Рішення

від 24.04.2024 по справі 914/3134/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2024 Справа № 914/3134/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області,

до відповідача-1: Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «ГАЛСІЛЬЛІС»,

відповідача-2: Львівської державної лісовпорядної експедиції

за участю: заступника керівника Львівської обласної прокуратури,

третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Львівської обласної державної адміністрації,

третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Національного природного парку «Королівські Бескиди»,

про: визнання відсутності права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії,

представники

позивача: Сутковий А.М.,

відповідача-1: Куян М.В.,

відповідача-2: не з`явився,

прокурор: Лука Г.В.

третьої особи-1: Палко Д.І.,

третьої особи-2: не з`явився,

ВСТАНОВИВ

19.10.2023р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області до відповідача-1: Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «ГАЛСІЛЬЛІС», відповідача-2: Львівської державної лісовпорядної експедиції про визнання відсутності права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії.

24.10.2023р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 15.11.2023р.; викликати учасників справи у підготовче засідання.

Хід справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

15.11.2023р. відповідачем-1 подано до суду клопотання про залучення співвідповідача (вх.№4563/23).

15.11.2023р. відповідачем-1 подано до суду відзив на позовну заяву (вх.№27855/23).

07.12.2023р. через систему «Електронний суд» позивачем подано відповідь відзив (вх.№30034/23).

08.12.2023р. через систему «Електронний суд» позивачем подано клопотання про долучення доказів (вх.№30151/23).

02.01.2024р. через систему «Електронний суд» Львівською обласною прокуратурою подано заяву про вступ у справу (вх.№17/24).

03.01.2024р. відповідачем-1 подано до суду заяву про поновлення процесуального строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи (вх.№278/24).

03.01.2024р. відповідачем-1 подано до суду заперечення на заяву щодо продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив та долучення доказів до матеріалів справи (вх.№275/24).

03.01.2024р. відповідачем-1 подано до суду заяву свідка (вх.№276/24), в якій, на свій розсуд, надано відповіді на запитання позивача поставлені йому у позовній заяві.

Протокольною ухвалою від 03.01.2024р. суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.

09.01.2024р. через систему «Електронний суд» прокурором подано до суду клопотання про долучення доказів (вх.№112/24).

09.01.2024р. через систему «Електронний суд» прокурором подано до суду клопотання (вх.№119/24) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, а саме: Львівську обласну державну адміністрацію, (місцезнаходження: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ.ВИННИЧЕНКА, будинок 18; ідентифікаційний код 00022562).

09.01.2024р. через систему «Електронний суд» прокурором подано до суду клопотання (вх.№120/24) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, а саме: Національний природний парк «Королівські Бескиди», (місцезнаходження: Україна, 82000, Львівська обл., Самбірський р-н, місто Старий Самбір, вул.Галицького Л., будинок 88; ідентифікаційний код 44188641).

15.01.2024р. відповідачем-2 подано до суду заяву свідка (вх.№1290/24), в якій, на свій розсуд, надано відповіді на запитання позивача поставлені йому у позовній заяві.

Протокольною ухвалою від 17.01.2024р. суд, зокрема, ухвалив: допустити прокурора до участі у справі, відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 про залучення співвідповідача, визнати поважними причини пропуску строку на подання відповіді на відзив, поновити пропущений строк на подання відповіді на відзив та долучити відповідь на відзив до матеріалів справи, визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів, поновити строк і долучити докази до матеріалів справи.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 48 ГПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Відповідно до ч. 2 зазначеної статті, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Суд звертає увагу, що зі змісту вказаних норм слідує, що залучення співвідповідача у справі чи заміна неналежного відповідача відбувається виключно за відповідним клопотанням позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача-1 про залучення співвідповідача у справі.

17.01.2024р. через систему «Електронний суд» позивачем подано до суду письмове заперечення щодо вищезазначених клопотань прокурора (вх.№1654/24).

02.02.2024р. через систему «Електронний суд» прокурором подано письмове пояснення по суті позову (вх.№3222/24).

07.02.2024р. через систему «Електронний суд» позивачем подано письмові додаткові пояснення у справі (вх.№3618/24).

07.02.2024р. на електронну адресу суду позивачем подано аналогічні письмові додаткові пояснення у справі (вх.№3631/24).

07.02.2024р. суд постановив ухвалу, якою, зокрема, залучено третіх осіб до участі у справі.

15.02.2024р. через систему «Електронний суд» прокурором, на виконання ухвали суду від 07.02.2024р., подано клопотання про долучення доказів (вх.№4584/24).

19.02.2024р. прокурором подано до суду заяву свідка (вх.№4830/24), в якій, на свій розсуд, надано відповіді на запитання позивача поставлені йому у письмових додаткових поясненнях.

21.02.2024р. на адресу суду третьою особою-1 подано письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог (вх.№5164/24).

21.02.2024р. на електронну адресу суду третьою особою-2 подано письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог (вх.№5057/24).

21.02.2024р. через систему «Електронний суд» позивачем подано до суду клопотання про вжиття заходів примусу щодо виконання процесуальних обов`язків до відповідача-2 (вх.№5160/24).

21.02.2024р. на електронну адресу суду позивачем подано аналогічне клопотання про вжиття заходів примусу до відповідача-2 щодо виконання процесуальних обов`язків (вх.№5151/24).

Протокольною ухвалою від 21.02.2024р. суд, зокрема, ухвалив: відмовити у задоволенні клопотання про вжиття заходів примусу щодо відповідача-2, закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 13.03.2024р.

При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно зі ст. ст.131, 132 ГПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали. Заходом процесуального примусу є, зокрема, штраф.

Суд зазначає, що процесуальна поведінка сторони у справі, яка обумовлена її правом, що, зокрема, передбачене законом, не може бути підставою для вжиття заходів процесуального примусу.

Тим більше, застосування заходів процесуального примусу є правом, яке кореспондується з обов`язком суду, щодо забезпечення ефективного розгляду справи, а тому застосування до відповідача заходів процесуального примусу не призведе до ефективного та протягом розумного строку розгляду справи. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених, зокрема, ГПК України.

Відповідно, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача-2 заходів процесуального примусу.

04.03.2024р. через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву про зміну підстав позову (вх.№6227/24).

Протокольною ухвалою від 13.03.2024р. суд, зокрема, ухвалив: вважати подану позивачем заяву про зміну підстав позову, як додаткові обгрунтування позовних вимог, визнати поважними причини пропуску на подання доказів, поновити строк та долучити докази до матеріалів справи.

Позиція позивача:

Позивач просить суд:

-визнати відсутнім у Самбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «ГАЛСІЛЬЛІС» право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070, площею 2 га;

-зобов`язати Львівську державну лісовпорядну експедицію внести зміни до Перспективного плану організації та розвитку лісового господарства Самбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «ГАЛСІЛЬЛІС», виключивши Пояснювальну записку та План лісонасаджень Стрілківське лісництво, Лісовпорядкування 2016 та видалити із складу земельних ділянок, котрі перебувають у постійному користуванні Самбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «ГАЛСІЛЬЛІС» земельну ділянку кадастровий номер 4625186800:02:000:0070.

Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, вказує на те, що відповідач-1 не набув жодних прав на спірну земельну ділянку, а відповідач-2 протиправно включив таку до складу запроектованих земель, що підлягають передачі у постійне користування відповідачу-1.

Відповідно, вбачає порушення відповідачами своїх прав через протиправне та безпідставне включення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та позначення їх, як такі, що перебувають у користуванні відповідача-1.

Вважає обраний спосіб захисту таким, що відповідає ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.

Позиція відповідача-1:

Не вважає себе належним відповідачем, враховуючи факт згоди на припинення користування земельними ділянками лісового фонду, зокрема, Дністрянського лісництва у кварталі 23.

Зазначає про те, що право постійного користування вказаними земельними ділянками хоч фактично не перереєстровано на нового користувача, водночас, вже перейшло від відповідача- 1 до Національного природного парку «Королівські Бескиди».

Позиція відповідача-2: проти позову заперечує.

Позиція третьої особи-1: вважає, що спірна земельна ділянка з 30.11.2020 року відноситься до земель природно-заповідного фонду відповідно до Указу Президента України №526/2020.

Позиція третьої особи-2: позовні вимоги повністю заперечує, надані пояснення у справі, які, зокрема, стосуються власного аналізу картографічних матеріалів, які надані позивачем.

Позиція прокурора:

Предмет спору у даній справі стосується земельної ділянки з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070, площею 2 га, на які Стрілківською сільською радою Самбірського району Львівської області зареєстровано право комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Земельна ділянка з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070, площею 2 га, за твердженням прокурора, частково накладається на землі лісового фонду, а саме на території кварталу 23 Дністрянського лісництва, виділ 2,3,4, площа накладання становить 1, 9315 га. Вказана земельна ділянка входить в межі території Національного природного парку «Королівські Бескиди», а, отже, за твердженням прокурора, належить до земель природно-заповідного фонду. Прокурор зазначає, що весь квартал 23 Дністрянського лісництва згідно заяви-згоди на припинення прав постійного користування земельними ділянками та вилучення земельних ділянок від 04.08.2021р. вилучено від Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» з наступною передачею їх у постійне користування Національного природного парку «Королівські Бескиди», на виконання Указу Президента України від 30.11.2020р. № 526/2020 «Про створення національного природного парку «Королівські Бескиди».

За результатами дослідження наданих учасниками справи доказів, їх пояснень та матеріалів справи, суд встановив наступне.

Відповідно до рішення Львівської обласної ради від 28.12.2000р. № 409 «Про внесення змін до рішень Львівської обласної ради про відведення земель ЛГП «ГАЛСІЛЬЛІС» надано в постійне користування, для ведення лісового господарства 23 029 га земель за рахунок земель Старосамбірського району, з них 20 422 га лісових земель і 267 га чагарників, згідно Додатку 4 до вказаного рішення на території Тисовицької (Стрілківської) сільської ради 276 га, а також матеріалів лісовпорядкування, виготовлених Львівською державною лісовпорядною експедицією.

Наказом Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру) від 07.08.2019р. №13-4897/16-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сілськогосподарського призначення державної власності на території Тисовицької сілської ради Старосамбірського (Самбірського) району Львівської області загальною площею 117,3432 га, в тому числі щодо спірної земельної ділянки площею 2 га, якій в подальшому було присвоєно кадастровий номер 4625186800:02:000:0070.

Указом Президента України від 30.11.2020р. №526/2020 «Про створення національного природного парку «Королівські Бескиди» на території Самбірського району Львівської області створено національний природний парк «Королівські Бескиди» (далі - НПП «Королівські Бескиди»).

Так, до НПП «Королівські Бескиди» погоджено включення 8997 га земель комунальної власності, що перебувають у постійному користуванні комунального підприємства Старосамбірське дочірнє лісогосподарське підприємство «ГАЛСІЛЬЛІС», а саме 8691 гектар, що вилучається і надається національному природному парку в постійне користування, та 306 гектарів у межах Дністрянського лісництва, що включаються до його території без вилучення у землекористувача.

Також весь квартал 23 Дністрянського лісництва згідно заяви-згоди на припинення прав постійного користування земельними ділянками та вилучення земельних ділянок від 04.08.2021р. вилучено від Старосамбірського ДЛГП «ГАЛСІЛЬЛІС» з наступною передачею їх у постійне користування національного природного парку «Королівські Бескиди», на виконання Указу Президента України від 30.11.2020р. №526/2020 «Про створення національного природного парку «Королівські Бескиди».

Наказом від 11.12.2020р. №33-ОТГ Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області передано у комунальну власність Стрілківській сільській раді Старосамбірського (Самбірського) району Львівської області земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1653,4434 га, які розташовані на території Стрілківської сільської ради Старосамбірського району, відповідно до акту приймання-передачі від 11.12.2020р.

Згідно додатку до зазначеного акту передачі, у комунальну власність, як сільськогосподарського призначення передано в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 4625186800:02:000:0070, площею 2 га. При цьому, відомості про обтяження речових прав на вказаній земельній ділянці та про обмеження у її використанні відсутні.

Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законом.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що правом постійного користування земельною ділянкою є право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Стаття 141 цього Кодексу передбачає підстави припинення права користування земельною ділянкою. За приписами наведеної норми такими підставами, зокрема, є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Визнання права, як і визнання відсутності права, є способами захисту, які застосовують у випадку спору між суб`єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності правовідносин між сторонами правовідносин і, відповідно, з приводу відсутності цивільного права та цивільного обов`язку.

Право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів забезпечено законом (ст.15 ЦК України), способи якого (ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України) не є вичерпними. Водночас, відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, мають бути вичерпані лише ті засоби правового захисту, які є ефективними.

Указом Президента України від 30.11.2023 року № 526/2020 створено у Львівській області національний природний парк «Королівські Бескиди».

До території національного природного парку «Королівські Бескиди» погоджено в установленому порядку включення 8997 гектарів земель комунально власності, що перебувають у постійному користуванні комунального підприємства «Старосамбірське дочірнє лісогосподарське підприємство «ГАЛСІЛЬЛІС», а саме: 8691 гектар, що вилучається і надається національному природному парку в постійне користування, та 306 гектарів у межах Дністрянського лісництва, що включаються до його території без вилучення у землекористувача.

Відтак, на виконання зазначеного Указу проводяться заходи, щодо передачі вказаних земель в постійне користування національному природному парку «Королівські Бескиди» з земель комунальної власності з вилученням у комунального підприємства Старосамбірське дочірнє лісогосподарське підприємство «ГАЛСІЛЬЛІС».

Таким чином, враховуючи факт згоди на припинення користування земельними ділянками лісового фонду, в тому числі виділами 3-5 Дністрянського лісництва у кварталі 23, про які зазначає позивач і передачу їх у постійне користування національному природному парку «Королівські Бескиди», відповідач-1 не є належним відповідачем у даній справі.

Також, відповідачем-1 не було вчинено жодних дій щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 4625186800: 02:000:0070, площею 2,0000 га, не порушено та не обмежено право позивача.

Разом з тим, із встановлених судом обставин справи не слідує, що відповідачі будь-яким чином порушуюють права позивача, за захистом яких останній звернувся з позовом.

Право позивача на заявлення конкретної позовної вимоги повинне узгоджуватися із правильністю, належністю та ефективністю обраного способу захисту порушених прав.

Частина перша статті 162 Господарського процесуального кодексу України регламентує, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої цієї ж статті позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

У постанові від 04.12.2019р. по справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок щодо застосування цієї правової норми. Суд у пунктах 81, 83 та 86 вказав, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Відтак, обов`язком позивача є самостійне визначення позовних вимог з наведенням правильного та ефективного способу захисту, але у справі він обрав спосіб захисту, який не відповідає ефективному.

Ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту). Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Позаяк, неефективний спосіб захисту не здатен забезпечити поновлення порушеного (оспорюваного) права в межах одного судового провадження.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд, дотримуючись принципу стадійності захисту права, дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах (постанова Верховного Суду від 02.02.2021р. у справі № 925/642/19).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996р. у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Водночас, ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. (Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.10.2022р. у справі №914/2476/20, від 30.08.2022р. у справі №914/1658/15).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019р. у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019р. у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019р. у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), постанові Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №914/1658/15.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (відповідачами) та чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним, тобто чи призведе до поновлення порушеного права.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021р. у справі № 916/1415/19, постановах Верховного Суду від 30.08.2022р. у cправі №914/1658/15, від 31.08.2022р. у cправі №914/970/20).

Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021р. у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021р. у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021р. у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021р. у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022р. у справі №910/12525/20 (пункт 148).

При цьому, обраний позивачем неефективний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду із позовом про захист права із застосуванням належного та ефективного способу захисту. (Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 911/269/19, від 16.11.2021 у справі №924/1304/20).

Враховуючи те, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами додказування, з наведених вище причин безпідставними є також позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача -2 внести зміни до Перспективного плану організації та розвитку лісового господарства Самбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «ГАЛСІЛЬЛІС», виключивши Пояснювальну записку та План лісонасаджень Стрілківське лісництво, Лісовпорядкування 2016 та видалити із складу земельних ділянок, котрі перебувають у постійному користуванні Самбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «ГАЛСІЛЬЛІС» земельну ділянку кадастровий номер 4625186800:02:000:0070.

Встановлене судом, свідчить про неефективність обраного позивачем способу правового захисту, адже вирішення спору не призводить до будь-якого відновлення прав позивача.

Вказані дії позивача не узгоджуються з принципом правової певності та суперечать завданням суду, оскільки в даному випадку фактично предметом позову є встановлення фактів, а не спір про права цивільні.

За таких обставин, враховуючи, що позивач обрав неефективний спосіб захисту свого порушеного права, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Судовий збір за позовом, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 06.05.2024 р.

СуддяКороль М.Р.