ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченіадміністративного позову
07 травня 2024 р. м. Чернівці Справа № 726/1095/24
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та скасування рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.05.2024 р. прийнято до свого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та скасування рішення.
Крім того, разом з матеріалами адміністративної справи №726/1095/24 до суду надійшла заява представника позивача заява про забезпечення позову, шляхом зупинення дії постанови/довідки/висновку Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ОСОБА_1 , до завершення розгляду даної справи та набрання рішення суду законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи приписи ст. 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву та перевіривши матеріали адміністративного позову, суд вважає, що у задоволенні заявленої представником позивача заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 №9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 року №2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.
Представник заявника, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, просить зупинити дію постанови/довідки/висновку Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ОСОБА_1 , оскільки вказане рішення ВЛК, на думку заявника, є очевидно протиправним. Заявник не погоджується з таким рішенням ВЛК та зазначає, що комісія під час проведення медичного огляду не врахувала відповідних медичних документів, встановлені йому діагнози не зазначені в довідці ВЛК, а медичний огляд був проведений неповно, поверхнево, без залучення відповідних лікарів.
Перевіривши вищезазначені доводи, суд зазначає, що забезпечення позову на даній стадії у той спосіб, який визначений адвокатом у заяві про забезпечення позову, без дослідження обставин справи та доказів по справі призведе до фактичного вирішення судом спору по суті до постановлення рішення в даній справі, зокрема щодо правомірності постанови/довідки/рішення ВЛК та СП від 15.04.2024 р., якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було визнано придатним до військової служби, що суперечить інституту забезпечення позову.
Вказане узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі №800/521/17, в якій зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 зазначено, що суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, що свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суддя надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.
Заявником до суду не надано доказів на обґрунтування вимог щодо забезпечення позову. Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до повідомлених у позові обставин позивач наразі знаходиться у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто оскаржувана постанова наразі реалізована, а позивач призваний на військову службу по мобілізації.
Суд наголошує, що правомірність та оцінка оскаржуваного рішення підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.
Таким чином, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи заявника на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, що уже містяться у наданих матеріалах, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 154, 248, 294, 295, 297 КАС України, -
У Х В А Л И В:
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення складання.
Суддя Т.М. Брезіна
Суд | Чернівецький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.05.2024 |
Оприлюднено | 09.05.2024 |
Номер документу | 118872758 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо прийняття громадян на публічну службу, з них |
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Брезіна Тетяна Миколаївна
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Брезіна Тетяна Миколаївна
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Брезіна Тетяна Миколаївна
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Брезіна Тетяна Миколаївна
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Брезіна Тетяна Миколаївна
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Брезіна Тетяна Миколаївна
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Брезіна Тетяна Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні