Ухвала

від 12.09.2024 по справі 420/4803/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 420/4803/19

адміністративне провадження № К/990/34877/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.

розглянувши матеріали касаційної Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року

у справі №420/4803/19

за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2024 року на адресу Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі №420/4803/19 , предметом спору в якій є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14 травня 2019 року №0002744914, №0002764914, №0002704914, №0002694914, №0002754914, №0002644914 та від 15 травня 2019 року№0002774914.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, позов задоволено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2021 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року та прийнято нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ». Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2019 року №0002774914. Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року №0002744914, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємства і організації, що перебувають у державній власності, в частині донарахованої суми грошового зобов`язання, у загальній сумі 10 888 495 гривень (за податковими зобов`язаннями - 8 710 796 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 177 699 гривень). Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року №0002764914, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послу), в частині донарахованої суми грошового зобов`язання, у загальній сумі 11 388 861,25 гривень (за податковими зобов`язаннями - 9 111 089 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 277 772,25 гривень). У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 28 грудня 2023 року частково задоволено касаційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ». Залишено без задоволення касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2021 року у справі №480/7174/21 скасовано в частині відмови позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2019 року №0002744914 (про донарахування податкових зобов`язань зі сплати податку на прибуток за основним платежем, на суму 7 524 737,00 гривень та відповідних штрафних санкцій); податкового повідомлення -рішення від 14 травня 2019 року №0002764914 (про донарахування податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість за основним платежем, на суму 7 747 416,00 гривень та відповідних штрафних санкцій); податкового повідомлення -рішення від 14 травня 2019 року № 0002704914 (у частині нарахування ПДФО з додаткового блага та відшкодування працівникам вартості товарів); податкових повідомлень-рішень від 14 травня 2019 року № 0002694914, № 0002754914, № 0002644914 та в цій частині справу направлено на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду. В іншій частині постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2021 року залишено без змін.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14 травня 2019 року №0002694914, №0002754914. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 14 травня 2019 року №0002694914 про нарахування податкового зобов`язання по військовому збору за основним платежем у розмірі 45 659,37 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 11 414,83 грн і пені у сумі 27 325,33 грн. У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14 травня 2019 року №0002754914 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається, зокрема, на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосував норми права, без урахування висновку щодо застосування їх у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі N 814/1932/17, від 05 травня 2023 року у справі N 1340/5998/18, від 06 серпня 2019 року у справі N 160/8441/18, від 13 листопада 2020 року у справі N 820/820/18, від 01 липня 2021 року у справі N 520/3063/19), від 26 липня 2021 року у справі N 815/2042/16, від 05 серпня 2021 року у справі N 804/11314/15, від 05 серпня 2021 року у справі N 826/19492/15, від 15 липня 2021 року у справі N 826/13392/17, від 22 листопада 2022 року у справі N 380/7683/20, від 26 листопада 2020 року у справі N 819/1523/16, від 18 вересня 2020 року у справі N 826/16763/16, від 28 серпня 2021 року у справі N 500/721/19, від 02 грудня 2021 року у справі N 400/3580/19, від 03 червня 2021 року у справі N 821/1949/17, від 24 січня 2018 року у справі N 2а-19379/11/2670, від 28 жовтня 2019 року у справі N 280/5058/18, від 26 лютого 2020 року у справі N 826/1308/18, від 06 травня 2020 року у справі N 640/4687/19, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі N 160/3364/19. Крім того, скаржник зазначає про порушення судами норм процесуального права.

При цьому посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України взагалі не обґрунтований. Скаржник не обґрунтував яку саме норму права суд попередніх інстанцій застосували без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, не вказано у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також не наведено подібності правовідносин, висновки щодо яких викладені у постановах Верховного Суду, що на думку скаржника, не були враховані в оскаржуваному судовому рішенні.

Верховний Суд у постановах, зазначених скаржником застосував норми Податкового кодексу України до встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин. Тобто, суд попередніх інстанцій у зазначених справах, дослідили певні докази, надали їм оцінку та застосували відповідні норми податкового законодавства.

Вказані висновки Верховного Суду сформовані на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Щодо посилання скаржника у касаційній скарзі, як на підставу для оскарження на порушення норм процесуального права, Суд зазначає, що у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Таким чином, частина друга статті 353 КАС України регламентує прийнятність цих доводів виключно за умови попередньо зробленого судом висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи те, що скаржником не наведено належного обґрунтування означених підстав касаційного оскарження судових рішень, про що зазначено вище, ця умова не підлягає перевірці.

Крім того, Суд зазначає, що скаржник має довести підставу касаційного оскарження в розрізі кожного оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судом апеляційної інстанцій рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.

Загальне посилання на ухвалення судом апеляційної інстанцій рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З поданої вдруге касаційної скарги вбачається, що усі доводи скарги побудовані на тлумаченні норм права, має майже ідентичний зміст попередньо поданої касаційної скарги, яка була повернута Верховним Судом, додаткових обґрунтувань не містить, що свідчить про формальний підхід податкового органу до оформлення скарги.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі №420/4803/19 за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяР.Ф. Ханова