронну пошту lis-hospital@ukr.net, не є належними доказами, оскільки таке направлення кореспонденції не передбачено умовами договору.

З матеріалів справи убачається, що лікарня припинила свою роботу у квітні 2022 року, з цього часу офіційно керівництво та лікарня як юридична особа не здійснили свою перереєстрацію на підконтрольну територію України. Тобто, іншої офіційної адреси місцезнаходження відповідача, окрім наявної в ЄДР (м. Лисичанськ), не було визначено та не було повідомлено позивачу.

Разом з тим, згідно даних, які містяться у ЄДР наявна офіційна електронна адреса (lishospital@ukr.net), на яку позивач здійснював направлення усіх необхідних актів та рахунків та вів офіційну ділову переписку, ця ж сама електронна адреса зазначена і в реквізитах відповідача у договорі.

Колегія суддів зауважує, що дійсно договір не містить окремої умови щодо порядку листування сторонами електронною поштою, проте визначення електронної пошти у розділі реквізити сторін договору підтверджує той факт, що листування електронною поштою є прийнятним способом комунікації для кожної зі сторін, зазначене підтверджується також і тим, що відповідач відповідав на електронні листи позивача та не надавав жодних зауважень до змісту та форми рахунків та актів, зокрема, не ставив під сумнів особу відправника.

Так, акти та рахунки на оплату за надані послуги надсилались відповідачу на його офіційну електронну пошту lis-hospital@ukr.net відображену в Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Під час переписки за допомогою електронної пошти позивач неодноразово просив відповідача надати свою адресу для поштового листування та надіслання документів в паперовому вигляді або інші засоби зв`язку, водночас, відповідач так і не надав поштової адреси для обміну паперовою кореспонденцією.

У зв`язку з чим, колегія суддів зауважує, що позивач вжив всіх можливих та необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про наявну заборгованість, а передані акти та рахунки є належними документами для проведення відповідних оплат за договором.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що заперечення відповідача про відсутність обов`язку сплачувати кошти за приєднане теплове навантаження спростовуються умовами договору і приписами чинного законодавства, а інші доводи не спростовують факт необхідності сплати такої заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача плати за теплове навантаження у розмірі 2 625 230,68 грн.

Щодо стягнення пені у розмірі 720 556,80 грн за період з 11.10.2022 по 02.07.2023, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано

Згідно з п. 7.3.2. договору убачається, що у разі порушення термінів оплати за даним договором, споживач сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов`язань, за кожен день прострочення, що діє в період, за який оплачується пеня.

За розрахунком позивача сума пені за період з 11.10.2022 по 02.07.2023 становить 720 556,80 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 720 556,80 грн, колегія суддів встановила, що дані нарахування здійснено арифметично вірно та даний розрахунок не суперечить вимогам законодавства.

Водночас, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 144 111, 36 грн. В обґрунтування якого зазначено, що такий розмір стягуваної суми штрафних санкцій є надмірно великим порівняно із заборгованістю, що відповідно до ч. 1 статті 233 ГК України та ч. 3 статті 551 ЦК України, на думку відповідача, є підставою для зменшення розміру стягуваної суми.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в ч. 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій, зокрема, з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки ч. 3 статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 24.05.2021 у справі №910/10675/21 та в інших постановах).

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/8698/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та в інших постановах).

Крім того, застосоване у ч. 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19 та від 04.10.2021 у справі №922/3436/20).

Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, постанови Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19, від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 08.09.2021 у справі №914/416/20, від 21.10.2021 у справі №914/2153/20, від 18.11.2021 у справі №921/395/20, від 09.03.2023 у справі №902/317/22.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не надано жодних доказів, які передбачені приписами статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, для застосування судом зменшення розміру неустойки.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про неможливість сплатити вказані кошти, фінансову звітність про майновий стан підприємства, залишок коштів на рахунках в Казначействі чи іншого підтвердження. Скаржник керуються лише фактом війни та тимчасовою окупацією м. Лисичанська, однак, зазначене, не є безумовною та самодостатньою підставою для зменшення розміру неустойки.

За таких обставин, враховуючи, що апелянтом не наведено здійснення усіх можливих заходів для належного виконання зобов`язання відповідно до умов укладеного договору, крім того, не доведене поважність причин прострочення та невиконання договірних зобов`язань, на надано доказів на підтвердження скрутного матеріального становища та не наведено виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені та підтверджує правильність висновку суду про стягнення пені у розмірі 720 556,80 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 196 591,39 грн за період з 11.10.2022 по 13.08.2023 та 3% річних у розмірі 69 436,27 грн за період з 11.10.2022 по 13.08.2023, колегія суддів зазначає таке.

У відповідності до статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 23.10.2018 у справі №913/70/18, яку суд апеляційної інстанції враховує при розгляді спірних правовідносин у відповідності до ч. 4 статті 236 ГПК України.

За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат за період з 11.10.2022 по 13.08.2023 становить 196 591,39 грн та розмір 3% річних за період з 11.10.2022 по 13.08.2023 становить 69 436,27 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з 11.10.2022 по 13.08.2023 у розмірі 196 591,39 грн та 3% річних за період з 11.10.2022 по 13.08.2023 у розмірі 69 436,27 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він не суперечить вимогам законодавства та є вірним.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, як на підставу для зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, оскільки у розглядуваній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також п. 5.5 договору змінено розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 статті 625 ЦК України, і встановлено її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Колегія суддів наголошує, що у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити лише розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. При цьому, підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

Отже, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Водночас, конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання за договором, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, має правове значення під час вирішення питання щодо застосування ч. 3 статті 511 ЦК України, статті 233 ГК України (щодо права суду зменшувати лише розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України).

Разом з тим, у даному випадку позивачем нараховано лише 3 % річних, які складають 69 436,27 грн, а отже, не перевищують розмір заборгованості, а є лише є мінімальними гарантіями, які надають позивачу можливість захистити свої інтереси, у зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості у строк встановлений у договорі.

При цьому, колегія суддів наголошує, що Велика Палата Верховного Суду не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат.

Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 917/991/22.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за період з 11.10.2022 по 13.08.2023 у розмірі 196 591,39 грн та 3% річних за період з 11.10.2022 по 13.08.2023 у розмірі 69 436,27 грн підлягають задоволенню.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що апелянтом було подане клопотання про розстрочення виконання рішення суду, разом з тим, у відповідності до статті 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Тобто, клопотання про розстрочення виконання рішення суду може бути подано лише після ухвалення постанови у даній справі.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє клопотання про розстрочення виконання рішення суду, як таке, що подане передчасно.

Щодо додаткового рішення, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 статті 2 ГПК України).

У відповідності до ч. 2 статті 126 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що до позовної заяви позивачем додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які сторона понесла або які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в розмірі 38000, 00 грн.

Відповідно до ч. 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

05.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»</a> надійшло клопотання від 30.01.2024 №б/н про ухвалення додаткового рішення.

У відповідності до ч. 3-5 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом п. 1 ч. 2 статті 126, ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до ч. 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

З матеріалів справи убачається, що між Адвокатським об`єднанням «Сенсум» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія» укладено договір про надання правової комплексної допомоги від 07.11.2022 №07/11-ДН-АО, згідно з п.2.1. якого на умовах, передбачених цим договором адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту, а клієнт зобов`язаний сплатити адвокатському об`єднанню гонорар та супутні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до п. 3.1.3 договору заявка клієнта надається адвокатському об`єднанню переважно у простій письмовій формі.

У відповідності до заявки від 01.08.2023 №2-ДН адвокатське об`єднання «Сенсум» здійснює підготовку позовної заяви до господарського суду Луганської області про стягнення з КНП Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» заборгованості за договором від 24.01.2022 №24, супроводжує дану справу, забезпечує участь адвокатів у судових засіданнях, займається підготовкою інших необхідних процесуальних документів у справі (п. 1.1.-1.4. заявки).

Вартість надання послуг згідно цієї заявки є фіксованою і складає 38000 грн. Сплата послуг згідно цієї заявки здійснюється у наступному порядку: 100% суми підлягає оплаті до подання позовної заяви до суду, протягом 10-ти календарних днів з моменту виставлення рахунку (п. 2.1. - 2.2. заявки).

В акті приймання юридичних послуг від 29.01.2024 №2-ДН, сторони детально погодили найменування юридичних послуг, які надавалися адвокатом клієнту, кількість годин, витрачених на їх підготовку, дату їх виконання та вартість - 38000 грн.

Позивач також надав платіжну інструкцію від 25.08.2023 №889, згідно якої ТОВ «ЛЕСКО» перерахував на рахунок АО «Сенсум» грошові кошти у сумі 38000 грн, в якості оплати за юридичні послуги згідно договору від 07.11.2022 №07/11-ДН-АО та заявки від 01.08.2023 №2-ДН.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21 зробив висновок про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного суду викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.

Матеріали справи свідчать про надання Адвокатським об`єднанням «Сенсум» та прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія» послуг з правничої допомоги на суму 38000, 00 грн.

Разом з тим, апелянт (відповідач) заперечує проти задоволення витрат на професійну правничу допомогу, вважає їх неспівмірними, необґрунтованими та безпідставними.

За змістом положень ч. 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Вказана правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Апелянт (відповідач) як у суді першої інстанції, так і у апеляційному суді вказує, що заявлені до стягнення позивачем витрати на професійну правничу допомогу завищені, не доведені відповідними доказами та враховуючи окупацію підприємства становлять надмір тягар для нього.

Водночас, колегія суддів зауважує, що скаржником не надано жодних доказів як скрутного становища останнього, так і доводів в чому полягає неспівмірність таких витрат, а зводяться лише до власної суб`єктивної оцінки «завищення» гонорару адвоката. Сам по собі факт військової агресії Російської Федерації проти України не є підставою для звільнення від сплати судових витрат.

Суд апеляційної інстанції акцентує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України, та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 42 Конституції України.

Крім того, колегією суддів враховано, що загальний обсяг задоволених позовних вимог складає 3 862 305, 53 грн, а розмір витрат на правничу допомогу - 38000, 00 грн, що становить лише 0, 98 % від суми заявлених та задоволених позовних вимог. Що також суперечить твердженням апелянта про неспівмірність таких витрат.

З урахування зазначеного, з огляду на предмет позову, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, а також те, що позовні вимоги у справі задоволено повністю, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню позивачеві у розмірі 38000, 00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення та додаткового рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення та додатково рішення суду, ухвалених з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024 та додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 у справі № 913/353/23 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України.

Разом з тим, колегія судді звертає увагу скаржника на те, що останнім при подачі апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 69521,50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 82 від 23.02.2024.

Однак, апеляційна скарга була подана через систему, а особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».

Враховуючи характер вимог апеляційної скарги, а також вимоги діючого законодавства щодо порядку сплати судового збору у відповідних категоріях справ, слід відзначити, що в даному випадку, приймаючи до уваги, подачу апеляційної скарги через систему «Електронний суд» та оскарження рішення в частині задоволених позовних вимог у розмірі 3 611 815, 14 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі становить 65013, 00 грн (3 611 815, 14 : 100 х 1,5 = 54177,23 ) х 150 % - 20%).

Таким чином, переплата становить 4508, 05 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції роз`яснює апелянту про можливість повернення сплаченого судового збору у більшому розмірі, а саме: у розмірі 4508, 05 грн, шляхом подання до суду відповідного клопотання.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» (вх. № 514Л) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024 у справі № 913/353/23 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 у справі № 913/353/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 23.04.2024 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 02.05.2024.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін