Рішення

від 03.05.2024 по справі 482/220/22

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03.05.2024

Справа № 482/220/22

Номер провадження 2/482/240/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2024 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сергієнка С.А., за участю секретаря судових засідань Шведової Я.О., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В:

21.02.2022 року позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі про розірвання договору оренди землі.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2022 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_3 адвоката Богданової-Пуфф Тетяни Дмитрівни, залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі, в якості співвідповідача фізичну особу підприємця ОСОБА_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації: 19.08.2002, дата запису: 07.11.2005, номер запису: 25170170000000845).

Ухвалою суду від 05.12.2022 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Богданової-Пуфф Тетяни Дмитрівни від 07.11.2022 року про зміну предмета позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі, додаткової угоди та скасування державної реєстрації речового права.

Згідно останніх позовних вимог, представник позивача просила суд припинити шляхом дострокового розірвання Договір оренди землі, укладений 23 червня 2005 року між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 , зареєстрований у Новоодеському реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП «ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 січня 2006 року за № 040601900029, номер запису про інше речове право 24197135 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19.12.2017 року (підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39004270 від 27.12.2017 16:53:30, ОСОБА_5 , Новоодеська районна державна адміністрація, Миколаївська обл.) із припиненням шляхом дострокового розірвання Додаткової угоди «Про зміну і доповнення договору» за № 482480004002351 від 11.04.2012 р.

А також скасувавши державну реєстрацію іншого речового права:

Номер запису про інше речове право: 24197135 від який вчинено 19.12.2017 13:56:49 щодо вищевказаного договору оренди землі.

На обґрунтування позову вказувала підставою позову ОСОБА_3 є невиконання орендарем умов Договору про оренду землі від 23 червня 2005 року, зареєстрованого у Новоодеському реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП «ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 січня 2006 року за № 040601900029 та додаткової угоди до нього, зареєстрованої 11 квітня 2012 року державним реєстратором Відділу Держкомзему у Новоодеському районі Миколаївської області К.М. Кушнір було за № 482480004002351.

Вказувала на систематичну несплату орендної плати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , починаючи з 2005 року по 2022 рік, з урахуванням індексації та пені за простроченні зобов`язання, порушення строку виплат, не перегляд розміру орендної плати згідно умов договору про оренду землі, в тому числі з урахуванням інфляції, індексації, зміни нормативно-грошової оцінки землі, прожиткового мінімуму, не переглядаються умови договору, тощо.

У зв`язку з великим обсягом роботи та браком у зв`язку з цим часу, 24 квітня 2024 року неможливо скласти рішення по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі, а тому суд відкладає складання рішення в повному обсязі до 03.05.2024 року.

Також вказувала, що у матеріалах справи міститься Додаткова угода до договору оренди землі, зареєстрована у Відділі Держкомзему у Новоодеському районі 11.04.2012 р., відповідно якої ОСОБА_4 зобов`язався сплачувати орендну плату в розмірі 3720 Документ сформований в системі «Електронний суд» 07.11.2022 14 грн. на рік, тобто було змінено розмір орендної плати. Інші умови вищевказаного Договору залишилися незмінними та сторони підтвердили по них свої зобов`язання.

У п.10 Договору зазначено, що обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. П. 11 Договору визначає: «Орендна плата вноситься у такі строки: у грошовій формі - один раз на рік до 20 числа першого за звітним роком місяця, натуральна-до 20 числа останнього у звітному році місяця». На офіційному сайті Мінфіну за посиланням https://index.minfin.com.ua/ua/economy /index/inflation/ можна ознайомитися із індексами інфляції у зведеній таблиці за 2000- 2022 роки.

Індекс інфляції, або, що теж саме, індекс споживчих цін показник, що характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. значення індексу надаються у відсотках відносно попереднього місяця Індексація здійснюється орендарем шляхом множення розміру орендної плати на коефіцієнт індексації, розрахований як добуток щомісячних індексів інфляції за минулий календарний рік. Індекс інфляції змінювався кожного року, починаючи з 2005 року по 2022 рік, тому орендна плата повинна була переглядатися не рідше одного разу на три роки, що відповідає вимогам п. 13 Договору оренди землі, починаючи з 2005 р. по 2022 роки, а саме не пізніше 2008 р., 2011 р., 2014 р., 2017 р., 2020 р., тобто не менше 5 разів.

Крім того представник позивача вказувала, що у матеріалах справи наявна розписка, надана ОСОБА_4 на підтвердження виконання умов Договору, з якої не вбачається, що в 2020 році ОСОБА_3 отримувала орендну плату, оскільки, по-перше, ідентифікувати ОСОБА_3 не можливо, оскільки ідн.код зазначений 2450821242, в той час, як ОСОБА_3 належить ідн.код 2450810786, по-друге, в розписці йдеться мова, що деяка ОСОБА_3 отримала в 2020 році від ОСОБА_4 орендну плату за Договором оренди землі від 23 червня 2005 року в сумі 5 887.71 грн. Розписка датована 2020 роком. Тобто орендна плата отримана в 2020 році за попередні роки, однак з даної розписки не вбачається, що це саме орендна плата за 2020 рік та дана розписка не підтверджує дотримання строків орендарем щодо виплати орендної плати.

У Договорі оренди землі не йдеться мова про сплату орендної плати разово на перед, як це відображено в розписці від 17.08.2016 р., яка на думку представника позивача не відноситься до договірних зобов`язань по Договору оренди землі від 23 червня 2005 року.

Таким чином, орендар не виплачував орендну плату згідно Договору з 2005 року по 2021 роки включно, зокрема, не виплачував за 2020 рік та 2021 рік, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували сплату орендної плати відповідно до умов договору оренди землі. Слід відмітити, що орендна плата не виплачувалася відповідно до умов договору з 2005 р. по 2022 р

Таким чином, орендар не виплачував орендну плату згідно Договору з 2005 року по 2021 роки включно, зокрема, не виплачував за 2020 рік та 2021 рік, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували сплату орендної плати відповідно до умов договору оренди землі. Орендна плата не виплачувалася відповідно до умов договору з 2005 р. по 2022 р.

На підтвердження позовних вимог представник позивача посилалася також на висновок спеціаліста №13 від 12.07.2022 року згідно якого встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 зображення яких наявні в технічних зображеннях:

угоди про зміну і доповнення Договору оренди землі від 23 червня 2005 року укладеної між ОСОБА_3 (Орендодавець) та ПП ОСОБА_4 (Орендар);

розписки ОСОБА_3 про отримання в 2020 році від ФОП ОСОБА_4 орендної плати за договором оренди землі від 23 червня 2005 року в сумі 5887 грн. 71 коп.;

розписки ОСОБА_3 про отримання в продовж 2016 року від ПП ОСОБА_4 коштів в сумі 24000 грн. від 17.08.2016;

2-х відомостей отримання орендної плати за землю ОСОБА_3 ;

відомості отримання грошових коштів в 2020 році ОСОБА_3 , та які були використано в якості зразка при копіюванні - виконані не гр. ОСОБА_3 , а іншою особою.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просила припинити шляхом розірвання вищевказаний договір оренди та додаткову угоду до нього, оскільки відповідач систематично не виконує умови договору не сплачує орендну плату з урахуванням індексації та пені за простроченні зобов`язання, порушення строку виплат, орендарем не переглядається розмір орендної плати згідно умов договору про оренду землі, в тому числі з урахуванням інфляції, індексації, зміни нормативно-грошової оцінки землі, прожиткового мінімуму.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення посилаючись на обставини викладенні у зміненій позовній заяві, також вказувала що докази подані представником відповідача, які нібито свідчать про сплату орендної плати ОСОБА_3 на рахунок органу ДВС на увагу не заслуговують, оскільки на її думку орендна плата мала бути сплачена особисто позивачу, або на її рахунок, а перерахування орендної плати на рахунок ДВС не є належним виконанням відповідачем свого обов`язку по сплаті орендної плати.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 заперечив і просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те що орендна плата ПП Норик на користь ОСОБА_3 сплачувалася належним чином, у тому числі і наперед і у розмірах більших ніж передбачено договором, у тому числі після отримання постанови державного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти боржника ОСОБА_3 які перебувають у відповідача (належну їй за договором оренди орендну плату), відповідачем виконано цю постанову шляхом перерахування належної до виплати позивачу орендної плати на рахунок ДВС.

Підписи на договорі оренди землі та на додатковій угоді до нього належать ОСОБА_3 . Про укладення додаткової угоди в 2012 році ОСОБА_3 було достеменно відомо, про що вона особисто поставила свій підпис на додатковій угоді.

Також представник відповідача вказував, що наданий представником позивача висновок спеціаліста №13 від 12.07.2022 року не є належним і допустим доказом, оскільки не відповідає вимогам до висновку експерта у цілому і дослідження було проведено на оригіналах документів а на їх технічних зображеннях зокрема.

Крім того представник відповідача зазначив, що спір з приводу розірвання вищевказаного договору і додаткової угоди до нього уже був предметом розгляду суду у справі №482/361/19 у тому числі і з підстав не виплати орендної плати (рішення від 16.04.2020 року, набрало законної сили 23.06.2020 року)

Посилаючись н вищевикладене, належне виконання відповідачем свого обов`язку по сплаті орендної плати, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Вивчивши доводи позову, пояснення сторін, матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_3 на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 22.03.2002 року на підставі розпорядження Новоодеської РДА від 22.02.2002 року № 75 належить земельна ділянка загальною площею 7,43 га в межах території Бузької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, призначена для товарного сільськогосподарського виробництва. Такі обставини підтверджуються копією державного акту на право власності на земельну ділянку.

23.06.2005 року між сторонами був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 30 років, який зареєстрований в Новоодеському реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП "ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та вчинено запис у Державному реєстрі земель від 20.01.2006 року за № 040601900029, що підтверджується вказаним договором. Наведені обставини сторонами не оспорюються. Орендна плата згідно вказаного договору становила 1 000 грн. на рік.

11.04.2012 року у Відділі Держкомзему у Новоодеському районі за № 48248000400235 зареєстровано Угоду про зміну і доповнення договору, згідно до якої сторони прийшли до згоди внести зміни і доповнити договір, зареєстрований під № 040601900029 від 20.01.2006 року. Вказана угода змінила розмір орендної плати та вказана в розмірі 3720 грн. на рік та продовжено строк дії договору на 49 років.

Пунктом 9 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій або в натуральній формі (за бажанням орендодавця). Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 1000 грн. 00 коп. на рік. Пунктом 10 Договору передбачено, що обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Пунктом 11 встановлено, що орендна плата вноситься щорічно до 20 числа першого за звітним роком місяця, натуральна - до 20 числа останнього у звітному році місці.

Позивач не подавала заяву про сплату їй орендної плати у натуральній формі, тож на підставі п.9 Договору оренди землі розрахунок мав проводитися у грошовій формі на суму, зазначену п.9 Договору до 20 січня відповідного року.

Судом встановлено, що до звернення позивачки до суду з наданим позовом відповідач виплачував їй орендну плату за 2011 - 2017 роки, що підтверджується копіями відомостей про виплату орендної плати за землю, виплаченої ОСОБА_3 . Так в 2011 році позивач отримала 6500 грн., в 2012 році - 9720 грн., в 2013 році - 9720 грн., в 2014 році - 9720 грн., в 2015 році - 13646,28 грн., в 2016 році - 14646,38 коп., в 2017 році - 10575,82 грн.

Крім того згідно копії розписки, від 17.08.2016 року, виданої позивачем ОСОБА_3 відповідачу ПП ОСОБА_4 , ОСОБА_3 отримала від відповідача 24000 грн. в рахунок орендної плати.

Також згідно розписки від 2020 року, ОСОБА_3 додатково отримала від відповідача 5887 грн. 71 коп. орендної плати за договором оренди землі від 23.06.2005 року.

Крім того згідно відомості про виплату орендної плати за землю, виплаченої ОСОБА_3 у 2020 році позивач отримала 2000 грн. 01.06.2020 року, 4000 грн. 17.06.2020 року та 3000 грн. 09.07.2020 року. (загалом ще 9000 грн.)

Згідно наданої відповідачем копії квитанції від 23.05.2019 року відповідач також сплатив позивачу орендну плату за 2018 рік в розмірі 4488 грн.

А згідно квитанції від 23.01.2020 року відповідач також сплатив позивачу орендну плату за 2019 рік в розмірі 4885 грн.

Також судом досліджено копію постанови головного державного виконавця Новоодеського РВДВС ПМУМЮ (м. Одеса) від 15.05.2020 року про арешт коштів боржника, що перебувають у третіх осіб. Вказану постанову винесено у ВП №61200664 з примусового виконання виконавчого листа №482/1113/19 від 04.02.2020 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 боргу. Постанова вмотивована тим, що боржником рішення суду не виконується, однак за боржником зареєстрована земельна ділянка площею 7,4336 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в оренді у ПП ОСОБА_4 .. Посилаючись на вищевикладене головний державний виконавець постановив накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_3 що перебувають у третіх осіб від оренди земельної ділянки площею 7,4336 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить боржнику і знаходиться в оренді у ПП ОСОБА_4 , а стягнуті кошти перерахувати на депозитний рахунок Новоодеського РВ ДВС.

На виконання вказаної постанови виконавця 18.01.2022 року відповідач перерахував на зазначений у постанові рахунок орендну плату належну ОСОБА_3 у сумі 4739,60 грн. за 2021 рік

Крім того на виконання вказаної постанови виконавця 07.11.2022 року відповідач перерахував на зазначений у постанові рахунок орендну плату належну ОСОБА_3 у сумі 4739,60 грн. за 2022 рік (платіжне доручення №229 від 05.11.2022 року, проведено банком 07.11.2022 року), та згідно платіжних доручень 05.11.2022 року (проведено банком 07.11.2022 року) сплатив військовий збір та ПДФО утриманий із орендної плати ОСОБА_3 .

Згідно ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку.

Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих.

З огляду на вищевказане, добровільне перерахування третьою особою (відповідачем) у якого знаходяться грошові кошти які належать боржнику від орендної плати на депозитний рахунок ВДВС, закону не суперечить і свідчить про належне виконання відповідачем свого обов`язку по сплаті орендної плати на користь ОСОБА_3 .

На підставі наведених доказів судом встановлено, що відповідач сплачував позивачу орендну плату в розмірі, який більший за розмір орендної плати, який був передбачений в Договорі оренди землі та в Угоді про зміну та доповнення договору.

Позивачем та її представником не надано належного обґрунтування того, що відповідачем орендна плата сплачувалася у розмірі меншому ніж належало із урахуванням індексації та пені за простроченні зобов`язання, порушення строку виплат, перегляду розміру орендної плати згідно умов договору про оренду землі, в тому числі з урахуванням інфляції, індексації, зміни нормативно-грошової оцінки землі тощо.

Жодного розрахунку, який би підтверджував необхідність сплати орендної плати у розмірі більшому ніж сплачено відповідачем , позивачем та її представником не надано.

При цьому суд вважає таким, що не заслуговує на увагу твердження позивача про те, що Договір оренди землі від 23.06.2005 року та Угода, якою вносилися зміни до доповнення до договору є недійсними. Позивачем не надано суду жодного доказу про недійсність вказаних договорів. Такі доводи є надуманими.

Надаючи оцінку висновку спеціаліста №13 від 12.07.2022 року суд приходить до висновку, що він не є належним та недопустимим доказом по справі з огляду на наступне.

Згідно ст. 74 ЦПК України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо).

Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Так,відповідно доч.1,ч.2ст.106ЦПК Україниучасник справимає правоподати досуду висновокексперта,складений найого замовлення.Порядок проведенняекспертизи таскладення висновківексперта зарезультатами проведеноїекспертизи визначаєтьсявідповідно дочинного законодавстваУкраїни пропроведення судовихекспертиз.

Долучена до позовної заяви копія висновку спеціаліста не є висновком експерта у розумінні параграфу 6 ЦПК України.

Так зокрема, у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків

Висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду. Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати від 18 грудня 2019 року № 522/1029/18.

Крім того, відповідно до п. 1 Розділу 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5) основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп`яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань.

Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Разом з тим як видно із вказаного висновку, особою яка його склала проводилося дослідження технічних зображень документів, а не їх оригіналів.

Таким чином доводи позивача щодо наявності такої підстави розірвання договору оренди землі як систематична несплата орендної плати підтвердження не знайшли, а ці доводи навпаки спростовуються дослідженими судом доказами.

Суд також звертає увагу, що відсутність у відповідача заборгованості за орендною платою перед відповідачем за вказаним договором оренди землі за період 2011-2018 років вже була встановлена рішенням суду №482/361/19 від 16.04.2020 року, яке набрало законної сили 23.06.2020 року.

З наведеного видно, що у відповідача відсутня заборгованість із виплати орендної плати перед позивачем, більш того як видно із досліджених судом доказів наявна фактична переплата по орендній платі за спірним договором зі змінами і доповненнями.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Частинами 3 та 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Ст. 24 Закону України "Про оренду землі" визначено право орендодавця вимагати від орендаря в тому числі і своєчасного внесення орендної плати.

За правилами ч.3 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з п.«д» ч.1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Наведені положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.12.2012 року у справі № 6-146цс12.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно із ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, враховуючи, що позивачем не доведено наявності підстав для розірвання спірного договору зі змінами і доповненнями, а саме факту систематичного порушення відповідачем обов`язку по виплаті орендної плати, а досліджені судом докази свідчать про зворотнє, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі задоволенню не підлягає.

У силу ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

За таких обставин, керуючись ст.268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвали суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 03.05.2024 року

Головуючий суддя: С.А.Сергієнко