Ухвала

від 01.05.2024 по справі 522/12180/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

01.05.2024

Справа № 522/12180/21

Провадження № 1-кп/522/2659/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси № 106 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160500003010 від 29.09.2020 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованої, не незаміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження №12020160500003010 від 29.09.2020 року стосовно ОСОБА_3 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 11.09.2020 року приблизно о 15:20 год, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, остання перебувала в закладі «Pinchos Bar» за адресою: АДРЕСА_2 , де працювала адміністратором.

В цей же день та час за вищевказаною адресою, а саме напроти закладу «Pinchos Bar» через дорогу був припаркований автомобіль потерпілого ОСОБА_5 марки «PEUGEOT 308» з д/н НОМЕР_1 , який побачила ОСОБА_3 , після чого підійшла та вилила з відра на капот вказаного автомобіля невстановлену слідством рідину.

Далі, того ж дня, близько 18:30 год., перебуваючи за вищевказаною адресою, а саме: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , побачивши, що ОСОБА_5 сів за кермо свого автомобіля, набрала в ємкість невстановлену слідством рідину та направилась в сторону потерпілого.

Діючи з вказаною метою, проявляючи злочинну недбалість, ОСОБА_3 повинна була і могла передбачити настання шкоди здоров?ю потерпілого, яка буде завдана внаслідок виливу рідини в обличчя ОСОБА_5 , однак не зважаючи на вищевказане, переслідуючи ціль завдання тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 , підійшовши до автомобіля та утримуючи вказане відро в правій руці, умисно з розмаху вилила рідину в обличчя ОСОБА_5 , чим спричинила йому тілесні ушкодження у вигляді комбінованої хімічної та психоемоційної травми: гострий алергічний контактний дерматит розповсюджений, середньої важкості, внаслідок дії хімічного розчину (проявами якого при обстеженні є вогнища хімічного дерматиту на лівій бічній поверхні живота в середній третині та на передній поверхні лівого передпліччя від верхньої до середньої третини), посттравматичне гостре стресове порушення (яке є реактивним станом нервової системи), вказана травма викликала розлад здоров`я тривалістю більш ніж 3 тижні (21 день), та за даним критерієм, згідно з п. 2.1.5., 2.2.2 та 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Після нанесення вказаних тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 , ОСОБА_3 з місця скоєння кримінального правопорушення зникла в напрямку закладу «Pinchos Bar», а потерпілий ОСОБА_5 в подальшому був доставлений КШМД до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня N?5» Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 01998957, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 38, де йому була надана невідкладна кваліфікована медична допомога.

Згідно обвинувального акту дії ОСОБА_3 кваліфіковано за 128 КК України, за кваліфікуючими ознаками: необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Захисником обвинуваченої ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_7 заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160500003010 від 29.09.2020 року стосовно ОСОБА_3 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 підтримала подане клопотання та просила звільнити її від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження стосовно неї, на підставі ст. 49 КК України. Обвинувачена зазначила, що наслідки закриття провадження з нереабілітуючих підстав їй зрозумілі та на закритті кримінального провадження вона наполягає.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання захисника обвинуваченої. Надав в судовому засіданні вимогу, згідно якої ОСОБА_3 після вищезазначеної в обвинувальному акті події не вчиняла кримінальні правопорушення.

Представник потерпілого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 просив суд відмовити в задоволенні вказаного клопотання сторони захисту, про що надав письмові заперечення, оскільки вважав, що строк притягнення обвинуваченої ще не закінчився, а процесуальний строк, за яким обвинувачена ухилялась від судового розгляду слід відраховувати не з дати її оголошення у розшук - 01.11.2022 року, а з дати її фактичного ухилення від судового розгляду, та на переконання потерпілої сторони закінченням строків давності є 16.09.2024 року, а не зазначена в клопотанні захисником обвинуваченої дата 02.03.2024 року.

Заслухавши думку учасників судового провадження, розглянувши клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 04 червня 2020 року (справа №127/26665/16-к; провадження № 51-1066км20), положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Тобто, встановивши обставини, що дають підстави для закриття провадження, суд повинен їх дослідити і в разі згоди особи ухвалити рішення про її звільнення від кримінальної відповідальності.

Наведені норми закону вказують на те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим. Суд, установивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності на цій підставі, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд провадження судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284288 КПК України).

Згідно ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин (кримінальне правопорушення), звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне положення містить ст. 285 КПК України, відповідно до якої особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Зокрема, частиною 1 статті 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення нетяжкого злочину.

Правопорушення, передбачене ст. 128 КК України, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_3 , відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України (в редакції, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) відноситься до нетяжкого злочину, та з урахуванням останньої редакції ст. 12 КК України (№ 2617-VIII від 22.11.2018), наразі є нетяжким злочином.

Згідно ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Як встановлено судом ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що мало місце 11 вересня 2020 року.

Під час судового розгляду ОСОБА_3 перебувала у розшуку з 01.11.2022 року до 20.04.2024 року.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду (по справі № 735/1121/20, провадження № 13-26кс22) від 02.02.2023 року, особа, котра ухилялася від досудового розслідування або суду, підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованих строків, передбачених частиною першою статті 49 КК, подовжених на час ухилення.

Таким чином з урахуванням положень ст. 49 КК України та позиції Великої Палати Верховного Суду, суд доходить висновку про сплив строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого 128 КК України.

Отже, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що строки давності розгляду даного кримінального провадження за вказаною вище статтею КК України станом на дату подання клопотання захисницею обвинуваченої закінчились.

Згідно наданої прокурором вимоги щодо наявності чи відсутності судимостей, станом на 16.04.2024 року, ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності не притягувалась.

Крім цього, судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 розуміє підстави та наслідки закриття провадження, у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності за закінченням строку давності, безумовної можливості продовження судового розгляду провадження з його вирішенням по суті, і останній не заперечував проти закриття провадження, на підставі ст. 49 КК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.

Суд приходить до висновку про те, що обвинувачена, розуміючи зміст процесуальних дій, що відбувались під час судового засідання, маючи безумовне та гарантоване законодавством право на судовий розгляд провадження та перевірку судом обґрунтованості обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, таким правом не скористалася та не заперечував проти закриття провадження за нереабілітуючих підстав.

Додатково, слід зазначити, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України, є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності, є обов`язковим.

Передбачений ст. 49 КК України інститут звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ним своєї винуватості у вчиненні злочину.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України, жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Виходячи із цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком обвинуваченого, а отже, невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. Саме таку позицію висловив Верховний суд у своїй постанові від 26.03.2020 року (судова справа №730/67/16).

Враховуючи наведене, виходячи із загальних засад кримінального провадження, зокрема, верховенства права, рівності перед законом і судом, перевіривши законність заявленого клопотання, згоду обвинуваченої ОСОБА_3 на звільнення її від кримінальної відповідальності, на підставі вимог ст. 49 КК України, роз`яснивши учасникам провадження наслідки такого звільнення, кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується остання, є нетяжким злочином, та з моменту його вчинення минуло більше трьох років; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченої та звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України і, відповідно, закриття кримінального провадження стосовно неї за ст. 128 КК України.

Крім того, як вбачається з матеріалів провадження, представником адвокатом ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 9983 грн. 00 коп. та моральної шкоди, нанесеної в результаті скоєння кримінального правопорушення, в розмірі 450 000 гривень 00 копійок.

Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Водночас кримінальний процесуальний закон не передбачає вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні під час закриття провадження.

Разом з тим, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою, то потерпіла особа не позбавлена можливості звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Беручи до уваги, що обвинувальний вирок не ухвалюється та не постановляється ухвала про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру стосовно ОСОБА_3 , суд приходить до переконання, що цивільний позов поданий представником адвокатом ОСОБА_8 , в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід залишити без розгляду.

Щодо судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, то процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, у тому числі витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту. Аналогічного висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 12.09.2022 року у справі №203/241/17 (провадження №51-4251кмо21).

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не обирався.

Арешт на будь-яке майно у даному кримінальному провадженні не накладався.

Питання щодоречових доказіввирішується відповіднодо вимогст.100КПК України.

Керуючись ст. 49, 128 КК України, ст. 100, 124, 128, 284, 285, 286, 288, 369, 372, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченої ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160500003010 від 29.09.2020 року, за ст. 128 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, задовольнити.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160500003010 від 29.09.2020 року стосовно ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, закрити, на підставі п.1.ч.2 ст. 284 КПК України.

Цивільний позов, поданий представником адвокатом ОСОБА_8 , в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишити без розгляду.

Понесені процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відносяться на рахунок держави.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не обирався.

Речові докази у даному кримінальному провадженні, а саме:

-цифровий диск «Ristar CD-R 700 mb 80 min 52x speed CD-R 700 MB 80 min 038142» з 11 зображеннями; цифровий диск «Videx CD-R 700 MB 80 min 038142» з двома відеозаписами подій, що мали місце 11.09.2020 року, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_9