Ухвала

від 05.06.2024 по справі 913/353/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 913/353/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючої), Булгакової І. В., Колос І. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі - Прокурор, скаржник)

на рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024,

додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024,

додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»

до Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області

про стягнення 3 862 305, 35 грн,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор, на підставі статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» 29.05.2024 через «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою згенерованою в системі «Електронний суд» та надав до неї касаційну скаргу у форматі pdf.

Верховний Суд виходить з того, що Прокурором у касаційній скарзі, згенерованою в системі «Електронний суд», зазначено, що прокурор звернувся в інтересах держави в особі позивача - Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

Втім з касаційної скарги у форматі pdf, що додана до касаційної скарги згенерованої в системі «Електронний суд» вбачається, що прокурор визначив Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області як орган в інтересах якого він подає касаційну скаргу та яка є третьою особою.

Забезпечуючи баланс між забезпеченням права на реалізацію процесуального права та доступу до правосуддя і дотриманням вимог процесуального характеру щодо такої реалізаціі, з метою уникнення надмірного формалізму Верховний Суд доходить висновку, що прокурор визначив орган - Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області, як орган, який уповновноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яка за своїм правовим статусом у цій справі визначена саме як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Касаційну скаргу згенерованою в системі «Електронний суд» та касаційну скаргу у форматі pdf з огляду на її зміст та суть Верховний Суд розглядатиме як одну (надалі по тексту - касаційна скарга).

Прокурор на виконання вимог приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обумовив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, вказав обставини, якими він обгрунтовує підстави для представництва, навів умови на дотримання ним приписів частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У касаційній скарзі Прокурор просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024, додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024, постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 913/353/23 та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Луганської області. Крім того, у прохальній частині скарги просить поновити строк на касаційне оскарження рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024, додаткового рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024, постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 913/353/23, а також зупинити виконання оскаржуваних судових рішень у справі № 913/353/23 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Згідно з протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 29.05.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 913/353/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуюча, Булгакової І. В., Колос І. Б.

Відповідно до частини четвертої статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Прокурор з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає:

на неправильному застосуванні судами норм матеріального права (ч. 2 ст. 13, ч. 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України») та неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23;

на застосуванні норми матеріального та процесуального права без урахування висновків щодо застосування норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: застосовано статті 126, 129 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 753/15687/15-ц, від 10.09.2020 у справі № 908/1611/19, від 06.06.2019 у справі № 752/4513/17, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18 та від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, а також від 15.11.2023 у справі № 308/7190/21 щодо ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу (докази).

Також скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення справи посилаючись у скарзі на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

Крім того, прокурор у касаційній скарзі посилається на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначає, що справа підлягає касаційному оскарженню, оскільки становить значний суспільний інтерес.

Верховний Суд відзначає, що за предметом позову ця справа не є малозначною або такою, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак посилання скаржника на підставу для відкриття касаційного провадження передбачену підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України є помилковим.

З огляду на викладене касаційна скарга Прокурора подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а саме пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Отже, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Окрім цього, в прохальній частині касаційної скарги міститься клопотання про поновлення строку на подачу касаційної скарги на рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024, додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024, постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 913/353/23.

Відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України: касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Щодо оскарження додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 913/353/23.

Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду у справі № 913/353/23 ухвалена 07.05.2024, повний текст додаткової постанови складено 13.05.2024, а, отже, останній день оскарження постанови за приписами частини першої статті 288 ГПК України, припадає на 03.06.2024 (понеділок).

Водночас з касаційною скаргою, як зазначено вище, Прокурор звернувся до Верховного Суду - 29.05.2024 через «Електронний суд».

Таким чином, подана 29.05.2024 до Верховного Суду касаційна скарга Прокурора на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 913/353/23 в межах строку, передбаченого частиною першою статті 288 ГПК України, у зв`язку з чим, клопотання в частині поновлення строку на касаційне оскарження додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 913/353/23 залишається без розгляду.

Щодо оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 913/353/23.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржену постанову Східного апеляційного господарського суду у справі № 913/353/23 прийнято 23.04.2024, повний текст її підписано 02.05.2024, а, отже, останній день оскарження постанови за приписами частини першої статті 288 ГПК України, припадає на 22.05.2024.

Водночас, касаційна скарга, як зазначено вище, подана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - 29.05.2024 через «Електронний суд».

Подане Прокурором клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024, додаткового рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024, постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 913/353/23 обґрунтовано тим, що Луганській обласній прокуратурі стало відомо про оскаржуване рішення за результатами опрацювання даних Єдиного державного реєстру судових рішень, після чого невідкладно, 21.05.2024, спрямовано письмовий запит до Лисичанської міської військової адміністрації (додано до касаційної скарги). Після отримання обласною прокуратурою відповіді № 1959/01-16 від 24.05.2024 (додано до скарги) прокурором встановлено, що Лисичанська міська військова адміністрація, будучи обізнаною про ухвалення постанови від 23.04.2024, не зверталась до суду із касаційною скаргою в межах строку на касаційне оскарження, і не має наміру звертатись, а обмежилась лише контролем подачі скарги Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня».

Прокурор зазначає, що оскільки Луганська обласна прокуратура не була учасником справи та дізналася про допущені порушення при прийнятті оскаржуваних рішень за результатами моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень 21.05.2024, з урахуванням положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та практики Верховного Суду щодо надання можливості самостійного вжиття заходів суб`єкту владних повноважень, в межах строків на касаційне оскарження розпочала процедуру встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави, у тому числі підтвердження бездіяльності уповноваженого органу, що, на його думку, свідчить про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження. Безпосередньо про порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неналежний захист інтересів держави уповноваженим органом, а відтак про наявність підстав для захисту інтересів держави Прокурором, стало відомо після отримання 24.05.2024 листа Лисичанської міської військової адміністрації № 1959/01-16 від 24.05.2024 (додано до касаційної скарги).

Отже, причинами, що перешкоджали обласній прокуратурі звернутися з касаційною скаргою у межах встановленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, є необхідність підтвердження бездіяльності уповноваженого органу. Так, як у випадку самостійного оскарження уповноваженим органом судового рішення, відсутні підстави для представництва інтересів держави прокурором.

Прокурор зазначає, що, оскільки Луганська обласна прокуратура подала вказану касаційну скаргу в розумний строк після встановлення бездіяльності уповноваженого органу, відповідно до статей 119, 288 ГПК України, він вважає, що є підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Факт пропуску строків на касаційне оскарження рішення суду Лисичанською міською військовою адміністрацією лише підтверджує неналежний захист інтересів держави уповноваженим органом, що виправдовує наявність виключного випадку для представництва інтересів держави в суді прокурором, а також наголошує на поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення суду органами прокуратури з метою захисту інтересів держави. Прокурор також, зазначає, що дана справа має виняткове значення для прокурора, який подає касаційну скаргу, оскільки за наявності факту бездіяльності компетентного органу законність у спірних відносинах щодо незаконного використання бюджетних коштів може бути поновлено тільки лише за ініціювання її захисту прокурором в межах повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 288 ГПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та виходячи з положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення права скаржника на доступ до суду та пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України про забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, колегія суддів відзначає, з огляду на характер причин, які зумовили пропуск, розумність строків та дій скаржника в контексті наведених обставин, незначний строк пропуску та те, що наведені скаржником причини для поновлення строку підтверджені доказами, які свідчать про наявність обставин (підстав), які судом визнаються поважними, забезпечуючи баланс між доступом до правосуддя, реалізацією процесуального права на оскарження та принципу «res judicata», та уникнення надмірного формалізму, ураховуючи: воєнний стан, строк пропуску, дії особи у конкретно цій справі, а відтак клопотання в частині поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024, додаткового рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 913/353/23 - слід задовольнити.

Щодо поданої Прокурором заяви про зупинення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024, додаткового рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024, постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 та додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 913/353/23 до закінчення перегляду скарги в касаційному порядку, яке обґрунтовано тим, що неналежний захист інтересів об`єднаної територіальної громади органом місцевого самоврядування створив загрозу економічній безпеці територіальної громади, зокрема щодо економного, цільового та ефективного використання коштів місцевого бюджету, що призвело до порушення інтересів держави у вказаній сфері суспільних відносин. Втрати фінансових ресурсів місцевого бюджету безперечно свідчить про порушення прав та законних інтересів Лисичанської міської військової адміністрації. Дефіцит державного та місцевих бюджетів з перших днів війни став найбільшою фінансовою проблемою країни, і масштаби цієї проблеми лише зростають. Прокурор зазначає, що питання раціонального використання бюджетних коштів залишається пріоритетом представницької діяльності органів прокуратури, у свою чергу не ефективне використання та бездіяльність щодо запобіганню таким витратам бюджетних коштів не відповідає інтересам держави та територіальної громади. Виконання судового рішення за рахунок коштів місцевого бюджету становить надмірний тягар, особливо в умовах воєнного стану.

З аналізу абзацу другого частини четвертої статті 294 та статті 332 ГПК України вбачається, що заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії.

Повноваження суду стосовно зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії унормовано положенням частини першої статті 332 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Заява про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії, має бути мотивованою, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 904/94/19).

Сумніви скаржника щодо дотримання попередніми судовими інстанціями норм права під час постановлення оскаржених судових рішень покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цих рішень судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскаржуваних рішень або зупинення їх дії та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.

Сама по собі незгода учасника судового процесу із судовим рішенням не є достатньою підставою для зупинення його виконання або для зупинення його дії, оскільки правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення. За таких міркувань Суд відхиляє доводи заявника в цій частині.

Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.

У разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.

Верховний Суд розглядаючи заяву щодо зупинення виконання судових рішень виходить з того, що Суд має право зупинити виконання судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди, сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Адже в ухвалі про зупинення виконання судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.

Саме по собі твердження скаржника, що судове рішення прийняте з порушенням, втрати фінансових ресурсів місцевого бюджету свідчить про порушення прав та законних інтересів Лисичанської міської військової адміністрації, виконання судового рішення за рахунок коштів місцевого бюджету становить надмірний тягар не свідчать про автоматичну необхідність його зупинення. Право на оскарження само по собі не є причиною зупинення виконання судового рішення.

Слід зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Суд враховує, що у заяві скаржника про зупинення виконання судових рішень не наведені аргументовані та обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення їх виконання, а наведені є абстрактними і загальними та мають декларативний характер, а тому твердження оцінюються як припущення, адже відсутні будь-які докази на підтвердження як-то факту необхідності зупинення їх виконання, або / та факту провадження дій щодо виконання та / або неможливості застосування інституту повороту виконання.

Враховуючи викладене, зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих і підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення перегляду їх в касаційному порядку, в задоволенні заяви скаржника слід відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 29.05.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 913/353/23 за касаційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» на рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024, додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 913/353/23.

Враховуючи вищевикладене, касаційну скаргу Заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області на рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024, додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 913/353/23, колегією суддів вирішено розглядати спільно з касаційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня».

Зі змісту касаційної скарги убачається, що за доводами скаржника попередні судові інстанції неправильно застосували норми матеріального права (ч. 2 ст. 13, ч. 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України») та не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23.

Верховним Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду 27.03.2024 справу № 908/1162/23 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка мотивована тим, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2024 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 908/1162/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМК» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Беручи до уваги, що справа № 908/1162/23 щодо застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на даний час знаходиться на розгляді об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а також, враховуючи, що висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду поставленої у справі № 908/1162/23 правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, а у справі № 913/353/23 скаржник у касаційній скарзі, як підставу касаційного оскарження зазначає, що попередні судові інстанції неправильно застосували норми матеріального права (ч. 2 ст. 13, ч. 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України») та не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, колегія суддів за власної ініціативи вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 913/353/23 до завершення перегляду судового рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23.

Верховний Суд звертає увагу, що з 04 листопада 2023 року набрав чинності Закон України від 19.10.2023 № 3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи». Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Керуючись статтями 119, 228, 229, 234, 235, 288, 294, 332 ГПК України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області в частині поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024, додаткового рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 913/353/23 -задовольнити. Поновити Заступнику керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області пропущений строк на подання касаційної скарги.

2. Відкрити касаційне провадження у справі № 913/353/23 за касаційною скаргою Заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області на рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024, додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 913/353/23.

3. Розглядати спільно касаційну скаргу Заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області на рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024, додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 з касаційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» на рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024, додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024.

4. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу до 20 червня 2024 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду шляхом надсилання / подання процесуальних документів через «Електронний кабінет» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами. Реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) не позбавляє права на подання документів у паперовій формі. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

5. Відмовити Заступнику керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області у задоволенні заяви про зупинення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024, додаткового рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024, постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 та додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 913/353/23.

6. Верховний Суд звертає увагу, що ураховуючи введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

7. Зупинити касаційне провадження у справі № 913/353/23 за касаційною скаргою Заступнику керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області на рішення Господарського суду Луганської області від 25.01.2024, додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024, постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 913/353/23 до звершення перегляду судового рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос