Ухвала

від 29.05.2024 по справі 913/353/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 913/353/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючої), Булгакової І. В., Колос І. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» (далі - Підприємство, скаржник)

на рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024,

додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024,

додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»

до Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області

про стягнення 3 862 305, 35 грн,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство 22.05.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить, зокрема, скасувати рішення від 25.01.2024, додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024, постанову від 23.04.2024 (повний текст виготовлено 02.05.2024), додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 (повний текст виготовлено 13.05.2024) у справі № 913/353/23, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Луганської області. Крім того, у прохальній частині скарги просить зупинити виконання рішення від 25.01.2024, додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024, постанову від 23.04.2024, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 913/353/23.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 913/353/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуюча, Булгакової І. В., Колос І. Б.

Відповідно до частини четвертої статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Підприємство з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає на відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у подібних правовідносинах. Потреба у отриманні висновку Верховного Суду з питання застосування частини другої статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до здійснення господарської діяльності з постачання теплової енергії за двоставковими тарифами пов`язана із численною кількістю підприємств, якими до окупації було укладено договори постачання теплової енергії, а висновок Верховного Суду надасть чітку відповідь щодо правомірності здійснення розрахунків за послуги, які фактично не були отримані через обставини, які не залежали від волі таких юридичних осіб.

Також скаржник у касаційній скарзі з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій не було досліджено зібрані у справі докази.

З огляду на викладене касаційна скарга Підприємства подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а саме пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Отже, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження, ураховуючи дату складання повного тексту оскаржуваних постанов з цієї справи.

Щодо поданої Підприємством заяви про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у цій справі, яке обґрунтовано тим, що скаржник є комунальним некомерційним підприємством (медичним закладом), яке фінансується, у тому числі, за рахунок місцевого бюджету, а тому сплата 3 910 305, 53 грн загальної заборгованості, що присуджена за рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, становить надмірний тягар для нього, особливо в умовах тимчасової окупації міста Лисичанськ та відповідної втрати матеріальних засобів, які відповідач застосовував у своїй діяльності. На підставі викладеного, скаржник просить Суд про зупинення виконання рішення від 25.01.2024, додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024, постанову від 23.04.2024, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 913/353/23 до прийняття рішення за результатом касаційного оскарження.

З аналізу абзацу другого частини четвертої статті 294 та статті 332 ГПК України вбачається, що заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії.

Повноваження суду стосовно зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії унормовано положенням частини першої статті 332 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Заява про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії, має бути мотивованою, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 904/94/19).

Сумніви скаржника щодо дотримання попередніми судовими інстанціями норм права під час постановлення оскаржених судових рішень покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цих рішень судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскаржуваних рішень або зупинення їх дії та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.

Сама по собі незгода учасника судового процесу із судовим рішенням не є достатньою підставою для зупинення його виконання або для зупинення його дії, оскільки правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення. За таких міркувань Суд відхиляє доводи заявника в цій частині.

Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.

У разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.

Верховний Суд розглядаючи заяву щодо зупинення виконання судових рішень виходить з того, що Суд має право зупинити виконання судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди, сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Адже в ухвалі про зупинення виконання судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.

Саме по собі твердження скаржника, що судове рішення прийняте з порушенням, Підприємство є комунальним некомерційним підприємством (медичним закладом) та посилання на сплату 3 910 305, 53 грн загальної заборгованості, що присуджена за рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, становить для нього надмірний тягар та втрату матеріальних засобів не свідчать про автоматичну необхідність його зупинення. Право на оскарження само по собі не є причиною зупинення виконання судового рішення.

Слід зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Суд враховує, що у заяві скаржника про зупинення виконання судових рішень не наведені аргументовані та обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення їх виконання, а наведені є абстрактними і загальними та мають декларативний характер, а тому твердження оцінюються як припущення, адже відсутні будь-які докази на підтвердження як-то факту необхідності зупинення їх виконання, або / та факту провадження дій щодо виконання та / або неможливості застосування інституту повороту виконання.

Враховуючи викладене, зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих і підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення перегляду їх в касаційному порядку, в задоволенні заяви скаржника слід відмовити.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що за доводами скаржника наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у подібних правовідносинах, тоді як надання висновку щодо питання застосування частини другої статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до здійснення господарської діяльності з постачання теплової енергії за двоставковими тарифами пов`язана із численною кількістю підприємств, якими до окупації було укладено договори постачання теплової енергії надасть чітку відповідь щодо правомірності здійснення розрахунків за послуги, які фактично не були отримані через обставини, які не залежали від волі таких юридичних осіб.

Верховним Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду 27.03.2024 справу № 908/1162/23 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка мотивована тим, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2024 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 908/1162/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМК» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Беручи до уваги, що справа № 908/1162/23 щодо застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на даний час знаходиться на розгляді об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а також, враховуючи, що висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду поставленої у справі № 908/1162/23 правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, а у справі № 913/353/23 скаржник у касаційній скарзі, як підставу касаційного оскарження зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та характер спірних правовідносин, колегія суддів за власної ініціативи вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 913/353/23 до завершення перегляду судового рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23.

Верховний Суд звертає увагу, що з 04 листопада 2023 року набрав чинності Закон України від 19.10.2023 № 3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи». Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Ураховуючи доводи касаційної скарги, які не є очевидно неприйнятними, письмову форму матеріалів справи № 913/353/23, з огляду на технічний стан функціонування та наповнення Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи на момент прийняття ухвали, Суд доходить висновку про необхідність витребування матеріалів справи.

Керуючись статтями 228, 229, 234, 235, 294, 332 ГПК України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження у справі № 913/353/23 за касаційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» на рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024, додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 913/353/23.

2. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу до 14 червня 2024 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду шляхом надсилання / подання процесуальних документів через «Електронний кабінет» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами. Реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) не позбавляє права на подання документів у паперовій формі. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

3. Відмовити Комунальному некомерційному підприємству Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» у задоволенні заяви про зупинення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024, додаткового рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024, постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 та додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 913/353/23.

4. Верховний Суд звертає увагу, що ураховуючи введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

5. Витребувати матеріали справи № 913/353/23 Господарського суду Луганської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія» до Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області про стягнення 3 862 305, 35 грн.

6. Зупинити касаційне провадження у справі № 913/353/23 за касаційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» на рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024, додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024, постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 913/353/23 до звершення перегляду судового рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/22.

7. Копію ухвали надіслати до Господарського суду Луганської області та Східного апеляційного господарського суду для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос