Рішення

від 14.03.2024 по справі 522/8516/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/8516/22

Провадження №2/522/1151/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси:

у складі: головуючої - судді Ковтун Ю.І.,

за участі секретаря Лахматової С.В.,

представника позивача та третьої особи адвоката Згоди О.О.,

представників відповідача - адвоката Зайця К.В., Ричкова М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» до ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еко Капітал» про визнання договору № 27 від 19.01.2017 недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1», яка подана адвокатом Згода Олексієм Олександровичем до ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еко Капітал», в якій просить: Договір № 27 про сплату пайових внесків у Обслуговуючий кооператив «Екодом-1» від 19 січня 2017 року, підписаний між Обслуговуючим кооперативом «Екодом-1» ЄДРПОУ 39538271 від імені Голови Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 - визнати недійсним; стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» судові витрати у розмірі 2481 гривень.

В обґрунтування позову зазначає, що під час підготовки та подачі до Міністерства юстиції України 24.10.2019 ТОВ «ХАНБЕР» та Обслуговуючим кооперативом «Екодом-1» спільної скарги на рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими проведено реєстрацію на об`єкти нерухомості в тому числі за відповідачем, ОК«Екодом-1» стало відомо що нібито 19.01.2017 невстановленими особами від імені ОК «Екодом-1» в особі Голови кооперативу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підписаний договір про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» № 27. Крім цього, позивачу стало відомо, що невстановленими особами від імені голови ОК «Екодом-1» ОСОБА_3 , видано ОСОБА_1 . Довідку за вих. № 20/01/2017 датовану 19.01.2017, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 згідно Договору про сплату внесків у ОК «Екодом-1» № 27 від 19 січня 2017 року зробив внесок в повному обсязі згідно Додатку № 1 до вказаного Договору та складено Акт прийому-передачі до Договору датований 13.02.2019. ОК «Екодом-1» 09.02.2022 подано заяву в порядку ст.214 КПК України до Відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.366 КК України. За результатами розгляду вказаної заяви в ЄРДР внесено інформацію про скоєння кримінального правопорушення та розпочате досудове слідство у кримінальному провадженні № 42022163030000010. З протоколу допиту свідка ОСОБА_4 встановлено, що з ОСОБА_1 вона не знайома та ніколи його не бачила, договір про сплату пайових внесків від 19 січня 2017 року № 27, довідку від 19.01.2017 вих № 20/01/2017 та Акт прийому-передачі від 13.02.2019 підписано за допомогою факсиміле. Вказані документи вона не підписувала та хто міг їх підписати від її імені їй невідомо. Зазначив, що сторонами у Договорі № 27 від 19.01.2017 письмової згоди щодо використання факсиміле досягнуто не було, а окрема угода у якій мають міститися зразки відповідного аналога власноручного підпису не укладалась. Тобто наявність факсимільного відтворення підпису ОСОБА_3 не відповідає положенням частини третьої статті 207 ЦК України. Оскільки ОК «Екодом-1» вищевказаний договір не укладався, даний договір не відповідає вимогам ч.3 ст.207 ЦК України, волевиявлення учасника даного правочину не було, жодні реальні наслідки обумовлені даним договором сторони не узгоджували як і зміст самого правочину, що в свою чергу дає підстави для визнання судом оспорюваного договору недійсним. Умови оскаржуваного договору не виконувалися, оскільки на розрахунковий рахунок ОК «Екодом-1» зазначені кошти від ОСОБА_1 не надходили, що підтверджується звітом про фактичні результати виконаних погоджених аудиторських процедур стосовно фінансової інформації ОК «Екодом-1» від 21.12.2021, складений ТОВ «АРТЕ АУДИТ». Наявність Договору № 27 від 19 січня 2017 року, у теперішній час викликає суперечності між ОК «Екодом-1» та АТ «ЗНВКІФ «ЕКО КАПІТАЛ», яке у теперішній час є власником об`єкту нерухомого майна, що може потягти за собою матеріальні претензії АТ «ЗНВКІФ «ЕКО КАПІТАЛ» до ОК «Екодом-1», та спричинить майнову шкоду позивачу. Окрім цього, фактично вказаним договором визначено права та обов`язки позивача без його волі, що в свою чергу також порушує права позивача в тому числі передбачені ч.1 ст.43 ГК України та абз.2 ч.1 ст.45 ГК України, якими передбачено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Фактично після складання та підписання від імені голови ОК «Екодом-1» даного договору відповідачем вжито заходів на реєстрацію права власності на об`єкт на який ОК «Екодом-1» мав майнові права. Відповідач без волі позивача розпорядився майном підприємства, яке було отримано позивачем під час своєї підприємницької діяльності як суб`єкта господарювання.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 29 липня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1». Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 81 82).

25.10.2022 на адресу суду надійшла заява від представника відповідача - адвоката Зайця К.В. про застосування строків позовної давності, в якій просить застосувати наслідки спливу позовної давності щодо вимоги за позовом Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» до ОСОБА_1 про визнання договору № 27 від 19.01.2017 недійсним. У задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» до ОСОБА_1 про визнання договору № 27 від 19.01.2017 недійсним - відмовити у повному обсязі (т. 1 а.с. 128 129).

Також, 25.10.2022 на адресу суду від представника відповідача - адвоката Зайця К.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги відповідач не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Зазначив, що позивачем пропущений строк звернення з даним позовом до суду. Предметом оскарження є Договір № 27 від 19.01.2017 при цьому ОК «Екодом-1» звернулось з позовом до суду у липні 2022 року. У позовній заяві позивачем зазначено, що про існування вказаного договору товариство дізналося лише у жовтні 2019 року, в процесі підготовки та подачі скарги до Міністерства юстиції. Однак, із звіту про фактичні результати виконаних погоджених аудиторських процедур стосовно фінансової інформації ОК «Екодом-1», поданого разом із позовною заявою, вбачається, що другі екземпляри вказаних договорів, актів прийому-передачі та довідок про сплату внеску знаходились у розпорядженні ОК «Екодом-1». З чого вбачається, що ОК «Екодом-1» знав про існування оскаржуваного договору, з моменту його укладення. Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позови. Також зазначив, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває справа № 522/5426/21 за позовом ТОВ «ХАНБЕР» до ОСОБА_1 , ОК «Екодом-1», третя особа Акціонерне товариство «Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕКО КАПІТАЛ» про визнання договору про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» № 27 від 19.01.201 недійсним. З огляду на те, що у зазначеній справі ОК «Екодом-1» є відповідачем, вбачається, що подання позову у справі 522/8516/22 є нічим іншим ніж зловживання правом. Зазначив, що позивачем взагалі не наведено та не доведено, які саме права та інтереси позивача порушені, в чому полягає порушення. Посилання позивача на те, що умови договору не виконувались, оскільки на розрахунковий рахунок ОК «Екодом-1» грошові кошти від ОСОБА_1 не надходили, не можуть бути прийняті судом до уваги. Відповідачем було сплачено в повному обсязі відповідні внески, що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткових касових ордерів, актами прийому-передачі до договорів про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» та відповідними довідками. Квитанція до прибуткового касового ордеру є належним документом, що підтверджує сплату грошових коштів на користь ОК «Екодом-1». Аналогічної думки дійшов Верховний Суду справі 522/27105/13-ц (постанова від 19.06.2019). Посилання позивача на те, що наявність вказаного договору викликає суперечності між ОК «Екодом-1» та АТ «ЗНВКІФ «ЕКО КАПІТАЛ», яке наразі є власником майна за вказаним договором, що може потягти матеріальні претензії АТ «ЗНВКІФ «ЕКО КАПІТАЛ» до ОК «Екодом-1», та спричинить майнову шкоду позивачу, взагалі нічим не доведені та необґрунтовані. Тобто, вказана позовна вимога заявлена, як вимога на майбутнє. Розгляд справи з вимогами на майбутнє не передбачений чинним цивільно-процесуальним законодавством, та заявлені позивачем вимоги не є ефективним способом захисту, адже невідомо яким чином заявлені позовні вимоги будуть поновлювати права позивача. Фактично, позов ОК «Екодом-1» позбавлений будь-якої процесуальної мети та спрямований не на остаточне усунення невизначеності у правовідносинах сторін, а на встановлення фактів, які позивач в майбутньому розраховує використати у іншому спорі. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Також, судом не може бути прийнятий до уваги в якості доказу протокол допиту свідка від 03.06.2022. Так, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначених ст. 615 цього Кодексу (т. 1 а.с. 132 135).

28.10.2022 на адресу суду від представника позивача адвоката Згоди О.О. надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої щодо тверджень відповідача про порушення строку звернення до суду з даним позовом зазначив, що Договір № 27 від 19.01.2017, акт прийому-передачі від 13.02.2019, довідка за вих. № 20/01/2017 від 19.01.2017 в копіях були отримані з реєстраційної справи по об`єкту нерухомості, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 під час підготовки скарги до Міністерства юстиції України про скасування рішення державного реєстратора. Реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомості за відповідачем проведено 01.08.2019, до цього часу жодним чином позивач не міг отримати інформацію про існування даного договору, акту прийому-передачі та довідки про сплату внесків, які не укладалися та не видавалися позивачем. Відповідач з одного боку у відзиві зазначає про необґрунтованість позовних вимог ОК «Екодом-1», а з іншого боку відповідач подав до суду заяву про застосування строків позовної давності. Про порушення своїх майнових прав позивач дізнався у жовтні 2019 року. У зв`язку з чим строк позовної давності не порушено. Посилання відповідача на формулювання зазначене в звіті про фактичні результати виконаних погоджених аудиторських процедур фінансової інформації ОК «Екодом-1» не заслуговують на увагу, оскільки у звіті від 21.12.2021 не вказано, що досліджувалися саме оригінали вищезазначених документів, скільки для дослідження надавалися копії документів, які були отримані з реєстраційної справи. Щодо посилання відповідача на існування справи № 522/5426/21 за позовом ТОВ «ХАНБЕР» зазначив, що у позові ТОВ «ХАНБЕР» зазначено, що укладенням Договору № 27 від 19.01.2017 порушені права ТОВ «ХАНБЕР». Однак в даній справі ОК «Екодом-1» зазначаються зовсім інші обставини, а саме не укладення Договору № 27 від 19.01.2017. Щодо посилання відповідача на те, що позивачем взагалі не наведено та не доведено, які саме права та інтереси позивача порушені зазначив, що фактично оспорюваним договором визначено права та обов`язки позивача без його волі, що в свою чергу також порушує права позивача в тому числі передбачені ч.1 ст.43 ГК України та абз.2 ч.1 ст.45 ГК України. Фактично після складання та підписання від імені голови ОК «Екодом-1» договору відповідачем вжито заходів на реєстрацію права власності на об`єкт на який ОК «Екодом-1» мав майнові права. Відповідач без волі позивача розпорядився майном підприємства, яке було отримано позивачем під час своєї підприємницької діяльності як суб`єкта господарювання. Також, оспорюваний договір несе в собі права та встановлює обов`язки для ОК «Екодом-1», що вже вказує на порушення прав позивача. Також зазначив, що відповідачем не долучено до відзиву жодної квитанції, яка б підтверджувала сплату коштів за вищезазначеним договором. У довідці про сплату пайових внесків та акті прийому-передачі не вказано змісту господарської операції у вигляді перерахування або передачі коштів, а саме місця виплати, дату виплати, шлях яким кошти були перераховані або передані ОК «Екодом-1», тощо. Вважають, що вказані документи не відносяться до первинних документів, які б підтверджували господарську операцію, а саме сплату коштів ОСОБА_1 за вищезазначеним договором, оскільки відповідно до тексту даної довідки та акту не можливо встановити зміст господарської операції та у даній довідці відсутній підпис ОСОБА_1 , або інші дані які б надали можливість ідентифікувати його особу. Крім цього, у матеріалах даної справи міститься копія протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 03.06.2022, відповідно до змісту якого, ОСОБА_4 зазначила що Договір №27 від 19.01.2017 року, довідку про сплату внесків № 20/01/2017 від 19.01.2017 до Договору №27, акт прийому-передачі від 13.02.2019 до Договору №27 підписано за допомогою факсиміле. Сторонами у Договорі №27 від 19.01.2017 письмової згоди щодо використання факсиміле на первинних документах досягнуто не було, а окрема угода у якій мають міститися зразки відповідного аналога власноручного підпису не укладалась. Тобто наявність факсимільного відтворення підпису ОСОБА_4 не відповідає положенням частини третьої статті 207 ЦК України. Щодо посилання відповідача на те, що оскаржуваний договір взагалі не може навіть порушувати права та інтереси позивача, оскільки вказаний договір виконаний сторонами у повному обсязі, а відповідно до умов п.7.1. вказаного договору дія його припинена, вказані доводи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки Договір №27 від 19.01.2017 не укладався та не виконувався сторонами (т. 1 а.с. 161 172).

22.11.2022 на адресу суду від представника відповідача - адвоката Зайця К.В. надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких зазначив, що із звіту про фактичні результати виконаних погоджених аудиторських процедур стосовно фінансової інформації ОК «Екодом-1», поданого разом із позовною заявою, вбачається, що другі екземпляри вказаних договорів, актів прийому-передачі та довідок про сплату внеску знаходились у розпорядженні ОК «Екодом-1». Так, на другій сторінці вказаного звіту зазначено «Ми запросили, отримали і дослідили нижченаведені типові Договори про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», укладених між ОК «Екодом-1» та громадянами України», на 3 сторінці вказаного звіту зазначено «Ми запросили, отримали і дослідили акти приймання-передачі до Договорів про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» та довідки про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» за переліченими вище Договорами». Зі звіту вбачається, що фірма аудитор отримала саме оригінали договорів а не їх копії. Факт того, що від імені ОК «Екодом-1», вказаний договір було укладено його головою ОСОБА_4 , а наразі керівництво ОК «Екодом-1» змінилося не є беззаперечним доказом того, що позивач не знав та не міг знати про укладення оспорюваного правочину. У зв`язку із тим, що позивач у своїй відповіді на відзив не довів факту, що він не знав або не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач в свою чергу навів факти, які підтверджуються матеріалами справи, вбачається, то позивачем припущено процесуальний строк на подачу позову. Щодо порушеного права ОК «Екодом-1» зазначив, що ОК «Екодом-1» не позбавлений права на наведення своїх аргументів у справі № 522/5426/21, та міг і може скористатися всіма наданими йому процесуальним кодексом правами, а саме не заперечувати проти позовних вимог ТОВ «ХАНБЕР», навести свої доводи та на підтвердження своєї позиції надати відповідні документи. Доводи позивача щодо того що відповідач без волі позивача розпорядився майном підприємства, яке було отримано позивачем під час своєї підприємницької діяльності як суб`єкта господарювання теж не заслуговують на увагу, оскільки жодного доказу що вказане нерухоме майно було чи є майном підприємства не надано. Також не можуть бути прийняті судом до уваги посилання позивача на те, що умови договору не виконувались, оскільки на розрахунковий рахунок ОК «Екодом-1» грошові кошти від ОСОБА_1 не надходили, оскільки квитанція до прибуткового касового ордеру є належним документом, що підтверджує сплату грошових коштів на користь ОК «Екодом-1». Ні з позовної заяви, ні з умов оскаржуваного договору взагалі не вбачається яким чином оскаржуваний договір порушує права та інтереси самого ОК «Екодом-1». Заявлена вимога є вимогою на майбутнє, оскільки наразі жодних суперечностей між ОК «Екодом-1» та А Т «ЗНВКІФ «ЕКО КАПІТАЛ» немає (т. 1 а.с. 179 183).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2022 рокуу прийнятті позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еко Капітал» до спільного розгляду з первісним позовом відмовлено. Матеріали позовної заяви повернуто заявнику (т. 1 а.с. 188 190).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2023 року узадоволенні заявипредставника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зайця К.В. про забезпечення судових витрат відмовлено (т. 1 а.с. 238 239).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2023 року закрито підготовче засіданняпо цивільній справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» тапризначеносправу до судового розгляду по суті (т. 2 а.с. 8).

13.03.2024 на адресу суду від представника позивача та третьої особи адвоката Згоди О.О. надійшли додаткові письмові пояснення у справі, згідно яких зазначив, що під час слухання справи свідок ОСОБА_4 підтвердила, що договір про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» №27 від 19.01.2017, копія якого міститься в матеріалах справи, підписано за допомогою її факсиміле. Посилаючись на зазначені обставини, на порушення норм матеріального права, а саме ч.3 ст.207, ст.215 ЦК України, при укладенні вищезазначеного договору, а також на те, що наявність оспорюваного договору порушує права ОК «Екодом-1», позивач просить суд визнати недійсним договір № 27 про сплату пайових внесків, укладений 19.01.2017 між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_1 . Зі своєї правової природи правочин у вигляді договору №27 від 19.01.2017 є двостороннім правочином так як породжує за собою права та обов`язки обох сторін договору. ОК «Екодом-1» в оскаржуваному договорі зазначений як одна із сторін договору, що вже передбачає можливість захисту своїх прав ОК «Екодом-1» у разі їх порушення у зв`язку з умовами договору. Наявність даного договору укладеного з порушенням вимог матеріального права, породжує відповідальність ОК «Екодом-1» перед ОСОБА_1 , що вони вважають як шкода позивачу та порушення його законних інтересів за захистом яких він звернувся до суду. Оскаржуваний договір від 19.01.2017, спричиняє шкоду ОК «Екодом-1» у зв`язку з невиконанням зобов`язань по договору про співпрацю від 22.10.2015 та тягне за собою цивільно-правову відповідальність позивача перед ТОВ «ХАНБЕР», чим також порушуються права та законні інтереси позивача.

У судовому засіданні представник позивача та третьої особи адвокат Згода О.О. позов підтримав та просив його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача - адвокати Заяць К.В., Ричков М.Ю., позов не визнали та просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що договори про сплату пайових внесків між ОК «Екодом-1» та фізичними особами, готувалися в декількох екземплярах, один в оригіналі, другий скріплений факсиміле для клієнтів. На підприємстві, як правило, залишався договір з оригінальним підписом. Оглянувши наявні в матеріалах справи копії договору та додатків до договору, вказала, що такі, скоріш за все, підписані за допомогою факсиміле. Також повідомила, що каса на підприємстві була відсутня, платежі приймали готівкою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, свідка, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що відповідно до Договору № 27 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 19 січня 2017 року, що укладений між Обслуговуючим кооперативом «Екодом-1», в особі Голови кооперативу Дзюби Н.О. (надалі «ОК»), з однієї сторони та асоційованим членом кооперативу ОСОБА_1 (надалі Учасник) було укладено договір про наступне:

За цим договором ОК зобов`язується організувати будівництво двухрівневого підземного паркінгу у багатоповерховому житловому будинку з підземним паркінгом та вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями по АДРЕСА_2 (далі за текстом - Об`єкт будівництва) за рахунок внесків Учасника та внесків інших асоційованих членів ОК, здати його в експлуатацію, передати Учаснику нежитлове приміщення (паркомісце) в Об`єкті будівництва, обумовлене цим Договором та всі документи, необхідні Учаснику для реєстрації права власності на нього, а Учасник зобов`язується сплатити до ОК внески у розмірах та в порядку, встановлених даним Договором та додатками до нього, та має право отримати об`єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого даним Договором для учасника (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору Договір вважається заявою Учасника про вступ до асоційованих членів ОК. Після сплати вступного внеску на користь ОК даний договір вважається рішенням голови ОК про прийняття Учасника до асоційованих членів ОК.

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість об`єкту нерухомості становить еквівалент 25000 доларі США (т. 1 а.с. 18 20).

Згідно з порядком сплати внесків (Додаток №1) на момент укладання цього Договору Учасником сплачено 25000 у.о. (т. 1 а.с. 21).

Відповідно до довідки №20/01/2017р. від 19 січня 2017 року, яка видана головою ОК «Екодом-1» ОСОБА_5 . ОСОБА_1 про те, що він є асоційованим членом ОК «Екодом-1» та згідно Договору про сплату внесків у ОК «Екодом-1» № 27 від 19 січня 2017 року зробив внесок в повному обсязі у сумі 25000 доларів США (т. 1 а.с. 22).

Згідно з п. 1 акту прийому передачі до Договору № 27 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 19 січня 2017 року, що укладений між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_1 на виконання положень Договору № 27 про сплату внесків від 19 січня 2017 року ОК передає, а Учасник приймає Об`єкт нерухомості: паркомісце за адресою АДРЕСА_3 , загальна площа 15,44 кв.м. (т. 1 а.с. 23).

Оригінали вказаних документів були надані стороною відповідача на вимогу суду та оглянуті в судовому засіданні. З оглянутих документів судом установлено, що вони містять власноручний підпис голови кооперативу ОК «Екодом-1».

Також судом установлено, що рішенням державного реєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком В.О. № 48049075 від 01.08.2019 було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на паркомісце № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Підстава для реєстрації: Договір про сплату пайових внесків № 27 від 19.01.2017, видавник ОК «Екодом-1», ОСОБА_1 ; акт прийому-передачі від 13.02.2019, видавник ОК «Екодом-1», ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 304023926 від 01.07.2022 (т. 1 а.с. 54 - 55).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 304037924 від 01.07.2022 рішенням державного реєстратора КП «Агенція державної реєстрації» Махортовим І.О. №47662207 від 08.07.2019 було зареєстровано за Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікованийвенчурний корпоративнийінвестиційний фонд«Еко Капітал»право власностінапаркомісце № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул. Морська, буд.8а. Підстава для реєстрації: технічний паспорт, серія та номер: Б/н, виданий 05.07.2019, видавник: ТОВ «АРХЕКСПЕРТБУД»; акт прийому-передачі, серія та номер: Б/н, виданий 25.03.2019, видавник ОК «Екодом-1», довідка, серія та номер: 19/03/25, виданий 25.03.2019, видавник ОК «Екодом-1»; договір про сплату пайових внесків, серія та номер: 27, виданий 17.12.2018, видавник ОК «Екодом-1» (т. 1 а.с.56).

Наказом Міністерство юстиції України №452/5 від 06.02.2020 скасовані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняті державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком В.О., зокрема, № 48049075 від 01.08.2019 (т. 1 а.с. 57).

Згідно з висновком експерта № 22.12/04 судово-економічної експертизи за заявою адвоката Згоди О.О. складеного 27.02.2023, проведеними дослідженнями наданих документів, висновки Звіту про фактичні результати виконаних погоджених аудиторських процедур стосовно фінансової інформації ОК «Екодом-1» від 21.12.2021 року підготовленого ТОВ «АРТЕ АУДИТ» в частині не відображення в бухгалтерському обліку та звітності ОК «Екодом-1» інформації щодо розрахунку, зокрема ОСОБА_1 за Договором № 27 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 19.01.2017 та не проведення вищезазначених розрахунків підтверджується (т. 1 а.с. 217 - 227).

Частина 1 статті 15ЦК України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним (стаття 16 ЦК України).

Згідно із частинами 1 та 2 статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

Отже будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини 1 цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто необхідно відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) або уповноваженими на те особами (частини 2 та 4 статті 207 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині 3 статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини 1 статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України.

Тобто як у частині 1 статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зазначений правовий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.

Крім того, відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за № 9 від 06 листопада 2009 р. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,

Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

За змістом статей 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 зазначено, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Отже, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Стороною позивача ОК «ЕКОДОМ-1» не вказано, у чому саме полягає порушення відповідачем його прав чи інтересів, з огляду на й те, що право власності на нерухоме майно, зазначене в оспорюваному договорі зареєстроване не за відповідачем, а за третьою особою Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еко Капітал».У справі відсутні докази порушення прав, свобод та інтересів позивача із підстав, зазначених ним, а доводи позивача про порушене право (законний інтерес) є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного договору на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача.

Відповідно до частини 1 статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими, речовими і електронними доказами;

висновками експертів;

показаннями свідків (частини 2 статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із статтею 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У частинах 1, 2, 8 статті 83ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Аналізуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні вимог позивача, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» до ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еко Капітал» про визнання договору № 27 від 19.01.2017 недійсним, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 26 квітня 2024 року.

Суддя Ю.І.Ковтун