Ухвала

від 04.11.2024 по справі 482/220/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 482/220/22

провадження № 61-14553ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Богданової-Пуфф Тетяни Дмитрівни на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду

від 23 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ),

в якому, з урахування уточнених позовних вимог, просила суд:

- припинити шляхом дострокового розірвання договір оренди землі від 23 червня 2005 року, укладений між нею та суб`єктом підприємницької діяльності

ОСОБА_2 , зареєстрований у Новоодеському реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП» ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах за № 040601900029, номер запису про інше речове право 24197135 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19 грудня

2017 року, із припиненням шляхом дострокового розірвання додаткової угоди «Про зміни і доповнення договору» від 11 квітня 2012 року за номером

№ 482480004002351;

- скасувати державну реєстрацію іншого речового права.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 24 квітня

2024 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду

від 23 вересня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі відмовлено.

31 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Богданова-Пуфф Т. Д. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 24 квітня

2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 вересня 2024 року (повний текст постанови виготовлено 01 жовтня 2024 року, касаційна скарга надійшла до суду 01 листопада 2024 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржувані судові, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

У касаційній скарзі представник заявника заявила клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги.

Встановлено, що повний текст оскаржуваної постанови складений 01 жовтня

2024 року, тому тридцятий день подачі касаційної скарги припадає на 31 жовтня 2024 року.

Оскільки касаційна скарга була подана до Верховного Суду 31 жовтня 2024 року, тобто в межах тридцятиденного строку, то процесуальний строк не був пропущений.

Однак, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Богданової-Пуфф Т. Д. не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, у касаційній скарзі представник заявника узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та цитує статтю 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги

з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Також, упорушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у 2022 році та заявляла дві позовні вимоги немайнового характеру.

Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 481,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 992,40 грн).

Отже, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3 969,60 грн ((992,40*2)*200%=3 969,60).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Богданової-Пуфф Тетяни Дмитрівни на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду

від 23 вересня 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць