Постанова

від 02.05.2024 по справі 127/11269/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/11269/24

Провадження № 22-ц/801/1105/2024

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 рокуСправа № 127/11269/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Сопруна В. В., Стадника І. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2024 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову,

Ухвалу постановила суддя Дернова В. В.

Ухвалу постановлено у м. Вінниця

Дата складення повного тексту невідома,

Встановив:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення його позову до ТОВ "БУГ ТРЕЙД" та ТОВ "Блек Стар +" про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто.

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки ухвала не відповідає вимогам діючого законодавства, постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував, що відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави, а невжиття судами заходів зустрічного забезпечення позову не може вказувати на помилковість висновків суддів про наявність підстав для забезпечення позову.

Крім того, суд при винесенні ухвали не врахував зміни у законодавстві щодо способу сплати судового збору та не перевірив надходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України. А подана позивачем копія квитанції про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову є належним доказом, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, п. 6 ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Постановляючи ухвалу суду про повернення заяви про забезпечення позову та керуючись ст. 153 ЦПК України, суд першої інстанції посилався на те, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, а саме не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та до заяви про забезпечення позову додано лише копію документа про сплату судового збору.

Колегія суддівне погоджуєтьсяз вказанимвисновком судупершої інстанціїз наступнихпідстав.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року № ETS № 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Нормою ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України: заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розміру.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зустрічне ж забезпечення по своїй суті є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, має на меті забезпечити баланс інтересів сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок застосування судом забезпечувальних заходів.

За приписами частини шостої статті 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та не вирішення судом питання зустрічного забезпечення не є підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки не позбавляє відповідача права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 21 грудня 2020 року у справі № 487/5726/19, від 30 червня 2021 року у справі № 752/2342/19, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/34352/21, від 02 березня 2023 року у справі № 643/14180/21 (провадження № 61-11379св22).

Випадки, у яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення передбачено частиною третьою статті 154 ЦПК України, однак зміст оскаржуваної ухвали не містить відомостей про те, що такі обставини були встановлені судом і саме ці обставини слугували правовою підставою для прийняття оскаржуваної ухвали.

За таких обставин, відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, у даному конкретному випадку, не є підставою для повернення заяви про забезпечення позову, оскільки не позбавляє відповідача права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.

Крім того, відсутність документів на підтвердження доводів заяви про забезпечення позову, або відсутність пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, якщо воно не є обов`язковим згідно ч. 3 ст. 154 ЦПК України, не є підставою для повернення заяви про забезпечення позову, оскільки ці питання суд першої інстанції з`ясовує у передбаченому ст. 153 ЦПК України порядку.

За змістом норм ч. 3, 4 ст. 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Із змісту заяви про забезпечення позову, поданій ОСОБА_1 вбачається, що в ній міститься достатньо інформації щодо предмета забезпечення, як того вимагає стаття 151 ЦПК України.

Тому судом першої інстанції помилково зроблено висновок про те, що заява про забезпечення позову у цій ситуації обов`язково повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення позову.

Крім того, як вбачається зі змісту ухвали суду, підставою для повернення заяви стала відсутність оригіналу про сплату судового збору.

Разом з тим, стаття 9 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зарахування коштів до Державного бюджету України свідчить по те, що з моменту їх зарахування вони стають коштами дохідної частини Державного бюджету України, однак повинні витрачатися на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.

У справі № 754/9573/13-ц Касаційний цивільний суд Верховного Суду зробив висновок, що 01 вересня 2015 року набрав чинності закон від 22 травня 2015 року № 484-VІII, яким з-поміж іншого вилучено норму щодо обов`язкової сплати судового збору виключно через установи банків або відділення зв`язку. Відтак сплата збору онлайн відповідає вимогам закону «Про судовий збір». А квитанція, що надходить на електронну адресу як підтвердження сплати збору, є єдиним можливим документом на підтвердження цього та має доказову силу.

Відповідно, суд мав перевірити зарахування збору до спеціального фонду державного бюджету.

З викладеного слідує, що подання до суду паперового оригіналу документа про сплату судового збору є необов`язковим, оскільки подані паперові чи електронні копії квитанцій та платіжних доручень є достатніми для того, щоб суд виконав свій процесуальний обов`язок, щодо перевірки надходження до бюджету платежів.

Суд першої інстанції на вищевказані обставини не звернув уваги та передчасно визнав заяву такою, що підлягає поверненню.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які стали перешкодою для розгляду заяви про забезпечення позову та постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи, що судом першої інстанції постановлено помилкову ухвалу, що перешкоджає розгляду заяви про забезпечення позову та з урахуванням вимог статті 379 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду заяви про забезпечення позову до суду першої інстанції.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 368, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіВ. В. Сопрун І. М. Стадник