Постанова
від 11.04.2024 по справі 420/4803/19
П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4803/19

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

14.01.2020 року;

Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Вербицької Н.В.

Шляхтицького О.І.

За участю: секретаря Потомського А.Ю.

представника апелянта Коперсак М.С.

представника позивача Марченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

13.08.2019 року Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14.05.2019 року №0002744914, №0002764914, №0002704914, №0002694914, №0002754914, №0002644914, від 15.05.2019 року №0002774914.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, що всі контрагенти позивача, щодо яких проводилась перевірка, є діючими суб`єктами господарювання, всі господарські операції з контрагентами мають реальний характер та підтверджені необхідними документами, оформленими відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Податковим органом не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Також позивач зазначив, що перевіркою повноти визначення акцизного податку за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 установлено порушення ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», серед іншого, п.117.3 статті 117 здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим кодексом, що тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального. З висновками фіскального органу позивач не погоджується та зазначає, що ДП «МТП «Чорноморськ» не здійснює реалізацію пального у визначенні цього терміну за п.п. 14.1.212 статті 14. У розділі «Акцизний податок» перелік договорів, які зазначено контролюючим органом не є договорами підряду, які відповідають статті 837 Цивільного кодексу України, коли одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір надання послуг та договір підряду не є договорами з тотожною правовою конструкцією. Правова конструкція договору на надання послуг відповідає вимогам статті 901, 902 Цивільного кодексу України.

Стосовно порушення пп.пп. 163.1.1, 163.1.2 п. 163 ст. 163, пп. 164.2.1 п. 164.2, ст. 164, пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 статті 168, п. 176.2 статті 176 Податкового кодексу України позивач зауважує на тому, що фіскальним органом не враховано, що грошові кошти для перерахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу з рахунків ДП «МТП «Чорноморськ» органами ДВС списано в примусовому порядку на власні рахунки, а не виплачено фізичним особам, що підтверджується платіжними дорученнями. За такої правової ситуації коли кошти, списані в примусовому порядку, позивач не може вважатися податковим агентом.

Щодо повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб позивач зазначає, що ДП «МТП «Чорноморськ» не надавало безоплатно товари (роботи, послуги) фізичним особам. Ціна реалізації квартир була встановлена Договором, зміст якого не містить інформації про індивідуальні знижки. Відсутні правові підстави вважати, що звичайна ціна Договору не відповідає рівню ринкових цін, тому безпідставним є і твердження про те, що положення Договору передбачали застосування індивідуальних пільг, умов чи знижок.

Щодо висновків перевіряючих про відшкодування працівникам підприємства вартості товарів (палива) без підтверджуючих документів, а саме платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, позивач зауважує на тому, що правомірність відшкодування витрат підтверджується відповідними фіскальними чеками реєстратора розрахункових операцій, які є розрахунковими документами та підтверджують факт оплати.

Щодо військового збору, який за висновком податкового органу неправомірно не утримано з сум середнього заробітку, стягнених за рішеннями судових органів, та під час надання додаткового блага платникам податків, позивач також з ними не погоджується з мотивів, описаних раніше в розділах Податок на доходи фізичних осіб та Повнота нарахування, утримання і сплата до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 рок позов задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14.05.2019 року №0002744914, №0002764914, №0002704914, №0002694914, №0002754914, №0002644914 та від 15.05.2019 року №0002774914.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що господарські операції позивача із його контрагентами є реальними, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими та первинними документами позивача. Також суд першої інстанції вказував, що донарахування податкових зобов`язань платнику податків на підставі умовних розрахунків контролюючого органу, без визначення конкретної бази оподаткування, суперечить вимогам ПК України. Крім того, обов`язки та повноваження зі здійснення державного фінансового контролю покладено на органи Держаудитслужби, які і мають надавати правову оцінку спірним порушенням, що завдали збитків державному підприємству.

Також суд указував, що відповідачем не наведено доводів та не надано доказів на їх підтвердження щодо здійснення позивачем операцій з передачі пального для заправки техніки, що належить Виконавцям (ТОВ Автотехцентр та ТОВ Морський технічний центр), саме з акцизного складу/акцизного складу пересувного, та що позивач є розпорядником акцизного складу/акцизного складу пересувного.

Щодо сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з доходу у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішень суду за час вимушеного прогулу; у порушення пп. 163.1.1, 163.1.2 п. 163 ст. 163, пп. 164.2.1 п.164.2 ст. 164, пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 статті 168, п. 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України, ДП МТП «Чорноморськ» не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 73 320,81 грн., суд виходив з того, що самим відповідачем установлено, що середній заробіток на користь працівників виплачений, податок з доходів фізичних осіб утримано та до бюджету перераховано - на виконання рішень судів, а не на виконання вимог законодавства до податкового агента щодо спірних питань.

Суд висновував, що при обкладенні ПДФО звичайні ціни застосовуються: у разі надання фізособі безплатно товарів (робіт, послуг) або індивідуальної знижки від вартості товарів (робіт, послуг) (пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ); нарахування (надання) фізособі доходів у будь-якій негрошовій формі (п. 164.5 ПКУ); отримання фізособою страхової виплати, страхового відшкодування або викупної суми від страховика-резидента за договором страхування іншим, ніж довгострокове страхування життя (у т. ч. страхування довічних пенсій) і недержавне пенсійне забезпечення (пп. «б», «в» пп. 165.1.27 ПКУ); ДП «МТП «Чорноморськ» не надавало безоплатно товари (роботи, послуги) фізичним особам; ціна реалізації квартир була встановлена Договором, зміст якого не містить інформації про індивідуальні знижки. Відсутні правові підстави вважати, що звичайна ціна Договору не відповідає рівню ринкових цін, тому безпідставним буде і твердження про те, що положення Договору передбачали застосування індивідуальних пільг, умов чи знижок.

Жодних заперечень/зауважень/спростувань/тощо щодо наведених позивачем фактичних обставин зі спірних правовідносин відповідачем не наведено та/або доказів на їх підтвердження не надано.

Стосовно правомірності прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень суд зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.05.2019 року №0002644914 прийнято на підставі акту перевірки №26/28-10-49-15/01125672 від 08.04.2019 року та висновку №28/28-08-49-15/01125672 від 11.05.2019 року. Проте, на виконання вимог ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України та ухвал суду про витребування усіх доказів-підстав правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, згідно з вимогами частини другої статті 2 КАС України, належним чином засвідчену копію висновку №28/28-08-49-15/01125672 11.05.2019 року відповідачем суду не надано.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2021 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року та прийнято нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2019 року №0002774914.

Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року №0002744914, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємства і організації, що перебувають у державній власності, в частині донарахованої суми грошового зобов`язання, у загальній сумі 10 888 495 грн. (за податковими зобов`язаннями - 8 710 796 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 177 699 грн.).

Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року №0002764914, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послу), в частині донарахованої суми грошового зобов`язання, у загальній сумі 11 388 861,25 грн. (за податковими зобов`язаннями - 9 111 089 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 277 772,25 грн.).

У задоволені решти позовних вимог апеляційний суд відмовив.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, апеляційний суд визнав господарські взаємовідносини з контрагентами позивача нереальними у зв`язку з відсутністю матеріально-технічних і технологічних можливостей для здійснення виробництва добрив органічних, указані висновки здійсненні відповідно до ІС «Податковий блок».

Також суд апеляційної інстанції вказував, що дохід у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду, за час вимушеного прогулу є базою нарахування та утримання податків та зборів, відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету яких покладено на податкового агента - роботодавця. Крім того, перевіркою встановлено реалізацію квартир фізичним особам нижче за їх собівартість на 3026050,10 грн., а тому податковим органом зроблено висновок, що вказана сума є додатковим благом, яке виплачено на адресу фізичних осіб (колишніх та нинішніх працівників порту). Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0002704914, №0002694914, №0002754914 є правомірними.

Суд апеляційної інстанції висновував, що, враховуючи факт ненадання відповідних доказів у ході проведення перевірки, а також відсутність у поданому позивачем адміністративному позові обґрунтування своєї правової позиції в цій частині, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 14 травня 2019 року №0002644914.

Скасовуючи податкове повідомлення рішення №0002644914, Суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірне пальне є власністю позивача і використовувалось для виконання умов таких договорів, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Верховного Суду від 28 грудня 2023 року частково задоволено касаційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Залишено без задоволення касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2021 року у справі №480/7174/21 скасовано в частині відмови позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року №0002744914 (про донарахування податкових зобов`язань зі сплати податку на прибуток за основним платежем, на суму 7 524 737,00 грн. та відповідних штрафних санкцій); податкового повідомлення -рішення від 14 травня 2019 року №0002764914 (про донарахування податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість за основним платежем, на суму 7 747 416,00 грн. та відповідних штрафних санкцій); податкового повідомлення -рішення від 14 травня 2019 року № 0002704914 (у частині нарахування ПДФО з додаткового блага та відшкодування працівникам вартості товарів); податкових повідомлень-рішень від 14 травня 2019 року № 0002694914, № 0002754914, № 0002644914 та в цій частині справу направлено на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

В іншій частині постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2021 року залишено без змін.

Скасовуючи постанову апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у відповідних частинах, Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції, лише посилаючись на надані позивачем первинні документи, не конкретизуючи їх суті та змісту операцій, яких вони стосуються, обмежившись загальним висновком про те, що наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами, не виконав вимоги процесуального законодавства щодо надання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування у справі, а також всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи. Також поза увагою суду апеляційної інстанції залишилась перевірка правомірності дій контролюючого органу, а саме виконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, що можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

Також, Верховний Суд вказав на передчасність висновків апеляційного суду щодо реалізації позивачем квартир фізичним особам нижче за їх собівартість та необхідність визначення відповідних сум як додаткове благо, яке виплачено на адресу фізичних осіб (колишніх та нинішніх працівників порту), адже судом апеляційної інстанції не досліджено факт надання фізособі безплатно товарів (робіт, послуг) або індивідуальної знижки від вартості товарів (робіт, послуг) (пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ); не встановлено нарахування (надання) фізособі доходів у будь-якій негрошовій формі (п. 164.5 ПКУ); отримання фізособою страхової виплати, страхового відшкодування або викупної суми від страховика-резидента за договором страхування іншим, ніж довгострокове страхування життя (у т.ч. страхування довічних пенсій) і недержавне пенсійне забезпечення (пп. «б», «в» пп. 165.1.27 ПКУ); не досліджено зміст Договору щодо ціни реалізації квартир, а також інформації про індивідуальні знижки а також відсутній аналіз змісту акта перевірки щодо розміру звичайної ціни квартири.

Вирішуючи питання правомірності податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 0002694914 про нарахування військового збору, суд касаційної інстанції виходив з того, що в межах цієї справи це питання є похідним від висновку про наявність/відсутність у позивача обов`язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб, а тому відсутні підстави для визнання правомірним указаного податкового повідомлення-рішення, оскільки необхідно надати оцінку про наявність/відсутність у позивача обов`язку із сплати податку на доходи фізичних осіб.

Також, вказуючи на передчасність висновків апеляційного суду щодо правомірності зауважень податкового органу стосовно відшкодування підприємством своїм працівникам вартість товарів (палива) без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), Верховний Суд вказав на необґрунтоване залишення поза увагою те, що підстави для відшкодування витрат позивач підтверджував документами (фіскальний чек реєстратора розрахункових операцій).

Під час нового розгляду справи апеляційний суд враховує, що, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги були обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як за наслідком проведення документальної планової виїзної перевірки позивача податковим органом обґрунтовано встановлено допущенні позивачем порушення вимог податкового законодавства у перевіряємому періоді.

При цьому, апелянт вважає, що в ході розгляду даної справи судом не досліджувалось питання щодо правомірності призначення та проведення спірної перевірки, а тому зазначення відповідних висновків у тексті судового рішення є порушенням вимог КАС України.

В свою чергу, щодо виявлених порушень вимог податкового законодавства, апелянтом зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки правовідносинам позивача з контрагентом СП ТОВ «Трансбалтермінал», які не оформлювались документально та спричинили завдання шкоди державному підприємству.

Крім того, на переконання апелянта, операції позивача з компанією «RAZNOIMPOR» та ТОВ «Метінвест шипінг» мали невигідні умови та спричинили завдання шкоди державному підприємству.

Також, на переконання апелянта, господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Сфінкс-олвін», ТОВ «Восток-сервіс ЮГ», ТОВ «Міленіум Мерітайм», ТОВ «Укр-Техснаб», ТОВ «Енергоснаб 2013», ТОВ «Техносолюшн» не мали реального характеру, так як вказані контрагенти не могли виконати спірні операції.

Крім того, на переконання апелянта, під час здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «Автотехцентр» та ТОВ «Морський технічний центр», останнім передавалось пальне, а тому позивач фактично здійснював приховану реалізацію підакцизних товарів та мав реєструватись платником акцизного податку та сплачувати останній.

Також, на переконання апелянта, під час виплати своїм працівникам середнього заробітку за час вимушеного прогулу та під час виплати додаткового блага працівникам у вигляді знижки на побудовані квартири, позивачем безпідставно не нараховано зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Крім того, у перевіряємому періоді підприємством не отримано від своїх працівників документальних доказів придбання товару на видану їм готівку під звіт, що на переконання податкового органу, свідчить про порушення вимог валютного законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» посилається на необґрунтованість доводів та вимог апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 09 січня 2019 року №40 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, у період з 28 січня 2019 року по 11 березня 2019 року (термін проведення перевірки продовжено на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 01 березня 2019 року №469) проведено планову виїзну документальну перевірку ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 08 квітня 2019 року №26/28-10-49-15/01125672 «Про результати планової виїзної документальної перевірки Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Проведеною перевіркою, з урахуванням відповіді податкового органу на заперечення платника податків на акт перевірки №23855/10/28-10-49-15 від 11 травня 2019 року, встановлено наступні порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено зобов`язання зі сплати податку на прибуток підприємств, на загальну суму 19 687 874 грн.;

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 статті 44, п. 185.1, статті 185, пп. 186.2.2, п. 186.2, ст. 186, п. 187.1, ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 199.1 ст. 199 ПК України, в результаті чого занижено зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, на загальну суму 16 858 505 грн.;

- пп. 163.1.1, пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.1, пп. «г», пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, пп. а) п. 171.2 ст. 171, пп. а) п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб, на загальну суму 741 506,85 грн.;

- пп. б) п. 176.2 статті 176 ПК України, п. 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 № 4, в результаті чого не відображено у звітності сум середнього заробітку, виплаченого за рішеннями судів на користь фізичних осіб-платників податку;

- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 статті 168, пп. 1.2, пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті чого не утримано військовий збір, у загальній сумі 51 769,45 грн.;

- п. 120-2.2 статті 120-2 ПК України, в результаті чого встановлено відсутність реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних/розрахунку коригування протягом більш як 120 календарних днів після дати, на яку платник податку зобов`язаний скласти акцизну накладну/розрахунок коригування;

- п. 117.3 статті 117 ПК України, в результаті здійснення операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку у порядку, передбаченому ПК України;

- п. 3.1, п. 3.2 гл. 3; п. 7.39, п. 7.41 гл. 7 Положення «Про ведення касових операцій в національної валюті в Україні», затвердженого Постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (із змінами та доповненнями) та п. 20 розділу ІІ та п. 23 розділу ІІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29 грудня 2017 року №148.

На підставі виявлених порушень податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 14 травня 2019 року №0002744914, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємства і організації, що перебувають у державній власності на загальну суму грошового зобов`язання 24 609 842,00 грн. (за податковими зобов`язаннями - 19 687 874,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 921 968 грн.);

- від 14 травня 2019 року №0002764914, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послу) на загальну суму грошового зобов`язання 21 073 131 грн. (за податковими зобов`язаннями -16 858 505 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 214 626 грн.);

- від 14 травня 2019 року №0002704914, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені, на зальну суму грошового зобов`язання 1 349 868,84 грн. (за податковим зобов`язанням - 741 506,86 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 853 376,61 грн., сума пені - 422 985,28 грн.);

- від 14 травня 2019 року №0002694914, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору, на загальну суму грошового зобов`язання 93 962,37 грн. (за податковим зобов`язанням на 51 769,45 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) - 12 942,36 грн., пені - 29 250,56 грн.);

- від 14 травня 2019 року №0002754914, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у сумі 510,00 грн.;

- від 14 травня 2019 року №0002644914, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгів, громадського харчування та послуг, на суму 17 908,51 грн.;

- від 15 травня 2019 року №0002774914, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі за платежем акцизний податок на пальне, на суму 7 963 986 грн.

Не погоджуючись із правомірністю та обґрунтованістю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

При цьому, апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, з урахуванням висновків Верховного Суду, здійснюється в межах доводів та вимог апелянта щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 14 травня 2019 року:

№0002744914 (про донарахування податкових зобов`язань зі сплати податку на прибуток за основним платежем, на суму 7 524 737 грн. та відповідних штрафних санкцій);

№0002764914 (про донарахування податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість за основним платежем, на суму 7 747 416 грн. та відповідних штрафних санкцій);

№0002704914 (у частині нарахування ПДФО з додаткового блага та відшкодування працівникам вартості товарів);

№0002694914 (про донарахування зобов`язання зі сплати військового збору);

№0002754914 (про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати);

№0002644914 (про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгів, громадського харчування та послуг).

Попередньо, виходячи з обставин цієї справи та висновків Верховного Суду у цій справі, слід зважати на те, що відповідно до приписів пункту 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

За правилами пункту 82.1 статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Під час нового розгляду справи, апеляційним судом встановлено, що спірна документальна планова перевірка проведена у період з 28.01.2019 року по 11.03.2019 року на підставі наказу керівника податкового органу від 09.01.2019 року №40, направлень від 24.01.2019 року, з відома керівника платника та у присутності уповноваженої особи. Термін перевірки продовжувався на підставі наказу податкового органу від 01.03.2019 року №469. Вказані матеріали, що стосуються організації перевірки був вручені в установленому порядку посадовій особі ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Порушень під час перевірки, які могли б вплинути на правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень апеляційним судом не встановлено.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV), Указом Президента України «Про застосування санкцій за порушення норм з регулювання норм обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95 (далі - Указ №436/95), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 року №88 (далі - Положення №88), Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 №637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за №40/10320 (далі - Положення №637), Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 №148 (далі - Положення №148), Порядком заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 року №4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. за №111/26556 (далі - Порядок №4).

За визначеннями, наведеними пп.пп. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно із п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно із пп. 186.2.2 п. 186.2 ст. 186 ПК України місцем постачання послуг є фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі що будується, для тих послуг, які пов`язані з нерухомим майном: а) послуг агентств нерухомості; б) послуг з підготовки та проведення будівельних робіт; в) інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі що будується;

За правилами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1, п.п. 198.2, 198.3 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 199.1 статті 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

За змістом положень статтей 138, 139 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п.п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.3 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов`язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.

Відповідно до абз. 1 п. 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит з податку на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

При цьому, за відсутності факту придбання товару, виконання робіт або надання послуг, за наявності формально оформлених первинних документів, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат або податкового кредиту.

Як свідчать обставини справи, у перевіряємому періоді позивач уклав ряд господарських договорів щодо постачання товарів з контрагентами: ТОВ «СФІНКС-ОЛВІН», ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС ЮГ», ТОВ «МІЛЕНІУМ МЕРІТАЙМ», ТОВ «УКР-ТЕХСНАБ», ТОВ «ЕНЕРГОСНАБ 2013», ТОВ «ТЕХНОСОЛЮШН».

Так, 08.04.2015 року, 30.12.2015 року, 06.06.2016 року, 30.08.2016 року, 12.10.2017 року між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (Покупець) та ТОВ «СФІНКС-ОЛВІН» (Постачальник) укладено договори поставки №15/124-о, №15/129-т, №16/12-т, №16/477-а, №17/93-т за якими Постачальник зобов`язується передати товар, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах, викладених у Договорах.

У пунктах 1.1.1 Договорів Сторонами визначено найменування товарів: Такелажна продукція»; «Вироби з недорогоцінних металів»; «Інструмент ручний (такелажний)»; «Скоба такелажна».

У пунктах 1.2 Договорів Сторони передбачили, ціна і асортимент Товару наведені у Специфікації, що є додатком №1 і невід`ємною частиною Договорів.

У пунктах 3.1 Договорів Сторони передбачили, що Покупець оплачує вартість Товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на рахунок Постачальника у безготівковій формі на підставі виставленого Постачальником рахунку, оформленого відповідно до заявки Покупця на поставку конкретної партії Товару, зареєстрованої Постачальником податкової накладної в ЄРПН та виданої в установленому законодавством порядку Покупцю, протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту поставки конкретної партії Товару/від дати податкової накладної та отримання від Постачальника належним чином оформленого рахунку.

У пунктах 4.2 Договорів Сторонами обумовлено, що поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP-склад Покупця, визначений у заявках Покупця.

У пунктах 4.5/4.6 Договорів Сторонами передбачено, що при постачанні Товару Постачальник надає Покупцю: рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, документи, що підтверджують якість Товару.

У пунктах 9.1 Договорів Сторони передбачили, що Договори набирають чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діють до 31.12.2015 року/31.12.2016 року/31.12.2017 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань.

На виконання умов вказаних Договорів Сторонами оформлено Специфікації, в яких визначено найменування предмету закупівлі (скоби такелажні, скоби приховані, втулки, запобіжна частина, головне/збірне кільце, ланка з`єднувальна, ланцюг вантажопідйомний, затиск, змичка, багри та скрипки, ремкомплект, ножиці для різки, підвіски, гак, тарлеп), одиницю виміру, кількість товару та його ціну.

На підтвердження фактичного виконання умов договорів та постачання Товару позивачем представлено видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери.

Розрахунки за поставлений товар проведено у повному обсязі у безготівковій формі.

Під час постачання товарів та його оплати ТОВ «СФІНКС-ОЛВІН» виписало податкові накладні, суми ПДВ по яким позивачем включено до складу податкового кредиту.

Перевіривши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний враховує, що за цими матеріалами підтверджується обсяги товарів, їх фактичне постачання позивачу, передача товарів від відповідальних осіб Продавця та їх приймання відповідальними особами Покупця, оплата товарів. Отже, за цими матеріалами, з урахуванням умов Договорів, можливо встановити місце їх постачання та передачу Покупцю товарів.

Також, у перевіряємому періоді, між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (Покупець) та ТОВ «ВОСТОК-СЕРВИС-ЮГ» (Постачальник) укладено Договори поставки №16/104-т від 05 серпня 2016 року; №16/118-о від 30 березня 2016 року; №16/119-о від 30 березня 2016 року; № 16/120-о від 30 березня 2016 року; №16/154-о від 13 квітня 2016 року; №16/176-т від 07 листопада 2016 року; №16/181-о від 27 квітня 2016 року; №16/186-о від 06 травня 2016 року; №16/290-а від 06 липня 2016 року; №16/298-а від 08 липня 2016 року; №16/331-а від 04 серпня 2016 року; №16/62-т від 12 липня 2016 року; №17/196-а від 11 жовтня 2017 року; №17/25-т від 15 травня 2017 року; №17/253-о від 21 грудня 2017 року; №17/256-а від 26 грудня 2017 року; №17/257-а від 26 грудня 2017 року; №17/32-т від 25 травня 2017 року; №17/43-т від 14 червня 2017 року, за якими Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товари, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити товари на умовах, викладених у Договорах.

У пунктах 1.1.1 Договорів Сторонами визначено найменування товарів: «Протигази», «Засоби індивідуального захисту», «Респіратори в асортименті», «Рукавички гумові», «Інерційно-блокуючий прилад», «Спецвзуття в асортименті», «Рукавички бавовняні», «Ковзний балковий кронштейн», «Змінно-запасні частини до автомобільної техніки», «Пенетранти в комплекті», «Аксесуари до робочого одягу», «Меблева фурнітура», «Капелюхи та головні убори», «Формений одяг», «Взуття різне».

У пунктах 1.2/1.3 Договорів Сторони передбачили, що ціна і асортимент Товару наведені у Специфікації, що є додатком №1 і невід`ємною частиною Договорів.

У пунктах 3.1 Договорів Сторони передбачили, що Покупець оплачує вартість Товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на рахунок Постачальника у безготівковій формі на підставі виставленого Постачальником рахунку, оформленого відповідно до заявки Покупця на поставку конкретної партії Товару, зареєстрованої Постачальником податкової накладної в ЄРПН та виданої в установленому законодавством порядку Покупцю, протягом 15 (п`ятнадцяти)/30 (тридцяти)/60 (шестидесяти) банківських/календарних днів з моменту поставки конкретної партії Товару/від дати податкової накладної та отримання від Постачальника належним чином оформленого рахунку.

У пунктах 4.2 Договорів Сторонами обумовлено, що поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP-склад Покупця, визначений у заявках Покупця.

У пунктах 4.5/4.6 Договорів Сторонами передбачено, що при постачанні Товару Постачальник надає Покупцю: рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, документи, що підтверджують якість Товару.

У пунктах 9.1 Договорів Сторони передбачили, що Договори набирають чинності з моменту їх підписання та скріплення печатками Сторін і діють до 31.12.2016 року/31.12.2017 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань.

На виконання умов вказаних Договорів Сторонами оформлено Специфікації, в яких визначено найменування предмету закупівлі (протигаз, повнолицева маска, напівмаска, фільтр до протигазу, фільтр, світофільтр, респіратор, картридж фільтруючий, маска, рукавички, клапан, оголів`я, костюм захисний, плащ прогумовий, прокладка ущільнювача, костюм оператора, костюм хім.захисний, інерційно-блокуючий прилад, туфлі/чоботи/капці, ковзний балковий кронштейн, прокладки/комплект прокладок, очисник, проявник, пенетрант, ґрунт білий, каска, меблева опора, ножка М6, направляючі повного висування, стяжка минификс, кромка, зимовий підшоломник, ковпак поварський, косинка медична/поварська, маска-саморятівник, маска повнолицьова, респіратор, костюми робочі, ), одиницю виміру, кількість товару та його ціну.

На підтвердження фактичного виконання умов договорів та постачання Товару позивачем представлено видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери.

Розрахунки за поставлений товар проведено у повному обсязі у безготівковій формі.

Під час постачання товарів та його оплати ТОВ «ВОСТОК-СЕРВИС-ЮГ» виписало податкові накладні, суми ПДВ по яким позивачем включено до складу податкового кредиту.

Перевіривши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний враховує, що за цими матеріалами підтверджується обсяги товарів, їх фактичне постачання позивачу, передача товарів від відповідальних осіб Продавця та їх приймання відповідальними особами Покупця, оплата товарів. Отже, за цими матеріалами, з урахуванням умов Договорів, можливо встановити місце їх постачання та передачу Покупцю товарів.

Також, у перевіряємому періоді, між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (Покупець) та ТОВ «МІЛЕНІУМ МЕРИТАЙМ» (Постачальник) укладено договори поставки №16/51-т від 06 липня 2016 року; №16/25-т від 21 червня 2016 року; №16/89-т від 25 липня 2016 року; №16/18 від 13 червня 2016 року; №16/36-т від 01 липня 2016 року; №16/87-т від 25 липня 2016 року; №16/20-т від 14 червня 2016 року; №16/93-т від 26 липня 2016 року; №16/91-т від 25 липня 2016 року, за якими Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товари, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити товари на умовах, викладених у Договорах.

У пунктах 1.1.1 Договорів Сторонами визначено найменування товарів: «Електричне приладдя», «Частини двигунів», «Автомобільні фільтри», «Прямозубі циліндричні зубчасті колеса, зубчасті передачі та приводні елементи», «Компресори до перевантажувальної техніки», «Апаратура електрична для змінно-запасних частин перевантажувальної техніки».

У пунктах 1.3 Договорів Сторони передбачили, що ціна і асортимент Товару наведені у Специфікації, що є додатком №1 і невід`ємною частиною Договорів.

У пунктах 3.1 Договорів Сторони передбачили, що Покупець оплачує вартість Товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на рахунок Постачальника у безготівковій формі на підставі виставленого Постачальником рахунку, оформленого відповідно до заявки Покупця на поставку конкретної партії Товару, зареєстрованої Постачальником податкової накладної в ЄРПН та виданої в установленому законодавством порядку Покупцю, протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських з моменту поставки конкретної партії Товару та отримання від Постачальника належним чином оформленого рахунку.

У пунктах 4.2 Договорів Сторонами обумовлено, що поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP-склад Покупця, визначений у заявках Покупця.

У пунктах 4.6 Договорів Сторонами передбачено, що при постачанні Товару Постачальник надає Покупцю: рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, документи, що підтверджують якість Товару.

У пунктах 9.1 Договорів Сторони передбачили, що Договори набирають чинності з моменту їх підписання та скріплення печатками Сторін і діють до 31.12.2016 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань.

На виконання умов вказаних Договорів Сторонами оформлено Специфікації, в яких визначено найменування предмету закупівлі (датчик, лічильник, тахометр, контролер паливної системи, ролик натяжний, форсунка, вкладиші, клапан, гідрокомпенсатор, втулка, муфта вентилятора, поршень, шатун, фільтр масляний/повітряний, салону/паливний, ланцюг, валка, шестірня, кардан, колодка, накладка, колесо конічне/зубчасте, блок, каток, турбокомпресор, турбонаддув, турбіна, компресор, гідроакумулятор, гідромотор, розподільник, орбосклянка форсунки, трійник, розпилювач, важіль, втулка, пари плунжера, плунжерна пара, штовхач, перемикач, регулятор, реле-регулятор, вимикач, запобіжник), одиницю виміру, кількість товару та його ціну.

На підтвердження фактичного виконання умов договорів та постачання Товару позивачем представлено видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери.

Розрахунки за поставлений товар проведено у повному обсязі у безготівковій формі.

Під час постачання товарів та його оплати ТОВ «ВОСТОК-СЕРВИС-ЮГ» виписало податкові накладні, суми ПДВ по яким позивачем включено до складу податкового кредиту.

Перевіривши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний враховує, що за цими матеріалами підтверджується обсяги товарів, їх фактичне постачання позивачу, передача товарів від відповідальних осіб Продавця та їх приймання відповідальними особами Покупця, оплата товарів. Отже, за цими матеріалами, з урахуванням умов Договорів, можливо встановити місце їх постачання та передачу Покупцю товарів.

Також, у перевіряємому періоді, між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (Покупець) та ТОВ «УКР-ТЕХСНАБ» (Постачальник) укладено договори на постачання товарів №17/65-т від 19 липня 2017 року, №18/68-т від 30 травня 2018 року, за якими Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товари, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити товари на умовах, викладених у Договорах.

У пунктах 1.2, 1.1.1 Договорів Сторонами визначено найменування товарів: «Патрубки до автомобілів та перевантажувальної техніки», «Підшипники».

У пунктах 1.3 Договорів Сторони передбачили, що ціна і асортимент Товару наведені у Специфікації, що є додатком №1 і невід`ємною частиною Договорів.

У пунктах 3.1 Договорів Сторони передбачили, що Покупець оплачує вартість Товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на рахунок Постачальника у безготівковій формі на підставі виставленого Постачальником рахунку, оформленого відповідно до заявки Покупця на поставку конкретної партії Товару, зареєстрованої Постачальником податкової накладної в ЄРПН та виданої в установленому законодавством порядку Покупцю, протягом 60 (шістдесяти) банківських з моменту поставки конкретної партії Товару та отримання від Постачальника належним чином оформленого рахунку.

У пунктах 4.2 Договорів Сторонами обумовлено, що поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP-склад Покупця, визначений у заявках Покупця.

У пунктах 4.5 Договорів Сторонами передбачено, що при постачанні Товару Постачальник надає Покупцю: рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, документи, що підтверджують якість Товару.

У пунктах 9.1 Договорів Сторони передбачили, що Договори набирають чинності з моменту їх підписання та скріплення печатками Сторін і діють до 31.12.2017 року, 31.12.2018 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань.

На виконання умов вказаних Договорів Сторонами оформлено Специфікації, в яких визначено найменування предмету закупівлі (патрубок, підшипник), одиницю виміру, кількість товару та його ціну.

На підтвердження фактичного виконання умов договорів та постачання Товару позивачем представлено видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери.

Розрахунки за поставлений товар проведено у повному обсязі у безготівковій формі.

Під час постачання товарів та його оплати ТОВ «УКР-ТЕХСНАБ» виписало податкові накладні, суми ПДВ по яким позивачем включено до складу податкового кредиту.

Перевіривши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний враховує, що за цими матеріалами підтверджується обсяги товарів, їх фактичне постачання позивачу, передача товарів від відповідальних осіб Продавця та їх приймання відповідальними особами Покупця, оплата товарів. Отже, за цими матеріалами, з урахуванням умов Договорів, можливо встановити місце їх постачання та передачу Покупцю товарів.

Також, у перевіряємому періоді, між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (Покупець) та ТОВ «ЕНЕРГОСНАБ 2013» (Постачальник) укладено договори на закупівлю товарів від 07 березня 2018 року №18/28-т, від 07 березня 2018 року №18/27-т, від 07 березня 2018 року №18/35-т, за якими Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товари, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити товари на умовах, викладених у Договорах.

У пунктах 1.1.1 Договорів Сторонами визначено найменування товарів: «Фільтра на м/б «Александрія», «Частини двигунів на м/б «Александрія», «Частини насосів та компресорів на м/б «Александрія».

У пунктах 1.3 Договорів Сторони передбачили, що ціна і асортимент Товару наведені у Специфікації, що є додатком №1 і невід`ємною частиною Договорів.

У пунктах 3.1 Договорів Сторони передбачили, що Покупець оплачує вартість Товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на рахунок Постачальника у безготівковій формі на підставі виставленого Постачальником рахунку, оформленого відповідно до заявки Покупця на поставку конкретної партії Товару, зареєстрованої Постачальником податкової накладної в ЄРПН та виданої в установленому законодавством порядку Покупцю, протягом 60 (шістдесяти) банківських з моменту поставки конкретної партії Товару та отримання від Постачальника належним чином оформленого рахунку.

У пунктах 4.2 Договорів Сторонами обумовлено, що поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP-склад Покупця, визначений у заявках Покупця.

У пунктах 4.5 Договорів Сторонами передбачено, що при постачанні Товару Постачальник надає Покупцю: рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, документи, що підтверджують якість Товару.

У пунктах 9.1 Договорів Сторони передбачили, що Договори набирають чинності з моменту їх підписання та скріплення печатками Сторін і діють до 31.12.2018 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань.

На виконання умов вказаних Договорів Сторонами оформлено Специфікації, в яких визначено найменування предмету закупівлі (фільтри, щілинний очищувач, болт, вкладиш, втулка, датчик тахометра, поршень, протектор, розпилювач, свічка накалювання, кільце, водомасляний холодильник, шайба, манжета, втулка), одиницю виміру, кількість товару та його ціну.

На підтвердження фактичного виконання умов договорів та постачання Товару позивачем представлено видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери.

Розрахунки за поставлений товар проведено у повному обсязі у безготівковій формі.

Під час постачання товарів та його оплати ТОВ «ЕНЕРГОСНАБ 2013» виписало податкові накладні, суми ПДВ по яким позивачем включено до складу податкового кредиту.

Перевіривши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний враховує, що за цими матеріалами підтверджується обсяги товарів, їх фактичне постачання позивачу, передача товарів від відповідальних осіб Продавця та їх приймання відповідальними особами Покупця, оплата товарів. Отже, за цими матеріалами, з урахуванням умов Договорів, можливо встановити місце їх постачання та передачу Покупцю товарів.

Також, у перевіряємому періоді, між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (Покупець) та ТОВ «ТЕХНОСОЛЮШН» (Постачальник) укладено договори постачання запасних частин від 01 серпня 2016 року №16/98-т, від 25 липня 2016 року №16/88-т, 04 липня 2016 року №16/39-т, від 14 липня 2016 року №16/76-т, від 12 липня 2016 року №16/67-т, від 20 липня 2016 року №16/81-т, від 12 липня 2016 року №16/68-т, від 12 липня 2016 року №16/65-т, від 29 червня 2016 року №16/32-т, за якими Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товари, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити товари на умовах, викладених у Договорах.

У пунктах 1.1.1 Договорів Сторонами визначено найменування товарів: «Троси, пружини, ресори», «Змінно-запасні частини до перевантажувальної техніки», «Запасні частини до перевантажувальної техніки», «Трубки та шланги гумові», «Підшипники», «Запасні частини до транспортних засобів», «Помпи для рідин; підіймачі рідин».

У пунктах 1.3 Договорів Сторони передбачили, що ціна і асортимент Товару наведені у Специфікації, що є додатком №1 і невід`ємною частиною Договорів.

У пунктах 3.1 Договорів Сторони передбачили, що Покупець оплачує вартість Товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на рахунок Постачальника у безготівковій формі на підставі виставленого Постачальником рахунку, оформленого відповідно до заявки Покупця на поставку конкретної партії Товару, зареєстрованої Постачальником податкової накладної в ЄРПН та виданої в установленому законодавством порядку Покупцю, протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських з моменту поставки конкретної партії Товару та отримання від Постачальника належним чином оформленого рахунку.

У пунктах 4.2 Договорів Сторонами обумовлено, що поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP-склад Покупця, визначений у заявках Покупця.

У пунктах 4.5 Договорів Сторонами передбачено, що при постачанні Товару Постачальник надає Покупцю: рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, документи, що підтверджують якість Товару.

У пунктах 9.1 Договорів Сторони передбачили, що Договори набирають чинності з моменту їх підписання та скріплення печатками Сторін і діють до 31.12.2016 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань.

На виконання умов вказаних Договорів Сторонами оформлено Специфікації, в яких визначено найменування предмету закупівлі (пружина, ресора, трос, гільза, втулка, вкладиш, клапан, корпус, форсунка, кришка, гніздо, вінець, насос, форсунка, вентилятор, розпилювач, ремкомплект, вкладиш, кільця, шайба, підшипник, прокладка, пістолет, шприц, циліндр, барабан, вила, з`єднання, пластина, планка, супорт, піка, багнет, зуб, башмак, шланг, трубка, патрубок, рукав, ролик, каток, радіатор, кришка, барабан, вентилятор, демпфер, сапун, супорт, хвостовик, пневмомастер, кардан, хрестовина, диски, радіатор, кожух, привід, ручка, шкворінь, сателіти, осушувач повітря, щока сідла, гідронасос, насос масляний, вантажний насос, сальник, гідромуфти, орбитрола, гідропідсилювач, подушка КПП, ущільнення), одиницю виміру, кількість товару та його ціну.

На підтвердження фактичного виконання умов договорів та постачання Товару позивачем представлено видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери.

Розрахунки за поставлений товар проведено у повному обсязі у безготівковій формі.

Під час постачання товарів та його оплати ТОВ «ТЕХНОСОЛЮШН» виписало податкові накладні, суми ПДВ по яким позивачем включено до складу податкового кредиту.

Перевіривши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний враховує, що за цими матеріалами підтверджується обсяги товарів, їх фактичне постачання позивачу, передача товарів від відповідальних осіб Продавця та їх приймання відповідальними особами Покупця, оплата товарів. Отже, за цими матеріалами, з урахуванням умов Договорів, можливо встановити місце їх постачання та передачу Покупцю товарів.

Разом з цим, виходячи з обставин справи, податковим органом проаналізовано ланцюги постачання придбаних контрагентами позивача товарів та встановлено, що походження останніх невідомо та ланцюги постачання обриваються на контрагентах певних ланок, які не є виробниками та імпортерами спірного товару, а також відповідають ознакам фіктивності (не мають працівників, основних засобів, не подають податкову звітність).

Висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з переліченими вище контрагентами ґрунтується на відсутності у контрагентів трудових ресурсів, основних фондів, майна, транспортних засобів, інших умов для здійснення задекларованих обсягів господарських операцій; відсутність складення первинних документів за взаємовідносинами із контрагентами, а також відсутність джерела походження ланцюгу постачання та, як наслідок, неможливість підтвердження реального факту постачання товарів та надання послуг.

При цьому, слід зазначити, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, на момент здійснення позивачем господарських операцій контрагенти у відповідності до вимог чинного законодавства були платниками податку на додану вартість; установчі документи вищезазначеного товариства невизнані недійсними, відсутні вироки суду, які набрали законної сили стосовно посадових осіб зазначеного підприємства, правовідносини відбулися на підставі укладених договорів, належне виконання яких підтверджуються видатковими та податковими накладними, а сплата коштів - відповідними банківськими виписками з банківського рахунку.

Висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з переліченими вище контрагентами ґрунтується і на підставі податкової інформації ІС «Податковий блок».

Висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку.

З цього приводу слід також зауважити на тому, що можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Однак, згідно матеріалів справи, зустрічна перевірка контрагентів позивача податковим органом не проводилась, податкові правопорушення щодо нарахування ПДВ та акцизного податку не встановлені, тому висновки акту перевірки є недоведеними.

Стосовно посилань податкового органу на наявності кримінального провадження, слід зазначити, що сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Більш того, за відсутності доказів щодо непричетності засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та дослідження їх судом, не є достатнім лише посилання відповідача на наявність розслідування та/або відкритого кримінального провадження, оскільки вказане не містить встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме за господарськими відносинами з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

У постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованим висновок про те, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

У наведеній постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Колегія суддів зазначає, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол обшуку чи допиту, здійсненого під час досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

Контролюючим органом не надано доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків відтворив у фінансовому звіті суми витрат та/або задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності.

З огляду на представлені позивачем первинні документи, ці матеріали характеризують суть та зміст операцій, яких вони стосуються, наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з указаними контрагентами.

За цими матеріалами підтверджуються обставини щодо виконання договорів поставки, а відтак і забезпечення контрагентами умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів, а також дійсний рух активів у процесі виконання операцій, прослідковується зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

У зв`язку із чим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що збільшення грошових зобов`язань по податку на додану вартість і податку на прибуток згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 14 травня 2019 року №0002744914, №0002764914 відбулось необґрунтовано та неправомірно, а тому ці рішення контролюючого органу підлягають скасуванню.

Також, виходячи з обставин справи, слід враховувати, що відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

У пп.пп. 163.1.1, 163.1.2 п.163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно із пп. 164.2.1, пп. г, е пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту);

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до пп.пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з пп. 170.9.1 п. 170.9 статті 170 ПК України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме:

а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом.

Не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в`їзд (віз), обов`язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв`язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці другому цього підпункту витрати не є об`єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов`язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Включаються до оподатковуваного доходу вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми "чайових", за винятком випадків, коли суми таких "чайових" включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плата за видовищні заходи.

До оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв`язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день.

Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відрядження членів екіпажів суден/інших транспортних засобів або суми, що спрямовуються на харчування таких членів екіпажів замість добових, якщо такі судна (інші транспортні засоби):

провадять комерційну, промислову, науково-пошукову чи риболовецьку діяльність за межами територіальних вод України;

виконують міжнародні рейси для провадження навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордону України;

використовуються для проведення аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або територіальних вод України.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену цим підпунктом.

Сума добових визначається в разі відрядження:

у межах України та країн, в`їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в`їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;

до країн, в`їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в`їзд), - згідно з наказом про відрядження за наявності документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).

За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів сума добових включається до оподатковуваного доходу платника податку.

Будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв`язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Якщо згідно із законами країни відрядження або країн, територією яких здійснюється транзитний рух до країни відрядження, обов`язково необхідно здійснити страхування життя або здоров`я відрядженої особи чи її цивільної відповідальності (у разі використання транспортних засобів), то витрати на таке страхування не включаються до оподатковуваного доходу платника податку.

За запитом представника контролюючого органу роботодавець/сторона, що відряджає, забезпечує за власний рахунок переклад підтвердних документів, виданих іноземною мовою;

б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Для цілей цього пункту до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, у встановлених межах, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

У разі коли платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що видала такі кошти, сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а у разі недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до податкового зобов`язання платника податку за наслідками звітного (податкового) року.

Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим внаслідок смерті платника податку чи визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення його судом померлим, така сума утримується під час нарахування доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати.

Згідно з пп. а п. 171.2 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Відповідно до пп.пп. «а», «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку.

Згідно з пп. 1.2, пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідно до п. 3.1 розділу ІІІ Порядку № 4 реквізити податкового розрахунку, що заповнюються:

навпроти напису "Стор." податковим агентом проставляються порядкові номери сторінок податкового розрахунку;

відмічається відповідна клітинка "Звітний", "Звітний новий" чи "Уточнюючий" залежно від того, який податковий розрахунок подається;

навпроти напису "Порція" податковим агентом проставляється номер порції;

зазначаються податковий номер юридичної особи - податкового агента, податковий номер або серія та номер паспорта фізичної особи - податкового агента (для фізичної особи, яка має відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), яка подає розрахунок. Заповнення клітинок проводиться зліва направо (для юридичних осіб доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше восьми);

відмічається відповідна клітинка "Юридична особа" або "Самозайнята фізична особа";

навпроти напису "Працювало за трудовими договорами" проставляється кількість працівників, які працюють за трудовими договорами (контрактами);

навпроти напису "Працювало за цивільно-правовими договорами" проставляється кількість працівників, які працюють за цивільно-правовими договорами у звітному періоді.

Реквізити, передбачені абзацами сьомим та восьмим цього пункту, заповнюються тільки в разі наявності у юридичної особи чи у самозайнятої фізичної особи найманих працівників і тільки для першої порції податкового розрахунку;

зазначаються найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові самозайнятої фізичної особи, податкова адреса юридичної особи чи самозайнятої фізичної особи, що подає податковий розрахунок;

зазначається найменування контролюючого органу, до якого подається податковий розрахунок;

навпроти напису "Звітний період" відображаються арабськими цифрами порядковий номер звітного кварталу і рік.

Відображення відомостей у розділі І "Суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і суми утриманого з них податку" (далі - розділ І):

у графі 1 "№ з/п" відображається порядковий номер кожного рядка, що заповнюється;

у графі 2 "Податковий номер або серія та номер паспорта*" відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичної особи, яка має відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), про яку надається інформація в податковому розрахунку.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 гл. 3 Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР ), оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Згідно з п.п. 7.39, 7.41 гл. 7 Положення №637 під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Відповідно до п.п. 20, 23 Положення №148 фізичні особи - довірені особи установ/підприємств - юридичних осіб, які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії установи/підприємства звіт про використання готівки разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала) разом з невитраченим залишком готівки.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Установа/підприємство в разі наявності сертифіката відкритого/посиленого ключа застосовує електронний цифровий підпис юридичної особи під час надання послуг в електронній формі або під час здійснення інформаційного обміну з іншими суб`єктами електронної взаємодії.

Касові документи можуть бути паперовими або електронними. Електронні касові документи повинні бути оформлені відповідно до вимог законодавства України у сфері електронного документообігу.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Указу №436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Відповідно до абз. 11 статті 1 Закону №996-XIV для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Щодо встановленого податковим органом факту реалізації підприємством збудованої нерухомості за вартістю, нижче собівартості її будівництва, слід зазначити, що відповідно до пп. 14.1.54 п.14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України, це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно із абз. «е» пп.164.2.17 п.164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статті 165 ПК України) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми, знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у пп. 165.1.53 п. 165.1 статті 165 Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у пп. 14.1.47 п. 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Податкового кодексу України).

Виходячи з обставин справи, слід враховувати, що ДП МТП «Чорноморськ» укладено договір про фінансування об`єкта будівництва з залученням коштів, наданих в управління Фонду фінансування будівництва від 02 вересня 2009 року №601-о.

Сторонами договору є Акціонерний банк «Київська Русь» (управитель), ДП «ІМТП» (забудовник) та сорок фізичних осіб (установники).

Предметом договору, згідно п. 2.2 договору, є врегулювання цивільно-правових відносин сторін, пов`язаних з спорудженням об`єкта будівництва: 5-ти поверхового 40-ка квартирного житлового будинку в м. Іллічівськ по вул. Паркова, 22-А за рахунок коштів, отриманих управителем в управління, в порядку та на умовах, передбачених даним договором, введенням його в експлуатацію, та передачею об`єкта будівництва установникам.

ДП МТП «Чорноморськ» надано до перевірки наступні документи: зведені дані по реалізації квартир за адресою: м. Чорноморськ, вул. Паркова, 22-А; перелік довірителів фонду - фізичних осіб, з визначенням об`єктів інвестування та вартості об`єктів; довідки про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування по кожному об`єкту інвестування до договору про участь у Фонді фінансування будівництва №57923-91 від 09 грудня 2009 року; акти приймання-передачі від 16 лютого 2016 року, згідно з якими ДП «ІМТП» передало у власність квартири за адресою АДРЕСА_1 ; декларацію про готовність об`єкта до експлуатації; розрахунок собівартості квадратного метру нежитлових приміщень та квадратного метру квартир житлового; акт приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс; аналіз рахунків бухгалтерського обліку; звіти по бухгалтерським проводкам.

Розрахунком собівартості квадратного метру нежитлових приміщень та квадратного метру квартир житлового будинку, аналізом бухгалтерських рахунків та звіту по бухгалтерським проводкам Дт 901 «Собівартість» та Кт 26 «Готова продукція», визначена собівартість квартир, у загальній сумі 16 352 148,35 грн.

Згідно з довідками про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування по кожному об`єкту інвестування до договору про участь у фонді фінансування будівництва № 57923-91 від 09 грудня 2009 року, звіту по бухгалтерським проводкам Дт 36101 «Розрахунки з покупцями та замовниками» Кт 701 «Дохід від реалізації», вартість реалізації квартир склала 16 596 527,92 грн., у т.ч. ПДВ 2 766 087,99 грн.

Тому, податковим органом установлено, що вартість реалізації квартир без ПДВ склала 13 830 439,93 грн., що нижче за їх собівартість на 2 521 708,42 грн.

ДП МТП «Чорноморськ» відповідно до вимог ПК України, самостійно нараховано суму податку на додану вартість на різницю між собівартістю та ціною реалізації квартир, у розмірі 504 342 грн.

Внаслідок чого, перевіркою встановлено реалізацію квартир фізичним особам нижче за їх собівартість на 3 026 050,10 грн., а тому податковим органом зроблено висновок, що вказана сума є додатковим благом, яке виплачено на адресу фізичних осіб (колишніх та нинішніх працівників порту).

Суд першої інстанції правильно визначив помилковими висновки податкового органу щодо того, що таку знижку можливо вважати додатковим благом.

При цьому, слід зважати на те, що підпунктом «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 ПКУ передбачено, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.

Водночас, під час перевірки та матеріалами справи не підтверджено факт надання фізособі безплатно товарів (робіт, послуг) або індивідуальної знижки від вартості товарів (робіт, послуг, нарахування (надання) фізособі доходів у будь-якій негрошовій формі, отримання фізособою страхової виплати, страхового відшкодування або викупної суми від страховика-резидента за договором страхування іншим, ніж довгострокове страхування життя (у т.ч. страхування довічних пенсій) і недержавне пенсійне забезпечення, Договором не передбачено та перевіряючими не встановлено фактичне надання індивідуальних знижок. Відсутні правові підстави вважати, що звичайна ціна Договору не відповідає рівню ринкових цін, акт перевірки не містить аналізу щодо розміру звичайної ціни квартири.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість на неправомірність податкових повідомлень-рішень відповідача від 14 травня 2019 року №0002694914 та №0002704914, з огляду на представлений податковий розрахунок, в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 664254,9 грн., штрафними санкціями у сумі 166063,72 грн. та пені на суму 399314,38 грн., і в частині збільшення грошового зобов`язання зі сплати військового збору за основним платежем за основним платежем у розмірі 45390,75 грн., штрафними санкціями у сумі 11347,68 грн. та пені на суму 27247,38 грн.

Також, під час проведення податкової перевірки контролюючим органом установлено, що підприємством за наслідком отримання звітів про використання коштів відшкодовано працівникам підприємства вартість товарів (палива) без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, на загальну суму 17 908,51 грн.

Водночас, згідно наявних в матеріалах справи доказів, відшкодування цих витрат позивачем підтверджено фіскальним чеком реєстратора розрахункових операцій, який містить усі необхідні реквізити стосовно проведеної операції та є розрахунковим документом.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 14 травня 2019 року №0002644914.

Відповідно, не можна вважати правомірним та обґрунтованим збільшення за наведених вище обставин, податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року №0002694914, з огляду на представлений податковий розрахунок, грошового зобов`язання зі сплати військового збору за основним платежем у розмірі 268,62 грн., штрафними санкціями у сумі 67,15 грн. та пені на суму 77,95 грн.

Разом з цим, слід зважати на те, що в судовому порядку в межах розгляду даної адміністративної справи підтверджено правомірність збільшення позивачу грошового зобов`язання внаслідок порушень підприємством вимог податкового законодавства, як податковим агентом, при здійсненні перерахування податку на доходи фізичних осіб під час виплати працівникам ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на виконання судових рішень середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Апеляційним судом, з огляду на висновки акту перевірки та представлений податковий розрахунок, встановлено, що збільшення податкового зобов`язання по військовому збору за основним платежем у розмірі 6110,07 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1527,51 грн. і пені у сумі 1925,23 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 14.05.2019 року №0002694914 та застосування штрафу згідно податкового повідомлення-рішення від 14.05.2019 року №0002754914 є похідним від підтвердженого податкового правопорушення.

Отже, в цій частині наведені податкові повідомлення-рішення слід визнати правомірними і обґрунтованими, а висновки суду першої інстанції про наявність підстав для скасування рішень податкового органу у відповідній частині помилковими.

Враховуючи викладене у сукупності, оскільки висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам матеріального та процесуального права і обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення відповідно до статті 317 КАС України підлягає скасуванню у відповідних частинах.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року скасувати в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14.05.2019 року №0002694914, №0002754914.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14.05.2019 року №0002694914 про нарахування податкового зобов`язання по військовому збору за основним платежем у розмірі 45659,37 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 11414,83 грн. і пені у сумі 27325,33 грн.

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14.05.2019 року №0002754914 відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 03.05.2024 року (з урахуванням терміну проходження суддею-доповідачем підготовки у НШСУ).

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: Н.В. Вербицька

О.І. Шляхтицький

СудП'ятий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення11.04.2024
Оприлюднено06.05.2024
Номер документу118825136
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо

Судовий реєстр по справі —420/4803/19

Ухвала від 12.09.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 13.06.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Постанова від 11.04.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Єщенко О.В.

Постанова від 11.04.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Єщенко О.В.

Ухвала від 15.01.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Єщенко О.В.

Постанова від 28.12.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Постанова від 28.12.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Ухвала від 20.12.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Ухвала від 20.12.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Ухвала від 01.04.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні