Ухвала

від 02.05.2024 по справі 907/716/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"02" травня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/716/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Valvidia Business Company Ltd., Сейшельські острови,

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТ - ВИН ЕТАЛОН», с. Мужієво, Закарпатської обл.,

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «КОТНАР ХІЛЛ», м. Київ,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ), м. Київ,

про визнання недійсним договору, визнання власником свідоцтв на торговельні марки, заборону використання торговельних марок та відшкодування збитків

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат Вин Еталон», с. Мужієво, Берегівський район, Закарпатська область

до відповідача Valvidia Business Company Ltd.

про визнання позивача власником торговельних марок

Сторони не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

01.08.2023 на адресу Господарського суду Закарпатської області від Valvidia Business Company Ltd. надійшов позов у якому компанія просить суд: (1)визнати недійсним договір №209585 про передачу прав на торговельні марки від 10.11.2022, укладений між відповідачами, (2)визнати позивача Valvidia Business Company Ltd. власником свідоцтва на торговельну марку №209585 від 10.03.2016 (торговельна марка «Gorobchiki») з 26.05.2023, (3)визнати позивача Valvidia Business Company Ltd. власником свідоцтва на торговельну марку №247549 від 25.09.2018 (торговельна марка «MONTECOTE») з 06.06.2023, (4)заборонити відповідачам використовувати торговельні марки «Gorobchiki» (свідоцтво на торговельну марку №209585 від 10.03.2016) і «MONTECOTE» (свідоцтво на торговельну марку №247549 від 25.09.2018) і позначення, схожі із цими торговельними марками, шляхом нанесення їх на будь-який товар, для якого ці торговельні марки зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням цих торговельних марок з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування цих торговельних марок в діловій документації, в рекламі та в мережі Інтернет (на веб-сайті https://www.cotnar.ua/ у соціальних мережах https://www.facebook.com/cotnarhills, https://www.instagram.com/cotnar_wine/, на веб-сайті https://www.youtube.com/watch?v=W5nia5_nVGwt=11sab_channel=beyourself.design та інших веб-сайтах), а також (5)стягнути з відповідачів збитки в розмірі 500 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.08.2023 у справі №907/716/23 вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.09.2023 об 11 год. 00 хв.

13.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпат Вин Еталон» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з зустрічним позовом до Valvidia Business Company Ltd. про визнання позивача власником торговельних марок.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.09.2023 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТ - ВИН ЕТАЛОН" до відповідача Valvidia Business Company Ltd. (ТОВ "Валвідія Бізнес Кампані ЛТД") про визнання позивача власником торговельних марок та вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023 у справі №907/716/23 вирішено:

(1)задоволити клопотання Valvidia Business Company Ltd. про забезпечення доказів від 11.09.2023;

(2)вжити заходи забезпечення доказів у справі №907/716/23, зобов?язавши відповідача-1 (ТОВ «Карпат-Вин Еталон» (місцезнаходження: Украі?на, 90260, Закарпатська обл., Берегівськии? р-н, село Мужієво, вулиця Ракоці Ференца ІІ, будинок 233, ЄДРПОУ 32953746) надавати суду щомісячно інформацію про вироблену та продану продукцію, яка маркована торговельною маркою «Gorobchiki» за свідоцтвом Украі?ни №209585 від 10.03.2016 та/або торговельною маркою «MONTECOTE» за свідоцтвом Украі?ни №247549 від 25.09.2018, із зазначенням кількості такоі? продукціі?, і?і? ціни, із зазначенням покупців, яким така продукція продана за договорами купівлі-продажу, поставки;

(3)вжити заходи забезпечення доказів у справі №907/716/23, зобов?язавши відповідача-1 (ТОВ «Карпат-Вин Еталон» (місцезнаходження: Украі?на, 90260, Закарпатська обл., Берегівськии? р-н, село Мужієво, вулиця Ракоці Ференца ІІ, будинок 233, ЄДРПОУ 32953746) надавати щомісячно суду копіі? таких договорів купівлі-продажу, поставки;

(4)частково задоволити клопотання відповідача-2 (ТОВ «Котнар Хілл») про закриття провадження в справі.

(5)роз?єднати позовні вимоги у даній справі №907/716/23, виділивши у самостійне провадження вимоги спрямовані до ТОВ «Карпат-Вин Еталон» про:

-заборону ТОВ «Карпат-Вин Еталон» використовувати торговельні марки «Gorobchiki» (свідоцтво на торговельну марку №209585 від 10.03.2016) і «MONTECOTE» (свідоцтво на торговельну марку №247549 від 25.09.2018) і позначення, схожі із цими торговельними марками, шляхом нанесення їх на будь-який товар, для якого ці торговельні марки зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням цих торговельних марок з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування цих торговельних марок в діловій документації, в рекламі та в мережі Інтернет (на веб-сайті https://www.cotnar.ua/ у соціальних мережах https://www.facebook.com/cotnarhills, https://www.instagram.com/cotnar_wine/, на веб-сайті https://www.youtube.com/watch?v=W5nia5_nVGwt=11sab_channel=beyourself.design та інших веб-сайтах);

-стягнення з ТОВ «Карпат-Вин Еталон» збитки в розмірі 500 000,00 грн.

-за зустрічним позовом ТОВ «Карпат-Вин Еталон» до Valvidia Business Company Ltd. про визнання позивача за зустрічним позовом власником торговельних марок «Gorobchiki» та «MONTECOTE».

(6)розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснювати судді, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог;

(7)матеріали справи №907/716/23 передати для розгляду в межах справи Господарського суду м. Києва №910/9005/23 про банкрутство ТОВ «Котнар Хілл» в частині вимог про:

-визнання недійсним договору №209585 про передачу прав на торговельні марки від 10.11.2022, укладений між відповідачами;

-визнання позивача Valvidia Business Company Ltd. власником свідоцтва на торговельну марку №209585 від 10.03.2016 (торговельна марка «Gorobchiki») з 26.05.2023;

-визнання позивача Valvidia Business Company Ltd. власником свідоцтва на торговельну марку №247549 від 25.09.2018 (торговельна марка «MONTECOTE») з 06.06.2023;

-заборону ТОВ «Котнар Хілл» використовувати торговельні марки «Gorobchiki» (свідоцтво на торговельну марку №209585 від 10.03.2016) і «MONTECOTE» (свідоцтво на торговельну марку №247549 від 25.09.2018) і позначення, схожі із цими торговельними марками, шляхом нанесення їх на будь-який товар, для якого ці торговельні марки зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням цих торговельних марок з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування цих торговельних марок в діловій документації, в рекламі та в мережі Інтернет (на веб-сайті https://www.cotnar.ua/ у соціальних мережах https://www.facebook.com/cotnarhills, https://www.instagram.com/cotnar_wine/, на веб-сайті https://www.youtube.com/watch?v=W5nia5_nVGwt=11sab_channel=beyourself.design та інших веб-сайтах).

(8)у решті клопотання відповідача-2 (ТОВ «Котнар Хілл») про закриття провадження в справі - залишити без задоволення.

(9)зупинити провадження у даній справі за вимогами спрямованими Valvidia Business Company Ltd. до ТОВ «Карпат-Вин Еталон», які виділені у самостійне провадження, до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду вимог Valvidia Business Company Ltd., спрямованих до ТОВ «Котнар Хілл», які передані цією ухвалою для розгляду в межах справи Господарського суду м. Києва №910/9005/23 про банкрутство ТОВ «Котнар Хілл».

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у справі №907/716/23 задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Карпат Вин Еталон». Скасовано ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023 у справі №907/716/23. Матеріали справи повернуто до Господарського суду Закарпатської області для продовження розгляду, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про необхідність передачі цієї справи №907/716/23 для розгляду в межах справи Господарського суду м. Києва за №910/9005/23 про банкрутство ТОВ «Котнар Хілл», в тому числі оскільки, відсутні підстави для роз`єднання позовних вимог в цій справі.

23.04.2024 на електронну адресу Господарського суду Закарпатської області від відповідача-1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки: (1)позивач не підтвердив належними та допустимими доказами свою правоздатність та дієздатність, що є передумовою для звернення до суду; (2)позовна заява підписана неуповноваженою особою; (3)суд першої інстанції не мав права відкривати провадження, в зв`язку з тим що позивач заявив в своїй позовній заяві об`єднав позовні вимоги, які не можуть розглядатись в одному провадженні.

Представник відповідача-1 підтримав клопотання про закриття провадження у справі.

Заслухавши думку учасників справи з приводу заявленого клопотання відповідача-1 суд дійшов до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

Частиною восьмої статті 91 ПК України передбачено, що іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Конвенція 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 року «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» (далі - Конвенція), набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22 грудня 2003 року. Cторонами цієї Конвенції, зокрема, Україна та Сейшельські острови.

Ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються:

a)документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця;

b)адміністративні документи;

c)нотаріальні акти;

d)офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Зважаючи на викладене, оглянутий судом 17.10.2023 оригінал сертифікату про реєстрацію Компанії Valvidia Business Company Ltd. належить до офіційних документів на які поширюються положення Конвенції.

Згідно зі статтею 2 Конвенції кожна з договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Відповідно до статті 3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитка печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Аналогічне застосування вищезазначених норм Конвенції викладено в постановах Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №910/20604/20, від 13.01.2022 у справі №910/6552/20, від 16.08.2022 у справі №754/3601/21, від 23.05.2023 у справі №910/8060/19, які в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються судом.

Оглянутий судом 17.10.2023 оригінал сертифіката про реєстрацію Компанії Valvidia Business Company Ltd виданий не дипломатичною або консульською установою, а тому на цей документ не поширюється вимога щодо проставлення апостиля, а також щодо нього скасовано вимогу легалізації як іноземного офіційного документа в розумінні Конвенції.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19, яка в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується судом.

Враховуючи вищезазначене, відповідач-1 в силу покладеного на нього тягару не довів недопустимість сертифіката про реєстрацію Компанії Valvidia Business Company Ltd., оскільки протилежний висновок підтверджений матеріалами справи, а тому суд відхиляє доводи про відсутність у позивача правоздатності та дієздатності, що виключає можливість закриття провадження у справі з цих підстав.

Що стосується доводів відповідача-1 з приводу того, що позовна заява підписана не уповноваженою особою суд зазначає наступне.

Позовна заява за первісним позовом подана до суду через підсистему «Електронний суд», а підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису.

Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (частини перша та друга статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» (частина перша статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа (частина друга статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (частини четверта-шоста статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму (частина перша статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Створення паперового примірника електронного документа відбувається шляхом його виготовлення на папері разом з усіма обов`язковими для даного виду документа реквізитами з дотриманням встановленого законодавством порядку їх розміщення, а також з іншими наявними необов`язковими реквізитами (пункт 2 глави 6 розділу ІІ Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2014 року № 1886/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2014 року за № 1421/26198, у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги в електронній формі).

Відповідно до частини восьмої статті 42 ГПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).

Електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» тут і далі у редакції, чинній на момент подання апеляційних скарг).

Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (частина четверта статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Відповідно до пункту 31 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» перевірка - процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними.

Перевірка кваліфікованого електронного підпису чи печатки проводиться будь-якою особою з метою отримання інформації про дійсність чи недійсність кваліфікованого електронного підпису, чи печатки (пункт 82 Вимог у сфері електронних довірчих послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2018 року № 992).

Судом перевірено, що на позовну заяву та всі долучені до неї додатки накладено електронний цифровий підпис адвоката Тарасенка Леоніда Леонідовича.

З огляду на наведене суд відхиляє доводи відповідача-1 з приводу того, що позовна заява підписана не уповноваженою особою адвокатом Тарасенко Леонідом Леонідовичем, в зв`язку з тим, що ордер на надання правничої (правової) допомоги від 04 серпня 2023 року особисто не підписаний будь-якою особою, а самі два підписи разом з відбитком печатки вчинені шляхом фотошопу (накладення квадрата).

Що стосується доводів відповідача-1 про те, що суд першої інстанції не мав права відкривати провадження, в зв`язку з тим що позивач заявив в своїй позовній заяві об`єднав позовні вимоги, які не можуть розглядатись в одному провадженні, суд зазначає наступне.

Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору, при цьому сторони не зобов`язані доказувати в суді наявність та необхідність застосування певної норми до спірних правовідносин. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2023 у справі №910/5361/22 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо:

1)спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

2)відсутній предмет спору;

3)суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;

4)позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

5)після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

6)настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7)сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

У заявленому клопотанні про закриття провадження у справі відповідач-1 вказуючи на неможливість об?єднання в одному провадженні заявлених позовних вимог, не зазначає жодної правової підстави закриття провадження у справі, яка передбачена ст. 231 ГПК України.

Надаючи оцінку правовій природі поданого відповідачем-1 клопотання, яке є предметом розгляду, суд звертає увагу на те, що інститут передачі справи за належною підсудністю (ст. 31 ГПК України) відрізняється від інституту закриття провадження у справі (ст. 231 ГПК України), оскільки регулюється різними процесуальними нормами.

Тому, на думку суду клопотання відповідача-1, яке є предметом розгляду, за своєю суттю є не заявою про закриття провадження у справі, а заявою про передачу справи на розгляд іншого суду за належною підсудністю, а тому здійснюючи розгляд заяви в цій частині суд керується нормами ст. 31 ГПК України, а не ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право, Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження та позовного провадження. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

У зв`язку з набранням 21.10.2019 чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - Кодекс), відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнати такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 7 Кодексу встановлено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, суд зазначає, що у зв`язку із набранням чинності Кодексу, була змінена як юрисдикція так і територіальна підсудність відповідних спорів, стороною в яких є боржник. Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, з метою судового контролю у межах цього провадження. Тобто, спори, стороною яких є боржник, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, що, у свою чергу, узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу, який передбачає концентрацію всіх спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство. Принцип концентрації спорів у межах справи про банкрутство може бути витлумачений як такий, що передбачає розгляд у межах справи про банкрутство всіх майнових та пов`язаних з ними немайнових спорів, що суттєвим чином впливають на структуру кредиторів, суму кредиторських вимог, підстави їх виникнення, зміни, припинення, склад майнових активів боржника.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.07.2023 у справі №910/9005/23 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Котнар Хілл», яке є одним з відповідачів у даній справі за №907/716/23, а ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.01.2024 у справі №910/9005/23 визнано банкрутом ТОВ «Котнар Хілл» та відкрито ліквідаційну процедуру.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що на час звернення до суду з позовом, один з відповідачів перебуває в особливому правовому режимі, а відтак, результат розгляду даного спору може вплинути на права та обов`язки останнього та його кредиторів.

Стаття 30 ГПК України визначає, що справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (тобто банкрута).

Отже, з системного аналізу наведених вище норм права випливає, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство, особливістю вирішення спорів, є те, що вони розглядаються та вирішуються тим господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Аналізуючи зазначені обставини та положення Кодексу, з метою концентрації усіх справ у тому суді, в якому перебуває справа про банкрутство ТОВ «Котнар Хілл», суд дійшов висновку про необхідність передачі позовної заяви (справи №907/716/23) для розгляду в межах справи Господарського суду м. Києва №910/9005/23 про банкрутство ТОВ «Котнар Хілл».

Такого ж висновку дійшов і Західний апеляційний господарський суд у постанові від 29.01.2024 у даній справі.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 31, 173, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Закарпатської області -

У Х В А Л И В :

1.В задоволенні клопотання відповідача-1 (ТОВ «Карпат Вин Еталон») про закриття провадження в справі - відмовити.

2.Матеріали справи №907/716/23 передати для розгляду в межах справи №910/9005/23 Господарського суду м. Києва про банкрутство ТОВ «Котнар Хілл».

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Л.В. Андрейчук