Постанова

від 01.05.2024 по справі 2-167/10

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-167/10 Номер провадження 22-ц/814/2172/24Головуючий у 1-й інстанції Потетій А.Г. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув увідкритому судовомузасіданні вм.Полтавіцивільну справуза апеляційноюскаргою адвокатаМасюк ПоліниСтаніславівни,представника ОСОБА_1 ,на ухвалуПолтавського районногосуду Полтавськоїобласті від19березня 2024року (часухвалення судовогорішення та датавиготовлення поновноготексту ухвалине зазначені)у справі за скаргою адвоката Масюк Поліни Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року адвокат М.П.С. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, просила ухвалити рішення, яким

визнати протиправною бездіяльність Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 34962946) щодо не зняття арешту з нерухомого майна у виконавчому провадженні №26698422;

зобов`язати Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт із усього нерухомого майна ОСОБА_1 , яке накладене в рамках виконавчого провадження № 26698422, а саме обтяження:

- номер запису про обтяження: 11530188, дата та час державної реєстрації: від 23.08.2011 року 12:18:27, вид обтяження: арешт нерухомого майна; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника №26698422, 19.08.2011, ВДВС Полтавського РУЮ, державний виконавець Бевз Н.М.; об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; власник: ОСОБА_1 код АДРЕСА_1 ; обтяжувач та заявник: Відділ державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції, код: 34962946, 36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Стешенка, 6; додаткові дані: виконавчий лист №2-167 від 15.04.2010 Полтавський районний суд.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що згідно даних Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі постанови про накладення арешту №26698422 від 19.08.2011, винесеної державним виконавцем ВДВС Полтавського РУЮ на виконання виконавчого листа №2-167 від 15.04.2010, виданого Полтавським районним судом.

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 26.02.2010 у справі №2- 167/2010 стягнуто на користь ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит» заборгованість у сумі 99 418,00 грн.

Виконавчий лист № 2-167/2010 від 15.04.2010 чотири рази пред`являвся стягувачем до органу ДВС, останній раз у виконавчому провадженні №51014004 винесено постанову від 29.12.2018 про повернення виконавчого документа, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення.

Строки пред`явлення виконавчого листа № 2-167/2010 від 15.04.2010 закінчилися.

Крім того, у судовому порядку підтверджено, що строки пред`явлення виконавчих листів у справі № 2-167/2010 закінчилися, оскільки постановою Полтавського апеляційного суду від 22.08.2023 у справі №2-167/10 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", правонаступнику кредитора, у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та поновлення строку на його пред`явлення до виконання.

З огляду на те, що вказаний арешт є безпідставним, боржник через свого представника звернувся до виконавчої служби із заявою від 31.01.2024 з вимогою зняти такий арешт.

На вказану заяву Полтавським відділом державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом від 07.02.2024 (надійшла на електронну пошту представника 07.02.2024) повідомлено про відсутність підстав для зняття такого арешту та зазначено про можливість звернення до суду.

Відсутність відкритого виконавчого провадження свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арешту майна боржника, а тому є підставою для задоволення скарги.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 19 березня 2024 року у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Масюк П.С., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що висновок суду першої інстанції не неправильно обраний спосіб захисту порушеного права є помилковим, суперечить сталій судовій практиці, судом не враховано, що позов у такій ситуації може подати особа, яка не є (не була) учасником виконавчого провадження і вважає, майно, на яке накладений арешт своїм.

Відзив на апеляційну скаргу судом не отриманий.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Полтавського районного суду від 26.02.2010 у справі №2- 167/2010 задоволено позов ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит»: стягнуто на його користь із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість у сумі 99 418,00 грн.

Згідно відповіді Полтавського ВДВС від 07.02.2024 виконавчий лист № 2-167/2010 від 15.04.2010 чотири рази пред`являвся стягувачем до органу ДВС, а саме:

-виконавче провадження №20048429, у якому 27.01.2011 винесено постанову про повернення виконавчого документа, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення;

-виконавче провадження №20048448, у якому 27.01.2011 винесено постанову про повернення виконавчого документа, оскільки у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення;

-виконавче провадження №26698703, у якому 30.09.2013 винесено постанову про повернення виконавчого документа, оскільки майно належне боржнику не розшукано більше року з дня оголошення розшуку;

-виконавче провадження №51014004, у якому 29.12.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документа, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 22.08.2023 у справі №2-167/10 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", правонаступнику ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит», у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та поновлення строку на його пред`явлення до виконання.

У Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зазначено про накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі постанови про накладення арешту №26698422 від 19.08.2011, винесеної державним виконавцем ВДВС Полтавського РУЮ на виконання виконавчого листа №2-167 від 15.04.2010, виданого Полтавським районним судом.

Наразі відсутні будь-які виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до суду із скаргою, заявником обрано неправильний спосіб захисту своїх прав, оскільки відсутні виконавчі провадження і будь які дії виконавцем не можуть бути вчинені, а отже ОСОБА_1 необхідно було звернутися до суду в порядку позовного провадження, оскільки виключно за рішенням суду виконавець може зняти арешт.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

У межах розгляду цієї справи встановлено, що останній раз виконавчий лист №2-167 повернутий виконавцем стягувачу 29 грудня 2018 року у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Відповідно доп.2ч.1ст.37ЗУ «Провиконавче провадження»у редакції,що діялаза станомна грудень2018року, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною п`ятою ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що повернення виконавчогодокумента стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляєйого праваповторно пред`явитивиконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч.5, ч.6 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого листа якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Одним з наслідків закінчення виконавчого провадження, є зокрема, зняття арешту з майна (коштів) боржника (ст.40 «Про виконавче провадження»).

Аналіз наведених норм Закону дає підстави обґрунтовано вважати, що за станом на грудень 2018 року повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

ОСОБА_1 через свого представника звернувся до державного виконавця з вимогою зняти арешт у січні 2024 року.

Державний виконавець відмовив у знятті арешту з посиланням на приписи ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно ч.5 ст.13 ЗУ «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Статтею 40 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що у разізакінчення виконавчогопровадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Статтею 59 ЗУ «Про виконавче провадження» врегульований порядок і підстави зняття арешту з майна.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, за змістом наведених норм спеціального Закону у державного виконавця були відсутні законні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 , тому вимога про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця не є обґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Разом з тим, у цій справі також встановлено, що постановою Полтавського апеляційного суду від 22.08.2023 у справі №2-167/10 відмовлено ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", правонаступнику ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит», у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та поновлення строку на його пред`явлення до виконання.

У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі №2-5422/11 з подібними фактичними обставинами, викладені такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

«Водночас, спір у справі, що переглядається, виник не у зв`язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державним виконавцем, який здійснював виконавчі дії у виконавчих провадженнях №№ 32130323 та 32027413 на стадії їх завершення під час повернення виконавчих документів стягувачу у 2014 році.

Спір виник у зв`язку з тим, що на заяву представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 23 червня 2021 року про зняття арешту у зв`язку з тим, що стягувач втратив право відкрити виконавче провадження, оскільки ТОВ «Вердикт Капітал» судом було відмовлено у видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення, державний виконавець відмовився зняти арешт з майна боржника.

…

У справі, що переглядається, встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2020 року у задоволенні заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про видачу дубліката виконавчого листа відмовлено. Крім того, строк пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання закінчився, зазначеною ухвалою також було відмовлено в поновленні цього строку, а дублікат виконавчого документу може бути виданий лише у разі, якщо строк його пред`явленням до виконання не закінчився.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4Закону України«Про виконавчепровадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Крім того, Верховний Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У цій правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях № № 32130323, 32027413, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з її майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання після повернення його стягувачу та відсутності відкритих виконавчих проваджень щодо заявника.

При цьому колегія судді враховує те, що наявність протягом тривалого часу (більше 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 452ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, оскільки на виконанні у державній виконавчій службі відсутні виконавчі провадження, а арешт на майно боржника у виконавчому провадженні діє з 2012 року, за обставинами цієї справи наявні підстави для зобов`язання посадових осіб виконавчої служби зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 у межах виконавчих проваджень № № 32130323, 32027413, оскільки надалі у застосуванні арешту відсутня необхідність.

Суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про зняття арешту.»

Оскільки у межах розгляду цієї справи встановлено, що арешт на майно боржника триває понад десять років, на виконанні у державній виконавчій службі відсутні виконавчі провадження відносно боржника, а судовим рішенням новому кредитору відмовлено у видачі дублікату виконавчого листа про стягнення заборгованості з боржника та поновлення строку на його пред`явлення до виконання, то слід виходити з того, що існуючий арешт безпідставно обмежує права боржника як власника майна, у зв`язку з чим наявні підстави для зобов`язання посадових осіб виконавчої служби зняти арешт, накладений на майно боржника.

З огляду на встановлене ухвалу суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення скарги.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, ч.4 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Масюк Поліни Станіславівни, представника ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 19 березня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення по суті заявлених вимог.

Скаргу адвоката Масюк Поліни Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити частково.

Зобов`язати Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт із усього нерухомого майна ОСОБА_1 , яке накладене в рамках виконавчого провадження № 26698422, а саме обтяження:

- номер запису про обтяження: 11530188, дата та час державної реєстрації: від 23.08.2011 року 12:18:27, вид обтяження: арешт нерухомого майна; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника №26698422, 19.08.2011, ВДВС Полтавського РУЮ, державний виконавець Бевз Н.М.; об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; власник: ОСОБА_1 код АДРЕСА_1 ; обтяжувач та заявник: Відділ державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції, код: 34962946, 36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Стешенка, 6; додаткові дані: виконавчий лист №2-167 від 15.04.2010 Полтавський районний суд.

У задоволенні інших вимог відмовити за недоведеністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у частині вимоги про видачу дубліката виконавчого документа протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 01 травня 2024 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов