Постанова

від 02.05.2024 по справі 686/21066/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/21066/23

Провадження № 22-ц/4820/815/24

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати зрозгляду цивільнихсправ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Дияк Я.А.

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №686/21066/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2024 року (суддя Карплюк О.І., повне судове рішення складено 05 лютого 2024 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія П» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Династія П» (далі ТОВ «Династія «П», Товариство) вказувало, що 02.03.2018 Загальні збори ТОВ «Династія П» вирішили збільшити статутний фонд Товариства, у тому числі, шляхом внесення до нього автомобіля марки Mercedes-Benz V220 D, що належав учаснику Товариства ОСОБА_2 . І 29.12.2018 на підставі Договору купівлі-продажу від 29.12.2018 цей автомобіль перереєстровано на ОСОБА_1 і відповідно до цього договору вартість, за яку здійснювалося відчуження транспортного засобу, становила 260 000 грн. Однак, як вказує позивач, кошти набувачкою по цьому договору так і не були внесені і жодної оплати, ані Товариство, ані його представники не отримали.

Зважаючи навикладене,ТОВ «Династія«П» просилосуд стягнутизі ОСОБА_1 не отримані по договору купівлі-продажу №6841/2018/1249739 від 29.12.2018, укладеного між ТОВ «Династія «П» та ОСОБА_1 щодо купівлі-продажу автомобіля Mercedes-Benz V220D (2143 куб,см, 2016 р.в., кузов № НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 260 000 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2023 року накладено арешт на транспортний засіб марки Mercedes-Benz V220D кузов НОМЕР_2 року випуску із забороною вчинення будь-яких реєстраційних дій.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , залишено без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15серпня 2023 року залишено без змін.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Династія «П» заборгованість за договором купівлі-продажу в сумі 260000 грн, судовий збір в сумі 5242 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, відповідачка зазначає, що суд досліджував лише одну обставину спору наявність письмового доказу про сплату нею коштів ТОВ «Династія «П» за придбаний автомобіль в сумі 260 000 грн, яку позивач поклав в основу позову. В той же час, суд не аналізував умови укладеного договору купівлі-продажу транспортного засобу, не дав правову оцінку діям сторін щодо виконання цього договору, тобто не проводив повного і всебічного з`ясування обставин, на які відповідачка посилалася, як на підставу своїх заперечень на позов.

ОСОБА_1 вказує, що відповідно до умов укладеного договору купівлі-продажу ТОВ «Династія «П» мало передати відповідачці автомобіль і дати згоду на перереєстрацію автомобіля виключно при умові отримання від неї повної оплати (п. 2.1.) і саме такий порядок дій сторони правочину підтвердили своїми підписами у договорі купівлі-продажу. Отже, як вважає відповідачка, виконання Договору сторонами проводилося з дотриманням послідовності визначеної умовами договору: нею сплачено кошти ТОВ «Династія «П», після чого вона отримала від Товариства автомобіль, а регіональний сервісний центр зареєстрував її право власності на придбане майно.

ОСОБА_1 посилається на те, що ТОВ «Династія «П» не могло і не мало юридичних підстав та права передати їй автомобіль без отримання коштів, оскільки умови договору не визначали інший порядок оплати придбаного автомобіля, зокрема сплату коштів у певний період після отримання автомобіля.

Апелянтка зауважує, що оригінал платіжного документа про оплату вартості автомобіля в неї не зберігся, проте його відсутність не засвідчує факт придбання нею автомобіля без проведення оплати, що підтверджується вищезазначеними доводами та обставинами і правовою позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, які судом залишені поза увагою.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Династія «П» погоджується із висновками суду першої інстанції та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Товариство вказує, що позивачем не визнається факт передачі автомобіля відповідачці, матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував цю обставину (наприклад - акту приймання-передачі, який обов`язково повинен бути підписаний, якщо у правовідносинах бере участь юридична особа). Натомість, разом з позовною заявою суду були надані докази того, що кошти за договором купівлі-продажу від 29.12.2018 ОСОБА_1 так і не були внесені. Зокрема, це підтверджується податковою звітністю за 2018 рік, відповідно до якої кошти, що повинні бути зазначені як оплата вартості автомобіля, досі зазначені у балансі підприємства, як дебіторська заборгованість.

Крім цього, Товариство зазначає, що договір купівлі-продажу транспортного засобу між ТОВ «Династія «П» та ОСОБА_1 підписано 29.12.2018, в цей же день на ім`я відповідачки перереєстровано право власності на транспортний засіб, а тому виходячи із статті 692 ЦК України та умов договору, обов`язок сплатити кошти за придбаний автомобіль виник у ОСОБА_1 29.12.2018 після підписання договору та реєстрації права власності на транспортний засіб.

Також, позивач зауважує, що станом на дату звернення ТОВ «Династія «П» до суду за захисту свого порушеного права в жовтні 2021 року (справа №686/23437/21) відповідачкою також не було надано оригіналу квитанції, не зважаючи на те, що вказаний документ мав зберігатись протягом трьох років з моменту вчинення правочину. Крім цього, вказана квитанція має важливий доказовий характер, оскільки є єдиним документом, що міг би довести факт передачі відповідачкою грошових коштів ТОВ «Династія «П». Поміж того, витребувати оригінал квитанції з метою проведення експертизи не виявилось можливим, оскільки він так і не був наданий суду.

Крім цього, Товариство просить стягнути із ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, що передбачені договором про надання такої допомоги.

Справа розглядається в порядку статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями частини 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно положень частини 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2023 року у справі № 686/23437/21, що набрало законної сили 24 липня 2023 року та яке є преюдиційним до цієї справи, в задоволені позову ТОВ «Династія «П» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстраційного запису і розірвання договору купівлі продажу відмовлено.

Цим рішенням встановлено, що сторони досягли згоди укласти договір купівлі-продажу автомобіля, який є предметом спору, був виданий наказ директора ТОВ «Династія «П» ОСОБА_5 від 28.12.2018 про реалізацію спірного автомобіля. 29.12.2018 даний автомобіль Mercedes-Benz V220D 2143 куб.см. 2016 року випуску номер кузова НОМЕР_1 , перереєстровано на ОСОБА_1 , що вбачається із заяви № 224613025 від 29.12.2018 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «Династія «П» та ОСОБА_1 від 29.12.2018. Під час укладення договору купівлі-продажу в Сервісному центрі МВС сторони діяли через своїх уповноважених представників. Зі сторони позивача як продавця діяв директор ТОВ «Династія П» ОСОБА_5 , а зі сторони відповідача як покупця діяв на підставі довіреності ОСОБА_6 . Усі необхідні документи подавались повноважними представниками обох сторін до Сервісного центу МВС, а договір купівлі-продажу оформляла відповідальний адміністратор, що вбачається із відповідного запису у розділі 10 даного Договору. Сторонами не заперечується факт, що транспортний засіб переданий покупцеві (в особі представника), зареєстрований за відповідачем та перебуває у його володінні та користуванні, у зв`язку з чим способом захисту, який належним чином захистить саме право позивача на отримання грошових коштів від покупця, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до п. 1.1. укладеного між ТОВ «Династія «П» та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу транспортного засобу від 29.12.2018 за № 6841/2018/1249739 (надалі Договір), продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб марки Mercedes-Benz V220D 2143 куб.см. 2016 року випуску номер кузова НОМЕР_1 , що зареєстрований за продавцем 20.03.2018 підрозділом ТСЦ 6841.

Згідно із п. 2.1. Договору, передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна.

Відповідно до п. 3.1 Договору, за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 260 000 грн.

Розділом 4 Договору встановлено, що кожна сторона зобов`язується виконувати реально та належно обов`язки покладені на неї цим договором та сприяти іншій стороні і виконанні обов`язків за цим договором.

Згідно положень розділу 5 Договору, покупець зобов`язаний в порядку та на умовах, визначених цим Договором, сплатити Продавцеві ціну транспортного засобу, зазначену у п. 3.1. Договору.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Династія «П» та стягуючи з ОСОБА_1 на користь позивача 260 000 грн, суд першої інстанції виходив із недоведеності факту оплати відповідачкою вартості придбаного на підставі договору купівлі продажу транспортного засобу від 29.12.2018 за № 6841/2018/1249739 автомобіля марки Mercedes-Benz V220D, номер кузова НОМЕР_1 .

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 655 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами ( частини 1, 3 статті 692 ЦК України).

Верховним Судом у складі Об`єднаної ПалатиКасаційного цивільного суду у постанові від 23січня 2019року усправі №355/385/17(провадження№ 61-30435сво18) висловлено такий висновок про застосування норми права.

«В статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до частини 3 статті 12, частин 1 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене та умови Договору купівлі-продажу транспортного засобу за № 6841/2018/1249739 і оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України подані учасниками справи та їх представниками докази: копію податкової декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «Династія «П» за звітний 2018 рік, копію фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва станом на 31.12.2018, копію виписки з особового рахунку ТОВ «Династія «П», ксерокопію квитанції до прибуткового касового ордеру від 29.12.2018, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на корить ТОВ «Династія «П» 260000 грн вартості придбаного відповідачкою транспортного засобу, адже ОСОБА_1 не доведено здійснення оплати за набутий товар.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не аналізував умови Договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6841/2018/1249739 (п. 2.1.), не надав правової оцінки діям сторін щодо виконання умов такого Договору, а також не провів всебічного з`ясування обставин, на які відповідачка посилалася не заслуговують на увагу, адже пункт 2.1. Договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6841/2018/1249739 від 29.12.2018 не підтверджує факт оплати ОСОБА_1 , як покупцем, предмету вказаного Договору, а регулює саме передачу транспортного засобу продавцем та прийняття його покупцем (а.с.15-16).

Твердження відповідачки про те, що виконання сторонами Договору проводилося з дотриманням послідовності, визначеної умовами Договору: покупець в особі свого представника сплатила кошти ТОВ «Династія «П», після чого отримала від Товариства автомобіль, а регіональний сервісний центр зареєстрував її право власності на придбане майно та передача позивачем автомобіля і відсутність заперечень зі сторони Товариства по перереєстрації автомобіля на ОСОБА_1 також не підтверджують факт саме проведення оплати ОСОБА_1 позивачу вартості придбаного автомобіля.

Також, голослівними є твердження ОСОБА_1 про те, що на виконання умов Договору купівлі-продажу транспортного засобу №6841/2018/1249739 від 29.12.2018 вона сплатила ТОВ «Династія «П» кошти, адже зазначене не підтверджено належними та допустимими доказами.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Врахувавши відсутність оригіналу квитанції до прибуткового касового ордеру від 29 грудня 2018 року, згідно якої ТОВ «Династія «П» прийняло від ОСОБА_1 (через ОСОБА_6 ) на підставі наказу директора від 28.12.2018 суму коштів в розмірі 260000 грн та керуючись частиною 6 статті 95 ЦПК України суд першої інстанції вірно не взяв до уваги ксерокопію зазначеного касового ордеру та прийшов до правильного висновку про недоведеність ОСОБА_1 факту сплати 260000 грн за придбаний автомобіль.

При цьому, посилання скаржниці на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №916/667/18 від 08 вересня 2020 року є помилковим, оскільки обставини справи, що перебувала на розгляді у Верховному Суді, не є релевантними обставинам цієї справи.

Так, у пункті 7.24 постанови Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, що «Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 5 договору купівлі-продажу від 03 червня 2016 року продаж частки 80 % у статутному капіталі товариства за домовленістю сторін вчиняється за 5 520 000,00 грн. Гроші у вказаній сумі продавці отримали у відповідних частках повністю до підписання зазначеного договору. Підписання цього договору свідчить про те, що розрахунки за частки у статутному капіталі товариства здійснені повністю та про те, що немає претензій до покупців щодо оплати з боку продавців.»

Тоді як пунктом 2.1 Договору купівлі-продажу транспортного засобу №6841/2018/1249739 від 29.12.2018 передбачено, що передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна.

Таким чином, у справі, яка переглядається, та у справі №916/667/18, на яку посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, встановлені різні фактичні обставини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно вимог частин 1 - 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що у відзиві від 18 березня 2024 року на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник ТОВ «Династія «П» Плейзор І.В. просив, поміж іншого, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Династія «П» витрати, понесені на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 30 000 грн.

З копії договору №340/22 про надання правової (правничої) допомоги від 17 березня 2022 року, укладеного між адвокатом Канікаєвим Ю.О. (Адвокат) та ТОВ «Династія «П» в особі директора Плейзора І.В. (Клієнт), вбачається, що Адвокат бере на себе зобов`язання надавати захист, представництво або іншу правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором та додатками до нього, а Клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та компенсувати витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у Договорі. Строк договору до 31.12.2026 року.

Гонорар за ведення справи - фіксований по інстанціях (включає в себе представництво та складання і подання необхідних для захисту прав та інтересів клієнта документів), підлягає сплаті через 20 робочих днів, з моменту підписання сторонами акту виконаних послуг (який підписується через 10 робочих днів, з моменту отримання клієнтом копії повного тексту судового рішення) у таких сумах: за розгляд справи у суді першої інстанції: 30 000 грн; за розгляд справи у суді апеляційної інстанції: 30 000 грн; за розгляд справи у суді касаційної інстанції: 30 000 грн.

Згідно пункту 3.2 Договору Адвокат виконує доручення Клієнта по всій території України, крім іншого у судах України всіх інстанцій Хмельницької області (місцевих, апеляційних) та у касаційному - Верховному суді в цивільній справі.

Повноваження адвоката Канікаєва Ю.О. на представництво ТОВ «Династія «П» в Хмельницькому апеляційному суді підтверджуються копією ордера серії ВН №1226394 від 23.09.2023.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В пункті 2 частини 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на наведене та беручи до уваги узгодження між сторонами договору №340/22 про надання правової (правничої) допомоги від 17.03.2022 порядку оплати ТОВ «Династія «П» вартості наданої адвокатом правничої допомоги під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції; характер виконаної адвокатом роботи; принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру; виходячи з конкретних обставин справи, її складності, критерію необхідності та значимості таких дій у справі; з огляду на неподання відповідачкою ОСОБА_1 клопотання про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Династія «П» 30 000 грн витрат на оплату правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 384, 389 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія П» (ЄДРПОУ 41771128; вул. Львівське шосе, 20/1, м. Хмельницький) 30 000 (тридцять тисяч) грн витрат на оплату правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 06 травня 2024 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай